Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №320/41796/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року м. Київ справа №320/41796/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (к адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 19.06.2024 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та щодо не оформлення ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.06.2024 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення та оформити ОСОБА_1 відстрочку від призову під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, рішення за наслідками розгляду заяви не прийнято, що, на думку позивача, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення на адресу реєстрації копії ухвали про відкриття провадження у цій справі.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

З метою реалізації свого права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації позивач 19.06.2024 звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 3акону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». До поданої заяви позивачем було додано документи, які, на його думку, підтверджують наявність підстав для надання відстрочки.

За результатами розгляду заяви листом від 01.07.2024 № 07/6824 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача, що військовозобов`язаний, особисто не прибув і оригінали та копії документів, що є підставою для надання відстрочки від призову на військову службу по загальній мобілізації не надав. Військово-облікові дані потребують уточнення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначене конституційне положення зобов`язує суб`єкта владних повноважень не лише утримуватися від вчинення дій, які прямо заборонені законом, а й належним чином реалізовувати надані йому законом повноваження у випадках, коли для цього виникають передбачені законом підстави.

За змістом статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України, а громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правові засади виконання громадянами України військового обов`язку визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з частиною п`ятою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Водночас статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено категорії військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації за наявності визначених законом обставин.

На час виникнення спірних правовідносин пунктом 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» було передбачено право на відстрочку військовозобов`язаних, які мали одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови дотримання визначених цією нормою вимог щодо відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати таку особу.

Отже, за наявності передбачених законом обставин питання щодо надання відстрочки не може бути залишене суб`єктом владних повноважень без належного розгляду.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Пунктом 11 Положення № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, серед іншого, оформляють для військовозобов`язаних та резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання.

Таким чином, саме на відповідача покладено обов`язок забезпечити належний розгляд питання щодо надання військовозобов`язаному відстрочки від призову під час мобілізації.

Процедура надання такої відстрочки на момент виникнення спірних правовідносин була визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.

Відповідно до пункту 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з пунктом 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки утворюються відповідні комісії.

Пунктом 58 Порядку № 560 передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки військовозобов`язані подають на ім`я голови відповідної комісії заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку.

При цьому сама по собі вимога пункту 58 Порядку № 560 щодо особистого подання заяви не може тлумачитися як встановлення додаткового обов`язку військовозобов`язаного особисто прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для того, щоб така заява була розглянута.

Зі змісту наведеного положення вбачається, що законодавець встановив вимогу щодо суб`єкта, який повинен подати заяву, та порядку її адресування, однак прямо не встановив, що розгляд заяви можливий виключно за умови особистої явки заявника до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Такий висновок узгоджується і з метою відповідної процедури, яка полягає не у перевірці самого факту фізичної явки військовозобов`язаного до ТЦК та СП, а у встановленні наявності або відсутності визначених законом підстав для відстрочки.

Більше того, пунктом 60 Порядку № 560 на комісію покладено безпосередній обов`язок вивчити отримані заяву та підтвердні документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, а за потреби - отримати необхідну інформацію від відповідних державних органів або використати відомості з публічних електронних реєстрів.

За результатами такого розгляду комісія зобов`язана ухвалити рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, яке оформлюється протоколом. Саме така процедура була встановлена Порядком № 560 на час подання позивачем заяви.

Отже, законодавством передбачено два послідовні етапи: подання військовозобов`язаним заяви та підтвердних документів і подальша перевірка відповідною комісією наявності правових підстав для надання відстрочки з ухваленням за результатами такої перевірки відповідного рішення.

При цьому на суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок не підміняти передбачену законом процедуру розгляду заяви формальним листуванням із заявником, а здійснити перевірку наведених ним обставин та прийняти передбачене Порядком № 560 рішення.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 19 червня 2024 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

До заяви позивачем було додано документи, які, на його думку, підтверджували наявність передбачених законом підстав для надання відстрочки.

Таким чином, відповідач отримав звернення, предметом якого було конкретне питання - реалізація позивачем права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Разом із тим, замість розгляду поданої заяви та доданих до неї документів відповідною комісією та прийняття за результатами такого розгляду рішення, відповідач листом від 01.07.2024 № 07/6824 повідомив позивача про те, що він особисто не прибув, оригінали та копії документів, які є підставою для надання відстрочки, не надав, а його військово-облікові дані потребують уточнення.

Суд не погоджується з тим, що зазначений лист може вважатися належним виконанням відповідачем установленого законом обов`язку щодо розгляду заяви позивача.

По-перше, лист від 01.07.2024 № 07/6824 не містить рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, прийнятого за результатами розгляду заяви позивача відповідною комісією.

По-друге, відповідачем не наведено правової норми, яка б встановлювала, що сама лише неявка військовозобов`язаного до ТЦК та СП є самостійною та достатньою підставою для неприйняття рішення за заявою про надання відстрочки.

