Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №280/4008/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року Справа № 280/4008/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), в особі представника – адвоката Капленко Ганни Сергіївни (пр. Соборний, буд. 158, оф. 66, м. Запоріжжя, 69005), до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; Код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

29.04.2026 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач), в особі представника – адвоката Капленко Ганни Сергіївни, до Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» , у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за грудень 2025 року, січень, лютий, березень 2026 року;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі відповідача, включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за період: з 01.12.2025 по 31.12.2025 року, з 01.01.2026 по 04.01.2026 року, з 07.01.2026 по 31.01.2026 року, з 01.02.2026 по 28.02.2026 року, з 01.03.2026 по 31.03.2026 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Крім того, просить: стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн; справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін; витребувати від відповідача витяг з Журналу бойових дій (у відділенні оперативного планування), рапорти начальника відділення оперативного планування (про участь позивача у виконанні бойових спеціальних завдань та виплату додаткової винагороди) за грудень 2025 року - березень 2026 року оскільки позивачу відмовлено в їх наданні у зв`язку з наявністю в них інформації з обмеженим доступом.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивача з 17 вересня 2024 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 . Військовою частиною НОМЕР_2 здійснювалась виплата додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави з моменту призначення позивача на посаду по червень 2025 року включно. Проте, незважаючи на виконання бойових (спеціальних) завдань у грудні 2025 року, січні, лютому, березні 2026 року позивачу не виплачено додаткову винагороду відповідно до вимог законодавства України у встановлені терміни. Позивач зазначає, що продовжував виконувати бойові (спеціальні) завдання у грудні 2025 року – березні 2026 року на підставі чинних бойових розпоряджень, що не заперечується відповідачем у відповіді на заяву, однак виплата додаткової винагороди військовою частиною НОМЕР_2 не здійснюється. Таким чином, вважає, що має право на отримання додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000,00 грн за виконання ним у грудні 2025 року - березні 2026 року бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави. Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 04.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено без виклику (повідомлення) сторін. Витребувано від відповідача інформацію про залучення позивача до виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у періоди з 01.12.2025 по 31.12.2025, з 01.01.2026 по 04.01.2026, з 07.01.2026 по 31.01.2026, з 01.02.2026 по 28.02.2026, з 01.03.2026 по 31.03.2026.

11.05.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, відповідно до положень пункту 2 розділу XXXIV Порядку № 260, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах: «..30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави..». Бойовим розпорядженням Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 №1308 військову частину НОМЕР_2 включено до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України та покладено виконання основних бойових (спеціальних) завдань, зокрема, з інтенсивної підготовки військових фахівців для ведення воєнних (бойових) дій в сфері електронної підтримки РЕБ та дотичних сферах. Бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2024 № 1дск всі структурні підрозділи військової частини НОМЕР_2 залучені до бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки військових фахівців для ведення воєнних (бойових) дій в сфері електронної підтримки РЕБ та дотичних сферах. До 01 серпня 2025 року військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 здійснювалась виплата додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань у зв`язку із здійсненням інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, що передбачено пунктом 2 розділу XXXIV Порядку № 260. Відповідач зазначає, що тимчасово виконуючим обов`язки начальника штабу – заступником командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, у відповідності до ст. 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, в порядку підпорядкованості, як старшим за званням та за службовим становищем, було віддано наказ командиру ВЧ НОМЕР_2 вважати з 01.07.2025 термін "інтенсивна підготовка" в Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, складовою частиною терміну "колективна підготовка у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності (формування військових частин (підрозділів))". Таким чином, враховуючи, що Порядком № 260 не передбачено виплат на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань), з колективної підготовки у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності (формування військових частин (підрозділів)), ВЧ НОМЕР_2 з 01.07.2025 було зупинено здійснення нарахувань та виплат додаткової винагороди за виконання військовослужбовцями ВЧ НОМЕР_2 вищевказаних завдань. Стверджує, що оскільки завдання з колективної підготовки у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності (формування військових частин (підрозділів)) не визначались ВЧ НОМЕР_2 , підстави для виплати позивачу додаткової винагороди із розрахунку 30 000,00 грн відсутні. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Крім цього, відповідач просить суд зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу (у разі задоволення позовних вимог), у зв`язку з порушенням принципу співмірності та зважаючи на складний майновий стан відповідача. Зазначає, що сума витрат на правову допомогу у розмірі 8000 грн є надмірною. Відповідач просить врахувати, що справа не є складною, обсяг опрацьованих документів є не значним, а розмір гонорару, визначений позивачем та його адвокатом, є завищеним.

11.05.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача до суду надійшло клопотання, в якому відповідачем надано витребувані судом документи.

03.06.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив. В обґрунтування відповіді на відзив позивач зазначає, що бойове розпорядженням Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 №1308, бойове розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 вiд 12.02.2024 № 1дск підтверджують виконання позивачем визначеного бойового (спеціального) завдання з грудня 2025 року по березень 2026 на визначених Постановою КМУ №168 підставах. Наголошує, що відповідач у своєму відзиві підтвердив факт виконання військовослужбовцями військової частини НОМЕР_2 , у тому числі позивачем, бойових (спеціальних) завдань після надходження телеграми ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.07.2025 №116/14/66296 згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави. Позивач вважає, що включення рішенням Міністра оборони України від 14.07.2025 №34483/з/1 терміну «інтенсивна підготовка» до терміну «колективна підготовка» до внесення змін до Постанови КМУ № 168 та Порядку № 260 є по суті зміненням підстав, встановлених Постановою № 168 для набуття військовослужбовцем права на додаткову винагороду, що призводить до звуження таких підстав актом нижчої юридичної сили порівняно з актом, яким такі підстави встановлено. Наголошує, що відповідач повинен був не допустити звуження та порушення прав позивача, та за наявності підстав, а саме при підтвердженому факту виконання позивачем бойового (спеціального) завдання, здійснити виплату належної йому додаткової винагороди. Крім цього, наголошує, що станом на момент виникнення спірних правовідносин зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» не внесені. Позовні вимоги просить задовольнити.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 24.02.2022 року по теперішній час проходить військову службу в Збройних Силах України.

Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 11.09.2024 № 980 майора юстиції ОСОБА_1 , старшого офіцера відділу претензійно-позовної та договірної роботи юридичного управління ІНФОРМАЦІЯ_3 , призначено старшим офіцером відділення оперативного планування військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 17.09.2024 № 265, позивача з 17 вересня 2024 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Відповідно до бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 №1308 ВЧ НОМЕР_2 здійснюється організація та забезпечення інтенсивної підготовки військових фахівців для ведення воєнних (бойових) дій в сфері радіоелектронної підтримки Сухопутних військ Збройних Сил України.

Відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2024 № 1дск військовослужбовці ВЧ НОМЕР_2 залучаються до виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.

Відповідно до витягу з журналу бойових дій відділення оперативного планування №21дск від 20.02.2025 позивача включено до складу підрозділу, що виконує бойові (спеціальні) завдання в складі резерву Головнокомандувача Збройних Сил України з 24.10.2025 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 24.10.2025 №309.

Відповідно до витягу з журналу бойових дій відділення оперативного планування №21дск від 20.02.2025 позивача виключено зі складу підрозділу, що виконує бойові (спеціальні) завдання в складі резерву Головнокомандувача Збройних Сил України з 05.01.2026 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 04.01.2026 №4.

Відповідно до витягу з журналу бойових дій відділення оперативного планування №21дск від 20.02.2025 позивача включено до складу підрозділу, що виконує бойові (спеціальні) завдання в складі резерву Головнокомандувача Збройних Сил України з 07.01.2026 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 07.01.2026 №7.

З моменту призначення на посаду і по червень 2025 року включно позивачу здійснювалась виплата додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.

Разом з тим, незважаючи на виконання бойових (спеціальних) завдань у грудні 2025 року – березні 2026 року позивачу не виплачено додаткову винагороду відповідно до вимог законодавства України у встановлені терміни.

02.04.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень за виконання ним у грудні 2025 року – березні 2026 року бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави та надання документів.

Листом від 15.04.2026 № 2367/1886 позивачу відмовлено у виплаті додаткової винагороди з посиланням на телеграму начальника штабу – заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.07.2025 №116/14/66296, та відмовлено в наданні запитуваних документів. Також повідомлено, що зміни до бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 №1308 та інформація щодо внесення змін до нього станом на дату надання відповіді на дану заяву до військової частини НОМЕР_2 не надходили. Рішення щодо внесення змін до бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_2 , на підставі яких військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, та про їх скасування станом на дату надання відповіді на дану заяву командування військової частини НОМЕР_2 не приймалось. Крім цього, військова частина НОМЕР_2 зазначила, що виконання позивачем вищевказаних бойових (спеціальних) завдань підтверджується Бойовим розпорядженням Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 № 1308, Бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2024 № 1дск, записами у Журналі бойових дій (у відділенні оперативного планування) за грудень 2025 року, січень-березень 2026 року, рапортом начальника відділення оперативного планування (про участь та виплату додаткової винагороди), що повністю відповідає вимогам п. 4 розділу XXXIV Порядку № 260.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частинами 2 - 4 цієї статті Закону №2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).

Відповідно до п. 17 Розділу I Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено відповідними Указами Президента України дотепер.

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі – Постанова № 168) установлено, що на період дії воєнного стану для військовослужбовців передбачена виплата додаткової винагороди.

Відповідно до положень абз. 3 п. 1-1 Постанови № 168 установлено, що військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Пунктом 2-1 Постанови №168 передбачено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають: порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у п. 1 цієї постанови; особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у п. 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у п. 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту; порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги та одноразової винагороди.

В свою чергу, наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі – Порядок №260), яким встановлено механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Пунктом 2 розділу І Порядку №260 встановлено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія; винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Відповідно до п. 3 Порядку № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану у Порядку № 260 врегульовані розділом XXXIV.

Згідно з п. 2 розділу ХХХІV Порядку № 260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

30000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):

з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;

з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;

з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;

у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;

у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;

із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;

з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури (у тому числі об`єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту);

Відповідно до п. 4 розділу XXXIV Порядку № 260 підтвердження безпосередньо участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі, з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Отже, для нарахування та виплати додаткової винагороди позивач мав надати належні, допустимі, достовірні та достатні докази щодо здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією.

З матеріалів справи встановлено та не заперечується відповідачем, що позивачу здійснювалась виплата додаткової винагороди, у тому числі 30000,00 грн, за період з січня по червень 2025 року в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань у зв`язку із здійсненням інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини, включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, що передбачено пунктом 2 розділу XXXIV Порядку №260.

Також, відповідач визнає, що позивач виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, у наступні періоди: з 01.12.2025 по 31.12.2025 року, з 01.01.2026 по 04.01.2026 року, з 07.01.2026 по 31.01.2026 року, з 01.02.2026 по 28.02.2026 року, з 01.03.2026 по 31.03.2026 року, що підтверджується журналом ведення бойових дій та рапортами командира відділення оперативного планування військової частини НОМЕР_4 .

В свою чергу, зупинення відповідачем виплати додаткової винагороди відбулося через неоднозначне розуміння терміну «інтенсивна підготовка».

Проаналізувавши вищенаведені положення законодавства, встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що на момент виникнення спірних правовідносин, позивач мав право на виплату додаткової винагороди, про яку він просить за змістом позову, оскільки позбавлення такого права через неоднакове розуміння текстуального змісту Постанови № 168, яка між тим має широкий зміст, за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди.

Суд зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації встановленої державою гарантії для військовослужбовців та деяких інших осіб на отримання належного їм розміру грошового забезпечення, насамперед мають відповідати принципу юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Відповідно до вимог п. 8 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

Згідно з п. 10 розділу XXXIV Порядку № 260 накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Наказ про виплату додаткової винагороди є рішенням командира військової частини, який до підлеглого особового складу не доводиться та є проміжною організаційною та управлінською стадією, що передує виплаті додаткової винагороди, на підставі якого військовою частиною замовляються кошти для виплати особовому складу, що надходять на рахунки військової частини та виплачуються особовому складу за місяць, в якому виконувалися бойові (спеціальні) завдання.

Проте, всупереч нормам законодавства відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не виплати позивачу додаткової винагороди за період з 01.12.2025 по 31.12.2025 року, з 01.01.2026 по 04.01.2026 року, з 07.01.2026 по 31.01.2026 року, з 01.02.2026 по 28.02.2026 року, з 01.03.2026 по 31.03.2026 року в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) з інтенсивної підготовки, право на яку передбачено Постановою №168 та Порядком № 260.

Відмова відповідачем у виплаті позивачу додаткової винагороди за період грудень 2025 року, січень, лютий, березень 2026 року обґрунтована, зокрема надходженням телеграми начальника штабу заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.07.2025 №116/14/66296, в якій зазначено, що виплата додаткової винагороди припинена на підставі рішення Міністра оборони України від 14.07.2025 № 34483/з/1 у вигляді резолюції із наступним дорученням: «Прошу організувати виконання у встановленому порядку», зазначене рішення застосовувати з 01.07.2025» на думку суду є протиправно.

Так, надаючи оцінку рішенню Міністра оборони України від 14.07.2025 № 34483/з/1, як підставу для припинення відповідачем виплати додаткової винагороди, слід зазначити, що відповідно до вимог п. 17 розділу І Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Виплата додаткової винагороди позивачу припинена на підставі рішення Міністра оборони України від 14.07.2025 № 34483/з/1, прийнятого за результатами розгляду доповідної записки заступника Міністра оборони України від 10.07.2025 № 34483/з/1, доведеного телеграмою начальника штабу заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.07.2025 №116/14/66296 та в якій зазначено про застосування з 01 липня 2025 року.

Разом з тим, зазначеним рішенням Міністра оборони України не вносились зміни до Порядку №260 в частині зміни підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі 30000 грн військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.

Відповідно до вимог розділу 8 Положення «Про Міністерство оборони України» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671, Міноборони в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює контроль за їх виконанням. Нормативно-правові акти Міноборони підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

За приписами п. 3 ст. 42 Закону України «Про правотворчу діяльність» зміни до нормативно-правового акта вносяться шляхом прийняття (видання) нормативно-правового акта такої самої юридичної сили, якщо інше не передбачено Конституцією України та (або) законом.

Згідно з п. 4 ст. 42 Закону України «Про правотворчу діяльність» зміни, що вносяться до нормативно-правового акта, змінюють норми права такого нормативно-правового акта в момент набрання чинності нормативно-правовим актом (відповідної норми права), яким вносяться такі зміни. Посилання на норму права, до якої внесені зміни, має містити вказівку на чинний нормативно-правовий акт, який змінив її останнім.

Враховуючи викладене, станом на день пред`явлення позову Міністром оборони України не приймалось рішення про припинення виплати додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань з інтенсивної підготовки у визначений законодавством України спосіб та не вносились зміни до відповідних нормативно-правових актів в установленому порядку.

На думку суду, рішення Міністра оборони України від 14.07.2025 №34483/з/1, на яке посилається відповідач як на підставу припинення виплати, не є окремим рішенням Міністра оборони України в розумінні вищезазначених нормативно-правових актів України, прийнятим та оформленим відповідно до вимог законодавства України.

Зважаючи на викладене, підстави для невиплати відповідачем додаткової винагороди позивачу за виконання ним за період грудень 2025 року, січень, лютий, березень 2026 року бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі ВЧ НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, відсутні.

Суд звертає увагу, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації встановленої державою гарантії для військовослужбовців та деяких інших осіб на отримання належного їм розміру грошового забезпечення, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Верховний Суд в подібних правовідносинах щодо застосування принципу юридичної визначеності у постанові від 21.12.2023 по справі №200/193/23, виснував, що за спірний період підлягає застосуванню наказ №628 для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої Постановою №168, оскільки за відсутності цього відомчого нормативно-правового акту не здійснювався би облік особового складу, який мав право на збільшену додаткову винагороду, що призвело б до невиплати цієї частини грошового забезпечення військовослужбовцям. Протилежний висновок поставив би питання необхідності повернення вже виплачених на підставі цих наказів сум додаткової винагороди.

Також Верховний Суд у постанові від 21.11.2018 у справі №824/166/15-а висловив правову позицію, відповідно до якої держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає, та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат, то відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

В зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору питання щодо його розподілу судом не вирішувалось.

Що стосується судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу адвоката в сумі 8000,00 грн., то суд зазначає наступне.

Дослідивши розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 1.2 Договору №86 про надання правової допомоги від 15.09.2025 Замовник звертається до Виконавця за юридичною допомогою з питання нарахування та виплати грошового забезпечення (додаткової винагороди) ОСОБА_1 за період проходження служби в ВЧ НОМЕР_2 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Пунктом 3.3 цього Договору визначено, що за надання юридичних послуг за цим договором Замовник сплачує Виконавцю грошову винагороду в розмірі 8000,00 грн.

Згідно з актом надання послуг №1 від 28.04.2026 адвокатом Капленко Г.С. надано наступні послуги: підготовка заяви - 1 шт. на 1000,00 грн, ознайомлення з документацією – 500грн, консультація, підготовка клопотання - 1 шт. на 1000,00 грн підготовка позовної заяви – 1 шт. на суму 4000,00 грн., підготовка відповіді на відзив - 1 шт. на 1500,00 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Статтею 30 Закону №5076-VI визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Вказана правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Разом із тим, чинне адміністративно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно положень частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень пунктів 1, 5 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо – не є співмірним.

Подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №520/11348/2020, від 13.05.2022 у справі №320/11366/20 та інших.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на те, що предметом розглядуваного спору є справа незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 4000,00 грн за складання та подання адміністративного позову.

За наведених обставин за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача мають бути стягнуті витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), в особі представника – адвоката Капленко Ганни Сергіївни (пр. Соборний, буд. 158, оф. 66, м. Запоріжжя, 69005), до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; Код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» , у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_2 , включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за грудень 2025 року, січень, лютий, березень 2026 року.

Зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі відповідача, включеної до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, за період: з 01.12.2025 по 31.12.2025 року, з 01.01.2026 по 04.01.2026 року, з 07.01.2026 по 31.01.2026 року, з 01.02.2026 по 28.02.2026 року, з 01.03.2026 по 31.03.2026 року.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).

У задоволенні решти вимоги про стягнення витрат на правову допомогу – відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано «24» серпня 2026 року.

Суддя Р.В. Кисіль