Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №160/9158/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 рокуСправа №160/9158/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

25 березня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при здійсненні донарахування пенсії та виплати ОСОБА_1 на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 27.09.2022 року у справі №160/725/22, призначеної з 01.10.2017 року, у неналежному (неповному) обсязі, із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,0 % з 01.03.2021 року; не урахування при проведенні індексації коефіцієнтів збільшення показника заробітної плати (доходу) в Україні, з якого сплачено страхові внески, у розмірі 1,17 з 01.03.2019 року, 1,11з 01.05.2020 року, обчислення розміру надбавки за понаднормативний стаж з 01.10.2017 року по 30.11.2018 року при підвищенні розміру мінімальної пенсії згідно постанов Кабінету Міністрів України;

- визнати суперечливість застосування при перерахунку пенсії величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,0 %, застосованого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01 березня 2021 року на підставі абзацу першого п.б Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. №124, замість застосування при перерахунку пенсії з 01.03.2021 величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35 %, на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2022;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити донарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії, призначеної з 01.10.2017 року на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 27.09.2022 року у справі №160/725/22, Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у належному (повному) обсязі, із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35 % також з 01.03.2021 року; урахувати при проведенні індексації коефіцієнти збільшення показника заробітної плати (доходу) в Україні, з якого сплачено страхові внески, також з 01.03.2019 року у розмірі 1,17, та з 01.05.2020 року у розмірі 1,11, обчислити надбавку за понаднормативний стаж з 01.10.2017 року по 30.11.2018 року при підвищенні розміру мінімальної пенсії згідно постанов Кабінету Міністрів України.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплатити ОСОБА_1 моральну та матеріальну шкоду у розмірі 100 000 грн. за затягування термінів перерахунку пенсії за віком на виконання рішення суду, застосування з 01.10.2017 року по 31.03.2023 року індивідуального коефіцієнта заробітної плати 3,32805, що розрахований з підлогом суми коефіцієнтів заробітної плати 79,87326.

Позовна заява обґрунтована тим, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.09.2022 р. у справі №160/725/22 відновлено її право на обчислення пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%, а відповідача зобов`язано здійснити відповідний перерахунок пенсії. На думку позивача, відповідач, здійснюючи виконання зазначеної постанови суду, фактично не виконав її у повному обсязі, оскільки при проведенні перерахунку застосував неправильний індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, занизив коефіцієнт страхового стажу, не врахував усіх передбачених законом коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (індексації), а також надалі, починаючи з 01.03.2021, всупереч змісту постанови апеляційного суду застосував при проведенні перерахунку пенсії величину оцінки одного року страхового стажу 1 % замість 1,35 %, чим знову звузив обсяг уже відновленого судовим рішенням права. Позивач наголошує, що рішення суду повинно виконуватися не формально, а таким чином, щоб забезпечити повне поновлення порушеного права, тоді як здійснений відповідачем перерахунок лише зовні створює видимість виконання судового рішення, однак не відповідає його змісту та вимогам Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Крім того, позивач доповнила позов новою вимогою, у якій просить суд встановити протиправність застосування відповідачем з 01.03.2021 величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % під час проведення перерахунку пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124, оскільки, на її переконання, після набрання законної сили постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.09.2022 відповідач був зобов`язаний застосовувати саме величину оцінки одного року страхового стажу 1,35 %, яка була визначена судовим рішенням як така, що підлягає застосуванню при обчисленні її пенсії. На підтвердження своїх доводів позивач посилається на матеріали пенсійної справи, листи Пенсійного фонду України, розрахунки пенсії, документи виконавчого провадження, відповіді органів Пенсійного фонду України, Міністерства соціальної політики України та інші письмові докази, які, на її думку, свідчать про неповне та неналежне виконання відповідачем постанови Третього апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 р. прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, цією ухвалою суду витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином посвідчені копії пенсійної справи позивача.

14 квітня 2025 року від позивача надійшло клопотання про виправлення помилки у позові.

