Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №360/804/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 рокуСправа №360/804/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качанка О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Пупиніна Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду звернувся адвокат Пупинін Олександр Миколайович в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, з такими вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані: додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік у кількості 14 діб, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2023 рік у кількості 14 діб, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2024 рік у кількості 14 діб, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2025 рік у кількості 14 діб, щорічну додаткову оплачувану відпустку за 2025 рік у кількості 2 доби, загальною кількістю 58 діб;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2023 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2024 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2025 рік, 2 доби щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2025 рік, загальною кількістю 58 діб.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що в період з 07.11.2015 по 11.09.2022 позивач проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області, а в період з 12.09.2022 по 31.10.2025 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції у м. Києві.

Позивачу 29.12.2015 рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (учасників війни) № І/І/ХІІІ/7 надано статус учасника бойових дій, таким чином з 29.12.2015 позивач набув право на додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій строком 14 календарних днів на рік відповідно до п. 12 ст.12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 31.10.2025 № 1950 о/с позивача було звільнено з посади дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 1 (з обслуговування житлового масиву «Воскресенка») Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві згідно з п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», з 31 жовтня 2025 року.

Вивченням наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 31.10.2025 № 1950 о/с про звільнення позивача, листа Головного управління Національної поліції в Луганській області № 5731-2026 від 08.04.2026 та додатка до нього - довідки № 4318-2026 від 08.04.2026 щодо відпусток позивача, листа відповідача № 119953-2026 від 09.04.2026 та додатка до нього - довідки щодо відпусток позивача, було встановлено, що позивачем за час проходження служби в Національній поліції України не були використані дні відпусток, компенсацію за які не було виплачено позивачу та про грошову компенсацію за ці невикористані відпустки не було зазначено в наказі Головного управління Національної поліції у м. Києві від 31.10.2025 № 1950 о/с про звільнення позивача, а саме додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015, 2023, 2024 та 2025 роки та 2 доби щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2025 рік.

У виплаті компенсації позивачу за невикористані відпустки: додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015, 2023, 2024, 2025 роки та 2 доби щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2025 рік, відповідачем у відповіді № 1199532026 від 09.04.2026 фактично було відмовлено, також зазначено, що нібито про нараховані та належні до виплати суми при звільненні позивача було проінформовано в усній формі.

Вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати на користь позивача при звільненні компенсації за невикористані дні відпустки, протиправною, оскільки компенсації за невикористані дні відпустки передбачена нормами законодавства, а відповідачем не здійснено нарахування та виплату компенсації позивачу за невикористані відпустки: додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015, 2023, 2024, 2025 роки та 2 доби додаткової оплачуваної відпустки за 2025 рік, у зв`язку з чим відповідач допустив бездіяльність, не здійснивши нарахування та виплату такої компенсації.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що надано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи таке.

Додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності не належить до категорії щорічних відпусток, які визначені в статті 24 Закону України «Про відпустки» і не підлягає компенсації при звільненні.

Надання учасникам бойових дій, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати (грошового забезпечення) тривалістю 14 календарних днів на рік передбачено ст. 77-2 Кодексу законів про працю України, ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» та п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно із положеннями статті 83 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про відпустки» грошова компенсація за невикористану відпустку може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей, тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років. Інші, крім зазначених, відпустки надаються лише за призначенням і грошовою компенсацією замінюватись не можуть.

Виплата грошової компенсації за невикористані дні за іншими видами додаткових відпусток положеннями статті 83 КЗпП України та статті 24 Закону України «Про відпустки», а також іншими законами не передбачена.

Отже, на думку відповідача, додаткова відпустка учасникам бойових дій, що визначена положеннями статті 77-2 КЗпП України, статті 16-2 Закону України «Про відпустки», п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не належить до категорії щорічних відпусток, а отже, на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток.

Представником позивача було подано відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначено, що положення законодавства свідчать про те, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-XII.

Також вказано, що оскільки вислуга років позивача у календарному обчисленні складає 28 років, то тривалість невикористаної позивачем, відповідно до ч. 3 ст. 93 Закону № 580-VIII щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2025 рік складає 15 днів.

Проте, відповідачем було компенсовано позивачу лише 13 діб невикористаної щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2025 рік, а 2 доби невикористаної щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2025 рік не компенсовано.

На підставі викладеного, просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в обґрунтування яких зазначено, що спеціальним законом, який регулює проходження служби поліцейськими, непередбачено грошової компенсації за додаткову відпустку, яка передбачена ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» та п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

На підставі викладеного просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

На виконання рішення Вищої ради правосуддя «Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду» від 21.05.2026 № 960/0/15-26 адміністративну справу № 360/804/26 було передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, яким прийнято справу до провадження, продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій з 29.12.2015, що підтверджується паспортом громадянина України, карткою фізичної особи - платника податків посвідченням серії НОМЕР_2 , рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (учасників війни) від 29.12.2015 № 1/І/ХІІІ/7.

Згідно з витягом з наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 31.10.2025 № 1950 о/с «Про особовий склад» майора поліції ОСОБА_1 , дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 1 (з обслуговування житлового масиву «Воскресенка») Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 31 жовтня 2025 року. Також у наказі зазначено, серед іншого, що невикористана частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 2021 рік становить 10 діб. Невикористана щорічна додаткова оплачувана відпустка за 2021 рік становить 15 діб. Невикористана частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік становить 16 діб. Невикористана щорічна додаткова оплачувана відпустка за 2022 рік становить 15 діб. Невикористана частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 2023 рік становить 16 діб. Невикористана щорічна додаткова оплачувана відпустка за 2023 рік становить 15 діб. Невикористана щорічна основна оплачувана відпустка за 2024 рік становить 30 діб. Невикористана щорічна додаткова оплачувана відпустка за 2024 рік становить 15 діб. Невикористана частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 2025 рік становить 25 діб. Невикористана щорічна додаткова оплачувана відпустка за 2025 рік становить 13 діб.

У довідці Головного управління Національної поліції в Луганській області від 08.04.2026 № 4318-2026 зазначено, серед іншого, що станом на 11.09.2022 ОСОБА_1 щорічну чергову оплачувану відпустку за 2022 рік, додаткову оплачувану відпустку за 2022 рік та додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій за 2022 рік, не використав.

Також у довідці «Про надання інформації» Головного управління Національної поліції у м. Києві зазначено, що невикористана щорічна додаткова оплачувана відпустка за 2025 рік становить 13 діб. Додаткова відпустка зі збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки в Головному управлінні Національної поліції у м. Києві не надавалась. Додаткова відпустка зі збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій за 2022 рік в Головному управлінні Національної поліції у м. Києві використав у повному обсязі. Додаткова відпустка зі збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій за 2023, 2024, 2025 роки в Головному управлінні Національної поліції у м. Києві не надавалась.

Листом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 08.04.2026 № 5731-2026 повідомлено, що враховуючи вимоги діючого законодавства України, правові підстави для компенсації за невикористані відпустки ОСОБА_1 на момент переведення його для подальшого проходження служби до ГУНП у м. Києві у ГУНП в Луганській області відсутні. Таким чином, грошові компенсації за невикористані основні, додаткові, додаткові відпустки, як учаснику бойових дій ОСОБА_1 не виплачувалися. Додатково інформовано, що згідно з порядком надання додаткової відпустки для учасників бойових дій, визначеного ст. 16-2 Закону України «Про відпустки», вищезазначена відпустка надається за календарний рік (з 1 січня по 31 грудня), у кількості 14 календарних днів, невикористані дні не переносяться на наступний календарний рік та не діляться на частини, скористатися відпусткою можна лише в межах поточного року. Якщо учасник бойових дій не використав її вчасно, право на ці дні втрачається. У зв`язку з вищевказаним та враховуючи те, що ОСОБА_1 отримав статус учасника бойових 29.12.2015, додаткова відпустка зі збереженням грошового забезпечення (заробітної плати) як учаснику бойових дій за 2015 рік йому не надавалась.

Також листом Головного управління Національної поліції у м. Києві за період проходження служби в Головному управлінні Національної поліції у м. Києві з 12.09.2022 по 31.10.2025 ОСОБА_1 надавались щорічні основні та додаткові оплачувані відпустки. ОСОБА_1 використовував додаткову відпустку із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2022 рік у Головному управлінні Національної поліції у м. Києві. Також зазначено, що ОСОБА_1 не використовував додаткові відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2023, 2024, 2025 роки в Головному управлінні Національної поліції у м. Києві. У листі зазначено, що відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій надається додаткова оплачувана відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Ця відпустка не належить до щорічних відпусток, тому на неї не поширюється положення щодо перенесення або компенсації. Зокрема, стаття 24 цього ж Закону передбачає виплату грошової компенсації лише за невикористані щорічні відпустки при звільненні працівника. Оскільки додаткова відпустка для учасників бойових дій не є щорічною, вона не підлягає компенсації у разі невикористання. Враховуючи викладене, повідомлено, що підстави для нарахування компенсації за невикористану додаткову відпустку із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій строком 14 календарних днів на рік відсутні. Також зазначено, що ОСОБА_1 за 2025 рік працював повних 10 місяців, оскільки був звільнений зі служби в поліції відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» згідно з пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 - 31.10.2025. Таким чином, невикористана щорічна додаткова оплачувана відпустка за 2025 рік ОСОБА_1 становить 13 діб.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР), Законом України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-ХІІ), Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП), Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок № 260).

Закон № 504/96-ВР установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі статтею 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи (частина перша статті 24 Закону № 504/96-ВР).

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.

Статтею 5 Закону № 3551-XII, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Закон № 580-VІІІ визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону № 580-VІІІ служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону № 580-VІІІ).

Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частиною 10 статті 93 Закону № 580-VІІІ, зокрема, визначено, що поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні:

щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського;

щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Частинами першою та другою статті 94 Закону № 580-VІІІ обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Положення Порядку № 260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

Пунктом 3 Розділу І «Загальні положення» Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Розділом ІІІ Порядку № 260 врегульовано окремі питання виплати грошового забезпечення.

Наказом МВС України від 08.11.2023 № 903 «Про затвердження Змін до Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.11.2023 за № 1982/41038, до пункту 8 Розділу ІІІ «Окремі питання виплати грошового забезпечення» Порядку № 260 внесено зміни. Зміни набрали чинності з 21.11.2023.

Так, абзацом сьомим - дев`ятим пункту 8 Розділу ІІІ «Окремі питання виплати грошового забезпечення» Порядку № 260 встановлено, що поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні:

щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського;

щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії (абзац десятий пункту 8 Розділу ІІІ «Окремі питання виплати грошового забезпечення» Порядку № 260).

Таким чином, за нормами Закону № 580-VIII та Порядку № 260, невикористана частина відпусток (щорічна, додаткова) поліцейськими за минулі роки проходження служби, компенсується в грошовій формі.

Крім того, аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Непередбачено позбавлення поліцейського права на додаткову відпусту із збереженням заробітної плати, яку він уже отримав в попередньому календарному році.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

З огляду на відсутність правового врегулювання питання грошової компенсації поліцейському невикористаної відпустки за минулі роки положеннями спеціальних правових норм Закону № 580-VІІІ і Порядку № 260, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону № 504/96-ВР.

Згідно з абзацом шостим частини першої статті 12 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки».

Як вказувалось, відповідно до частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР, а також частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи АІ групи.

Вказані норми в сукупності свідчать про те, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-XII.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 19 січня 2021 року в справі № 160/10875/19.

У справі, що розглядається, суд зазначає, що положення Закону № 3551-XII не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у році звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 200/13837/19-а та від 11 листопада 2021 року у справі № 200/1175/20-а.

З урахуванням зазначеного, на час прийняття наказу про звільнення позивача зі служби в поліції, відповідачем протиправно не проведено з ним усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII.

Вказані висновки відповідають правовій позиції викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 21.08.2019 за результатами перегляду рішення Верховного Суду від 16.05.2019 у зразковій справі № 620/4218/18.

Щодо тверджень відповідача, що компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, яка надається відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», діючим законодавством не передбачена, з посиланням на зміну правового регулювання спірних правовідносин (внесення змін до частини десятої статті 93 Закону № 580-VIII та її викладення в іншій редакції), то суд відхиляє їх як безпідставні з огляду на те, що редакція частини десятої статті 93 Закону № 580-VIII, яка діяла до 05 жовтня 2023 року, також не визначала права поліцейських - учасників бойових дій на отримання грошової компенсації за невикористані ними дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій. Разом з цим Верховний Суд у вище наведених постановах таке право поліцейських підтвердив і у подальшому від своєї правової позиції не відступав. Тому суд вважає, що зміна редакції частини десятої статті 93 Закону № 580-VIII, якою знову ж таки не врегульовано спірне питання, жодним чином не нівелює правових висновків Верховного Суду щодо права поліцейських на отримання такої грошової компенсації.

Отже, при звільненні з поліції, ОСОБА_1 мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним додаткову відпустку як учаснику бойових дій, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

При цьому, слід вказати, що тривалість згаданої відпустки не залежить від кількості відпрацьованого часу чи дати видачі посвідчення учасника бойових дій.

Як вже було встановлено судом, підтверджено матеріалами справи в межах спірних періодів та не є спірним, позивачу додаткова відпустка із збереженням грошового забезпечення (заробітної плати) як учаснику бойових дій за 2015, 2023, 2024 та 2025 роки (4*14=56 днів) не надавалась, компенсація не виплачувалась.

Відтак, відповідачем було допущено протиправну бездіяльність.

За даних обставин, виплаті належить компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2023, 2024 та 2025 роки.

При цьому, розрахунок суми компенсації за невикористані дні відпустки покладається на відповідача.

Щодо позовних вимог про виплату компенсації за 2 дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 93 Закону № 580-VIII за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Отже, за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Як вже вказувалось, відповідно до абзаців 7 та 8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського.

Суд зазначає, що для виплати відповідної компенсації ключовим є саме залишок невикористаних поліцейським днів відпустки на момент його звільнення зі служби, а не загальна кількість днів додаткової оплачуваної відпустки, на які має право поліцейський в залежності від його стажу служби.

Судом витребовувалась у відповідача інформація про кількість невикористаних позивачем днів додаткової оплачуваної відпустки за 2025 рік.

Відповідачем надано відповідну довідку за підписом начальника управління кадрового забезпечення ГУНП у м. Києві, в якій зазначено, що залишок невикористаних днів додаткової оплачуваної відпустки за 2025 рік становить 13 днів, наведене також підтверджується й наказом від 31.10.2025 № 1950 о/с про звільнення позивача.

Доказів іншого позивачем не надано.

Судом встановлено та не є спірним у даній справі, що позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористані 13 днів додаткової оплачуваної відпустки за 2025 рік.

За таких обставин, відповідні вимоги позовні вимоги про виплату компенсації ще за 2 дні додаткової оплачуваної відпустки є необґрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «РуїзТорія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Рішенням Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003р визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача буде ухвалення рішення про:

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2023, 2024 та 2025 роки;

- зобов`язання Головного управління Національної поліції у м. Києві нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2023, 2024 та 2025 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Тож, питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач від сплати судового збору звільнений, а щодо відшкодування інших судових витрат вимог не заявлено.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов адвоката Пупиніна Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції у м. Києві (ідентифікаційний код 40108583, місцезнаходження: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 15) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2023, 2024 та 2025 роки.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у м. Києві нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2023, 2024 та 2025 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24.08.2026.

Суддя О.М. Качанок