Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №160/18418/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 рокуСправа №160/18418/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати А1302 грошової компенсації за неотримане речове майно належної станом на день звільнення 20.11.2025 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити НОМЕР_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно належної станом на день звільнення 20.11.2025 року

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 27.05.2015 року по 19.10.2020 року та з 24.02.2022 року по 20.11.2025 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.11.2025 року позивача виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення. На думку позивача військовою частиною НОМЕР_1 протиправно не здійснено виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2026 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач скористався наданим правом та надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому указав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх необгрунтованість. Зазначає, що позивач не додав до матеріалів справи жодних доказів, які б підтверджували факт реалізації ним права шляхом подання відповідного рапорту (заяви) при звільненні щодо виплати компенсації за недоотримане речове майно. Також просив врахувати, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.

Також посилався на пропуск строку звернення до суду. З цього приводу судом враховується не надання відповідачем доказів на підтвердження того, що при звільненні позивача ознайомлено із повідомленням та/або розрахунками щодо спірної компенсації.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено та учасниками справи не заперечується, що у період з 27.05.2015 року по 19.10.2020 року та з 24.02.2022 року по 20.11.2025 року позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та останнім не здійснено компенсацію за неотримане речове майно.

Матеріали справи містять звернення позивача до відповідача із заявою від 22.02.2026 року, однак не містять доказів на підтвердження того, що саме це звернення направлялося на адресу відповідача (опис вкладення) та результати його розгляду.

При вирішені спору суд перш за все зазначає про те, що позивач проходив військову службу у позивача протягом двох різних періодів, а саме: у період з 27.05.2015 року по 19.10.2020 року та з 24.02.2022 року по 20.11.2025 року. Щодо останнього періоду суд зазначає, що відповідачем надано докази того, що у цей період позивач призваний на службу за мобілізацією. Щодо іншого періоду, матеріали справи документального підтвердження цього не містять. Утім, відповідач такі обставини не заперечує.

Тим не менш, вирішуючи спір суд надає оцінку обом періодам та з цього приводу зазначає про таке.

Абзацом другим пункту 1статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до наведеної норми Кабінет Міністрів України постановою від 16.03.2016 №178 затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178).

Пунктами 2, 3 Порядку №178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, й звільнення з військової служби.

Відповідно до пункту 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

За приписами пункту 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Формою довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, визначено включення до неї, зокрема, даних щодо: найменування речового майна, року і місяця виникнення права на отримання предметів речового майна, кількості предметів, вартість за одиницю, суми грошової компенсації.

Аналізуючи наведене, слід дійти висновку, що при звільненні військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби, а грошова компенсація підлягає нарахуванню відповідно до виду й кількості неотриманого речового майна та його вартості станом на 1 січня поточного року, що вказано у пункті 5 Порядку №178.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.11.2018 у справі №809/1488/16, від 17.03.2020 у справі №815/5826/16, від 25.02.2021 у справі №380/2458/20, у яких зазначено, що при визначенні розміру грошової компенсації має застосовуватись саме закупівельна вартість предметів речового майна станом на 1 січня поточного року.

Водночас, позивачем не надано доказів того, що після закінчення проходження служби 19.10.2020 року позивач звертався з рапортом щодо грошової компенсації за неотримане (недоотримане) речове майно.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено факт звернення із рапортом про виплату грошової компенсації за неотримане (недоотримане) речове майно, а відтак відсутні підстави вважати, що відповідачем порушено право позивача на отримання такої компенсації шляхом неприйняття відповідного рішення за результатами розгляду його звернення.

Щодо долученої позивачем заяви від 22.02.2026 року суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що саме це звернення направлялося на адресу відповідача (опис вкладення). Крім того, у означеній заяві не деталізовано період проходження служби.

Щодо іншого періоду, як уже з`ясовано судом, з 24.02.2022 року по 20.11.2025 року. позивач призваний на службу за мобілізацією.

Положеннями пункту 17 розділу ІІІ Інструкції №232 передбачено, що мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі.

Крім того, у відповідності до абзацу 10 пункту 29 розділу V Інструкції №232, у разі звільнення військовослужбовців з військової служби у запас або відставку в особливий період, у їх власності дозволяється залишати видані предмети речового майна особистого користування та інвентарне майно, вказані у відповідних примітках до Норм забезпечення. Інше інвентарне майно здається на речовий склад військової частини.

У разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.

Таким чином, Інструкція №232 встановлює різні порядки забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період.

При цьому, із аналізу положень пункту 17 розділу ІІІ та абзацу 10 пункту 29 розділу V Інструкції №232 слідує, що у разі звільнення мобілізованих, а також військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, у них не виникає права на отримання речового майна, яке не було отримане ним під час проходження служби.

Таким чином, в особливий період при звільненні військовослужбовців з військової служби, не передбачено видачу не отриманого речового майна, а тому, як наслідок, відповідна грошова компенсація не виплачується.

Враховуючи викладене, у позивача відсутнє право на отримання довідки про перелік та вартість речового майна, яке підлягало до видачі та не отримане ним на час звільнення з військової служби, а тому вимоги цього позову, на переконання суду, є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна