Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №280/1775/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 серпня 2026 року Справа № 280/1775/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , Військової частини НОМЕР_6 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання дій і бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач) звернувся до суду з позовом, у якому, просить:

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування зниженого розміру додаткової винагороди, військовослужбовцю військової частини НОМЕР_2 , за період з 08.05.2024 року по 10.06.2025 року за час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити мені різницю між додатковою винагородою у розмірі 100000 грн. за період з 08.05.2024 року по 10.06.2025 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не врахування при виданні наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) за № 226 від 14.08.2025 періодів безпосередньої участі ОСОБА_2 у бойових діях з 08.05.2024 по 19.08.2024, з 04.09.2024 по 29.12.2024, з 10.02.2025 по 19.02.2025, та з 06.03.2025 по 10.06.2025, при обчисленні вислуги років на пільгових умовах;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 перерахувати позивачу періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 08.05.2024 по 19.08.2024, з 04.09.2024 по 29.12.2024, з 10.02.2025 по 19.02.2025, та з 06.03.2025 по 10.06.2025 на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці відповідно до абзацу першого підпункту «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно за період з 05.08.2024 по 14.08.2025;

зобов`язати нарахувати та виплатити мені грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна за період служби відповідно до Постанови КМУ № 178 від 16.03.2016 за період з 05.08.2024 по 14.08.2025;

стягнути середній заробіток за час затримки виплати компенсації відповідно до ст. 117 КЗпГІ України та висновків Верховного Суду за період з 05.08.2024 по 14.08.2025.

Позов обґрунтовано тим, що під час проходження військової служби позивач виконував завдання у районах ведення бойових дій, тому набув право як на додаткову винагороду, збільшену до 100 000 грн, так і на пільгове обчислення вислуги років. На підтвердження цих обставин позивач посилається, зокрема, на довідку військової частини НОМЕР_2 від 13.06.2025 № 437 та записи бойових документів. Також зазначає, що при звільненні з ним не проведено повного розрахунку, оскільки не виплачено компенсацію за належне, але неотримане речове майно, у зв`язку з чим вважає наявними підстави для відповідальності за затримку розрахунку.

Військова частина НОМЕР_2 у відзиві проти позову заперечила. Вказала, що виплата додаткової винагороди до 100 000 грн обумовлена фактичною безпосередньою участю у бойових діях або забезпеченні відповідних заходів та підтверджується визначеними відомчими документами. Таких документів щодо позивача військова частина не отримувала; довідки за встановленою формою із зазначенням періодів безпосередньої участі позивачем не подано. З цих самих причин відсутні підстави для пільгового обчислення вислуги. Щодо речового забезпечення відповідач послався на особливості забезпечення військовослужбовців, призваних під час мобілізації, та повідомив, що талони речового атестата передано до військової частини НОМЕР_4 , на забезпеченні якої перебувала військова частина НОМЕР_2 . На думку відповідача, наказом про виключення зі списків особового складу передбачено належні позивачу виплати, а заборгованість відсутня.

Військова частина НОМЕР_4 зазначила, що військова частина НОМЕР_2 у спірний період перебувала на її фінансовому забезпеченні, а виплати здійснювалися на підставі наказів командирів та належно оформлених підтвердних документів. Відомості, які б підтверджували безпосередню участь позивача у розумінні спеціального порядку виплати додаткової винагороди, відсутні. Стосовно речового майна відповідач також послався на правила забезпечення мобілізованих військовослужбовців, відсутність встановленої заборгованості та доказів належної позивачу суми. Оскільки невиплачену при звільненні суму не встановлено, вимогу про середній заробіток вважає безпідставною.

Військова частина НОМЕР_6 заперечила свою відповідальність за спірними вимогами, посилаючись на те, що фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_2 через неї здійснюється з 01.04.2026. Первинні документи за заявлені позивачем періоди 2024–2025 років у неї відсутні, рішення про спірні виплати не приймалися. Просила відмовити у позові.

Ухвалою суду від 06.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 15.04.2026 залучено у якості співвідповідача по справі №280/1775/26 - військову частину НОМЕР_4 . Ухвалено розгляд адміністративної справи розпочати спочатку, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 14.05.2026 залучено у якості співвідповідача по справі №280/1775/26 - Військову частину НОМЕР_6 . Ухвалено розгляд адміністративної справи розпочати спочатку, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 14.05.2026 витребувано у Військової частини НОМЕР_2 докази.

На виконання вимог зазначеної ухвали суду від Військової частини НОМЕР_2 надійшло клопотання про неможливість надати витребувані докази.

Ухвалою суду від 02.06.2026 витребувано у Військової частини НОМЕР_2 докази:

належним чином засвідчену копію витягу з наказу про оголошення вислуги років позивача та копії додатку до наказу-розрахунку вислуги років із зазначенням пільгових днів участі в бойових діях; витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_2 про нарахування і виплату грошового забезпечення позивача за спірний період; копію талону речового атестата позивача по речовому майну та усі наявні документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Витребувано у Військової частини НОМЕР_4 належним чином засвідчену копію щомісячної довідки-розрахунку про отримане грошове забезпечення позивача за спірний період та усі наявні документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

18.06.2026 на виконання вимог зазначеної ухвали суду від Військової частини НОМЕР_4 надійшдо повідомлення, в якому зазначено про неможливість надання зазначеної довідки, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 і всі відомості про його грошове забезпечення знаходяться в фінансово – економічній службі військової частини НОМЕР_2 . Окрім цього додатково повідомляємо, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 до 2015 року, тобто в період котрий не являється спірним у заявлених позовних вимогах.

03.07.2026 до суду від Військової частини НОМЕР_2 надійшли частково витребувані ухвалою суду документи.

Ухвалою від 03.08.2026 витребувано у Військової частини НОМЕР_2 інформацію і документи про виплату або невиплату позивачу компенсації вартості за неотримане речове майно за період з 05.08.2024 до 14.08.2025.

Станом на витребуваних докусентів від Військової частини НОМЕР_2 до суду не надійшли. Отже, суд ужив передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі – КАС України) заходів для з`ясування обставин, на які посилаються сторони.

Відповідно до приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких він ґрунтується, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Позивача призвано на військову службу під час мобілізації 27.02.2022. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 07.05.2024 № 124 його зараховано до списків особового складу та на відповідну посаду з 08.05.2024. У цьому наказі зазначено попередню вислугу: календарну — 4 роки 9 місяців 5 днів, пільгову — 0 років 0 місяців 0 днів. Наказом від 13.07.2024 № 191 оформлено подальше переміщення по службі та визначено умови грошового забезпечення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 14.08.2025 № 226 позивача, звільненого з військової служби у запас за станом здоров`я у зв`язку з наявністю інвалідності, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 14.08.2025. Вислугу визначено: календарну — 6 років 0 місяців 9 днів, пільгову — 0 років 0 місяців 0 днів. Цим наказом передбачено виплату належних складових грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги для оздоровлення та компенсації за невикористані дні відпусток. Окремого припису про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно наказ не містить.

Грошовий атестат № 131 містить відомості про нараховане грошове забезпечення та окремі виплати, у тому числі одноразову допомогу при звільненні у розмірі 40 547,20 грн та індексацію у розмірі 60,17 грн. Грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в атестаті не зазначено. Рядок «Правильність даних, вказаних в атестаті, підтверджую» позивачем не підписано, тоді як підписи відповідальних посадових осіб наявні.

У позові названо такі періоди безпосередньої участі, які позивач просить зарахувати до вислуги років на пільгових умовах: з 08.05.2024 до 19.08.2024, з 04.09.2024 до 29.12.2024, з 10.02.2025 до 19.02.2025 та з 06.03.2025 до 10.06.2025.

Матеріали справи містять довідку військової частини НОМЕР_2 від 13.06.2025 № 437, у якій зазначено періоди участі позивача з 08.05.2024 до 19.08.2024, з 04.09.2024 до 29.12.2024, з 10.02.2025 до 19.02.2025 та з 06.03.2025 до 10.06.2025.

У довідці вказано, що позивач виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) командира та забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони у складі військової частини НОМЕР_6 Повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у складі підрозділу (засобу) протиповітряної оборони на території Запорізької області. Підставою її видачі названо журнали бойових дій (бойові донесення) підрозділу. Водночас копій зазначених у довідці бойових наказів, журналів бойових дій, бойових донесень і рапортів командирів матеріали справи не містять.

У матеріалах справи також відсутні рапорт позивача про виплату компенсації за неотримане речове майно з доказами його подання під час проходження служби, довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, перелік конкретних предметів особистого користування, строки набуття права на їх одержання, дані про фактичну видачу або сума можливої компенсації. Наявні відомості про передання талонів речового атестата між військовими частинами самі по собі таких обставин не встановлюють.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За статтею 2 КАС України суд перевіряє, чи прийняті рішення, вчинені дії або допущена бездіяльність суб`єкта владних повноважень на законній підставі, з належною метою, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно та своєчасно.

Статті 72, 73 і 76 КАС України визначають, що доказами є дані, на підставі яких суд установлює обставини, що обґрунтовують вимоги та заперечення; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а достатніми — ті, що у сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи.

Згідно з частиною першою статті 77 цього Кодексу кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. У спорах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності своєї поведінки покладено на відповідача. Однак це правило не звільняє позивача від доведення юридичних фактів, із настанням яких закон пов`язує виникнення заявленого матеріального права.

Правові засади грошового забезпечення військовослужбовців визначає Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення; склад і розмір грошового забезпечення залежать, зокрема, від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов служби.

На час виникнення спірних правовідносин питання додаткової винагороди регулювала постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі — постанова № 168).

Пункт 1-1 постанови № 168 у редакціях, чинних у відповідні періоди, передбачав додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн у розрахунку на місяць військовослужбовцям, які безпосередньо беруть участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), — пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Порядок реалізації постанови № 168 у Збройних Силах України визначено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі — Порядок № 260).

Розділ XXXIV Порядку № 260 пов`язує право на збільшену винагороду не з самим проходженням служби у певній військовій частині або перебуванням у певній місцевості, а з особистим виконанням визначених бойових (спеціальних) завдань. Безпосередня участь підтверджується сукупністю службових документів: бойовим наказом (бойовим розпорядженням), журналом бойових дій або іншим документом обліку виконання завдань, бойовим донесенням чи постовою відомістю, а також рапортом командира підрозділу із зазначенням кожного військовослужбовця та днів участі. Виплата здійснюється на підставі наказів командирів.

Отже, для збільшення додаткової винагороди необхідно встановити одночасно факт виконання позивачем завдання, належність такого завдання до передбачених Порядком № 260, безпосереднє перебування у районі його виконання і точний період участі. Ці обставини підлягають установленню за сукупністю визначених Порядком № 260 службових документів.

Матеріали справи містять довідку військової частини НОМЕР_2 від 13.06.2025 № 437, підписану командиром цієї військової частини, у якій наведено спірні періоди та зазначено про виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань за бойовими наказами (розпорядженнями) у складі підрозділу (засобу) протиповітряної оборони на території Запорізької області. У довідці також перелічено журнали бойових дій (бойові донесення), на підставі яких її видано. Водночас довідка має узагальнювальний характер і без долучення зазначених у ній первинних документів не дає можливості перевірити зміст кожного завдання, конкретне місце його виконання та перебування позивача безпосередньо у визначених районах ведення (здійснення) бойових дій або відповідних заходів. Відповідачі заперечують наявність належних підстав для спірних нарахувань, а накази по особовому складу містять нульове значення пільгової вислуги.

Суд ураховує наведені позивачем висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.03.2024 у справах № 560/3141/23 та № 560/3159/23, а також від 28.05.2024 у справі № 120/5170/23, щодо доказового значення належно оформленої довідки про безпосередню участь і недопустимості покладення на військовослужбовця негативних наслідків неналежної взаємодії між військовими частинами. Водночас застосування цих висновків залежить від установлених у конкретній справі обставин і змісту всієї сукупності доказів. У цій справі відсутні первинні документи, на які посилається довідка № 437, а відповідачі оспорюють наявність передбачених Порядком № 260 умов для спірних виплат.

Суд не може підмінити компетентний орган у веденні бойових документів та визначенні підстав для видання наказів про виплату додаткової винагороди. За встановлених обставин дії щодо виплати винагороди у наявному розмірі не доведені як протиправні, а вимога зобов`язати нарахувати її різницю до 100 000 грн. не має достатньої фактичної підстави.

Пільгове обчислення вислуги років регулює постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі — постанова № 393).

Пункт 3 постанови № 393 у редакції, чинній у спірні періоди, передбачав зарахування один місяць служби за три за час безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні відповідних заходів за умови безпосереднього перебування в районах і в період їх ведення.

Вимога про пільгове обчислення вислуги ґрунтується на юридичному факті безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні відповідних заходів за умови перебування в районах та у період їх ведення. Довідка № 437 містить відомості про періоди виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань, проте за відсутності первинних документів, на які вона посилається, та відомостей, що дають змогу перевірити місце і характер виконання кожного завдання, її зміст у сукупності з іншими матеріалами справи не є достатнім для покладення на військову частину НОМЕР_2 обов`язку зарахувати заявлені періоди у кратному обчисленні.

Отже, позовні вимоги щодо додаткової винагороди і пільгової вислуги задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про компенсацію вартості речового майна, суд ураховує наступне.

Пункт 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», установлює, що особа на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; до проведення всіх необхідних розрахунків вона не виключається зі списків без її згоди. Ця норма визначає загальну вимогу завершити належні розрахунки, однак склад і суму конкретної компенсації належить установлювати за спеціальним порядком речового забезпечення.

Стаття 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає речове забезпечення військовослужбовців за встановленими нормами та у визначені строки, а також виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у випадках і порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Такий механізм установлено постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно» (далі — Порядок № 178).

За пунктами 2 і 3 Порядку № 178 компенсація виплачується військовослужбовцям офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна, зокрема у разі звільнення з військової служби.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 178 компенсація виплачується за місцем військової служби на підставі заяви (рапорту) військовослужбовця та наказу командира, в якому зазначається розмір компенсації. Такий наказ видається на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі. За пунктом 5 цього Порядку довідка видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості відповідного майна станом на 1 січня поточного року.

Речове забезпечення у Збройних Силах України деталізовано наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за № 767/28897, яким затверджено, зокрема, Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за № 768/28898 (далі — Інструкція № 232).

Пункт 4 розділу III Інструкції № 232 передбачає можливість одержання при звільненні неотриманого речового майна або грошової компенсації його вартості за правилами Порядку № 178. Пункт 17 цього ж розділу встановлює, що військовослужбовці, призвані під час мобілізації, звільняються у речовому майні, яке перебуває в особистому користуванні, а невидані предмети речового майна в натурі при звільненні не видаються.

Суд відхиляє твердження відповідачів у тій частині, у якій пункт 17 розділу III Інструкції № 232 тлумачиться як абсолютна заборона виплати мобілізованому військовослужбовцю грошової компенсації. Ця норма визначає порядок звільнення та забороняє видачу невиданих предметів у натурі, проте не містить прямого виключення з кола осіб, визначених пунктом 2 Порядку № 178. Позивач проходив службу на посаді військовослужбовця сержантського складу, а тому сам спосіб його призову не усуває можливості виникнення права на компенсацію.

Разом із тим право на стягнення конкретної суми не виникає лише з факту звільнення. Порядок № 178 передбачає послідовність юридично значущих дій: подання військовослужбовцем рапорту, визначення речовою службою конкретних неотриманих предметів і їх вартості у довідці, після чого — видання наказу командира із сумою компенсації.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 також сформульовано висновок, що умовою виникнення обов`язку виплатити компенсацію при звільненні є звернення військовослужбовця з відповідним рапортом під час проходження служби; у тій справі, на відміну від цієї, наявними були довідка про вартість і визначена сума.

Позивач зазначив, що звертався з питання речового майна, однак не навів дати, адресата та змісту звернення, не подав копії рапорту або доказу його реєстрації. Відсутні також довідка про вартість майна, предметний перелік належного до видачі майна та дані, за якими можна перевірити строки його носіння, фактичне отримання й розрахувати суму. Тому суд не може встановити ані факт невиконання належно ініційованої процедури, ані предмет та розмір майнового обов`язку.

Наказ від 14.08.2025 № 226 не підтверджує виплати спірної компенсації: він містить перелік інших розрахункових виплат і не передбачає компенсації за речове майно. Так само грошовий атестат № 131 не містить такої виплати. Відсутність підпису позивача під підтвердженням правильності даних атестата означає, що цей документ не може розцінюватися як його письмове визнання повного розрахунку. Однак наведені обставини доводять лише те, що спірна компенсація у зазначених документах не відображена; вони не замінюють рапорту та довідки про вартість і не встановлюють, що позивачу належали конкретні неотримані предмети та визначена сума.

Посилання на передання талонів речового атестата до військової частини НОМЕР_4 також не є достатнім. Талон підтверджує рух облікових документів між органами забезпечення, але за відсутності самого речового атестата, довідки про вартість та відомостей про видачу майна не дає можливості встановити склад і розмір зобов`язання. Негативні наслідки неповноти доказів не можуть бути усунуті шляхом присудження невизначеної суми або покладення на відповідача обов`язку здійснити розрахунок за не встановленими судом вихідними даними.

Отже, доводи відповідачів про відсутність права виключно через мобілізаційний статус є необґрунтованими.

З огляду на відсутність доказів звернення у встановленому порядку та документів, що визначають предмет і вартість неотриманого майна, позивач не довів протиправної бездіяльності щодо конкретного обов`язку та підстав для зобов`язання нарахувати і виплатити компенсацію за період з 05.08.2024 до 14.08.2025.

Щодо вимоги про середній заробіток, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх належних йому сум провадиться в день звільнення, а у визначених законом випадках — не пізніше наступного дня після пред`явлення вимоги про розрахунок.

Стаття 117 КЗпП України встановлює відповідальність у вигляді середнього заробітку за час затримки, але не більш як за шість місяців; за наявності спору про розмір належних сум така відповідальність настає, якщо спір вирішено на користь працівника, а її розмір визначає суд з урахуванням установлених обставин.

Верховний Суд у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 відніс належну при звільненні компенсацію вартості за неотримане речове майно до сум, за затримку виплати яких за відповідних умов може наставати відповідальність за статтею 117 Кодексу законів про працю України. Проте, в цій справі суд не встановив належної позивачу невиплаченої суми, строку її виплати та факту прострочення після звільнення. Заявлений позивачем проміжок з 05.08.2024 до 14.08.2025 передує звільненню або завершується його днем, а тому за своєю природою не є періодом затримки розрахунку після звільнення.

Крім того, навіть у разі покладення на відповідача лише обов`язку розглянути рапорт або визначити належну компенсацію вимога про середній заробіток була б передчасною до встановлення суми, строку її виплати та тривалості фактичної затримки. Оскільки основні вимоги про компенсацію у цій справі не задовольняються, похідна вимога про застосування статті 117 Кодексу законів про працю України також не має правових підстав.

Розподіл функцій фінансового та речового забезпечення між військовими частинами НОМЕР_2 , НОМЕР_4 і НОМЕР_6 не впливає на результат розгляду. За відсутності доведеного права позивача та встановленого невиконаного обов`язку немає підстав покладати його на будь-кого з відповідачів. Окремо суд ураховує, що військова частина НОМЕР_6 почала здійснювати відповідне забезпечення з 01.04.2026, тобто після завершення всіх заявлених періодів.

Згідно з вимогами частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жоден доказ не має наперед установленої сили. Сукупність наявних документів не підтверджує фактів, необхідних для виникнення заявлених позивачем прав, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72 - 77, 90, 139, 241, 243-246, 255, 262 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , Військової частини НОМЕР_6 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання дій і бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії, - відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 24.08.2026.

Суддя А.В. Сіпака