Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №240/24868/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/24868/25

категорія 109020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Літос" до Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Літос" із позовом до Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати п. 5 рішення Хорошівської селищної ради №2479 від 04.07.2025 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки і технічної документації з нормативної грошової оцінки та передачею її в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Літос";

- зобов`язати Хорошівську селищну раду установити Товариству з обмеженою відповідальністю "Літос" річний розмір орендної плати на підставі пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до пункту 274.1 статті 274, пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України та рішення Хорошівської селищної ради від 23.05.2024 № 1728 "Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на території Хорошівської селищної ради".

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 30 травня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Літос" звернулося до Хорошівської селищної ради із клопотанням про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею - 4,0996 га, цільове призначення - 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, кадастровий номер 1821182700:06:002:0001, розташованої за межами с. Шадура Краївщинського старостинського округу Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області. Зазначена технічна документація розроблялася з метою відновлення меж земельної ділянки та продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки. Документація із землеустрою була розроблена підрядною організацією відповідно до норм чинного земельного законодавства і була затверджена відповідачем. Рішенням № 2479 від 04.07.2025 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки і технічної документації з нормативної грошової оцінки та передачею її в оренду ТОВ "Літос" відповідач затвердив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та технічну документацію з нормативної грошової оцінки на зазначену земельну ділянку, так як термін дії попередньої закінчився. Пунктом 5 вказаного рішення № 2479 від 04.07.2025р. відповідач вказав: «Установити ТОВ "Літос" річний розмір орендної плати 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з щорічною індексацією плати згідно визначених коефіцієнтів, що становить 193225 грн 65 коп. з можливістю перегляду один раз на рік».

Позивач не може погодитися із таким формулюванням рішення у цій частині з огляду на те, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23.11.2018 (набрав чинності з 01.01.2019) внесено зміни, в тому числі, до пункту 284.4 статті 288 Податкового кодексу України, згідно з яким плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.

Згідно витягу з протоколу з автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2025 справу передано на розгляд судді Панкеєвій В.А.

Ухвалою суду від 05.11.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Указом Президента України №963/2025 від 13 грудня 2025 року Панкеєву Вікторію Анатоліївну призначено на посаду судді Житомирського апеляційного суду.

Наказом Голови Житомирського окружного адміністративного суду від 02.01.2026 №01-01-ос суддю Панкеєву Вікторію Анатоліївну відраховано зі штату у зв`язку з призначенням на посаду судді Житомирського апеляційного суду.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2026 року зазначену справу було передано на розгляд судді Житомирського окружного адміністративного суду Майстренко Н.М.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 прийнято до провадження адміністративну справу № 240/24868/25. Розгляд адміністративної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Розгляд справи розпочато спочатку.

Станом на дату розгляду справи відповідач своїм правом на заперечення щодо заявлених позовних вимог не скористався, відзиву на позовну заяву до суду не надіслав.

Згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до положень ст.ст. 257, 262 КАС України суд розглядає дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Літос» звернулося до Хорошівської селищної ради із клопотанням про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею - 4,0996 га, цільове призначення - 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, кадастровий номер 1821182700:06:002:0001, розташованої за межами с. Шадура Краївщинського старостинського округу Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області.

Рішенням тридцять сьомої сесії дев`ятого скликання Хорошівської селищної ради № 2479 від 04.07.2025 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки і технічної документації з нормативної грошової оцінки та передачею її в оренду ТОВ "Літос" затверджено ТОВ "Літос", ідентифікаційний код 19360238, технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею - 4,0996 га, цільове призначення - 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, кадастровий номер 1821182700:06:002:0001, розташованої за межами с. Шадура Краївщинського старостинського округу Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області. Пунктом 3 затверджено нормативну грошову оцінку земельної ділянки в сумі 9 661 282 грн. 57 коп. Пунктом 5 установлено ТОВ "Літос" річний розмір орендної плати 2 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з щорічною індексацією плати згідно визначених коефіцієнтів, що становить 193 225 грн. 65 коп. з можливістю перегляду один раз на рік.

Позивачем було направлено до Хорошівської селищної ради лист від 30.07.2025 року, у якому викладено обґрунтування та прохання переглянути оскаржуване рішення у частині встановлення розміру орендної плати за земельну ділянку із кадастровим номером 18211827:06:002:0001.

Листом від 15.08.2025 № 03-13/836 відповідач повідомив, що звернення позивача буде передано на розгляд постійної комісії Хорошівської селищної ради та за результатами роботи комісії буде включене до порядку денного чергової сесії для прийняття відповідного рішення.

Рішенням Хорошівської селищної ради № 2608 від 11.09.2025 «Про розгляд листа ТОВ "Літос" рішення Хорошівської селищної ради №2479 від 04.07.2025 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки і технічної документації з нормативної грошової оцінки та передачею її в оренду ТОВ "Літос" залишено без змін.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням в частині встановлення ТОВ "Літос" річного розміру орендної плати, звернувся до суду з даним позовом.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає таке.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 ПК України даний Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на принципах, зокрема:

4.1.2. рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

4.1.8. нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків.

Згідно з пунктом 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.

Згідно пункту 274.1 статті 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Пунктом 274.2 цієї ж статті ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

У свою чергу, згідно пункту 277.1 статті 277 ПК України ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Згідно підпункту 14.1.147 статті і 14 ПК України встановлено принцип платності користування землею, який реалізується у двох формах: земельний податок, який сплачується власниками земельних ділянок, а також постійними користувачами земельних ділянок державної або комунальної власності; орендна плата, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної або комунальної власності.

Стаття 206 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) визначає, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За визначенням пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Частиною першою пункту 286.1 статті 286 ПК України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій пункту 287.1 статті 287 ПК України, датою виникнення податкового обов`язку із справляння плати за землю власниками землі та землекористувачами є день виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Таким чином, законодавець встановив наступну диференціацію ставок земельного податку залежно від наявності/відсутності затвердженої нормативно грошової оцінки земельної ділянки:

1. Не більше 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, - якщо нормативно грошова оцінка земельної ділянки не проведена (стаття 277 ПК України);

2. Не більше 3 % від нормативно грошової оцінки, якщо нормативно грошова оцінка земельної ділянки проведено (стаття 274 ПК України);

3. Не більше 12 % від нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форм власності) (частина 274.2 статті 274 ПК України).

Аналізуючи положення статті 277 та 274 ПК України, суд дійшов висновку, що ставки плати за землю для земель, які перебувають у постійному користуванні, оприлюднюються органами місцевого самоврядування поряд зі ставками за інші земельні ділянки.

01.01.2018 набрав чинності Закон України від 07.12.2017 №2245-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", пунктом 50 якого ст. 284 ПК України доповнено пп. 284.4 такого змісту: "Плата за землю за земельні ділянки, надані для залізниць у межах смуг відведення, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу".

Відповідно до ст. 1 Гірничого закону України гірниче підприємство - це цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об`єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар`єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо).

Статтею 2 Гірничого закону України передбачено, що його дія поширюється на правовідносини у сфері діяльності гірничих підприємств, установ, організацій, гірничих об`єктів (далі - гірничі підприємства), що займаються розвідкою, розробкою, видобутком та переробкою корисних копалин і веденням гірничих робіт, будівництвом, ліквідацією або консервацією гірничих підприємств, науково-дослідною роботою, ліквідацією аварій у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, незалежно від їх форми власності та підпорядкування, а також підприємства, установи, організації, громадян України, іноземних юридичних та фізичних осіб, осіб без громадянства.

В статті 12 Гірничого закону України зазначено, що місця розташування гірничих підприємств визначаються до початку проектних робіт цих підприємств.

Відведення землі під розташування гірничого підприємства проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, а надання гірничого відводу - Кодексом України про надра.

В силу ч. 1 ст. 66 Земельного кодексу України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд. Землі промисловості можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.

Відповідно до ст. 17 Кодексу України про надра гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин. Користування надрами за межами гірничого відводу забороняється.

Класифікація гірничих робіт наводиться в наказі Міністерства промислової політики України "Про затвердження Положення про проектування гірничодобувних підприємств України та визначення запасів корисних копалин за ступенем підготовленості до видобування" від 07.05.2004 № 21 (далі - Положення).

Пунктом 2.26 вказаного Положення зазначено, що система розробки родовищ - це визначений порядок виконання гірничо-підготовчих, нарізних, розкривних і видобувних робіт.

Корисні копалини - природні мінеральні речовини, які можуть використовуватися безпосередньо або після їх обробки (п. 2.16 Положення).

Тобто, вилучені з надр корисні копалини (мінеральна сировина) можуть використовуватися безпосередньо або після їх обробки.

Згідно із підпунктом 14.1.51 пункту 14.1 статті 14 ПК України добування корисних копалин - це сукупність технологічних операцій з вилучення, у тому числі з покладів дна водойм, та переміщення, у тому числі тимчасове зберігання, на поверхню частини надр (гірничих порід, рудної сировини тощо), що вміщує корисні копалини.

Пунктом 14.1.37 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність гірничого підприємства з видобування корисних копалин для цілей розділу IX цього Кодексу - діяльність гірничого підприємства, яка охоплює процеси добування та первинної переробки корисних копалин.

З наведеного випливає, що гірничодобувне підприємство має включати в себе комплекс засобів і ресурсів, які б забезпечували виконання зазначених вимог законодавства. Саме комплекс таких засобів дозволяє здійснювати видобуток корисних копалин.

Також, відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Стаття 284 ПК України регулює особливості оподаткування платою за землю.

Поняття "плати за землю" наведено у п.п. 147 п.14.1 ст.14 ПК України, відповідно до якої платою за землю є обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Тобто, поняття плати за землю має подвійну правову природу, оскільки з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку на рівні із земельним податком.

Як вже було зазначено, Законом України від 07.12.2017 №2245-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" ст. 284 ПК України доповнено п. 284.4, яким встановлено, що плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.

При цьому, імперативні приписи ПК України мають пріоритет в частині визначення розміру орендної плати (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №904/3711/18 та від 10.04.2019 у справі №904/3714/18).

Отже, з 01.01.2018 для гірничодобувних підприємств для видобування корисних копалин і розробки родовищ корисних копалин установлено спеціальну ставку плати за землю (відповідний висновок міститься також у постанові Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 904/3720/18).

За таких обставин, застосування пільги, що передбачена ПК України до правовідносин між сторонами договорів оренди, є правомірним.

Також відповідно до позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27.11.2019 у справі №904/5627/18, суд дійшов висновку, що у п. 284.4 ст.284 ПК України визначено розмір плати за землю відповідної категорії у виді орендної плати, що має наслідком внесення змін у договірні відносини сторін щодо оренди земельних ділянок таких категорій.

При цьому імперативні положення ПК України мають пріоритет у частині визначення розміру орендної плати.

Як встановлено судом, ТОВ "Літос", код ЄДРПОУ 19360238, отримано спеціальний дозвіл на користування надрами від 07 лютого 2020 року, реєстраційний номер 6393, термін дії спеціального дозволу - до 07 лютого 2040 року, вид користування надрами - видобування корисних копалин. Об`єкт надрокористування - Олександрівське родовище; Види економічної діяльності позивача: 08.11 Добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю (основний); 08.12 Добування піску, гравію, глин і каоліну. Цільове призначення земельної ділянки за кадастровим номером 1821182700:06:002:0001 - землі промисловості (землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд), підрозділ 11.01 "Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами".

Отже, орендна плата по земельній ділянці з кадастровим номером 1821182700:06:002:0001, яка надана ТОВ "Літос", має бути розрахована на підставі пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до пункту 274.1. статті 274, пункту 288.5.1. статті 288 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу на те, що предметом оскарження у цій справі є правомірність рішення органу місцевого самоврядування, а саме п. 5 рішення Хорошівської селищної ради №2479 від 04.07.2025 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки і технічної документації з нормативної грошової оцінки та передачею її в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Літос", яким установлено ТОВ "Літос" річний розмір орендної плати 2 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з щорічною індексацією плати згідно визначених коефіцієнтів, що становить 193 225 грн 65 коп з можливістю перегляду один раз на рік.

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що одним із основних принципів місцевого самоврядування є законність.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є, зокрема, питання щодо встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Статтею 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки, збори.

Згідно з частиною першою статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

У межах спірних правовідносин прийняте органом місцевого самоврядування рішення є нормативно-правовим актом, приписи якого зокрема змінюють для позивача права та обов`язки, є способом реалізації владних управлінських функцій радою як суб`єктом владних повноважень відповідно до комплексного правового регулювання в межах розсуду цього органу, з урахуванням інтересів членів територіальної громади та кожного члена цієї громади.

За правилами пункту 3.1 статті 3 Податкового кодексу України (далі - ПК України) рішення органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом, є частиною податкового законодавства.

Відтак, такі рішення мають ґрунтуватися на засадах податкового законодавства, визначених у статті 4 ПК України.

Передбачено, що земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин підлягають оподаткуванню земельним податком у загальному порядку за ставками, затвердженими рішеннями місцевих рад в межах ставок, визначених ПК України, оскільки саме до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належить встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених ПК України (підпункт 12.4.1 пункту 12.4 статті 12 ПК України).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що ТОВ "Літос" є гірничодобувним підприємством у розумінні положень Гірничого закону України та Податкового кодексу України, оскільки здійснює діяльність з видобування корисних копалин на підставі спеціального дозволу на користування надрами, а спірна земельна ділянка надана для розміщення та експлуатації об`єктів, пов`язаних із користуванням надрами.

Судом встановлено, що пунктом 5 рішення Хорошівської селищної ради №2479 від 04.07.2025 ТОВ "Літос" установлено річний розмір орендної плати у розмірі 2 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Водночас, відповідно до пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 та 277 Податкового кодексу України.

Отже, законодавцем установлено спеціальний порядок визначення плати за землю для гірничодобувних підприємств, який є обов`язковим для застосування органами місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 19 Конституції України та статтею 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Суд зазначає, що встановлення ставок місцевих податків та зборів належить до компетенції органів місцевого самоврядування. Однак, така дискреція не є необмеженою та повинна здійснюватися виключно у межах, визначених Податковим кодексом України.

У спірних правовідносинах повноваження відповідача щодо визначення розміру плати за землю обмежені імперативними приписами пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, який прямо визначає порядок обчислення плати за землю для гірничодобувних підприємств.

Таким чином, Хорошівська селищна рада, встановивши ТОВ "Літос" орендну плату у розмірі 2 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, без урахування 25-відсоткового обмеження, передбаченого п. 284.4 ст. 284 ПК України, діяла поза межами наданих їй законом повноважень та не у спосіб, визначений Податковим кодексом України.

Разом з тим, суд враховує, що визначення розміру орендної плати та прийняття відповідного рішення належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування.

Адміністративний суд не вправі підміняти собою орган місцевого самоврядування та самостійно визначати конкретний розмір орендної плати чи приймати рішення замість відповідача, оскільки це буде втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування пункту 5 рішення Хорошівської селищної ради №2479 від 04.07.2025 та зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Літос" розміру орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 1821182700:06:002:0001 з урахуванням висновків суду та вимог пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з вимогами ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 КАС України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Літос" (с. Шадура, Житомирський р-н, Житомирська обл., код ЄДРПОУ 19360238) до Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області (вул. Героїв України, 13, с-ще Хорошів, Житомирський р-н, Житомирська обл., код ЄДРПОУ 04344587) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 5 рішення Хорошівської селищної ради №2479 від 04.07.2025 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки і технічної документації з нормативної грошової оцінки та передачею її в оренду ТОВ "Літос".

Зобов`язати Хорошівську селищну раду повторно розглянути питання щодо встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Літос" розміру орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 1821182700:06:002:0001 з урахуванням висновків суду та вимог пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Літос" за рахунок бюджетних асигнувань Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області сплачений судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Майстренко

21.08.26