Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №610/66/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 610/66/26 Головуючий суддя І інстанції Стригуненко В.М.

Апеляційне провадження № 33/818/1242/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

Категорія: ст.122-4 ст. 124, ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м.Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

за участю секретаря - Вакули Н.С.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Балаклійського районного суду Харківської області від 23 березня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130, ст.124, ст.122-4 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , заступника командира роти з психологічної підтримки персоналу 15 аеромобільної роти 4 аеромобільного батальйону в/ч НОМЕР_1 , рнокпп НОМЕР_2 ,

визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 122-4, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено стягнення:

- за ст. 124 КУпАП – у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень;

- за ст. 122-4 КУпАП - у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень;

- за ч. 1 ст. 130 КУпАП - у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

На підставі ст. 36 КУпАП, на ОСОБА_1 накладено остаточне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнута з ОСОБА_1 судового збору у розмірі 665 грн. 60 коп.

Постановами встановлено, що 01.01.2026 о 12.10 год за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Вільхуватка, вул. Залізнична, буд. 1, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом - автомобілем "JEEP CHEROKEE" номерний знак НОМЕР_3 , в стані алкогольного сп`яніння, в порушення вимоги п. 2.9."а" Правил дорожнього руху: «водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння …», не був уважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом - автомобілем "RENAULT MEGANE SCENIC" номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_2 , чим порушив вимоги п. 2.3 "б" ПДР, та, в порушення вимоги п. 2.10 "а" ПДР, після вчинення дорожньо-транспортної пригоди залишив місце ДТП. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

В своїй апеляційній скарзі, з урахуванням додаткових апеляційних доводів та вимоги, ОСОБА_1 просить судову постанову судді Балаклійського районного суду Харківської області від 23.03.2026 скасувати повністю, а провадження у справі зупинити до його звільнення з військової служби. У разі неможливості зупинення провадження у справі, просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутності в його діях складу адміністративних правопорушень.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відомості, що зазначені працівниками поліції у протоколі про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП та у схемі місця ДТП, є неповними та не відповідають фактичним обставинами справи. Зазначає, що під час складання адміністративного матеріалу ним було подано клопотання про складання протоколу на іншого водія, оскільки останній мав можливість уникнути зіткнення з його транспортним засобом та ДТП сталося з вини водія «RENAULT», але працівниками поліції проігнороване це звернення.

ОСОБА_1 також зазначає, що переміщення його автомобіля з місця ДТП відбулося внаслідок крайньої необхідності, оскільки транспортний засіб перебував на відкритій ділянці місцевості у прифронтовій зоні під час офіційно оголошеної повітряної тривоги.

Крім того, апелянт посилається на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження його керування транспортним засобом, потерпілий зазначав, що в автомобілі перебували дві особи, але працівники поліції достеменно не встановили особу водія "JEEP CHEROKEE" під час ДТП. Також зазначає, що працівники поліції здійснили психологічний вплив на потерпілого, внаслідок чого останній вказав на нього, як на особу, яка керувала автомобілем під час дорожньо-транспортної пригоди.

Окрім цього, ОСОБА_1 вказує на те, що він не погоджувався з результатами його огляду на стан алкогольного сп`яніння, але поліцейські не запропонували йому пройти відповідний медичний огляд у закладі охорони здоров`я. Зазначає, що матеріали справи не містять сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку газоаналізатору «Драгер», у зв`язку з чим результати огляду є недопустимими доказами.

Апелянт також зазначає, що судом першої інстанції порушено його право на захист, оскільки судовий розгляд було проведено за його відсутності та він був позбавлений процесуального права надавати суду свої показання та докази, а також інші права, передбачені ст.268 КУпАП. Зазначає, що він є військовослужбовцем та бере участь у бойових діях, у зв`язку з чим просить зупинити провадження у справі до його звільнення з військової служби.

Вислухавши доводи ОСОБА_1 , який просив задовільнити його апеляційну скаргу, дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з відомостей матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог чинного законодавства.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які спростовують висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 та ст.122-4 КУпАП.

Зокрема, вина ОСОБА_1 підтверджується наявними у справі доказами, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку, а саме відомостями протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 556539 від 01.01.2026, ЕПР1 № 556553 від 01.01.2026 та ЕПР1 № 556518 від 01.01.2026, з яких у їх нерозривному взаємозв`язку вбачається, що 01.01.2026 о 12.10 год у с. Вільхуватка, вул. Залізнична, 1, ОСОБА_1 керував транспортним засобом "JEEP CHEROKEE" номерний знак НОМЕР_3 , в стані алкогольного сп`яніння, в порушення вимоги п. 2.9."а" Правил дорожнього руху: «водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння …», не був уважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом - автомобілем "RENAULT MEGANE SCENIC" номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_2 , чим порушив вимоги п. 2.3 "б" ПДР, та, в порушення вимоги п. 2.10 "а" ПДР, після вчинення дорожньо-транспортної пригоди залишив місце ДТП. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження (а.с.1-6).

З відомостей схеми місця ДТП вбачається розташування автомобілів "JEEP CHEROKEE" та "RENAULT MEGANE SCENIC" у момент дорожньо-транспортної пригоди на ділянці місцевості за адресою: с. Вільхуватка, вул. Залізнична, 1. В цій схемі також зазначені відомості про фактичних власників транспортних засобів, а також пошкодження отримані транспортними засобами в результатів дорожньо-транспортної пригоди (а.с.12).

Відомостями світлинам та відеозапису, доданих до матеріалів справи, з яких вбачається пошкодження транспортних засобів, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 556539 від 01.01.2026 та у схемі місця ДТП, а саме пошкодження переднього бамперу, правого переднього крила автомобіля "RENAULT MEGANE SCENIC" та правих передніх і задніх дверей автомобіля "JEEP CHEROKEE" (а.с.23, 26).

Відповідно до відомостей електронного рапорту з Інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (Журнал єдиного обліку), 01.01.2026 о 12 год. 17 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що: «01.01.2026 о 12:16 за адресою: Ізюмський р-н, с.Вільхуватка, вулиця Траса, перед переїздом: військові на Паджеро сріблястого кольору в стані алкогольного вк1252іе поїхали в бік траси, Рено Сценік ах1649ме. Заявник ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ….» (а.с.8).

В своїх письмових пояснень від 01.01.2026 потерпілий ОСОБА_2 зазначив, окрім іншого, що він разом зі своєю дружиною ОСОБА_3 рухались в сторону села. Приблизно о 12 год. 10 хв. з лівої сторони узбіччя виїхав автомобіль Jeep, д.н.з. НОМЕР_3 , сірого кольору, який перегородив весь проїзд на дорозі. В цей час потерпілий почав гальмувати, але через слизький стан дорожнього покриття не встиг цього зробити, після чого сталося зіткнення. Водій автомобіля Jeep поїхав з місця подій в бік траси та не повернувся (а.с.11).

З відомостей письмових пояснень свідка ОСОБА_4 від01.01.2026 вбачається, що 01.01.2026 близько 12.00 год. за адресою: Харківська обл., Ізюмський р-н, с.Вільхуватка, біла ж/д переїзду с.Вільхуватка, її чоловік рухався за кермом Рено Сценік, д.н.з. НОМЕР_4 по головній дорозі, швидкість була невеликою. Наближаючись до залізничного переїзду, зліва з другорядної дороги перед їхнім автомобілем різко виїхав автомобіль білого кольору, її чоловік здійснив екстрене гальмування, але автомобіль по слизькій дорозі не зупинився та зіткнувся з білим автомобілем у правий його бік. Після чого автомобіль білого кольору розвернувся і поїхав в бік траси. Свідок з чоловіком залишилися на місці події (а.с.10).

Відповідно до відомостей Акта огляду на стан алкогольного сп`яніння, огляд ОСОБА_1 проводився у зв`язку з виявленням у нього ознак алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота; почервоніння очей; поведінка, що не відповідає обстановці. Результат огляду складає 2,33 проміле (а.с.13).

Згідно відомостей роздруківки з газоаналізатору «DRAGER 6820», за результатами огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою Alcоtest 6820 (прилад № ARLН – 0181, тест №476) встановлено, що водій перебуває у стані алкогольного сп`яніння та результат огляду складає 2,33 проміле (а.с.7).

Зазначені відомості Акта огляду на стан алкогольного сп`яніння та роздруківки з газоаналізатору «DRAGER 6820» також підтверджуються відомостями направлення на медичний огляд водія транспортного засобу (а.с.14).

В своїй письмовій розписці від 01.01.2026 ОСОБА_5 зазначив, що отримав від працівників поліції автомобіль Jeep Cherokee, д.н.з. НОМЕР_3 , та зобов`язується його утримувати до вирішення питання по суті (а.с.16).

З відомостей клопотання ОСОБА_1 від 01.01.2026 вбачається, що останній підтвердив, що є учасником ДТП, яка сталася 01.01.2026 близько 12 год. 10 хв., та просив скласти протокол про адміністративне правопорушення стосовно водія автомобіля Рено, д.н.з НОМЕР_4 , у зв`язку з порушення останнім вимог п.12.3 ПДР України (а.с.17).

Відповідно до відомостей наявних у справі світлин, ОСОБА_1 отримував посвідчення водія 21.06.2012, категорії «В» (а.с.19).

Крім того, до матеріалів справи долучена копія постанови серії ЕНА №6445087 від 01.01.2026, з якої вбачається, що 01.01.2026 о 12 год. 10 хв. за адресою: Харківська обл., Ізюмський р-н, с.Вільхуватка, вул. Залізнична, 1, ОСОБА_1 керував транспортним засобом, при цьому не мав при собі посвідчення водія, зо що його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП (а.с.21).

Відомостями відеозапису (а.с.26) встановлено, що працівниками поліції виявлено транспортний засіб Jeep Cherokee, д.н.з. НОМЕР_3 , який був у кюветі. За кермом цього автомобіля на водійському сидінні перебував ОСОБА_1 , інших осіб в салоні транспортного засобу не було (відеофайл «0000077_00007720260101123939_0008»). На пропозицію працівників поліції вийти з салону автомобіля ОСОБА_1 відповів відмовою та поводив себе зухвало. Після чого працівники поліції викликали працівників ВСП. В подальшому на місце події прибули двоє чоловіків, один з яких був у військовій формі та зазначив працівникам поліції, що знає ОСОБА_1 . Також чоловік у військовій формі просив не викликати на місце подій працівників ВСП та вказав, що є командиром ОСОБА_1 (відеофайл «0000077_00007720260101125331_0010»). Після цього, працівники поліції повідомили чоловіку, який перебував у військовій формі, про необхідність надання ОСОБА_1 посвідчення водія та документів на транспортний засіб. Також з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 відкрив двері свого автомобіля двом чоловікам, які прибули на місце. При цьому, на запитання поліцейського ОСОБА_1 не заперечував, що він є учасником ДТП, місце якого залишив. З відеозапису також вбачається, що місце події прибули працівники ВСП, яким працівник поліції розповів про обставини у цій справі та про поведінку ОСОБА_1 (відеофайл «0000077_00007720260101133136_0014»). На місце події також приїхав інший чоловік, який спочатку не представився та зазначив, що зупинився просто подивитися і за необхідності допомогти. В подальшому цей чоловік просив працівників поліції та ВСП, щоб вирішити усе «по-нормальному».

З наявних відеозаписів також вбачається, що ОСОБА_1 , вийшовши з салону свого автомобіля, одразу почав висловлюватися нецензурною лайкою в бік працівника поліції, при цьому мова у нього була млява, що додатково свідчить про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння. При цьому, на запитання працівників поліції та ВСП ОСОБА_1 спочатку заперечував, що він військовий, а також відмовлявся надавати документи, що посвідчують його особу. Після розмови з працівниками ВСП ОСОБА_1 все ж таки надав поліцейському для ознайомлення свій паспорт. Працівник поліції також надав ОСОБА_1 для ознайомлення своє службове посвідчення (відеофайл «0000077_00007720260101140259_0017»). Крім того, працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 , що на лінію «102» надійшов виклик про ДТП та те, що автомобіль Jeep Cherokee, д.н.з. НОМЕР_3 , залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, після чого його було виявлено працівниками поліції. При цьому, ОСОБА_1 спочатку заперечував зазначені обставини, у зв`язку з чим поліцейськими прийнято рішення про необхідність доставлення на місце транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , іншого водія, який є учасником ДТП. Після цього працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що у нього наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; поведінка, що не відповідає обстановці; порушення мови, у зв`язку з чим запропонував водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у закладі охорони здоров`я (відеофайл «0000077_00007720260101140259_0017»). Також працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та наслідки, що можуть настати за невиконання цих вимог. На пропозицію працівника поліції ОСОБА_1 погодився пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору «Драгер» (відеофайл «0000077_00007720260101140259_0017»). За наслідком проведеного огляду встановлено, що водій перебуває у стані алкогольного сп`яніння та результат огляду складає 2,33 проміле (відеофайл «0000077_00007720260101140259_0017»). Після чого працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 наслідки керування ним транспортного засобу у стані алкогольного сп`яніння, після чого на місце події приїхав інший поліцейський з потерпілим ОСОБА_2 .

При цьому, з долученого відеозапису вбачається, що потерпілий ОСОБА_2 одразу підтвердив, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом Jeep Cherokee, д.н.з. НОМЕР_3 , з обставин події ДТП у цій справі (відеофайл «0000077_00007720260101141300_0018»). В подальшому працівники поліції та ВСП разом із ОСОБА_1 та потерпілим поїхали на місце дорожньо-транспортної пригоди, де ОСОБА_2 та його дружина детально розповіли про обставини ДТП. Крім того, потерпілий ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_3 зазначили, що в салоні автомобіля Jeep перебувало спочатку дві особи, але за кермом цього транспортного засобу перебував саме ОСОБА_1 . Також потерпілий та його дружина пояснили, що ОСОБА_1 залишив місце ДТП, а через нетривалий проміжок часу повернувся на місце, висадив іншого чоловіка та знову поїхав з місця дорожньо-транспортної пригоди (відеофайл «0000077_00007720260101142115_0020»). Отримавши такі пояснення потерпілого та свідка, працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що стосовно нього буде складено адміністративні матеріали за ч.1 ст.130, ст.124 та ст.122-4 КУпАП (відеофайл «0000077_00007720260101142115_0020»). При цьому, ОСОБА_1 заперечував щодо складання щодо нього лише протокол про адміністративне правопорушення за ст.122-4 КУпАП та не оспорював, що він керував своїм транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

З відомостей відеозапису також вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення з адміністративними матеріалами, складеними працівника поліції за протоколами про адміністративні правопорушення за ч.1 ст.130, ст.124 та ст.122-4 КУпАП, зазначивши, що з ними буде ознайомлюватися в суді (відеофайл «0000077_00007720260101163630_0022»).

При цьому, апеляційний суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. ОСОБА_1 не скористався процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП). Разом з тим, стороною захисту не надано відомостей про звернення до суду в порядку, передбаченому ст.ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.

Отже, суд встановив, що ОСОБА_1 не скористався своїм правом та не надав до суду доказів на підтвердження версії щодо незаконності дій працівників поліції або їх упередженості під час проведення ними дій та складання матеріалів про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130, ст.124 та ст.122-4 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в протоколах та схемі місця ДТП відповідають дійсності, а тому можуть слугувати доказами у цій справі, у зв`язку з чим апеляційні доводи в цій частині є необґрунтованими, суб`єктивними та безпідставними.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах та на відеозаписі, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів в цій частині.

Натомість, апеляційний суд зазначає, що наявні у справі докази з точки зору достатності та взаємозв`язку є достатніми для прийняття остаточного судового рішення у цій справі.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає належним зазначити, що приписи статей 130 та 266 КУпАП в їх невід`ємному взаємозв`язку встановлюють відповідальність за керування особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням проведення його порядку. При цьому, відомостей про порушення проведення порядку огляду на стан сп`яніння матеріали справи не містять. Не надано таких відомостей і суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у її релевантному зв`язку із нормами Закону чинними на момент вчинення правопорушення, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід враховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Приписами абз. 4 п. 27 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду в їх релевантному зв`язку із вимогами ч.1 ст. 130 КУпАП в редакції, чинній на момент скоєння правопорушення, встановлено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом.

Огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до п.6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандарт, лікарем закладу охорони здоров`я. Відповідно до п.7 цієї Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.

Відповідно до п.3 Розділу І цієї Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Інспектором поліції в протоколі про адміністративне правопорушення, акті огляду на стан сп`яніння та направленні на огляд водія було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та поведінка, що не відповідає обстановці (а.с.3, 4, 13, 14).

Зазначені ознаки також повідомлені ОСОБА_1 працівником поліції під час подій у цій справі, що підтверджується відомостями наявного у справі відеозапису (а.с.26).

Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, за наслідком проведення якого було встановлено, що водій перебуває стані алкогольного сп`яніння та результат огляду складає 2,33 проміле.

При цьому, з відомостей відеозапису також вбачається, що працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а саме можливість проведення такого огляду як на місці зупинки транспортного засобу, так і у закладі охорони здоров`я. Крім того, після проходження медичного огляду за допомогою газоаналізатору «Драгер» ОСОБА_1 не висував вимоги щодо проходження такого огляду у закладі охорони здоров`я, а тому, у даному конкретному випадку, відсутні будь-які порушення вимог ст.266 КУпАП.

З огляду на викладене, апеляційний суд об`єктивно не вбачає порушень вимог Інструкції з боку інспектора поліції щодо виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння.

За таких обставин, з урахуванням відсутності відомостей про оскарження ОСОБА_1 дій представників поліції в порядку передбаченому чинним законодавством, у тому числі шляхом подачі відповідної скарги на такі дії до їх керівництва чи заяви до правоохоронного органу в порядку КПК України, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколах про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 556539 від 01.01.2026, ЕПР1 № 556553 від 01.01.2026 та ЕПР1 № 556518 від 01.01.2026.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує те, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія 21.06.2012 внаслідок складання ним іспиту на знання Правил дорожнього руху (арк.9), а тому повинен знати вимоги пунктів 2.3 "б", 2.9."а", 2.10 "а" цих Правил.

Аналізуючи відомості, що є наявними в цьому провадженні про послідовність дій, стосовно події, що зафіксована у протоколах вбачається, що 01.01.2026 о 12.10 год за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Вільхуватка, вул. Залізнична, буд. 1, водій ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Jeep Cherokee», номерний знак НОМЕР_3 , в стані алкогольного сп`яніння, скоїв ДТП і залишим місце дорожньо-транспортної пригоди, після чого був виявлений у своєму транспортному засобі, який в цей час знаходився у кюветі.

При цьому, суд апеляційної інстанції бере до уваги відомості письмових пояснень потерпілого та свідка ОСОБА_3 , а також наявного у справі відеозапису, з яких об`єктивно вбачається, що ОСОБА_2 та його дружини чітко зазначили, що за кермом транспортного засобу Jeep Cherokee знаходився саме ОСОБА_1 , який залишив місце ДТП. Також потерпілий та свідок ОСОБА_3 зазначили працівникам поліції, що ОСОБА_1 повернувся на місце події, висадив іншого чоловіка та знову зник з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Окрім цього, з відомостей наявного відеозапису також вбачається, що ОСОБА_1 та присутні на місці подій особи не зазначали, що транспортним засобом «Jeep Cherokee», номерний знак НОМЕР_3 , керувала інша особа за обставин подій у цій справі.

Отже, апеляційні доводи ОСОБА_1 про те, що він 01.01.2026 о 12.10 год. не керував транспортним засобом «Jeep Cherokee», номерний знак НОМЕР_3 , та не перебував у стані алкогольного сп`яніння, на переконання апеляційного суду, повністю спростовуються відомостями вищезазначених доказів, а тому суд не приймає такі доводи апелянта до уваги.

З цих же підстав суд апеляційної інстанції ставиться критично до відомостей письмових пояснень громадянина ОСОБА_6 , які надійшли до канцелярії Харківського апеляційного суду 12.09.2026, про те, що ця особа керувала транспортним засобом «Jeep Cherokee», номерний знак НОМЕР_3 , за фактичних обставин у цій справі.

Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №556539 за ст.124 КУпАП не викладено обставин порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху, то такі твердження апелянта є суб`єктивними та безпідставними, оскільки повністю спростовуються відомостями цього протоколу, з якого вбачається, що 01.01.2026 о 12.10 год в с. Вільхуватка, вул. Залізнична, 1, гр. ОСОБА_1 , керуючи авто Джип Чероки, д.н.з. НОМЕР_3 , не був уважним та не слідкував за дорожньою обстановкою, рухаючись по вул. Залізничній в с. Вільхуватка, здійснив зіткнення з авто Рено Меган Сценік д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням гр. ОСОБА_2 , внаслідок чого авто отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 2.3 "б" ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП (а.с.1, 2).

Крім того, наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, також підтверджується відомостями вищезазначених письмових пояснень потерпілого ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_3 , схеми місця ДТП, долучених до справи світлин та відеозапису, з яких обєктивно вбачається, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3 "б" Правил дорожнього руху, внаслідок чого сталася зіткнення транспортних засобів.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Крім того слід звернути увагу учасників судового розгляду на особливість правового статусу доказів у провадженні по справах про адміністративні правопорушення. Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключно національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження.

Національний припис закону ст. 251 КУпАП встановлює абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі «будь-які фактичні дані» та не містить критеріїв недопустимості доказів.

Матеріали цієї справи містять усі відомості, які працівники поліції, а також особа, яка притягається до адміністративної відповідальності вважав за необхідне до них долучити.

Зокрема, неспростовані відомості протоколів про адміністративне правопорушення, а також відеозапису та інших долучених до матеріалів справи доказів, у своїй сукупності свідчать про те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, скоїв дорожньо-транспортну пригоду та залишив місце ДТП, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.

На переконання суду апеляційної інстанції, доводи сторони захисту про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_2 є суб`єктивними та безпідставними, оскільки повністю спростовуються наявними доказами у справі з точки зору достатності та взаємозв`язку, у зв`язку з чим такі твердження апелянта розцінюються судом як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 .

Оцінюючи відомості доказів у справі як окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ст.122-4, ч.1 ст.130 КУпАП, у зв`язку із порушенням ним вимог п. 2.3 "б", п. 2.9."а", п. 2.10 "а" Правил дорожнього руху, а тому підстав для закриття провадження у справі, передбачених п.1 ст.247 КУпАП, апеляційним судом не встановлено.

Слід також врахувати, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до вимог п. 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У відповідності до п. 2.3 "б" Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Пункт 2.9 "а" Правил дорожнього руху забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.10 "а" Правил дорожнього руху, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Пунктом 1. 9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколів та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.3 "б", п. 2.9."а", п. 2.10 "а" Правил дорожнього руху та притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ст. 124 та ст.122-4 КУпАП, а тому доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості судової постанови є безпідставними.

При цьому, апеляційний суд ставиться критично до апеляційних доводів ОСОБА_1 щодо порушення його процесуального права на захист через проведення 23.03.2026 судового розгляду за відсутності сторони захисту, оскільки на протязі тривалого часу, а саме з 06.01.2026, тобто з часу знаходження цієї справи у суді першої інстанції, ОСОБА_1 так і не з`явився до суду для участі в судових засіданнях.

Належить також врахувати, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989).

Також, у справі «Каракуця проти України» у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.

Отже, згідно з усталеною практикою Суду, учасники справи в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження; процесуальна бездіяльність скаржника не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.

Крім того, статтею 268 КУпАП передбачений вичерпний перелік статей цього Закону, при розгляді справ за якими присутність сторін обов`язкова. Разом з цим, статі 130, 124 та ст.122-4 КУпАП до вказаного переліку не входить.

Більш того, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на постанову судді Балаклійського районного суду Харківської області від 23.03.2026 у цій справі та останній безпосередньо приймав участь під час апеляційного розгляду, а тому стороні захисту надана процесуальна можливість на надання суду своїх доказів на підтвердження версії ОСОБА_1 щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим апеляційна скарга в цій частині також є необґрунтованою та безпідставною.

Відтак, з метою дотримання необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом справи з дотриманням як строків розгляду справи судом, так і строків, передбачених ст. 38 КУпАП, та з огляду на те, що ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи у суді першої інстанції, а тому суд без будь-яких порушень законодавства розглянув дану справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Щодо апеляційних доводів та вимоги ОСОБА_1 про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та прийняти нову, якою зупинити провадження у справі до його звільнення з військової служби, апеляційний суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

При цьому, нормами КУпАП не врегульовано порядок зупинення провадження у справі, за виключенням справ про адміністративні правопорушення, пов`язаних з корупцією.

Так, особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.

Як вбачається з положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ч.1 ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП України, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.130, 124 та 122-4 КУпАП, не входять до переліку справ, розгляд яких здійснюються за обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Неявка правопорушника в судове засідання не перешкоджає апеляційному розгляду.

Також, суд звертає увагу, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не позбавлена можливості подавати свої письмові пояснення щодо обставин справи або брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Крім того, належить також зазначити, що 01.05.2022 року законодавцем були внесені зміни у чинний КПК щодо зупинення кримінального провадження. При цьому, у КУпАП такі зміни цим законом не були внесенні. Це свідчить про те, що законодавець мав на меті врегулювати виключно питання щодо зупинення кримінального провадження в умовах воєнного стану.

Це обумовлено тим, що статус обвинуваченого відрізняється від статусу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, відповідно до КПК участь обвинуваченого у розгляді кримінального провадження є обов`язковою. На відміну від провадження у справі про адміністративне правопорушення, де визначено, що участь особи є обов`язковою тільки при розгляді справ про адміністративні правопорушення, що передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 КУпАП.

При цьому, статі 130, 124 та 122-4 КУпАП до цього переліку не входить.

Крім того, положення ч. 1 ст. 335 КПК України регулюють зовсім інші правовідносини. Чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить приписів про обов`язок суду зупинити провадження у справі про адміністративне правопорушення до моменту звільнення учасника провадження з лав Збройних Сил України.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повинна добросовісно використовувати надані йому процесуальні права, не зловживати ними та демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.

Неможливість брати участь у судовому засіданні під час судового провадження має бути пов`язана з незалежними від волі особи, яка притягується до відповідальності, обставинами.

При цьому, належить врахувати, що апеляційний суд декілька разів відкладав апеляційний розгляд з метою дотримання процесуальних прав ОСОБА_1 .

Крім того, апеляційний суд також враховує, що апеляційна скарга подана ОСОБА_1 та він подавав доповнення до неї, а також особисто приймав участі під час апеляційного розгляду в режимі відеоконференції, що додатково свідчить про необґрунтованість апеляційних доводів про зупинення провадження у справі.

За таких підстав, враховуючи, що положеннями КУпАП не передбачено процедуру зупинення провадження за наведених ОСОБА_1 обставин, у зв`язку з чим апеляційна скарга в цій частині також є необґрунтованою, суб`єктивною та безпідставною,

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що визнаючи ОСОБА_1 винним за ч.1 ст.130, ст.124, ст.122-4 КУпАП, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, які походять з різних джерел та узгоджуються між собою, надавши їм належну правову оцінку.

З огляду на викладене, на переконання апеляційного суду, судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо наявності в діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень за ч. 1 ст. 130, ст. 124 та ст.122-4 КУпАП, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними, у зв`язку з чим постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Балаклійського районного суду Харківської області від 23 березня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.124, ст.122-4 КУпАП - залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков