Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №636/7156/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/7156/25 Провадження № 2/636/822/26

Дата

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Карімова І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ріпи І.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства (АТ) «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року АТ «Кредобанк» в особі представника адвоката Павленка С.В. звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № ПКК/159494/1 від 02.03.2023 року у розмірі 63975,70 гривень, судовий збір у розмірі 3028 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6397,57 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 02.03.2023 між банком та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ПКК/159494/1, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту. Проте позичальник належним чином не повертає отримані кредитні кошти, своїх зобов`язань за договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 11.07.2025 заборгованість за кредитним договором становить 63975,70 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту -43 456,53 грн., заборгованість за відсотками -20 519,17 грн.

Ухвалою суду від 15.09.2025 було відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

20.10.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості, у якому він визнав факт укладення кредитного договору, проте зазначив, що позовні вимоги підлягають лише частковому задоволенню та надав квитанції про часткове погашення заборгованості. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що позивачем не надано належних доказів отримання ним досудової вимоги, тобто не доведено факт його належного повідомлення, у зв`язку з чим строк дострокового повернення кредиту не настав. Крім того, відповідач не погоджується із розміром нарахованих відсотків за кредитним договором, оскільки сума, зазначена в позові (63 975,70 грн), не відповідає сумі, визначеній у досудовій вимозі (61 045,59 грн). У зв`язку з цим вважає, що позивачу слід надати деталізований розрахунок заборгованості за період з березня по липень 2025 року для перевірки обґрунтованості нарахувань. Також відповідач посилається на надмірність та необґрунтованість витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим просить відмовити у їх стягненні або зменшити їх до розумного розміру, але не більше 1 000 грн. Також просить розстрочити виконання можливого рішення суду, посилаючись на те, що він є добросовісним позичальником, з вересня 2025 року частково погасив борг у сумі 12000 грн. та має намір й подалі виконувати свої зобов`язання.

У судове засідання відповідач не з`явився, повідомлений про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст.ст.128-130 ЦПК України.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, просить задовольнити позовні вимоги повністю, проти заочного розгляду справи не заперечує.

У зв`язку з чим та відповідно до вимог ст. 223 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наданих ними доказів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом установлено, що 02.03.2023 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ПКК/159494/1, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 56403,83 грн. для погашення заборгованості по кредиту ПКК/159494 від 13.01.2022 р. в сумі 56 403,83 грн. шляхом перерахування цих коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , строк кредитування 01.03.2028 року (пункти 2.1-2.6,3.1).

ОСОБА_1 зобов`язався щомісячно у строк до 01.03.2028 року повернути кредит шляхом сплати щомісячних ануїтетних платежів та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 30,00 % річних (п.п. 4.1-4.2,6.1). Згідно пункту 10.4 кредитного договору відповідач підтвердив факт, що повністю проінформований про умови кредитування в АТ «Кредобанк».

Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 56403,83 грн. підтверджується копією меморіального ордеру № 10840038 від 02.03.2023 та не спростовується відповідачем.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором на адресу ОСОБА_1 АТ «Кредобанк» направлялась досудова вимога від 03.04.2025 за № 5183/2025, у якій зазначений розмір його заборгованості станом на 28.03.2025 року та заявлена вимога протягом 30 днів з моменту отримання цієї вимоги, але не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання такої вимоги погасити заборгованість в розмірі 61045,59 грн., та сплатити всі нараховані та несплачені (прострочені) проценти за користування кредитом.

Відповідно до копії опису вкладення у лист цінний з описом з повідомленням про вручення досудова вимога АТ «Кредобанк» була надіслана поштовим відправленням відповідачу 04.04.2025 (а.с. 87-88).

Посилання відповідача у своєму відзиві на позовну заяву на те, що зазначений лист (досудова вимога) повернувся за закінченням строку зберігання, тобто не був йому вручений, тому банк не довів факт належного повідомлення, а отже строк дострокового повернення кредиту не настав, суд вважає безпідставними.

З наведених обставин та відповідно до умов пункту 6.9 кредитного договору , відповідно до якого банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту та інших платежів за кредитним договором, письмово повідомивши позичальника, можна констатувати, що АТ «Кредобанк» було дотримано обов`язковий досудовий порядок урегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 11.07.2025 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 63975,70 грн., а саме: 43456,53 грн. - заборгованість за основним боргом (тіло кредиту); 20519,17 грн. - заборгованість за відсотками.

Зазначений розрахунок узгоджується з виписками по особовим рахункам ОСОБА_1 з 02.03.2023 до 11.07.2025 ( а.с. 8-75), які є первинними банківськими документами.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Таким чином, надана позивачем виписка по картковому рахунку відповідача, яка свідчить про тривалий час користування відповідачем наданим кредитом, є належним доказом щодо наявності його заборгованості за тілом кредиту та процентами станом на 11.07.2025 року .

Суд погоджується з наданими позивачем розрахунками заборгованості по кредиту станом на 11.07.2025 року, оскільки розмір заборгованості підтверджується наданими доказами.

При цьому заперечення ОСОБА_1 проти розміру нарахованих відсотків за кредитним договором, оскільки сума, зазначена в позові (63 975,70 грн), не відповідає сумі, визначеній у досудовій вимозі (61 045,59 грн), суд вважає необґрунтованими, оскільки розмір такої заборгованості визначений позивачем за різні періоди часу.

Крім того, ОСОБА_1 не наданий до суду свій контррозрахунок заборгованості по відсоткам із зазначенням відповідних доказів.

Таким чином, судом встановлений факт існування між сторонами кредитних зобов`язань та неналежне виконання позичальником умов кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості, та вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача кредитної заборгованості згідно з вимогами статті 526 ЦК України, якою передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Разом з тим, суд бере до уваги платіжні квитанції про погашення заборгованості за кредитним договором після звернення позивача до суду з цим позовом, і які були долучені відповідачем ОСОБА_1 .

Так, ОСОБА_1 була погашена заборгованість за кредитним договором № СІК-№ ПКК/159494/1 від 02.03.2023 в сумі 2000 грн. квитанція №d4b48f16-38cd-45a3-f0e2-266e9a2cedf1 від 08.10.2025 року; квитанція №ee5a5476-f3bc-41a9-bfd1-37ff5ceba1f9 від 10.11.2025 року на суму 3000 грн., №7375bd83-290c-486f-8bb9-77cb364cda3c від 08.12.2025 року на суму 3000 грн.; №2df0dbf7-328c-4632-b77c-3fc7c2eeabd0 від 06.02.2026 року на суму 4000 грн., призначення платежу-погашення заборгованості за кредитним договором № ПКК/159494/19 від 02.03.2023(а.с. 122, 129, 131,135 зворот).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

У частинах першій та третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи, що позивачем надано докази порушення та невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, приймаючи до уваги те, що відповідач частково погасив заборгованість за кредитним договором в розмірі 12000 грн., а тому суд приходить до переконання, що даний позов підлягає до часткового задоволення в сумі 51975,70 грн.

Також позивач просив стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі у розмірі 6397,57 грн., однак зазначені витрати не визнаються стороною відповідача у зв`язку з їх необґрунтованістю та не співмірністю із заявленими вимогами, у зв`язку із чим просить про їх зменшення або відмови у їх стягненні.

Як передбачено ч. ч. 1, 2, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положеннями частин 1-6 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 в справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22).

Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: копію витягу з Договору про надання правової допомоги від 11.02.2019 , укладеного між АТ «Кредобанк» та Адвокатського обєднання (АО) «Бізнес і право», де в пункті 14.11 зазначено, що сторони узгодили додатки до цього договору, у т.ч. додаток №5 Форма Акту про виконані роботи; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Павленка С.В., копію посвідчення адвоката Павленка С.В., копію довіреності АТ «Кредобанк» на ім`я адвоката Павленка С.В.

Ці ж копії документів вказані й у додатках до позовної заяви АТ «Кредобанк» (пункти 12-14).

Інших документів, які б відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України, свідчать про здійснення відповідних витрат на правову правничу допомогу, матеріали справи не містять.

Копія витягу з Договору про надання правової допомоги від 11.02.2019 , укладеного між АТ «Кредобанк» та АО «Бізнес і право», не містить даних про те, що цей договір стосується правовідносин, що виникли за цією цивільною справою, та що АО «Бізнес і право» доручено адвокату Павленку С.В. здійснювати правову допомогу за цим договором. Також позивачем не надано акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно вищевказаного Договору про надання правової допомоги із зазначенням кількості витраченого часу та вартості послуг, які за своїм змістом є складовими частинами для складання позовної заяви.

У зв`язку з чим суд прийшов до висновку, що позивачем не доведені заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу, тому у їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 36126715 від 05.08.2025 року при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, наведене, на користь позивача з відповідача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 2460,03 грн. (51975,70 грн х 3028,00 грн / 63975,70 грн).

Щодо клопотання позивача про розстрочку виконання рішення суду слід зазначити наступне.

Зазначене клопотання, викладене у відзиві на позовну заяву, ОСОБА_1 мотивує тим, що він не ухиляється від виконання обов`язку щодо сплати кредитної заборгованості, однак з огляду на складне матеріальне становище, спричинене воєнним станом, та наявність стабільного, але обмеженого доходу, просить надати можливість виконання рішення суду у розстрочку (орієнтовано по 4000 грн. щомісяця).

Відповідно до п.2 ч.7 ст. 265 , ст. 267 ЦПК України суд у разі необхідності в резолютивній частині може вказати про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Суд вважає, що відповідачем не надано конкретних доказів наявності у нього виняткових обставин, які б дозволили суду задовольнити заяву про розстрочку виконання судового рішення.

Незадовільний майновий стан не є підставою для розстрочки виконання рішення суду, оскільки при укладенні кредитного договору на умовах, зазначених в ньому, відповідач повинен був враховувати розмір своєї заробітної плати чи інших доходів та усвідомлювати, що на час дії кредитного договору він несе зобов`язання щодо виконання умов договору.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов АТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № ПКК/159494/1 від 02.03.2023 у розмірі 51975 (п`ятдесят одна тисяча дев`ятсот сімдесят п`ять) гривень 70 (сімдесят) копійок, а також судовий збір у розмірі 2460 (дві тисячі чотириста шістдесят) грн.. 03 коп.

У задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: АТ «КредоБанк», адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Сахарова, буд.78, ЄДРПОУ 09807862.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , ел. пошта e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2

Суддя: І.В. Карімов