По-третє, якщо відповідач вважав, що подані позивачем документи є недостатніми для підтвердження заявленої підстави для відстрочки, це не звільняло його від обов`язку здійснити передбачену Порядком № 560 перевірку та, за необхідності, витребувати додаткові відомості у відповідних державних органів.

Пункт 60 Порядку № 560 прямо передбачав можливість комісії у разі потреби готувати запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку.

Тобто законодавець наділив відповідну комісію не лише правом, а й процесуальним механізмом для перевірки наведених заявником обставин.

Саме тому посилання відповідача на необхідність особистої явки позивача та уточнення військово-облікових даних не може саме по собі виправдовувати невчинення дій, прямо передбачених пунктом 60 Порядку № 560.

При цьому уточнення військово-облікових даних та розгляд питання про надання відстрочки є різними за своїм правовим змістом процедурами. Наявність необхідності уточнення певних відомостей не означає автоматичного припинення або блокування передбаченої законом процедури розгляду заяви про відстрочку.

Інше тлумачення призвело б до ситуації, за якої суб`єкт владних повноважень міг би уникати виконання встановленого законом обов`язку щодо прийняття рішення лише шляхом посилання на необхідність вчинення заявником інших дій, прямо не визначених законом як умова розгляду його заяви.

Такий підхід не відповідає вимогам частини другої статті 19 Конституції України та суперечить принципу належного врядування, відповідно до якого особа має право очікувати від державного органу послідовного, передбачуваного та належного виконання покладених на нього законом повноважень.

Суд також враховує, що відповідно до пункту 60 Порядку № 560 (у редакції що діґла на дату звернення) комісія була зобов`язана розглянути заяву та документи протягом семи календарних днів з дати їх надходження та за результатами розгляду ухвалити рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.

Отже, після отримання заяви позивача відповідач був зобов`язаний забезпечити її розгляд у встановленому порядку та прийняти відповідне рішення.

Однак матеріали справи не містять доказів того, що за заявою позивача від 19.06.2024 відповідною комісією було проведено розгляд, перевірено подані документи, здійснено необхідні запити до інших органів або прийнято протокольне рішення про надання чи відмову у наданні відстрочки.

Натомість відповідач обмежився направленням позивачу листа, який за своїм змістом не є рішенням, передбаченим пунктом 60 Порядку № 560.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач не виконав покладеного на нього законом обов`язку щодо належного розгляду заяви позивача, чим допустив протиправну бездіяльність.

Відтак позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного розгляду по суті заяви позивача від 19.06.2024 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та просити, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання його вчинити певні дії.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у разі, якщо суд дійде висновку про протиправність бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може зобов`язати відповідача вчинити певні дії з метою відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

У цій справі належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача є не безпосереднє надання судом відстрочки замість уповноваженої комісії, а зобов`язання відповідача завершити передбачену законом процедуру розгляду заяви та прийняти за її результатами відповідне рішення.

При цьому суд не підміняє собою суб`єкта владних повноважень та не здійснює первинної перевірки документів замість комісії, до компетенції якої законодавством віднесено встановлення наявності або відсутності правових підстав для надання відстрочки.

Саме тому вимога про безпосереднє зобов`язання відповідача надати позивачу відстрочку задоволенню не підлягає.

На момент розгляду цієї справи відповідач не здійснив передбаченого Порядком № 560 розгляду заяви позивача по суті, не перевірив у встановленому порядку подані документи та не прийняв рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити, яке саме рішення має бути прийняте компетентним органом за результатами належного розгляду заяви, а тому безпосереднє зобов`язання відповідача надати відстрочку означало б фактичне вирішення судом питання, віднесеного до повноважень відповідної комісії, без проходження передбаченої законом адміністративної процедури.

Таким чином, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача розглянути заяву від 19.06.2024 у встановленому Порядком № 560 порядку та прийняти за результатами її розгляду рішення по суті.

Водночас це не позбавляє відповідача права та обов`язку перевірити всі обставини, що мають значення для вирішення питання про надання відстрочки, у тому числі достовірність та достатність поданих документів, а за необхідності - отримати відповідну інформацію від інших державних органів.

При цьому результат такого розгляду має ґрунтуватися виключно на вимогах законодавства, а рішення комісії повинно бути належним чином мотивованим.

Суд не встановлює наперед зміст такого рішення, оскільки це питання належить до компетенції відповідача за результатами виконання визначеної законом процедури.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в сумі 1211,20 грн. згідно з квитанцією від 27.07.2024 № 0.0.3788612911.1, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 19.06.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 19.06.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, та за результатами розгляду якої прийняти рішення по суті поданої заяви.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.08.2026.

Суддя Панченко Н.Д.