Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №160/15163/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 рокуСправа №160/15163/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

03 червня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_2 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 95 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 . При звільненні позивачу нараховано компенсацію за 95 днів невикористаних відпусток, однак при її розрахунку військова частина не врахувала додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ №168. Відповідач — ВЧ НОМЕР_1 , як правонаступник ВЧ НОМЕР_2 , підтвердив, що така винагорода до розрахунку не включалась. Позивач вважає це протиправним, оскільки відповідно до Закону №2011-XII та Порядку №260 компенсація за невикористані відпустки має обчислюватися з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, до яких належить і винагорода за постановою №168. Такий підхід відповідає правовому висновку Верховного Суду у постанові від 23.09.2024 у справі №240/32125/23. Тому позивач просить зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 провести перерахунок компенсації та виплатити різницю.

Ухвалою суду від 08.06.2026 року відкрито провадження в даній адміністративній, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем 07.08.2026 року подано до суду відзив на позову ну заяву, в якому просив відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що додаткова винагорода за постановою КМУ №168 не підлягає врахуванню при обчисленні компенсації за невикористані відпустки, оскільки відповідно до п. 2 розділу І Порядку №260 вона віднесена до одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Водночас п. 6 розділу XXXI Порядку №260 передбачає включення до такого розрахунку лише посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідач також посилається на те, що винагорода за постановою №168 залежить від виконання бойових або спеціальних завдань, її розмір не є сталим та визначається наказами командирів, що, на думку відповідача, підтверджує її разовий характер. Додатково наведено посилання на рішення Великої Палати Верховного Суду від 07.05.2026 у зразковій справі №280/8933/24, де додаткову винагороду за постановою №168 визначено як різновид одноразового додаткового грошового забезпечення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №116 від 23.04.2024 року солдата ОСОБА_1 з 23.04.2024 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Виплатити

Відповідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) №19 від 17.01.2019 року старшого солдата ОСОБА_3 з 17 січня 2019 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а також йому нараховано та виплачено, зокрема:

грошову компенсацію за 07 днів невикористаної щорічної основної відпустки у 2022 році, за 20 днів невикористаної щорічної основної відпустки у 2023 році, за 40 днів невикористаної щорічної основної відпустки у 2024 році;

грошову компенсацію за невикористані 28 (двадцять вісім) календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки.

Представник позивача неодноразово звертався до відповідача з адвокатськими запитами з метою отримання інформації щодо порядку та складових обчислення грошової компенсації за невикористані дні відпусток, зокрема щодо врахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

За результатами розгляду відповідних звернень військова частина НОМЕР_1 надала відповідь, листом № 4840 від 28.05.2026 року у якому повідомила, що військову частину НОМЕР_2 з 27.07.2025 розформовано, а її правонаступником визначено військову частину НОМЕР_1 . Також зазначено, що розрахунок компенсації за невикористані дні відпусток здійснювався відповідно до Порядку № 260 виходячи з місячного грошового забезпечення за останньою займаною штатною посадою, без урахування додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168. Відповідач обґрунтував це тим, що така винагорода має тимчасовий характер, залежить від визначених умов її виплати та не є сталою складовою грошового забезпечення. Позивачу було розраховано компенсацію за 95 невикористаних днів відпусток у розмірі 71 209,15 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ, у редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби 23.04.2024) визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок його виплати визначається Міністром оборони України.

ідповідно до пункту 1 та абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення. У рік звільнення зі служби у разі невикористання військовослужбовцем щорічної основної або додаткової відпустки йому виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також за додаткову відпустку, передбачену статтею 16-2 Закону України «Про відпустки», право на яку мають, зокрема, учасники бойових дій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначені Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260, у редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби).

Пунктом 2 розділу I Порядку №260 установлено, що до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать, зокрема, винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, і винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану.

На виконання указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168, пунктом 1-1 якої установлено виплату військовослужбовцям Збройних Сил України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, щомісячної додаткової винагороди в розмірі від 30 000 до 100000 грн залежно від характеру та інтенсивності виконуваних завдань, пропорційно часу участі у відповідних діях та заходах.

Ключове значення для вирішення цього спору має пункт 6 розділу XXXI Порядку №260, яким визначено порядок обчислення грошової компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні. У редакції, чинній з 26.09.2023 (внесеній наказом Міністерства оборони України від 26.09.2023 №566, тобто до дати звільнення позивача 23.04.2024), зазначений пункт передбачає, що розрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород, з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Отже, чинна на момент звільнення позивача редакція пункту 6 розділу XXXI Порядку №260 прямо виключає винагороди, у тому числі додаткову винагороду на період дії воєнного стану, передбачену постановою №168 і віднесену пунктом 2 розділу I Порядку №260 до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, зі складу розрахункової бази для обчислення компенсації за невикористані дні відпустки. Аналогічне виключення винагород передбачене і для інших видів виплат при звільненні - грошової допомоги для оздоровлення (пункт 6 розділу XXIII Порядку №260) та одноразової грошової допомоги у разі звільнення (пункт 5 розділу XXXII Порядку №260).

Суд враховує, що представник позивача обґрунтовує позов посиланням на постанову Верховного Суду від 23 вересня 2024 року у справі №240/32125/23, в якій зроблено висновок про включення додаткової винагороди до розрахункової бази компенсації за відпустку. Однак у справі №240/32125/23 позивача було звільнено з військової служби 22 серпня 2023 року, тобто до внесення наказом Міністерства оборони України від 26.09.2023 №566 змін до пункту 6 розділу XXXI Порядку №260, і Верховний Суд у цій постанові прямо виходив з того, що чинна на той час редакція вказаної норми (на відміну від приписів щодо оздоровчої допомоги та одноразової допомоги при звільненні) не містила застереження щодо виключення винагород зі складу розрахункової бази.

Ці правовідносини не є подібними до тих, що склалися у справі, яка розглядається: позивача звільнено 23.04 2024 року, тобто вже за чинності зміненої, уточненої редакції пункту 6 розділу XXXI Порядку №260, яка прямо виключає винагороди зі складу грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані дні відпустки.

Такий підхід узгоджується з подальшою практикою Верховного Суду. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 травня 2026 року в зразковій справі №280/8933/24 виснувала, що у пункті 2 розділу I Порядку №260 чітко зазначено, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану є саме одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, а не щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який має постійний характер.

Верховний Суд у постанові від 10 червня 2026 року у справі №240/33823/23, застосовуючи наведений висновок Великої Палати Верховного Суду до подібних правовідносин щодо військовослужбовця Збройних Сил України, дійшов висновку, що додаткова винагорода, передбачена постановою №168, за своєю правовою природою має тимчасовий (непостійний) характер, оскільки встановлюється на період дії воєнного стану, її розмір не є сталим і визначається наказами командирів (начальників) залежно від виконання завдань та участі військовослужбовця у бойових діях, а тому не включається до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюються грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова компенсація за невикористані дні щорічних основних та додаткових відпусток, а також одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом і в постанові від 09 липня 2026 року у справі №240/4421/24, в якій суд касаційної інстанції прямо зазначив про відсутність підстав відступати від висновку, сформованого Великою Палатою Верховного Суду у справі №280/8933/24, як ухваленого пізніше і такого, що підлягає пріоритетному застосуванню.

За таких обставин, суд доходить висновку, що додаткова винагорода, передбачена постановою №168, яку позивач отримував під час проходження служби, за своєю правовою природою є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення і, відповідно до чинної на момент звільнення позивача редакції пункту 6 розділу XXXI Порядку №260, не підлягає врахуванню до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток.

Оскільки відповідач правомірно не врахував суми додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, при обчисленні позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки та щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, в його діях (бездіяльності) відсутня протиправність, а тому відсутні й підстави для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та доплату зазначеної компенсації.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Проаналізувавши обставини справи з урахуванням наведеного нормативного регулювання спірних правовідносин і практики Верховного Суду, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, а позивача звільнено від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Е.О. Юрков