Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №160/14457/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 рокуСправа №160/14457/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ПРОМИСЛОВИХ ВИРОБІВ "ДНІПРОВСЬКИЙ" до Південно-східної митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

УСТАНОВИВ:

28 травня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ПРОМИСЛОВИХ ВИРОБІВ "ДНІПРОВСЬКИЙ" до Південно-східної митниці з вимогами:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» №UA110000202658 від 15.05.2026 року;

- форми «Р» №UA110000202659 від 15.05.2026 року.

Позов обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті Південно-Східною митницею за результатами документальної невиїзної перевірки з порушенням установленої процедури та за відсутності належних і достатніх доказів порушення позивачем митного законодавства. Зокрема, позивача не було своєчасно повідомлено про проведення перевірки, унаслідок чого він був позбавлений можливості реалізувати права, передбачені ст. 350 МК України, у тому числі надати пояснення та документи на свій захист.

Крім того, підставою для донарахування ввізного мита та ПДВ став лист уповноваженого митного органу Федеративної Республіки Німеччина, відповідно до якого сертифікат EUR.1 є автентичним, однак зазначений у ньому товар не має підтвердженого преференційного походження. Водночас сертифікат EUR.1 не був скасований або визнаний недійсним, а митницею не надано доказів належного звернення німецького органу до експортера та проведення повної перевірки документів щодо походження товару.

Позивач також зазначає, що добросовісно подав до митного оформлення виданий компетентним органом Німеччини сертифікат EUR.1 та інші документи, які підтверджували походження автомобіля з Німеччини, і не мав обов`язку перевіряти правомірність дій експортера чи органу, який видав сертифікат. Сам по собі лист іноземного митного органу, який не був долучений до матеріалів перевірки як додаток до акта, на думку позивача, не може вважатися належним і достатнім доказом для визначення додаткових податкових зобов`язань. У зв`язку з цим позивач просить визнати протиправними та скасувати ППР форми «Р» №UA110000202658 та №UA110000202659 від 15.05.2026.

Ухвалою суду від 02.06.2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

16.06.2026 року відповідачем подано до суду відзив на позову заяву який обґрунтовано тим, що Південно-Східна митниця вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними та прийнятими у межах наданих повноважень. Відповідач зазначає, що процедуру проведення документальної невиїзної перевірки дотримано, оскільки наказ та повідомлення про її проведення були завчасно направлені позивачу рекомендованим листом та надійшли до поштового відділення до початку перевірки. Митниця посилається на результати перевірки сертифіката EUR.1 компетентним митним органом Німеччини, яким не підтверджено преференційне походження ввезеного транспортного засобу. На думку відповідача, така інформація є належною та достатньою підставою для незастосування тарифної преференції, а сама по собі автентичність сертифіката EUR.1 не підтверджує преференційного походження товару. При цьому обов`язок щодо правильного декларування та сплати митних платежів покладається на декларанта. У зв`язку з цим митниця вважає донарахування ввізного мита та ПДВ правомірним і просить відмовити у задоволенні позову.

19.06.2026 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій наведено доводи та обґрунтування, що за своїм змістом є аналогічними доводам, викладеним у позовній заяві.

29.06.2026 року Від Південно-східної митниці до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив. У запереченнях відповідач зазначає, що доводи позивача не спростовують правомірності проведеної перевірки та прийнятих ППР. Відповідач наполягає, що повідомлення про перевірку було своєчасно направлено і до початку перевірки надійшло до поштового відділення, а його несвоєчасне отримання залежало від самого позивача. Також митниця вважає лист компетентного органу Німеччини належним і достатнім доказом непідтвердження преференційного походження товару, який не потребує апостилювання та обов`язкового долучення до акта перевірки. Висновок експерта і контракт, на думку відповідача, не можуть замінити підтвердження преференційного походження, яке здійснює компетентний орган країни експорту.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

07.03.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ПРОМИСЛОВИХ ВИРОБІВ "ДНІПРОВСЬКИЙ" уклало з компанією FLENTES TRADING s.r.o. (Чеська Республіка) Контракт № 07032025 купівлі продажу. Предметом контракту є поставка товару відповідно до специфікацій.

Згідно зі Специфікацією №1 до контракту № 07032025 від 07.03.2025, предметом поставки є автомобіль Mercedes-Benz GLS 450, VIN НОМЕР_1 , вартістю 80 500 євро.

Позивач здійснив митне оформлення товару за митною декларацією, в якій задекларовано за МД від 02.04.2025 № 25UA110130006856U8 задекларовано товар: «Автомобіль легковий, для перевезення людей, що використовувався: марка - MERCEDES-BENZ, модель - GLS450 4 MATIC: номер кузова /VIN - НОМЕР_1 ; тип двигуна - гібрид без зовнішньої підзарядки (бензин); робочий об`єм циліндрів - 2999 см3; потужність - 270 кВт; екологічна норма - ЄВРО-6; дата виготовлення - 28.02.2022;дата реєстрації - 22.07.2024;колір - чорний; транзитний реєстраційний номер - MI150A (DE)», вартість – 3 604 476,20 грн. Країна походження згідно з гр. 34 митної декларації – EU.

З метою застосування тарифної преференції зі сплати ввізного мита, в якості підтвердження походження товару позивач при здійсненні митного оформлення імпортованого транспортного засобу подав сертифікат з перевезення товару EUR1 від 28.03.2025 р. № L 985457.

В подальшому, Південно-Східною митницею проведена документальна невиїзна перевірка дотримання ТОВ «ЗПВ «ДНІПРОВСЬКИЙ», вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон україни товару за митною декларацією від 02.04.2025 № 25UA110130006856U8. За результатами якої складено Акт перевірки від 09.04.2026 №0014/26/7.5-19/0039102693.

В ході перевірки митного оформлення ТОВ «ЗПВ «ДНІПРОВСЬКИЙ» за митною декларацією № 25UA110130006856U8 від 02.04.2025 встановлено порушення вимог пункту 1 статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції в частині відсутності підтвердження статусу преференційного походження товару, пункту 2 частини 3 статті 75 Митного кодексу України, в результаті чого знижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 328 007,33 грн, порушення пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України в результаті чого знижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 65 601,47 грн.

На підставі акту перевірки Південно-Східна митниця прийняла:

податкове повідомлення-рішення форми «Р» №UA110000202658 від 15.05.2026 року; відповідно до якого ТОВ «ЗПВ «ДНІПРОВСЬКИЙ» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності у розмірі 360808,06 грн. (328007,33 грн. - сума податкового зобов`язання, 32800,73 грн. штрафні (фінансові) санкції);

податкове повідомлення-рішення форми «Р» №UA110000202659 від 15.05.2026 року, відповідно до якого ТОВ «ЗПВ «ДНІПРОВСЬКИЙ» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання у розмірі 72161,62 грн. (65601,47 грн. податкове зобов`язання, 6560,15 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погоджуючись з прийнятими рішенням, позивач звернувся до суду з даними адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України (далі МК України) законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 4 МК України митне оформлення це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Частинами першою та другою статті 293 МК України передбачено, що особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є декларант. Особою, на яку покладається обов`язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.

За правилами, наведеними у статті 345 МК України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи пересвідчуються в такому: у правильності, точності, повноті та достовірності інформації, що міститься у митній декларації, митне оформлення якої завершено; у наявності, точності, правильності і достовірності документів, на підставі яких товари поміщені у відповідні митні режими, а також існуванні, справжності, правильності і дійсності будь-якого підтвердного документа, у тому числі шляхом перевірки облікових записів та іншої документації підприємства щодо операцій із відповідними товарами або щодо попередніх та/або наступних комерційних операцій із такими товарами після їх випуску; у законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України; у своєчасності, достовірності, повноті нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України (частина друга статті 345 МК України).

Частиною третьою статті 345 МК України визначено, що митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або умовам процедури кінцевого використання, та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Згідно з частиною шостою статті 345 МК України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, здійснення заходів, передбачених законами України.

Частиною другою статті 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи, під час здійснення доперевірочного аналізу митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів (організацій) іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Відповідно до частини першої статті 352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

За змістом частини першої статті 271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Нормами підпункту в пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

За змістом пункту 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті й включаються до ціни товарів.

Ввізне мито, відповідно до положень статті 272 МК України, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Відповідно до частин першої статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Згідно із частинами другою, четвертою статті 36 МК України країною походження товару вважається країна, в якій: 1) товар був повністю отриманий; 2) товар був підданий останнім економічно обґрунтованим виробничим та технологічним операціям з переробки, що призвели до виробництва нового товару або є важливою стадією виробництва, за умови виконання в цій країні критеріїв достатньої переробки, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон, територія чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Відповідно до частини першої статті 41 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару.

Частина третя статті 41 МК України встановлює, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до частини восьмої статті 41 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Частиною дев`ятою цієї статті Кодексу передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Відповідно до частини другої статті 43 МК України у разі виникнення сумнівів щодо дійсності документів про походження товару та/або правильності відомостей, що в них містяться, зокрема щодо відомостей про країну походження товару, митний орган може перевірити факт видачі сертифіката та/або його зміст на веб-сайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат, або звернутися у паперовій або електронній формі до такого компетентного органу (організації) із запитом про проведення перевірки автентичності документа про походження товару та відповідності походження товару правилам походження, встановленим цим Кодексом.

За змістом частини першої статті 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання; в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (далі ПК України) встановлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

За аналізом наведених норм можна виснувати, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань під час ввезення товарів на митну територію України може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, походження товару. Після завершення митного оформлення митний орган вправі провести документальну невиїзну перевірку та самостійно визначити суму податкових зобов`язань, зокрема у разі надходження від уповноваженого органу іноземної держави документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження товару або відомостей щодо країни походження товару, які мають значення для його оподаткування та відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.

Частиною 3 ст.1 МК України передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 16.09.2014 №1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (надалі Угода про асоціацію).

Відповідно до статті 25 частини 1 глави 1 розділу ІV Угоди про асоціацію сторони поступово створюють зону вільної торгівлі протягом перехідного періоду, що не перевищує 10 років починаючи з дати набрання чинності цією Угодою-1, відповідно до положень цієї Угоди та відповідно до Статті XXIV Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (далі ГАТТ-1994).

Як обумовлено статтею 26 частини 1 глави 1 розділу ІV Угоди про асоціацію, положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами-2, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).

Таким чином, Угода про асоціацію з ЄС передбачає обов`язок України застосовувати преференційне мито до товарів, що походять з території інших сторін.

Законом України від 17 грудня 2024 року № 4148-ІХ «Про ратифікацію Рішення № 1/2023 Спільного комітету Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження від 07 грудня 2023 року про внесення змін до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» Верховна Рада України ратифікувала оновлену редакцію Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі Конвенція) (набрала чинності для України з 01 січня 2025 року), яка застосовується для цілей Угоди.

Статтею 2 Доповнення І до оновленої Конвенції визначено, що з метою імплементації відповідної Угоди наступні товари вважаються такими, що вироблені в Договірній Стороні при експорті в іншу Договірну Сторону:

(а) товари цілком вироблені в Договірної Сторони, відповідно до статті 3;

(b) товари, отримані в Договірній Стороні, що містять матеріали, які не були повністю там вироблені, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку або переробку в цій Договірній Стороні відповідно до статті 4.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Доповнення І до Конвенції товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, під час їх ввезення в іншу Договірну Сторону підпадають під дію відповідних угод, за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:

(а) сертифікат з перевезення товарів EUR.1, зразок якого наведений в Додатку IV до цього Доповнення;

(b) у випадках, вказаних у пункті 1 Статті 18, декларація (далі - "декларація про походження") долучена експортером до рахунка-фактури, накладної на поставку чи будь-якого іншого комерційного документа, в якому відповідні товари описуються достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації про походження наводиться в Додатку III до цього Доповнення.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товарів EUR. 1 визначена статтею 20 Доповнення І до Конвенції, і передбачає, що сертифікат з перевезення товарів EUR 1 видається митними органами Договірної Сторони-експортера за письмовою заявою експортера або його уповноваженого представника, під відповідальність експортера.

Для цього експортер або його уповноважений представник заповнює сертифікат з перевезення товарів EUR. 1 та форму заяви, зразки яких наведені у Додатку IV до цього Доповнення. Ці форми заповнюються однією з мов, на яких складена ця Конвенція, і відповідно до положень національного законодавства Договірної Сторони-експортера. Якщо форми заповнюються власноручно, вони повинні заповнюватися чорнильною ручкою прописом друкованими літерами.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товарів EUR.1, повинен мати можливість у будь-який час на вимогу митних органів Договірної Сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товарів EUR.1, надати всі необхідні документи для підтвердження статусу походження відповідних товарів та виконання інших умов цієї Конвенції.

Статтею 23 Доповнення І до Конвенції передбачено, що підтвердження про походження є дійсним протягом десяти місяців з дати його видачі або складання в Договірній Стороні-експортері і підлягає поданню протягом цього періоду до митних органів Договірної Сторони-імпортера.

Згідно із статтею 33 Доповнення 1 до Конвенції передбачено, що з метою належного застосування Конвенції Договірні Сторони допомагають одна одній через компетентні митні органи в перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товарів EUR.1, декларацій про походження, декларацій постачальника та правильності інформації, наведеної в цих документах.

Перевірки підтвердження про походження після митного оформлення здійснюватися вибірково або кожного разу, коли митні органи Договірної Сторони імпортера мають обґрунтовані сумніви щодо достовірності таких документів, статусу походження відповідних товарів або виконання інших вимог цієї Конвенції (пункт 1 статті 34 Доповнення І до Конвенції).

З метою реалізації положень пункту 1 цієї Статті митні органи Договірної Сторони-імпортера повинні повернути сертифікат з перевезення товарів EUR.1 та рахунок-фактуру, якщо він був виставлений, декларацію про походження або копію цих документів митним органам Договірної Сторони-експортера, вказавши, за необхідності, причини запиту про проведення перевірки. На підтвердження запиту вони надають всі наявні документи та інформацію, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні про походження (пункт 2 статті 34 Доповнення І до Конвенції).

Згідно пункту 3 статті 34 Доповнення І до Конвенції перевірка здійснюється митними органами Договірної Сторони-експортера. З цією метою вони мають право вимагати надання будь-яких підтвердних документів та проводити будь-яку перевірку рахунків експортера або будь-яку іншу перевірку, яку вони вважатимуть необхідною. Якщо митні органи Договірної Сторони-імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для відповідних товарів до отримання результатів перевірки, вони можуть запропонувати імпортеру здійснити випуск товарів, з урахуванням запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними (пункт 4 статті 34 Доповнення І до Конвенції).

Митні органи, на запит яких проводиться перевірка, якнайшвидше повідомляються про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є документи достовірними, чи можна розглядати відповідні товари такими, що походять з однієї з Договірних Сторін, і чи відповідають вони іншим вимогам цієї Конвенції (пункт 5 статті 34 Доповнення І до Конвенції).

У випадку наявності обґрунтованих сумнівів та за відсутності відповіді на запит про перевірку протягом десяти місяців з дати направлення такого запита або якщо відповідь на запит не містить достатньої інформації для визначення достовірності відповідного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що запитують про проведення перевірки, відмовляють у наданні преференцій, крім як у разі виняткових обставинах (пункт 6 статті 34 Доповнення І до Конвенції).

Водночас, згідно із частиною 1 статті 281 МК України, в редакції зі змінами від 25.03.2025, допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Митний орган має право зупинити надання тарифної пільги (преференції) до товарів, що походять з держави, з якою Україною укладено міжнародний договір про вільну торгівлю, поставляються одним і тим самим експортером та щодо яких компетентним органом держави експорту надано відповідь про непідтвердження їх преференційного походження за попередніми поставками за результатами перевірок, проведених за запитом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, до надходження результатів перевірки їх преференційного походження згідно з міжнародним договором про вільну торгівлю.

Товари, щодо яких здійснюється перевірка достовірності заявленого преференційного походження, випускаються митним органом у вільний обіг на митній території України, за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України.

До товарів відновлюється режим вільної торгівлі відповідно до статті 301 цього Кодексу, за умови одержання митним органом від компетентних органів держави експорту результатів перевірки, які свідчать, що перевірені документи дійсні, підтверджують преференційне походження товарів з відповідної держави і відповідають вимогам міжнародного договору про вільну торгівлю.

З наведеного вбачається, що наявність у митного органу країни імпорту обґрунтованого сумніву в достовірності документів про походження товару є лише підставою для направлення таким органом до компетентних органів країни експорту запиту про проведення відповідної перевірки на предмет підтвердження або не підтвердження походження товару, і тільки за результатами проведення такої перевірки та отриманої інформації, контролюючий орган країни імпорту вправі прийняти рішення про відмову/зупинення у наданні преференцій.

Отже, якщо за результатами попередніх перевірок поставок товару на митну територію України виявиться, що преференційне походження товару не підтверджено, тільки тоді митний орган має право зупинити надання тарифної пільги (преференції) до таких товарів.

З аналізу наведеного можна дійти висновку, що у разі митного оформлення товару, який ввозиться з країн Європейського Союзу, платники мита та податків мають право скористатися тарифними преференціями, передбаченими Угодою про асоціацію між Україною та ЄС. Застосуванню таких пільг передує дотримання декларантом умов, визначених Угодою та Протоколом І до неї. Як загальне правило, декларант має подати сертифікат перевезення товару EUR.1.

Як встановлено судом, товар пред`явлений позивачем до митного оформлення з митними преференціями.

Разом з іншими документами позивачем до митного органу наданий сертифікат про перевезення товару форми EUR.1 №L 985457 від 28.03.2025, виданий митним органом Федеративної Республіки Німеччина щодо автомобіля Mercedes-Benz GLS 450 4MATIC, VIN НОМЕР_1 .

Як встановлено судом, підставою для проведення документальної невиїзної перевірки Південно-Східною митницею став лист уповноваженого митного органу Федеративної Республіки Німеччина від 20.02.2026, відповідно до якого сертифікат з перевезення товару EUR.1 №L 985457 від 28.03.2025 є автентичним, однак зазначений у ньому товар не є товаром преференційного походження.

Матеріалами справи підтверджується, що під час митного оформлення транспортного засобу Mercedes-Benz GLS 450 4MATIC, VIN НОМЕР_1 , позивачем було подано сукупність взаємопов`язаних документів, які містять відомості щодо походження, виробника, ідентифікації та перебування транспортного засобу на території Федеративної Республіки Німеччина.

Так, для застосування тарифної преференції позивачем було подано сертифікат з перевезення товару EUR.1 № L 985457 від 28.03.2025, виданий компетентним митним органом Федеративної Республіки Німеччина. У сертифікаті зазначено конкретний транспортний засіб — Mercedes-Benz GLS 450 4MATIC із VIN НОМЕР_1 , а у графі щодо країни, групи країн або території походження зазначено «EU». Сертифікат засвідчений митним органом Німеччини та був поданий митному органу України як документ, що підтверджує право на застосування преференційного режиму.

Крім того, заявлене позивачем походження транспортного засобу підтверджується висновком судового експерта №73т25 від 02.04.2025, складеним за результатами транспортно-товарознавчого дослідження саме автомобіля з VIN НОМЕР_1 . Експертом встановлено, що транспортний засіб є Mercedes-Benz GLS 450 4MATIC, модельного року 2022, дата його виготовлення — 28.02.2022, а країною походження згідно з міжнародним ідентифікаційним кодом виробника WMI визначено Німеччину. Отже, цей висновок є самостійним додатковим джерелом відомостей про країну походження конкретного транспортного засобу, ідентифікованого за VIN.

Відомості щодо виробника та ідентифікації автомобіля також підтверджуються сертифікатом індивідуального схвалення транспортного засобу ЄС № e1IV18/858DE2742, виданим Федеральним автотранспортним відомством Німеччини — Kraftfahrt-Bundesamt. У цьому офіційному документі зазначено, що автомобіль має VIN W1N16795951015182, торговельне найменування GLS 450 4MATIC, а його виробником є Mercedes-Benz AG, DE-70372 Stuttgart. Автомобіль було подано на індивідуальне схвалення безпосередньо Mercedes-Benz AG та визнано таким, що відповідає вимогам Регламенту (ЄС) 2018/858 і може бути зареєстрований у державах-членах Європейського Союзу без додаткового схвалення.

Наведені відомості узгоджуються з технічним звітом SGS-TЬV Saar GmbH, складеним у межах процедури індивідуального схвалення цього транспортного засобу. У ньому повторно ідентифіковано автомобіль як Mercedes-Benz GLS 450 4MATIC, виробником зазначено Mercedes-Benz AG, а заявником щодо проведення процедури схвалення також виступала Mercedes-Benz AG. При цьому експертами було здійснено фізичний огляд та ідентифікацію транспортного засобу, після чого підтверджено його відповідність установленим європейським технічним вимогам.

Також у Специфікації №1 до контракту №07032025 від 07.03.2025 прямо зазначено автомобіль Mercedes-Benz GLS 450 із VIN НОМЕР_1 , його вартість 80 500 євро та країну походження — Німеччина / Country of origin: Germany. Крім того, умовами поставки визначено FCA Minden, Germany, а місцем завантаження зазначено м. Мінден, Федеративна Республіка Німеччина. Таким чином, відомості про німецьке походження конкретного автомобіля були відображені у зовнішньоекономічних документах сторін ще до здійснення його митного оформлення в Україні.

Зв`язок конкретного транспортного засобу з Федеративною Республікою Німеччина підтверджується також німецьким реєстраційним документом Zulassungsbescheinigung Teil I/II, в якому зазначено VIN W1N16795951015182, марку Mercedes-Benz, модель GLS 450 4MATIC та виробника Mercedes-Benz AG. Документ виданий компетентним реєстраційним органом Kreis Minden-Lьbbecke.

Відомості, наведені у вказаних документах, були відображені й у митній декларації від 02.04.2025 №25UA110130006856U8. Зокрема, у графі 34 митної декларації заявлено країну походження EU, у графі 36 застосовано код тарифної преференції 410, а у графі 44 зазначено сертифікат EUR.1 №L 985457 від 28.03.2025. Країною відправлення товару зазначено Німеччину, а умовами поставки — FCA Minden.

Отже, відомості про походження транспортного засобу з Федеративної Республіки Німеччина не ґрунтувалися виключно на твердженнях позивача або лише на одному сертифікаті EUR.1. Вони підтверджувалися сукупністю документів різного походження та призначення: сертифікатом EUR.1, висновком судового експерта, офіційним документом Kraftfahrt-Bundesamt про індивідуальне схвалення конкретного транспортного засобу, технічним звітом SGS-TЬV Saar GmbH, зовнішньоекономічним контрактом та специфікацією до нього, а також німецькими реєстраційними документами. При цьому всі зазначені документи стосуються одного й того самого транспортного засобу та містять однаковий VIN — НОМЕР_1 , що дає можливість однозначно його ідентифікувати.

Як вже зазначалось, підставою для висновків Південно-Східної митниці став лист уповноваженого митного органу Федеративної Республіки Німеччина від 20.02.2026, відповідно до якого сертифікат з перевезення товару EUR.1 №L 985457 від 28.03.2025 є автентичним, однак зазначений у ньому товар не є товаром преференційного походження. Разом з тим із наданих суду матеріалів не вбачається, які саме фактичні дані та документи були досліджені німецьким митним органом під час подальшої перевірки, з яких конкретно причин зроблено висновок про невідповідність товару критеріям преференційного походження та які саме умови правил походження не були виконані.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.02.2026 у справі №380/25552/24. У тій справі Верховний Суд погодився з відсутністю права на преференцію за обставин, коли за результатами перевірки компетентним органом країни експорту преференційне походження товарів не було підтверджено. Верховний Суд також виходив із того, що після отримання результатів перевірки компетентного органу країни походження митний орган України не уповноважений проводити замість нього повторну перевірку походження товару.

Водночас фактичні обставини цієї справи не є повністю тотожними обставинам справи №380/25552/24. Зокрема, у справі №380/25552/24 суди виходили з конкретно встановлених за результатами іноземної перевірки обставин щодо неможливості надання експортером належної документації на підтвердження преференційного походження товару. У цій же справі з наданих суду матеріалів не вбачається конкретизації причин, з яких компетентний орган Німеччини дійшов висновку про відсутність у спірного автомобіля преференційного походження, та не наведено документів, які б дозволили встановити, які саме критерії походження не були ним виконані.

Разом з тим Верховний Суд у постанові від 09.12.2025 у справі №380/22832/24 залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про скасування податкових повідомлень-рішень у спорі щодо застосування преференційного режиму, в якому, серед іншого, оцінювалися відповіді компетентних органів Німеччини та Польщі в сукупності з іншими доказами щодо походження транспортних засобів. Верховний Суд не визнав за необхідне переоцінювати встановлені судами фактичні обставини та залишив рішення про задоволення позову без змін.

Спеціальним документом, поданим позивачем для отримання тарифної преференції, був сертифікат EUR.1 №L 985457, автентичність якого компетентним органом Німеччини не заперечується.

Суд враховує, що позивач при митному оформленні діяв на підставі офіційно виданого компетентним органом країни експорту сертифіката EUR.1 та інших документів, які узгоджено містили відомості про зв`язок конкретного автомобіля з Федеративною Республікою Німеччина.

Натомість відповідач, на якого відповідно до частини другої статті 77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності оскаржуваних рішень, на підтвердження висновку про відсутність права на преференцію фактично посилається на результат іноземної перевірки, не надавши суду матеріалів, які дозволяли б встановити конкретні фактичні причини, з яких спірний транспортний засіб не відповідає критеріям преференційного походження, та оцінити такий висновок у взаємному зв`язку з іншими доказами, що містяться у справі.

Суд зауважує, що наведений висновок не означає покладення на Південно-Східну митницю обов`язку самостійно повторно перевіряти походження товару замість компетентного органу Федеративної Республіки Німеччина. Йдеться виключно про виконання відповідачем процесуального обов`язку довести перед судом фактичну та правову обґрунтованість прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, оцінивши лист компетентного органу Федеративної Республіки Німеччина не ізольовано, а в сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактичних підстав для висновку про неправомірність застосування позивачем тарифної преференції саме щодо транспортного засобу Mercedes-Benz GLS 450 4MATIC, VIN НОМЕР_1 .

При цьому з матеріалів справи не встановлено подання позивачем під час митного оформлення підроблених документів, умисного викривлення ним відомостей про товар або інших обставин, які в сукупності з результатами перевірки компетентного органу Німеччини підтверджували б наведені в акті перевірки висновки в обсязі, необхідному для визначення спірних грошових зобов`язань.

Ураховуючи викладене та обов`язок відповідача, встановлений частиною другою статті 77 КАС України, довести правомірність прийнятих ним рішень, суд доходить висновку, що Південно-Східна митниця не довела належними, допустимими та достатніми доказами обґрунтованість висновків, покладених в основу податкових повідомлень-рішень форми «Р» №UA110000202658 та №UA110000202659 від 15.05.2026 у зв`язку із чим позовні вимоги про визнання протиправними та скасування ППР Південно-Східної митниці форми «Р» №UA110000202658 та №UA110000202659 від 15.05.2026 року підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

З урахуванням положень підпункту 1 пункту 3 частини другої, частини третьої статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI) за подання суб`єктом владних повноважень, юридичною особою до адміністративного суду позову майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України “Про судовий збір”).

Відтак, позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі сплатити 5195,6 грн судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 6 494,55 грн., що документально підтверджується квитанцією від 26.05.2026 року № 47.

Пунктом першим частини першої статті 7 Закону №3674-VI передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить відшкодувати судові витрати, які пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 5195,6 грн, при цьому питання про повернення надміру сплаченого судового збору може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 5195,6. підлягає стягненню з Південно-Східної митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. 9, 72-77, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ПРОМИСЛОВИХ ВИРОБІВ "ДНІПРОВСЬКИЙ" (вул. Симиренківська, буд.4А, м.Дніпро, Дніпропетровська обл., 49021, ІК в ЄДРПОУ 39102693) до Південно-східної митниці (вул. Княгині Ольги, буд.22, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49038, ІК в ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Південно-східної митниці форми «Р» №UA110000202658 від 15.05.2026 року та форми «Р» №UA110000202659 від 15.05.2026 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно-східної митниці (вул. Княгині Ольги, буд.22, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49038, ІК в ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ПРОМИСЛОВИХ ВИРОБІВ "ДНІПРОВСЬКИЙ" (вул. Симиренківська, буд.4А, м.Дніпро, Дніпропетровська обл., 49021, ІК в ЄДРПОУ 39102693) понесені витрати у вигляді судового збору у розмірі 5195,6 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Е.О. Юрков