Вирок від 23 серпня 2026 р. у справі №646/3587/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

24 серпня 2026 року

Справа № 646/3587/25

№ провадження 1-кп/646/480/2026

ВИРОК

іменем України

24.08.2026 року Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_4

та обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 620251700200004820 від 08.04.2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, неодруженого, освіта неповна вища, інспектора прикордонної служби 3 категорії – номер обслуги другої групи підвозу відділення забезпечення 128-мм реактивних систем залпового вогню прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, неодруженого, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України за № 365-ос від 14.07.2023 року зараховано ОСОБА_5 до списків особового складу військової частини в розпорядження начальника загону та на всі види забезпечення.

ОСОБА_5 призначено наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України за № 394-ос від 22.05.2025 року на посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії – номер обслуги другої групи підвозу відділення забезпечення 128-мм реактивних систем залпового вогню прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону.

Згідно бойового розпорядження коменданту прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України за № 225 (гриф) від 01.03.2025 року ОСОБА_5 передано в підпорядкування 3 відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування.

Указом Президента України 24.02.2022 року за № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, строк дії якого в подальшому неодноразово продовжено.

ОСОБА_5 , відповідно до положень ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Як зазначено у ст. 28 Статуту внутрішньої служби, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

За своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців (ст. 29 Статуту внутрішньої служби).

Начальник має праве віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника (ст. 30 Статуту внутрішньої служби).

Відповідно до вимог ст. 31 Статуту внутрішньої служби, начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Згідно положень ст. 32 Статуту внутрішньої служби, за своїми військовими званнями начальниками є: полковники, генерал-майори генерал-лейтенанти, - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерал-полковники, адмірали, генерали армії України - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.

Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін (ст. 37 Статуту внутрішньої служби).

Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати.

Відповідно до п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президенте України від 10.12.2008 року за № 1153/2008 (далі - Положення), право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з`єднань, військових частин, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Разом з тим, старший солдат ОСОБА_5 , під час проходження військової служби 01.03.2025 року, вирішив стати на злочинний шлях, та, діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.

Так, близько 19 год. 45 хв. 01.03.2025 року першим заступником начальника 3 відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України лейтенантом ОСОБА_6 , у місці тимчасової дислокації підрозділу у АДРЕСА_2 , старшому солдату ОСОБА_5 був доведений в усному порядку наказ начальника 3 відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України № 121 (гриф) від 01.03.2025 року, а саме щодо необхідності у разі проведення успішних штурмових дій штурмовою групою 4 ПРИКЗ та відновлення контролю над сП « ІНФОРМАЦІЯ_2 », здійснити проведення заходів закріплення на сП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з метою стійкого утримання оборони та негайне проведення заходів щодо його інженерно-фортифікаційного обладнання з подальшим обладнанням до позиції відділення.

Старший солдат ОСОБА_5 , будучи невдоволеним вищезазначеним наказом, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконувати вказаний наказ, чим підірвав боєготовність та боєздатність 3 відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 402 КК України, як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_7 свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав, пояснивши при цьому, що він обіймав посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії – номер обслуги другої групи підвозу відділення забезпечення 128-мм реактивних систем залпового вогню прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону. 01.03.2025 року він знаходився за місцем дислокації підрозділу у АДРЕСА_2 . У вечірній час його та ще трьох військовослужбовців було вишукувано, після чого лейтенант ОСОБА_6 зачитав їм наказ начальника, за яким вони повинні були фактично здійснити закріплення на сП «Талан», утримувати оборону та здійснювати обладнання позиції. На виконання вказаного наказу він почав збирати речі. Однак, через деякий час, за порадою інших військовослужбовців - офіцерів, він вирішив відмовитись від виконання цього наказу. Під час проведення відео зйомки, він відмовився від виконання наказу, який оголосив лейтенант ОСОБА_6 , пославшись на незадовільний стан здоров`я. Вказав, що мав намір виконувати наказ начальника, однак відмовився від його виконання саме через поради інших військовослужбовців, які також тиснули на нього та погрожували йому зброєю. Був забезпечений належною зброєю та засобами захисту. Розумів, що на час його відмови від виконання наказу, в країні дії воєнний стан.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим, його вина у фактично скоєному підтверджується наступними зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Даними показань під час судового розгляду в якості свідка ОСОБА_6 , який пояснив, що перебуваючи на посаді першого заступника начальника 3 відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону ДПМ України, 01.03.2025 року він знаходився у н.п. Колодязне Куп`янського району. В той день, близько 20 год. 00 хв. були вишукані військовослужбовці, серед який був ОСОБА_7 . Він довів їм усно наказ начальника № 121 (гриф) від 01.03.2025 року за яким вони повинні фактично здійснити закріплення на сП «Талан», утримувати оборону, здійснювати обладнання позицій. Вказаний наказ доводився під час проведення відео зйомки. Військовослужбовець ОСОБА_7 відмовився виконувати оголошений наказ, пославшись на незадовільний стан здоров`я. ОСОБА_7 не зазначав про конкретні вади чи який-небудь хворобливий стан. Ні до безпосереднього оголошення вказаного наказу, ні під час самого оголошення, ніхто з військовослужбовців не погрожував ОСОБА_5 та не радив йому відмовитись від виконання наказу.

Даними показань під час судового розгляду в якості свідка ОСОБА_8 , який пояснив, що він є військовослужбовцем Державної прикордонної служби України. В той час, коли підрозділ дислокувався у н.п. Колодязне Куп`янського району, за три-чотири дні до початку березня 2025 року до нього звернувся військовослужбовець ОСОБА_7 зі скаргою, що у нього болить голова. Він провів його огляд, перевірив у нього «тиск», незадовільний стан здоров`я встановлений не був. Через деякий час інший військовослужбовець підрозділу казав йому, що ОСОБА_7 , під час оголошення 01.03.2025 року наказу про вихід на позицію, відмовився його виконувати. Під час оголошення наказу проводилась відео зйомка. Він не чув, щоб хто-небуть погрожував чи надавав ОСОБА_7 пораду щодо невиконання вказаного наказу командира.

Даними показань під час судового розгляду в якості свідка ОСОБА_9 , який пояснив, що він є військовослужбовцем. Станом на 01.03.2025 року підрозділ знаходився у н.п. Колодязне Куп`янського району. В той день, близько 20 год. 00 хв. в приміщенні домоволодіння, де він знаходився, були вишукані декілька військовослужбовців, серед яких був ОСОБА_7 . У його присутності заступник начальника ОСОБА_6 зачитав присутнім наказ від 01.03.2025 року за яким вони повинні фактично здійснити закріплення на сП «Талан», утримувати оборону та здійснювати обладнання позицій. Після оголошення вказаного наказу, ОСОБА_7 відмовився від його виконання, пославшись на незадовільний стан здоров`я. Під час оголошення вказаного наказу та фактичної відмови ОСОБА_7 виконувати наказ, останній постійно перебував у полі його зору. В цей час ніхто не висловлював ОСОБА_7 жодних погроз та не рекомендував йому утриматись від виконання наказу командира. У ОСОБА_7 не було ніяких ознак щодо його незадовільного фізичного чи психологічного стану здоров`я. ОСОБА_6 доводив письмовий наказ усно, зачитавши його вголос.

Даними показань під час судового розгляду в якості свідка ОСОБА_10 , який пояснив, що він є військовослужбовцем Державної прикордонної служби України. 01.03.2025 року приблизно о 19 год. 45 хв. у н.п. Колодязне Куп`янського району Харківської області, були вишукані декілька військовослужбовців, серед яких був ОСОБА_7 , у їх присутності заступником начальника ОСОБА_6 був оголошений наказ, за яким вони повинні фактично здійснити закріплення на сП «Талан», утримувати оборону та здійснювати обладнання позицій. Після оголошення вказаного наказу, ОСОБА_7 відмовився від його виконання, пославшись на незадовільний стан здоров`я. За станом здоров`я ОСОБА_7 виглядав задовільно. Після вказаних подій ОСОБА_7 відправили на проходження військово-лікарської комісії, за якою він був визнаний придатним до військової служби. За фактом не виконання ОСОБА_11 наказу, призначалось службове розслідування. Йому не відомо, щоб керівництво тиснуло чи погрожувало ОСОБА_11 .

Даними витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України за № 365-ОС від 14.07.2023 року, згідно якого солдата запасу ОСОБА_5 зараховано до списків військової частини в розпорядження начальника загону та на всі види забезпечення (т. 2 а.с. 157).

Даними витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України за № 394-ОС від 22.05.2024 року, згідно якого солдата ОСОБА_5 призначено інспектором прикордонної служби 3 категорії – номером обслуги другої групи підвозу відділення забезпечення прикордонної застави 128-мм реактивних систем залпового вогню прикордонної комендатури швидкого реагування (т. 2 а.с. 158).

Даними витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України за № 850-ОС від 11.11.2024 року, згідно якого ОСОБА_5 присвоєно чергове військове звання «старший солдат» (т. 2 а.с. 159).

Даними військового квитка серії НОМЕР_2 , згідно якого визначена належність ОСОБА_5 до військової служби (т. 2 а.с. 165-167).

Даними з витягу бойового розпорядження коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України за № 225 (гриф) від 01.03.2025 року, згідно якого ОСОБА_5 передано в підпорядкування 3 відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування (т. 2 а.с. 179).

Даними витягу з бойового завдання - наказу начальника 3 відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України № 121 (гриф) від 01.03.2025 року, згідно якого з 01.03.2025 року сформована група для проведення заходів закріплення на сП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у складі, окрім інших, старшого солдата ОСОБА_5 ; у разі проведення успішних штурмових дій штурмовою групою 4 ПРИКЗ та відновлення контролю над сП « ІНФОРМАЦІЯ_2 », здійснити проведення заходів закріплення на сП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з метою стійкого утримання оборони та негайне проведення заходів щодо його інженерно-фортифікаційного обладнання з подальшим обладнанням до позиції відділення. Зазначено про готовність особовому складу виконувати бойові завдання з моменту отримання наказу (т. 2 а.с. 180).

Даними витягу з журналу бойових дій 3 відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України від 10.03.2025 року, згідно якого ОСОБА_5 відмовився 01.03.2025 року від виконання бойового завдання (т. 2 а.с. 181).

Даними витягу з книги видачі зброї та боєприпасів ПЗ 128-мм РСЗВ, згідно якої старшому солдату ОСОБА_5 01.01.2025 року були видані магазини до АК 74 у кількості 4 шт. та набої до АК кал. 5.45 мм. у кількості 120 шт., які 06.03.2025 року були повернуті (т. 2 а.с. 182-183).

Під час судового розгляду ОСОБА_5 зазначив, що для виконання наказу № 121 (гриф) від 01.03.2025 року він був повністю забезпечений необхідною зброєю, боєприпасами та засобами захисту.

Даними висновку службового розслідування за фактом відкритої відмови від виконання бойового наказу військовослужбовцями прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону, згідного якого за результатами службового розслідування в діях старшого солдата ОСОБА_5 встановлений склад правопорушення, яке полягає у, окрім іншого: невиконанні службових обов`язків, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначені статутами Збройних Сил України в умовах воєнного стану. Відкрита відмова виконати законний наказ начальника 3 відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України № 121 (гриф) від 01.03.2025 року, вчинена в умовах воєнного стану, свідчить про чіткий намір ухилитися від виконання обов`язків військової служби та службових обов`язків з боку старшого солдата ОСОБА_5 . Мотивом скоєння правопорушення був намір ухилитися від виконання бойового завдання саме на той момент (т. 2 а.с. 184-191).

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 оскаржував вказаний висновок службового розслідування.

Даними довідки гарнізонної військово-лікарської комісії № 1260 від 11.03.2025 року, згідно якої щодо ОСОБА_5 був проведений медичний огляд 11.03.2025 року, за результатами якої було встановлено, що він є придатним до військової служби (т. 2 а.с. 175).

Даними протоколу огляду від 18.03.2025 року, під час проведення якого був оглянутий оптичний DVD-R диск, наданий НОМЕР_1 прикордонним загоном ДПС України, на якому знаходиться відеозапис, при перегляді якого встановлено доведення ОСОБА_5 в усному порядку лейтенантом ОСОБА_6 наказу № 121 (гриф) від 01.03.2025 року. ОСОБА_5 від виконання вказаного наказу фактично відмовився, зазначивши про стан здоров`я (т. 2 а.с. 194-197).

Під час судового розгляду ОСОБА_5 підтвердив обставини, зафіксовані на вказаному відеозаписі.

Даними речового доказу – оптичним диском DVD-R, на якому знаходиться відеозапис доведення лейтенантом ОСОБА_6 наказу № 121 (гриф) від 01.03.2025 року (т. 2 а.с. 198-200).

Отже, оцінюючи всі зібрані по справі докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку, що всі вище перелічені та досліджені в судовому засіданні докази не викликають у суду сумніву, оцінені судом як належні та допустимі докази, що містять інформацію про предмет доказування у даному кримінальному провадженні.

Недопустимості доказів згідно вимог ст. ст. 87-89 КПК України судом не встановлено. Порушень вимог КПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи, судом встановлено також не було.

При цьому суд зауважує, що наказ (розпорядження) – це обов`язкова для виконання вимога командира (начальника) про вчинення або невчинення підлеглим певних дій по службі.

Підлеглий не повинен обговорювати наказ начальника. Згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України відповідальність за наказ несе начальник, який його видав.

Слід зазначити, що з суб`єктивної сторони відкрита відмова виконати наказ начальника вчиняється тільки з прямим умислом, при цьому мотиви скоєння цього злочину можуть бути різними і для його кваліфікації значення не мають.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що наказ начальника 3 відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України № 121 (гриф) від 01.03.2025 року є злочинним. Вказаний наказ містить конкретні вимоги - у разі проведення успішних штурмових дій штурмовою групою 4 ПРИКЗ та відновлення контролю над сП « ІНФОРМАЦІЯ_2 », здійснити проведення заходів закріплення на сП «Талан» з метою стійкого утримання оборони та негайне проведення заходів щодо його інженерно-фортифікаційного обладнання з подальшим обладнанням до позиції відділення.

Про наявність у ОСОБА_5 умислу саме на відкриту відмову виконати наказ начальника свідчить сукупність всіх обставин вчиненого обвинуваченим діянь, зокрема, цілеспрямованість його дій.

Під час судового розгляду ОСОБА_5 вказав, що розумів, що вчиняє непокору під час дії в країні воєнного стану. Крім того зазначив, що для виконання вказаного наказу він був забезпечений належною зброєю та засобами захисту.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_5 не виконав наказ начальника саме через поради та погрози офіцерів та незадовільний стан здоров`я під час доведення йому цього наказу, суд оцінює критично та вважає їх неправдивими, оскільки вони повністю спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та матеріалами провадження.

Так, допитані під час судового розгляду в якості свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 фактично зазначили, що під час доведення наказу ОСОБА_5 , останньому ніхто не висловлював жодних погроз та не рекомендував утриматись від виконання наказу командира. У ОСОБА_7 не було ніяких ознак щодо його незадовільного фізичного чи психологічного стану здоров`я.

Як встановлено під час судового розгляду, як до доведення вказаного вище наказу, так і після цього, проводились медичні огляди ОСОБА_5 , за результатами яких було встановлено, що він є придатним до військової служби.

Пояснення свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є послідовними, узгодженими між собою та матеріалами провадження.

Показання обвинуваченого ОСОБА_5 , в частині того, що він мав намір виконувати наказ № 121 (гриф) від 01.03.2025 року, однак відмовився від його виконання через поради та погрози інших військовослужбовців, а також незадовільний стан здоров`я, суд сприймає критично, як такі, що надані з метою уникнення відповідальності за фактичне скоєне.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів, суд як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_5 , кримінальне правопорушення було вчинено обвинуваченим, в діяннях обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а тому вина ОСОБА_5 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження - непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він несудимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проходження військової служби характеризується негативно.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

При призначенні покарання ОСОБА_5 , суд керується ст. 65 КК України та практикою Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо призначення покарання, принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, дані про особу обвинуваченого, який приймав участь у відсічі агресії РФ проти України, думку прокурора, який вважав за доцільне призначення покарання у виді позбавлення волі, суд приходить до висновку, що виправлення, перевиховання ОСОБА_5 та попередження нових кримінальних правопорушень можливо лише в умовах реального відбування покарання у виді позбавлення волі.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року).

Строк відбування покарання ОСОБА_5 необхідно рахувати з 24.08.2026 року.

Цивільний позов не заявлявся.

Доля речового доказу вирішується у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Судові витрати відсутні.

Приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та оцінюючи сукупність обставин, встановлених ст. 178 КПК України, враховуючи вид та міру покарання, яке призначається судом ОСОБА_5 , суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили, запобіжний захід відносно ОСОБА_5 залишити без змін - у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківській слідчий ізолятор».

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, слід зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_5 строк попереднього ув`язнення з 26.03.2025 року по 23.08.2026 року включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 368, 370 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 24.08.2026 року.

Речовий доказ - оптичний диск DVD-R, на якому знаходиться відеозапис доведення наказу № 121 (гриф) від 01.03.2025 року, долучений до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід відносно ОСОБА_5 залишити без змін - у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківській слідчий ізолятор».

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_5 строк попереднього ув`язнення з 26.03.2025 року по 23.08.2026 року включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Основ`янський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а ОСОБА_5 - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий -