Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №240/23724/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/23724/26

категорія 113050000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Житомирський об"єднаний міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненаправлення на проходження військово-лікарської комісії.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 видати направлення на проходження вiйcькoвo-лiкapcькoї комісії (ВЛК).

В обгрунтування позову зазначає, ним були надіслані рекомендованими листами заяви до військової частини НОМЕР_1 , та ІНФОРМАЦІЯ_1 (за місцем проживання та військового обліку до мобілізації) з повним переліком документів що свідчать про встановлення другої групи інвалідності та прохання направити на проходження ВЛК. Разом з тим, відповідачем протиправно не надано таке направлення.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Відповідач у відзиві просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що за час проходження служби позивач не звертався щодо направлення його проходження військово-лікарської комісії.

Представник третьої особи надіслав до суду пояснення, у яких зазначив, що позивач не призивався на службу Житомирським об"єднаним міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки та не перебуває тут на військовому обліку.

Справу просив розглядати без його участі.

Позивач в судове засідання не з"явився, повідомлений про розгляд справи у передбаченому законом порядку та вважається повідомленим належним чином. Причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, повідомлений про розгляд справи належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою від 20.08.2026 суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.01.2026 № 7 (по стройовій частині), як такого, що прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.01.2026 № 10 позивач знятий з усіх видів забезпечення у зв`язку з самовільним залишенням військової частини з 09.01.2026.

Наказом від 23.01.2026 № 23 позивача, відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, звільнено із займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 22 січня 2026 року.

До позовної заяви позивач долучив адвокатський запит ОСОБА_2 командиру військової частини НОМЕР_1 , в якому він просив підгортувати документи для звільнення з військової служби ОСОБА_1 , у зв"язку з наявністю інвалідності.

Позивач у позову зазначає, що ним були надіслані рекомендованими листами заяви до військової частини НОМЕР_1 , та ІНФОРМАЦІЯ_1 (за місцем проживання та військового обліку до мобілізації) з повним переліком документів що свідчать про встановлення другої групи інвалідності та прохання направити на проходження ВЛК. Разом з тим, відповідачем протиправно не надано таке направлення.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Згідно з ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХП), визначено правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Приписами ч.1 ст.2 Закону №2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому продовжений та триває на час розгляду справи.

У відповідності до ч.6 ст. 2 Закону №2232-ХІІ військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період є видом військової служби.

Відповідно до п. 6.1. глави 6 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402, направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров 'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, слідчим, судому порядку та з метою, визначеними цим Положенням.

Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров`я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.

Статтею 43 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" від 19.11.1992 №2801-ХІІ передбачено надання згоди пацієнта для застосування методів діагностики, профілактики та лікування.

Приписами ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України визначено в Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531 (далі - Порядок № 531).

У п. 2 розділу І Порядку № 531 зазначено, що з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).

Відповідно п. 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 № 40 (далі - Інструкція № 40) рапорт (заява) письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Згідно з приписами п. 3.1 Інструкції № 40 документообіг у військовій частині (установі), їх підрозділах це проходження документів із моменту їх створення або одержання до завершення виконання або відправлення. Документи незалежно від способу фіксації та відтворення інформації проходять і опрацьовуються на єдиних організаційних та правових засадах організації документообігу.

У пп. 3.9.1 Інструкції № 40 зазначено, що реєстрація документів в електронній та паперовій формах (далі - документи) усіх категорій полягає у створенні запису облікових даних про документ та оформленні РМК в електронній формі у СЕДО із зазначенням обов`язкових реквізитів, за допомогою яких фіксується факт створення, відправлення або одержання документа шляхом проставлення на ньому реєстраційного індексу з подальшим записом у РМК необхідних відомостей про документ. Реєстрація документів проводиться з метою забезпечення їх обліку, моніторингу стану виконанням і оперативним використанням наявної в документах інформації. Реєструються документи незалежно від способу їх доставки, передачі чи створення.

В п. 6 розділу ІІІ Порядку № 531 вказано, що усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства.

У розділі ІІІ Порядку № 531 зазначено, що командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку (п.2). Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою (п.3).

Відповідно п. 8 Порядку № 531, початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу. У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Згідно п. 9 розділу ІІІ Порядку № 531 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: 1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

З викладеного слідує, що з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).

Позивач оскаржує бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не направлення його на проходження військово-лікарської комісії.

Разом з тим, будь-яких доказів звернення до відповідача з рапортом по вказаному питанню позивач не надав.

При цьому, відповідач вказує, що до військової частини НОМЕР_1 не надходили рапорти чи звернення позивача про направлення його на військово-лікарську комісію. Крім того, вказані звернення чи запити не надходили від представника позивача.

До відзиву відповідач надав копії рапортів начальника адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 та начальника групи персоналу штабу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 на ім"я командира військової частини НОМЕР_1 з доповідями про те, що солдат ОСОБА_1 за час проходження служби не звертався щодо направлення на проходження військово-лікарської комісії та звільнення зі служби.

Суд зазначає, що додана до позову копія заяви адвоката в інтересах позивача від 07.05.2026 не є зверненням за направленням на ВЛК, оскільки він просить командира військової частини НОМЕР_1 підготувати відповідні документи щодо звільнення з військової служби ОСОБА_1 за станом здоров`я.

Більш того, докази направлення вказаної заяви відповідачу позивач не надав.

Відповідач зазначає, що такий до військової частини не надходив на підтвердження чого надано рапорт начальника адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 про те, що запити адвоката Котвицького С.В. в інтересах ОСОБА_1 не надходили.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. (ч.2 ст.77)

Суд зазначає, що стаття 77 КАСУ покладає обов"язок довести обставини , на які посилається не лише на відповідача, а й на позивача.

Разом з тим, позивач не виконав свого обов"язку та не надав суду належних доказів звернення до відповідача з рапортом про направлення його на проходження ВЛК, тому протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 в межах спірних правовідносин судом не встановлено.

Крім того, рекомендації лікаря закладу охорони здоров`я (установи) щодо направлення позивача на ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби, на підставі яких видається направлення про що вказано у п. 6.1. глави 6 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402, матеріали справи не містять.

Відтак, підстави зобов`язати військову частину НОМЕР_1 видати направлення позивачу на проходження вiйcькoвo-лiкapcькoї комісії (ВЛК) відсутні.

При цьому, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися з відповідним рапортом про звільнення до командира військової частини НОМЕР_1 із зазначенням відповідної підстави для звільнення та з наданням належних документів на підтвердження такої підстави.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 242-246, 295 КАСУ,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос

24.08.26