Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №140/4836/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року ЛуцькСправа № 140/4836/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Стецика Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправним дій, визнання протиправною та скасування постанови (рішення), зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просить:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також – ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідач-1) щодо примусового доставлення ОСОБА_1 до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), його подальшого утримання та направлення на проходження військово-лікарської комісії у період з 13 по 14 січня 2026 року;

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік 13.01.2026, визначення (присвоєння) йому військово-облікових ознак (військового звання солдат резерву та військово-облікової спеціальності НОМЕР_1 ), а також щодо незаконного внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів Оберіг відомостей про його перебування в розшуку;

визнати протиправною та скасувати постанову (рішення) військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі також – ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідач-3) про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби, оформлену висновком (довідкою) від 14.01.2026 №2026-0114-1348-0399-7;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_7 (далі також – ІНФОРМАЦІЯ_8 , відповідач-2) вилучити (анулювати) з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» усі відомості (записи) щодо ОСОБА_1 , внесені починаючи з 13.01.2026, шляхом приведення записів у Реєстрі до стану, що існував станом на 12.01.2026, а саме: записи про взяття та перебування на військовому обліку, статус в розшуку, результати медичного огляду ВЛК від 14.01.2026 та присвоєння військового звання і військово-облікової спеціальності.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що він є мешканцем міста Луцьк, постійно проживає разом зі своєю матір`ю, ОСОБА_2 (1954 р.н.). Позивач має офіційний статус особи, яка здійснює постійний догляд на непрофесійній основі, та отримує відповідну компенсацію від держави.

Зазначає, що до подій 13.01.2026 він не перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 , оскільки територіально ніколи не належав до юрисдикції даного ТЦК та СП. Більше того, позивач вважав себе таким, що взагалі не підлягає військовому обліку, оскільки після складання медичного акта дослідження стану його здоров`я у 2000 році ІНФОРМАЦІЯ_10 було припинено ведення військового обліку щодо нього. У 2006 році під час закінчення університету Луцький МВК офіційно вилучив у нього приписне свідоцтво без видачі військового квитка. У липні 2024 року позивач оновив дані через «Резерв+», де відображався статус «не перебуває на обліку».

Вказує, що 13.01.2026 поблизу власного будинку в м. Луцьку його раптово зупинили й силою заштовхали в мікроавтобус 6–8 осіб у військовій формі без представлення та перевірки документів, завдавши йому тілесних ушкоджень і пошкодивши майно.

Такі діє представників ІНФОРМАЦІЯ_5 позиває вважає протиправними. Наголошує, що його утримання та переміщення у невідомому на той момент напрямку здійснювалося без складання протоколу про адміністративне затримання чи будь-яких інших процесуальних документів. Стверджує, що працівники ТЦК та СП не мають права здійснювати фізичне затримання або доставлення громадян.

Посилається на грубі порушення під час проведення військово-лікарської експертизи при ІНФОРМАЦІЯ_6 . Зокрема, зазначає, що огляд ВЛК проводився: без ідентифікації особи за паспортом, без доступу до медичної картки та без проведення обов`язкових обстежень (ЕКГ, вимірювання тиску, аналізи на ВІЛ, гепатити тощо); з ігноруванням критичних станів здоров`я позивача (проігноровано вроджену ваду серця важку харчову алергію з ризиком анафілаксії та набряку Квінке; приховано реальний стан зору (складний астигматизм та амбліопія)).

Наголошує, що не підписував жодного підсумкового медичного документа (картки огляду чи довідки ВЛК) і не отримував примірника постанови.

Окрім того позивач вважає протиправним факт взяття його на облік військовозобов`язаних осіб у ІНФОРМАЦІЯ_9 . При цьому, звертає увагу суду, що згідно із законом, військовий облік ведеться виключно за зареєстрованим місцем проживання особи. Зазначає, що ніколи не змінював своє зареєстроване місце проживання на м. Ковель чи Ковельський район Волинської області, а також ніколи не отримував статусу внутрішньо переміщеної особи (ВПО) за вказаною адресою. Отже, з огляду на імперативні вказівки закону єдиним уповноваженим органом щодо ведення військового обліку вважає ІНФОРМАЦІЯ_11 .

З урахуванням вищевикладеного, позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач-1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позову ОСОБА_1 . Зазначив, що позивач порушив ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки 13.01.2026 не мав при собі та не надав на вимогу уповноваженого представника ТЦК та СП військово-обліковий документ. Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», позивач повинен був стати на облік військовозобов`язаних після досягнення 25-річного віку, проте не зробив цього.

Стверджує, що представники ІНФОРМАЦІЯ_5 мали повне право здійснювати перевірку військово-облікових документів із використанням спеціалізованого програмного забезпечення для доступу до реєстру «Оберіг». У разі виявлення порушень правил обліку чи розбіжностей у даних, старший групи оповіщення має право запропонувати громадянину прослідувати до ТЦК для взяття на облік, уточнення даних та проходження ВЛК із врученням відповідної повістки. Стверджує, що позивачу було надано саме таку пропозицію.

Зазначає, що окремого наказу чи розпорядження про «первинне взяття» позивача на облік у ІНФОРМАЦІЯ_9 не видавалося, оскільки той раніше вже перебував на обліку призовників у ІНФОРМАЦІЯ_12 .

За твердженням відповідача-1, проходження позивачем медичного огляду 14.01.2026 для визначення придатності до військової служби здійснювалося на виконання імперативних вимог абз. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за рішенням ІНФОРМАЦІЯ_5 .

На підставі зазначеного ІНФОРМАЦІЯ_4 вважає вимоги позивача надуманими, а свої дії такими, що вчинені виключно в межах чинного законодавства.

14.08.2026 ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив ІНФОРМАЦІЯ_5 , у якому виклав свої заперечення щодо доводів відповідача-1.

Інших заяв по суті спору від сторін не надходило.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 (а.с.35).

Відповідно до записів на ст. 11 паспорта, позивач проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

13.01.2026 ОСОБА_1 було затримано групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_5 та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_13 для проходження військово-лікарської комісії.

За результатами проходження військово-лікарської комісії, комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 довідкою від 14.01.2026 №2026-0114-1348-0399-7 ОСОБА_1 на підставі статті 30в, 64в, 38б графи ІІ Розкладу хвороб визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВН3, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв?язку, оперативного забезпечення, охорони (а.с.118).

13.01.2026 ОСОБА_1 взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_5 №1487 від 11.03.2026 (а.с.38 зворот) та записами електронного військово-облікового документа, сформованого із застосунку «Резерв+» (а.с.25зворот-27).

Також вказаний військово-обліковий документ позивача містить відомості про порушення позивачем правил військового обліку та звернення до Нацполіції з причини «не стали на військовий облік».

Позивач вважає протиправними дії щодо його затримання та примусового доставлення для проходження ВЛК, взяття на облік у ТЦК та СП не за місцем проживання, внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його розшук.

Також ОСОБА_1 вважає протиправним та таким що підлягає скасуванню постанову (рішення) військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 , оформлену висновком (довідкою) від 14.01.2026 №2026-0114-1348-0399-7.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до статті 106 Конституції України, Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та на час розгляду справи не скасований.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 12.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон України №2232-ХІІ).

За змістом частини 1, 3 та 9 статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.

За правилами частини першої статті 33 Закону №2232-XII, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Частиною 2 статті 33 Закону №2232-XII визначено, що загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

За приписами частин 3-5 статті 33 Закону №2232-XII, військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Відповідно до п.п.2, 3, 4, 5 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Завданнями військового обліку є:

утворення військового резерву людських ресурсів, накопичення військово-навчених людських ресурсів, необхідних для укомплектування Збройних Сил, інших військових формувань у мирний час та в особливий період;

проведення аналізу кількісного складу та якісного стану призовників, військовозобов`язаних та резервістів для їх ефективного використання в інтересах оборони та національної безпеки держави;

своєчасне оформлення військово-облікових документів призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

організація своєчасного бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час;

забезпечення контролю за станом військового обліку в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях;

забезпечення контролю за дотриманням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку;

забезпечення громадян України інформацією щодо виконання ними військового обов`язку.

З метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - система військового обліку).

Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.

Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з п.79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:

організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;

організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;

проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;

виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку.

У позовній заяві ОСОБА_1 вважає себе таким, що не підлягає військовому обліку.

В обгрунтування наведеного позивач посилається на факт складання у 2000 році медичного акта дослідження стану його здоров`я ІНФОРМАЦІЯ_10 , вилучення у нього у 2006 році під час закінчення університету приписного свідоцтва без видачі військового квитка.

Суд зазначає, що підстави для зняття або виключення осіб з військового обліку регламентовано положеннями статті 36 Закону №2232-XII.

Так, відповідно до положень ч. 5 ст. 36 згадуваного Закону, зняттю з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України:

1) з військового обліку призовників (крім Служби безпеки України, розвідувальних органів України): які досягли 25-річного віку; які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік в іншому районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за новим місцем проживання; які призвані, направлені чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби як непридатні до військової служби за станом здоров`я - після підтвердження рішення комісією вищого рівня; які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу; які направлені на альтернативну (невійськову) службу; які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу;

2) з військового обліку військовозобов`язаних: які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік за новим місцем проживання; які призвані чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; які зараховані до військового оперативного резерву; в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України;

3) з військового обліку резервістів: які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік за новим місцем проживання; які призвані чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; які прийняті на службу до органів і підрозділів цивільного захисту; які досягли граничного віку перебування на службі у військовому резерві або виключені з військового оперативного резерву; які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.

В свою чергу, підстави для виключення осіб з військового обліку визначенні приписами ч. 6 ст. 36 Закону №2232-XII.

Зокрема, відповідно ч. 6 ст. 36 Закону №2232-XII, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом; 6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів «й» або «к» пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів наявності обставин, з якими коментовані вище положення ст. 36 Закону №2232-XII пов`язують наявність підстав для виключення або зняття особи з військового обліку.

Долучена до матеріалів справи копія акту дослідження стану здоров`я №22 від 15.12.2000 є висновком лікаря лікувально-профілактичної установи діагностичного відділення Луцької міської клінічної лікарні, який містить дані дослідження позивача та його діагноз.

Суд звертає увагу позивача, що належним та допустимим доказом наявності підстав для виключення особи з військового обліку за станом здоров`я є виключно постанова (довідка) ВЛК.

Постанови ВЛК, яка б містила висновки про визнання ОСОБА_1 непридатним за певними статтями Розкладу хвороб, матеріали справи не містять, сторонами до суду не подано.

Не заслуговує на увагу також і твердження позивача про наявність у нього відстрочки від призову на військову службу у зв`язку із доглядом за матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , яка згідно із висновку №35/62 від 14.05.2025 потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (а.с.36).

Суд наголошує, що надання відстрочки від призову на військову службу не є автоматичним наслідком наявності у особи відповідного права. Відповідно до вимог чинного законодавства, для реалізації права на відстрочку особа зобов`язана самостійно звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки із належним клопотанням (заявою) та відповідними підтвердними документами.

У разі відсутності звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, навіть за умови наявності права на отримання відстрочки від призову на військову службу, особа може бути призвана на військову службу на загальних підставах.

Процедура надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ініціюється військовозобов`язаним, і лише в її рамках у комісії районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки існує обов`язок перевірити підстави щодо надання військовозобов`язаному відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Лише за умови дотримання вказаного порядку у відповідного органу виникає обов`язок розглянути заяву та прийняти рішення щодо можливості надання відстрочки відповідно до встановлених законодавчих підстав.

Доказів оформлення відстрочки від призову на військову службу станом на 13.01.2026 позивач до суду не надав.

У позовній заяві ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо його примусового доставлення до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_13 , подальшого утримання та направлення на проходження військово-лікарської комісії, посилаючись на відсутність у працівників ТЦК та СП права здійснювати фізичне затримання або доставлення громадян.

В свою чергу, відповідач-1 стверджує, що дії групи оповіщення ТЦК відповідають вимогам закону.

Суд враховує, що повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначені Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі- Положення №154).

Відповідно до пункту 8 Положення №154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, зокрема, є проведення заходів із призову громадян на військову службу, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів.

Умови та порядок перевірки військово-облікових документів під час мобілізації визначені пунктами 50-54 Порядку №560.

Згідно пункту 50 Порядку №560 право на перевірку військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у резервістів та військовозобов`язаних під час мобілізації надається представникам територіального центру комплектування та соціальної підтримки, уповноваженим вручати повістки (далі - уповноважені представники).

Під час перевірки військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації (пункт 52 Порядку №560).

Згідно пункту 54 Порядку №560 встановлено, що під час перевірки військово-облікового документа:

- уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний назвати своє прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), посаду, а також пред`явити службове посвідчення особи, уповноваженої вручати повістки, разом з паспортом громадянина України (посвідченням офіцера, військовим квитком);

- поліцейські та представники органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби відрекомендовуються у порядку, визначеному наказами керівників Національної поліції та Держприкордонслужби відповідно.

У ході перевірки документів перевіряється приналежність громадян щодо військового обов`язку, звіряються їх персональні дані, дані військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки). Із зазначеною метою представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби та поліцейські можуть використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, або Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов`язаному (крім резервістів та військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів) прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів. Із зазначеною метою громадянину оформляється та вручається повістка.

У разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.

Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.

Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

У разі відмови прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки поліцейський, який входить до складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до такого центру на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За приписами ст.261 КУпАП України визначено, що про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.

Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

Органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання, про кожний випадок адміністративного затримання осіб інформують у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника.

Оцінюючи усі докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Положеннями законодавства на органи ТЦК та СП покладено обов`язки щодо здійснення заходів оповіщення та призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період та організації проведення медичних оглядів військовозобов`язаних військово-лікарськими комісіями.

При цьому, мобілізація (в тому числі здійснення призову на військову службу за мобілізацією в умовах особливого періоду) не є хаотичними діями органів державної влади, яка здійснюється на їх власний розсуд, а є діяльністю, що врегульована приписами відповідного законодавства, які є чинними навіть в умовах воєнного стану.

З аналізу наведених нормативно-правових актів слідує, що група оповіщення має повноваження діяти чітко до наведеної процедури та повноваженнями на примусове затримання та доставлення військовозобов`язаного до ТЦК та СП не наділена.

Повноваження проводити адміністративне затримання та примусово доправляти громадянина до ТЦК мають лише працівники поліції. Військовослужбовці, які здійснюють оповіщення військовозобов`язаних, такого права не мають.

Працівники ТЦК можуть направляти до органів Національної поліції звернення про адміністративне затримання та доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, до обласного, районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складення протоколів про адміністративні правопорушення, але фізично затримувати і доставляти особу може тільки поліція. Будь-яке самостійне затримання осіб представниками ТЦК та СП є незаконним.

Отже, затримання осіб, як захід забезпечення провадження у справах за КУпАП, входить до компетенції Національної поліції та інших органів у випадках, визначених у ст. 262 КУпАП. До цього переліку центри комплектування та соціальної підтримки не віднесено.

Стаття 17 Конституції України забороняє використання Збройних Сил чи інших військових формувань для обмеження прав громадян або повалення конституційного ладу.

Судом у ході судового розгляду даної справи доказів, які б свідчили про дотримання групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_5 наведених вимог Порядку №560, а саме: здійснення відеофіксації оповіщення військовозобов`язаного, перевірку даних військово-облікового документа позивача із використанням даних згаданого Реєстру із застосуванням вищенаведених технічних пристроїв, виписування та вручення повістки позивачеві, складання акту про відмову в отриманні позивачем повістки, складання поліцейським протоколу про адміністративне затримання в порядку ст. 261,262 КУпАП, відповідачем-1 суду не надано.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що під час проведення заходів з оповіщення 13.01.2026, групою оповіщення у складі працівників ІНФОРМАЦІЯ_5 фактично мав місце факт примусового затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_13 без вручення повістки, без складання протоколу затримання, внаслідок чого працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 було допущено грубе порушення процедури оповіщення, встановленої п. 50-54 Порядку №560, що свідчить про вчинення дій з перевищенням наданій їй (групі оповіщення) повноважень.

Відтак, встановлені судом описані факти затримання та доставлення позивача групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_5 без дотримання наведеної процедури, встановленої п.50-54 Порядку №560, не можуть бути визнані судом правомірними діями відповідача-1 суб`єкта владних повноважень.

У позовній заяві ОСОБА_1 також не погоджується з діями посадових осіб відповідача-1 щодо взяття його на облік військовозобов`язаних осіб у ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Надаючи оцінку таким діям відповідача-1, суд зазначає наступне.

Як уже зазначалося судом вище, відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону №2232-XII, військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 №932 затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Порядок № 932).

Згідно з пунктами 1, 3 Порядку № 932, він визначає:

механізм реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - експериментальний проект) шляхом електронної інформаційної взаємодії між національними електронними інформаційними ресурсами у цілях національної безпеки та оборони України;

порядок формування переліку громадян України чоловічої статі віком від 16 до 60 років, персональні дані яких підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

механізм взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі віком від 16 років, яким у рік взяття на військовий облік виповнюється 17 років, до 25 років, зокрема тих, які перебувають за межами України, без проходження медичного огляду;

механізм внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про громадян України чоловічої статі віком від 17 до 25 років, які не перебувають на військовому обліку (для їх взяття на військовий облік без проходження медичного огляду) та які перебувають в Україні і звернулися за оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а також громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які перебувають за межами України і звернулися до відокремленого підрозділу державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, який розміщений за межами України (далі - відокремлений підрозділ), за оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном, отриманням паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон;

механізм перевірки дійсності військово-облікових документів громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які перебувають за межами України і звернулися за оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном, отриманням паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон до відокремленого підрозділу.

Метою експериментального проекту є оптимізація та верифікація відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом обміну інформацією в цілях національної безпеки та оборони України.

Приписами пункту 17-1 Порядку №932 установлено, що стосовно громадян України чоловічої статі віком від 16 до 60 років ДМС одноразово формує перелік відомостей, зазначених у підпунктах 1 - 11 пункту 5 цього Порядку, та передає їх Міноборони для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в установленому законодавством порядку з використанням засобів захисту інформації, що мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері захисту інформації, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних.

Подальше внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, які на такому обліку не перебувають, здійснюється шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного демографічного реєстру, відомчої інформаційної системи ДМС, інших інформаційних систем, реєстрів та баз (банків) даних відповідно до статті 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з використанням засобів системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів «Трембіта».

На підставі відомостей, отриманих Міноборони відповідно до абзацу першого і другого цього пункту, здійснюється автоматичне взяття зазначених осіб на військовий облік.

Взяття на військовий облік громадян України, зазначених в абзаці першому і другому цього пункту, здійснюється за зареєстрованим/задекларованим їх місцем проживання, а у разі, коли місце проживання не зареєстровано/не задекларовано, - територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил.

Взяття на військовий облік зазначених осіб проводиться без направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Цим нормативним положенням кореспондують приписи, зокрема, пунктів 14-3, 14-5, 14-6 Порядку №1487, відповідно до яких громадяни України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, які не перебувають на військовому обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (крім випадків, коли такі громадяни не беруться на такий облік відповідно до законодавства), беруться на такий облік на підставі відомостей, отриманих Міноборони шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного демографічного реєстру, відомчої інформаційної системи ДМС, інших інформаційних систем, реєстрів та баз (банків) даних та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів «Трембіта» відповідно до статті 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Взяття на військовий облік громадян України, зазначених у пунктах 14-1 і 14-3 цього Порядку, здійснюється за зареєстрованим/ задекларованим їх місцем проживання (військовозобов`язаних та резервістів СБУ - в Центральному управлінні та регіональних органах СБУ), а у разі, коли місце проживання не зареєстровано/не задекларовано, - територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил.

Суд враховує, що дії щодо перевірки військово-облікових даних громадян та їх оповіщення військовозобов`язаних осіб 13.01.2026, які є предметом даного спору, вчинялися працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 на територія міста Луцьк.

Відповідач-1 не заперечує той факт, що володів інформацією про місце проживання ОСОБА_1 у АДРЕСА_2 .

Відтак, з огляду на коментовані вище норми Порядку №1487 та Порядку №932, постановка позивача на військовий облік не за місцем його проживання, свідчить про протиправність дій відповідача-1.

Щодо вимоги про визнання протиправними дій відповідача-1 про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів Оберіг відомостей про його перебування в розшуку, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 Положення №154 визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Пунктом 9 Положення №154 передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відповідно до покладених на них завдань: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до пункту 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, розвідувальних органів).

За змістом статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що до повноважень ТЦК належить притягнення військовозобов`язаного до відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення (враховуючи положення частин шостої, восьмої статті 258 КУпАП без складання відповідного протоколу), а також внесення до Реєстру даних про притягнення військовозобов`язаного до адміністративної відповідальності.

Відповідачем-1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правових підстав для внесення до Реєстру відомостей про порушення позивачем правил військового обліку, зокрема прийняття щодо нього постанови про адміністративне правопорушення чи притягнення до відповідальності у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII), єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

З урахуванням зазначеного, ІНФОРМАЦІЯ_4 є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних, при цьому, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У свою чергу, пунктом 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачено, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Стаття 210-1 КУпАП встановлює вже відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а не визначає склад цих порушень.

Таким чином, суд зазначає, що до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил військового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку. Протокол про адміністративне правопорушення відносно нього не складався, і постанова про адміністративне стягнення не виносилась.

Такі відомості відсутні у графі Правопорушення мобільного застосунку «Резерв+».

При цьому, незважаючи на відсутність факту притягнення до адміністративної відповідальності, у мобільному застосунку «Резерв+», який є складовою Реєстру, а саме електронним кабінетом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відповідачем була відображена в Реєстрі інформація про те, що позивачем вчинено порушення правил військового обліку.

Суд зазначає, що Реєстр призначений для зберігання та обробки фактів, встановлених у законному порядку, зокрема факту притягнення до адміністративної відповідальності. Як наслідок, відсутність такого факту як постанови про притягнення до адміністративної відповідальності унеможливлює законне внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку. А тому, на переконання суду, дії відповідача з внесення чи відображення такої інформації є безпідставними та протиправними, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях Закону №1951-VIII, який чітко визначає, які відомості можуть бути внесені до Реєстру.

Більш того, внесення в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів до персональних чи службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста відомостей про порушення правил військового обліку статтями 6-8 Закону №1951-VIII не передбачено.

Як визначено частинами 2-3 статті 6 Закону №1951-VIII, внесена до Реєстру інформація про призовника, військовозобов`язаного або резервіста є конфіденційною. Нерозголошення конфіденційної інформації гарантується державою. Збирання, зберігання, використання та захист інформації, що міститься у Реєстрі, здійснюються відповідно до закону.

Особам, які працюють з базами даних Реєстру, заборонено вимагати, обробляти та використовувати будь-яку інформацію, не передбачену законодавством.

Суд наголошує, що Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов`язок суб`єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо внесення відомостей до Реєстру про порушення позивачем правил військового обліку та його розшук, тому з метою відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача виключити відомості розшук ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача-1 про направлення позивача на проходження військово-лікарської комісії та визнання протиправною та скасування довідки ВЛК від 14.01.2026 №2026-0114-1348-0399-7.

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 відповідно до частини 13 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі також – Положення №402).

Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі ЛЛК) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі ЦВЛК) та ВЛК регіону.

Разом з тим, питання наявності чи відсутності захворювань за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії.

Підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення №402 встановлено, що на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Згідно з нормами Положення №402, у разі непогодження із постановами позаштатних ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із скаргою на дії чи рішення ВЛК.

У свою чергу, ВЛК регіону мають право скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

За приписами пункту 2.4.10 розділу І Положення №402 оскарженню підлягають тільки постанови ВЛК регіонів та постанови ЦВЛК.

Відповідно до пунктів 68, 69 Порядку №560, у мирний час під час визначення призначення резервіста або військовозобов`язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ) вони проходять медичний огляд, за результатами якого таким особам оформляється довідка з висновком щодо придатності до військової служби. Строк дії такої довідки становить п`ять років. Придатним до військової служби резервістам та військовозобов`язаним вручається мобілізаційне розпорядження.

При цьому, згідно вимог пункту 49 Порядку №560 у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.

Резервісти та військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я. Резервісти або військовозобов`язані, у яких відсутні скарги на стан здоров`я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються.

Особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.

Обов`язковість проходження медичного огляду особами, в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби закріплений у частині 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою визначено, що громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, під час здійснення заходів, направлених на виконання вимог Указу Президента щодо проведення загальної мобілізації та організації призову військовозобов`язаних громадян на військову службу під час мобілізації, в особливий період, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями проводити медичний огляд військовозобов`язаних для визначення їх придатності до військової служби.

Військовозобов`язані громадяни у відповідності з діючими положеннями законодавства, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

На підставі положень діючого законодавства, під час проведення заходів, направлених на виконання вимог Указу Президента щодо проведення загальної мобілізації та організації призову військовозобов`язаних громадян на військову службу під час мобілізації, в особливий період, працівниками РТЦК та СП військовозобов`язаний, в якого було відсутнє рішення (постанова) про придатність до військової служби та будь-які дані щодо стану його здоров`я, був направлений на медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.

Вказане свідчить про наявність у ІНФОРМАЦІЯ_5 законодавчо визначених підстав для направлення позивача для проходження військово-лікарської комісії.

Відтак, в задоволенні ОСОБА_1 в цій частині позовних вимог (визнання протиправними дій відповідача-1 щодо направлення його на ВЛК) слід відмовити.

Судом встановлено, що 14.01.2026 позивач пройшов військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_6 , результати якого оформленні карткою обстеження та медичного огляду №13730 від 14.01.2026 (а.с.117) та довідкою ВЛК від 14.01.2026 №2026-0114-1348-0399-7 (а.с.118).

Відповідно до висновків ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 на підставі статті 30в, 64в, 38б графи ІІ Розкладу хвороб визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВН3, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв?язку, оперативного забезпечення, охорони.

Суд зазначає, що пунктом 3.3 Положення №402 визначено, що скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16.11.2016 №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Отже первинна постанова місцевої ВЛК не є остаточним актом, оскільки підлягає перевірці ВЛК регіону та/або ЦВЛК і лише за наслідком цього контролю виникає акт, придатний до судового оскарження.

Такі висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду викладеними у подібних правовідносинах у постановах від 26.02.2025 у справах № 240/13173/22 та № 600/3273/22-а.

Судом встановлено, що позивач не звертався зі скаргою для перегляду висновку військово лікарської-комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка оформлена довідкою від 14.01.2026 №2026-0114-1348-0399-7, ні до ВЛК регіону, ні до ЦВЛК з проханням провести повторний медичний огляд із дотримання вимог Положення №402.

Тобто, позивач не скористався своїм правом на проведення повторного медичного огляду з метою визначення придатності його до військової служби.

Суд звертає увагу на те, що не наділений повноваженнями надавати оцінку діагнозам позивача, стану його здоров`я, оскільки це вимагає наявності медичної освіти та спеціальної підготовки.

Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16 зауважив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Згідно висновків Верховного Суду у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Як вбачається з наданих ІНФОРМАЦІЯ_8 доказів, під час проходження ВЛК позивач пройшов медичний огляд, який включав огляд терапевтом, хірургом, неврапотологом, офтальмологом, лором та психіатром. Також позивачу було проведено флюрографію органів грудної клітинки, загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, серологічний аналіз крові на ВІЛ, загальний аналіз сечі.

Зі змісту картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 вбачається, що при визначенні ступеня його придатності ВЛК було враховано наявні у позивача захворювання за графами ІІ Розкладу хвороб, адже за результатами такого медичного огляду комісія дійшла висновку про придатність позивача до служби виключно у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВН3, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв?язку, оперативного забезпечення, охорони.

За станом здоров`я позивачу не дозволено проходження служби у підрозділах спеціального призначення, Десантно-штурмових військах, морській піхоті, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах.

Доводи позовної заяви відносно відсутності особистого підпису позивача на оскаржуваній довідці не спростовують докази, досліджені та перевірені судом та не дають суду підстав для постановлення висновків про протиправність постанови ВЛК, оформленою Довідкою від 14.01.2026 №2026-0114-1348-0399-7, оскільки відсутність особистого підпису військовозобов`язаного може бути зумовлена рядом суб`єктивних причин, як то незгодою з проходженням ВЛК, результатами медичного висновку, негативним ставленням до призову, тощо.

Беручи до уваги ті обставини, що перевірка рішень місцевих ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402 при проведенні медичного огляду, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби ВЛК регіону чи ЦВЛК не приймали, суд дійшов висновку про недотримання позивачем вимог Положення №402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині визнання протиправною та скасування постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 від 14.01.2026 №2026-0114-1348-0399-7.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача суд виходить з того, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

З огляду на вказане та висновки суду, викладені вище, суд вважає, що ефективним засобом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача-1: виключити ОСОБА_1 з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 , виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про розшук ОСОБА_1 за порушення правил військового обліку.

З огляду на прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 , не підлягає задоволенню і вимога про зобов`язання відповідача-1 вилучити (анулювати) з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» записи про результати медичного огляду ВЛК від 14.01.2026.

Вимоги зобов`язального характеру заявлені позивачем також і до ІНФОРМАЦІЯ_13 .

Разом з тим, як свідчать матеріали справи ІНФОРМАЦІЯ_8 не вчиняв щодо позивача дій щодо постановки його на військовий облік, не вносив до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів будь-яких відомостей про позивача.

Відтак, вимоги позову до ІНФОРМАЦІЯ_13 заявлені позивачем безпідставно.

Згідно з частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 необхідно стягнути судовий збір в сумі 1 064,96 грн.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправним дій, визнання протиправною та скасування постанови (рішення), зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо затримання та примусового доставлення ОСОБА_1 13.01.2026 до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_1 а також щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів Оберіг відомостей про перебування ОСОБА_1 в розшуку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_15 виключити ОСОБА_1 з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_16 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_15 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про розшук ОСОБА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 1 064,96 грн (одну тисячу шістдесят чотири гривні 96 копійок) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано судом 24 серпня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; НОМЕР_3 ).

Відповідач-1: ІНФОРМАЦІЯ_15 ( АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Відповідач-2: ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_5 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Відповідач-3: Військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_5 ).

Суддя Н. В. Стецик