02 травня 2025 року від Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив, в якому зазначено, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 27.09.2022 р. у справі №160/725/22 проведено перерахунок пенсії за віком з 01.10.2017 р. із застосуванням величини оцінки страхового стажу в розмірі 1,35 % та страхового стажу 44 роки 11 місяців 27 днів та проведена виплата у повному обсязі. В березні 2023 року по основній відомості була виплачена пенсія за березень 2023 року в розмірі 11588,02 грн. та додатковою відомістю - доплата пенсії в сумі 51612,91 грн. за період з 01.10.2017 по 28.02.2021 року. В квітні 2023 року по основній відомості виплачена пенсія за квітень 2023 року в розмірі 12413,08 грн. та додатковою відомістю - доплата пенсії в сумі 62491,49 грн. за період з 01.10.2017 по 31.03.2023 року, у тому числі 825,06 грн. за березень 2023 року. При цьому для розрахунку пенсії застосовано заробітну плату, визначену за період з 01.12.2001 по 30.11.2003 із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки (2014-2016) — 3764,40 грн (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати — 3,73219). Розмір пенсії, обчислений на виконання рішення суду від 27.09.2022, станом на 28.02.2021 становив 8943,87 грн. Оскільки розмір пенсії з 01.03.2021, обчислений відповідно до Закону, перевищив розмір пенсії, обчислений відповідно до рішення суду від 27.09.2022, то на виконання постанови № 124 з 01.03.2021 розмір пенсії було обчислено відповідно до ч. 2, ст. 42 Закону із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17, 1,11 та 1,11, та з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1%. Розмір пенсії з 01.03.2021 становив 9556,15 грн. Розмір пенсії обчислено з урахуванням страхового стажу 45 років 27 днів (коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% - 0,45000) та заробітної плати, визначеної за вищевказаний період із врахуванням показника середньої заробітної плати та три календарні роки (2014-2016) — 3764,40 грн, збільшеного на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796. За 25 років страхового стажу понад 20 років розмір пенсії збільшено на 25% мінімального розміру пенсії за віком. Розмір пенсії станом на 01.09.2024 становив 13470,04 грн.

10 червня 2025 року від позивача надійшла заява про ознайомлення із матеріалами справи.

17 червня 2025 року від позивачки надйшла відповідь на відзив, в якому вона зазначила аналогічну позицію, яка викладена у позовній заяві та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

17 грудня 2025 року від позивачки надійшло клопотання, в якому вона просила доповнити позовні вимоги, а саме: визнати суперечливість застосування при перерахунку пенсії величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,0 %, застосованого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01 березня 2021 року на підставі абзацу першого п.б Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов??язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. №124, замість застосування при перерахунку пенсії з 01.03.2021 величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35 %, на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2022.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

13 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при здійсненні розрахунку та виплати їй пенсії за віком, призначеної з 01.10.2017 року, щодо застосування величини оцінки страхового стажу в розмірі 1% страхового стажу для розрахунку коефіцієнту страхового стажу 39 років 11 місяців 27 днів та індивідуального коефіцієнту заробітку після оптимізації 3,32805;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату їй пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки, величини оцінки страхового стажу в розмірі 1,35% відповідно до пп. 4-4 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, страхового стажу 44 роки 11 місяців 27 днів, індивідуального коефіцієнту заробітку після оптимізації 3,919375, індексацій пенсій після перерахунку у порядку, передбаченому законодавством України у 2018-2021 роках, починаючи з 01 жовтня 2017 року з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2022 р. у справі №160/725/22 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.09.2022 р. у справі №160/725/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2022 р. по справі №160/725/22 – скасувано та вирішено позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково, а саме:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при здійсненні розрахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком, призначеної з 01.10.2017 року на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV, щодо застосування величини оцінки страхового стажу в розмірі 1% та страхового стажу для розрахунку коефіцієнту страхового стажу - 39 років 11 місяців 27 днів;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV, з 01 жовтня 2017 року із застосуванням величини оцінки страхового стажу в розмірі 1,35% та страхового стажу 44 роки 11 місяців 27 днів, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо надання ОСОБА_1 розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітку після оптимізації за результатами розгляду заяви від 09 серпня 2019 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати ОСОБА_1 розрахунок індивідуального коефіцієнту заробітку після оптимізації, який визначено у розмірі 3,32805;

- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 27.09.2022 р. у справі №160/725/22 Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області проведено перерахунок пенсії за віком з 01.10.2017 р. із застосуванням величини оцінки страхового стажу в розмірі 1,35 % та страхового стажу 44 роки 11 місяців 27 днів та проведена виплата у повному обсязі.

Розмір пенсії, обчислений на виконання рішення суду від 27.09.2022 р., станом на 28.02.2021 р. становив 8943,87 грн.

З 01.03.2021 р. розмір пенсії було обчислено відповідно до ч. 2, ст. 42 Закону із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17, 1,11 та 1,11, та з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1%.

Розмір пенсії з 01.03.2021 р. становив 9556,15 грн.

Розмір пенсії обчислено з урахуванням страхового стажу 45 років 27 днів (коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% - 0,45000) та заробітної плати, визначеної за вищевказаний період із врахуванням показника середньої заробітної плати та три календарні роки (2014-2016) — 3764,40 грн, збільшеного на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796.

За 25 років страхового стажу понад 20 років розмір пенсії збільшено на 25% мінімального розміру пенсії за віком.

Розмір пенсії станом на 01.09.2024 р. становив 13470,04 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Водночас, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом № 1058-IV.

Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Судом встановлено, що позивачка починаючи з 01.10.2017 р., перебуває на обліку та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Оскільки розмір пенсії позивачки з 01.03.2021 р., обчислений відповідно до Закону, перевищив розмір пенсії, обчислений відповідно до рішення суду від 27.09.2022 р. №160/725/22, то на виконання постанови № 124 з 01.03.2021 р. розмір пенсії було обчислено відповідно до ч. 2, ст. 42 Закону із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17, 1,11 та 1,11, та з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1%.

Отже, спірним питанням у цій справі є правомірність здійснення перерахунку пенсії на підставі положень Закону №1058-IV із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Пунктом 1 постанови КМУ № 168 установлено, що з 1 березня 2023 року перерахунок пенсій, згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій, відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 (далі - Порядок № 124), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.

При цьому суд зауважує, що пунктом 6 Порядку №124 встановлено, що під час перерахунку пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, призначених відповідно до Закону №1058-ІV, застосовується величина оцінки одного року страхового стажу, визначена статтею 25 Закону на дату проведення перерахунку.

Так, згідно частини першої статті 9 Закону України № 1058-ІV (в редакції, чинній на момент призначення позивачці пенсії за віком) за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону №1058-ІV (в редакції, чинній на момент призначення позивачці пенсії за віком), коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою: Кс = (См*Вс)/100%*12; Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35 %, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 1,08 %.

Частиною першою статті 27 Закону України №1058-ІV визначено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

11 жовтня 2017 року набув чинності Закон №2148-VІІІ, яким до частини першої статі 25 Закону № 1058-ІV внесені зміни та визначено, що за період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%. Крім того, пункт 4 "Прикінцевих положень" Закону №1058-ІV доповнено, зокрема, пунктом 4-3.

Так, відповідно до пункту 4-3 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.

При цьому нормами пункту 2 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону № 2148-VIII визначено, що у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Вказане, на думку суду, свідчить про те, що Законом №2148-VIII в повній мірі передбачено уникнення зменшення розміру раніше призначених пенсій.

Таким чином суд доходить висновку, що Законом №2148-VІІІ з 01 жовтня 2017 року визначено новий порядок та умови перерахунку саме раніше призначених пенсій, зокрема із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Подібний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі №822/3781/17, від 08 травня 2023 року у справі № 1.380.2019.005034 та від 25 вересня 2023 року у справі № 200/10870/20-а.

З огляду на вищезазначене, суд доходить висновку, що при перерахунку пенсії з 01 березня 2021 року на підставі положень Постанови КМУ № 124, у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1058-ІV, застосовується величина оцінки одного року страхового стажу, визначена статтею 25 Закону № 1058-ІV станом на дату проведення такого перерахунку.

Водночас, судом не встановлено, а позивачем у справі не доведено, що за наслідками проведеного з 01 березня 2021 року перерахунку пенсії, її розмір зменшився. Крім того, Конституційний Суд України в Рішенні №1-рп/99 від 09.02.1999 у справі №1-7/99 зазначив, що дію в часі законів та інших нормативно-правових актів треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд зазначає, що положення пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, станом на момент здійснення перерахунку пенсії позивачки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% не було визнано неконституційними, а тому у відповідача були відсутні підстави не застосовувати вказані положення при здійсненні перерахунку пенсії.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом, зокрема у постановах від 05.02.2020 у справі № 822/3781/17, від 27.04.2021 у справі №200/2266/19-а, від 29.12.2021 у справі №620/1492/19, від 14.09.2022 у справі №825/381/18, від 14.09.2023 у справі № 640/1143/20, від 25.09.2023 у справі №200/10870/20-а, від 08.04.2024 у справі № 580/6509/23.

Так, зміна порядку розрахунку пенсії, як періодичної виплати фізичній особі, шляхом прийняття відповідного закону, який відповідає критерію якості закону та легітимній меті, за загальним правилом, не суперечить положенням статті 22 (щодо недопущення при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод) та статті 58 (щодо відсутності у законів та інших нормативно-правових актів зворотної дії в часі) Конституції України, за умови, що такі зміни не передбачають зменшення розміру пенсії, яку особа отримує на момент прийняття таких законодавчих змін.

Разом з цим, суд зазначає, що посилання позивачки на рішення суду від 27.09.2022 р. у справі №160/725/22, яким встановлено позивачці величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, суд не вважає преюдиційний, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Так, згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Загальноприйнято вважати, що преюдиційність (лат. praejudicialis - те, що стосується попереднього судового рішення це можливість прийняття судом як беззаперечними обставин (юридичних фактів), що були встановленні іншим судом в іншій справі та містяться у мотивувальній частині рішення, яке набрало законної сили. У такій попередній справі повинні брати участь ті ж самі сторони або їх правонаступники.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02 листопада 2022 року у справі № 140/6115/21.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17.

Крім того, у постанові від 31 серпня 2023 року у справу № 400/4063/22 Суд зауважив, що преюдиція - це обов`язковість обставин, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені обставини не підлягають доказуванню. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тобто, за змістом частини четвертої статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, у якому відповідні обставини зазначені як установлені.

При цьому Суд вказав, що преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови:

ці обставини встановлені судовим рішенням лише у господарській, цивільній або адміністративній справі;

ці обставини оцінені судом саме як обставина (юридичний факт) преюдиційного характеру та не є правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту);

ці обставини міститься у мотивувальній частині рішення та відповідають вимогам пункту першого частини четвертої статті 246 КАС України, згідно з яким у мотивувальній частині рішення, серед іншого, зазначаються обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;

судове рішення набрало законної сили;

у справі беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини (наприклад, особа може посилатися на преюдиційні факти, що містяться в судовому рішенні, ухваленому відповідно до глава 6 Цивільного процесуального кодексу України "Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення").

Аналогічні підходи застосовані Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10 вересня 2020 року у справі № 591/245/17, від 12 жовтня 2020 року у справі № 814/435/18, від 27 листопада 2020 року у справі № 440/525/19, від 20 квітня 2021 року у справі №817/1269/17, від 31 травня 2021 року у справі № 826/1581/18 та від 30 вересня 2021 року у справі №826/7424/17.

Враховуючи вищезазначені висновки стосовно застосування критерію преюдиційності, суд зазначає, що посилання на рішення від 27.09.2022 р. у справі №160/725/22, як таке, що є преюдиційними для вирішення спірних правовідносин, які виникли у цій справі, є помилковим, оскільки висновки у справі №160/725/22 щодо наявності у позивачки права на перерахунок пенсії з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% є правовою оцінкою встановлених під час розгляду цих справи обставин, яка, поміж іншим, здійснена без урахування положень Постанов КМУ.

Щодо позовної вимоги про стягення моральної та матеріальної шкоди у розмірі 100 000 грн. за затягування термінів перерахунку пенсії за віком на виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Окрім того, на думку суду, наявність моральної шкоди повинна довести потерпіла особа, зазначаючи у позовній заяві, які негативні наслідки мають місце, у чому саме полягають моральні втрати, чим обґрунтовано розмір їх відшкодування.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд вказує на те, що позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про характер, тривалість та обсяг його страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), характер немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо), стан здоров`я, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Відсутні жодні звернення у медичні установи з приводу погіршення стану здоров`я, які б були пов`язані із невиплатою належної суми пенсії.

Окрім того, обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, є причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою.

Проте, матеріали справи не містять доказів ні на підтвердження факту завдання позивачці моральної шкоди, ні факту наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням (бездіяльністю) відповідача.

Також позивачем не обґрунтовано розмір моральної шкоди, не зрозуміло, з яких міркувань шкода оцінюється саме в такому розмірі.

До того ж, оскільки суд дійшов висновку про недоведеність позивачем протиправності дій чи бездіяльності відповідача, позовні вимоги є необґрунтованими й такими, що не підлягають задоволенню, а відтак підстави для задоволення вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відсутні.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко