Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №160/17446/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 рокуСправа №160/17446/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати суми інфляційного коригування за весь час затримки виплати пенсії — окремо щодо кожної місячної суми пенсії за період заборгованості з 01.03.2016 по 12.08.2025, яка була виплачена Позивачу у грудні 2025 у номінальному розмірі;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату суми інфляційного коригування за весь час затримки виплати — окремо щодо кожної місячної суми пенсії за період заборгованості, з моменту виникнення права на її отримання до моменту фактичної виплати, у розмірі, що забезпечує приведення кожної відповідної суми пенсії до її реальної вартості на момент фактичної виплати, але не меншому, ніж сума індексації грошових доходів населення, визначена відповідно до Закону України № 1282-XII та Порядку № 1078, з урахуванням базового місяця, накопиченого індексу споживчих цін та моменту фактичної виплати кожної відповідної суми, окремо щодо кожного місяця періоду заборгованості.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що на виконання судового рішення відповідачем виплачено заборгованість з виплати пенсії, разом з тим, пенсія виплачена в номінальному розмірі, без врахування інфляційного знецінення гривні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий органом Ворошилівським РВ УМВС України в м. Донецьку, 13.11.1996 року, РНОКПП НОМЕР_2 . Місце проживання Позивачки: АДРЕСА_1 .

По досягненні пенсійного віку та за наявності необхідного страхового стажу Позивачу з 01.03.2016 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі — Закон № 1058-IV).

01.10.2014 року позивач виїхав з України до Держави Ізраїль на постійне місце проживання, у зв`язку з чим виплату пенсії було припинено.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 року по справі № 160/10018/19 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладені в листі від 10.07.2019 року №3025/03.05-12 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути подану заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 року по справі № 160/32351/23 визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області від 08.06.2023 № 160/10018/19 про відмову у поновленні виплати пенсії з віком ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити 01.03.2016 виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з нарахуванням компенсації втрати частин доходів відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 року по справі № 160/32351/23 відповідач у грудні 2025 перерахував на банківський рахунок Позивача в АТ КБ “ПРИВАТБАНК” суму 253227,05 гривень в рахунок погашення пенсійної заборгованості за період з 01.03.2016 по 12.08.2025, що підтверджується листом відповідача № 25633-7213/М-01/8-0400/26 від 06.03.2026.

Не погодившись з розміром виплаченої пенсії, позивач направив відповідачу лист від 19.06.2026 з вимогою здійснити нарахування та виплату суми інфляційного коригування щодо кожної місячної суми пенсії за період заборгованості до моменту її фактичної виплати. Відповідач зазначену вимогу залишив без задоволення.

Не погодившись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішені спору суд виходить із того, що відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 46 Закон № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Інфляційне коригування пенсійної заборгованості в Україні регулюється Законом № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до статті 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).

Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Згідно із пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

За такого правового регулювання основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічну правову позицію сформовано Верховним Судом в постанові від 21.08.2023 у справі № 460/6767/20.

При цьому суд ураховує висновок Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, сформований у пункті 29 постанови від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 про те, що умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.

Ураховуючи вищевказане, суд підсумовує, що Законом № 1058-IV врегульовано питання відповідальності держави в особі певних органів за неналежне виконання грошового зобов`язання щодо пенсіонера, а саме: виплати компенсації втрати частини доходів через невчасно виплачену пенсію.

Як вбачається з відповіді Пенсійного фонду від 06.03.2026 №25633-7213/М-01/8-0400/26 компенсація втрати частини доходів у зв`язку з виконанням рішення у справі №160/32351/23 нарахована в сумі 3347,63 грн. та буде виплачена в порядку надходження відповідного фінансування.

В межах цього судового провадження позивач не надав жодних доводів та відповідних доказів щодо непогодження з розміром нарахованої компенсації втрати частини доходів.

Закріплений у частині першій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зважаючи на те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, у суду відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат у цій справі.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна