Вирок від 23 серпня 2026 р. у справі №515/1508/26 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1508/26

Провадження № 1-кп/515/2290/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному провадженні, за відсутності учасників судового провадження та відповідно до ч.4 ст.107 КПК України без фіксування судового провадження технічними засобами, кримінальне провадження №12026168240000050 від 07 липня 2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Білолісся, Татарбунарського району Одеської області, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст.125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Суд визнав доведеним, що 01 липня 2026 року, приблизно о 23 годині 30 хвилин, ОСОБА_3 , перебуваючи поблизу домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклого конфлікту з ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, схопила останню за волосся та повалила на землю, після чого умисно нанесла потерпілій ОСОБА_4 , яка перебувала в лежачому положенні на землі два удари своєю правою взутою ногою, спочатку, перший по обличчю в область лівого ока та другий удар в ліву частину грудної клітки в область ребер. Далі, ОСОБА_3 продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень, перебуваючи на вулиці навпроти зазначеного домоволодіння, умисно нанесла потерпілій ОСОБА_4 , яка ще перебувала в лежачому положенні на землі, не менше трьох ударів озутими ногами в область голови, тулуба та кінцівок.

У результаті своїх умисних, неправомірних дій ОСОБА_3 спричинила потерпілій ОСОБА_4 наступні тілесні ушкодження: гематоми (об`ємні крововиливи у м`які тканини) лобової ділянки справа, правої щічно-виличної ділянки та лівої половини обличчя з субкон`юнктивальним крововиливом у зовнішню частину лівого очного яблука; синець лівої бокової поверхні грудної клітки в проекції IV–X ребер між пахвовими лініями; синець правої бокової поверхні живота; садно попереково-крижової ділянки; синці нижньої третини правого плеча та верхньої і середньої третин правого передпліччя по розгинальній поверхні; садно в проекції правого ліктьового суглоба; синці нижньої третини лівого плеча та верхньої третини лівого передпліччя по розгинальній поверхні; садно в проекції лівого ліктьового суглоба. Гематоми обличчя, як в сукупності так і кожна окремо, не є небезпечним для життя ушкодженням та призводить до розладу здоров`я терміном понад 6 днів, але не більше 21 дня, і за цим критерієм, згідно п. 2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Синці та садна тулуба та верхніх кінцівок, як в сукупності так і кожне окремо, не є небезпечними для життя та призводять до незначних, скороминучих наслідків тривалістю не більше 6 днів, тому за цим критерієм, згідно п. 2.3.5. «Правил..» відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, за кваліфікуючими ознаками: умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розгляд здоров`я.

Положеннями ч.2 та ч.3 ст.381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.

Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

В обвинувальному акті прокурором заявлено клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що підозрювана беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодна з розглядом обвинувального акту за її відсутності, у відповідності до положень ч.1 ст.302 КПК України, просить суд розглянути кримінальне провадження за її обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Також відповідно до вимог ч.3 ст.302 КПК України до обвинувального акту було додано письмову заяву ОСОБА_3 , згідно з якою остання у присутності захисника – адвоката ОСОБА_5 беззаперечно визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, повністю згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженнями права апеляційного оскарження, передбаченими ч.1 ст.394 КПК України, та згодна з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні.

У даній заяві захисником – адвокатом ОСОБА_5 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваною, згоду останньої із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту щодо неї у спрощеному порядку без судового розгляду у судовому засіданні, за її відсутності.

Потерпіла згідно з поданою заявою не заперечує щодо розгляду обвинувавльного акта за її відсутності.

Враховуючи викладене, а також те, що вимоги КПК України виконано, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, передбаченому ст. 381-382 КПК України.

Ухвалою суду від 17 серпня 2026 року за клопотанням прокурора у відповідності до вимог ст.381 та ст.382 КПК України обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, призначено до судового розгляду без проведення судового розгляду у судовому засіданні за відсутності учасників кримінального провадження.

Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, не оспорюються учасниками судового провадження.

Вивчивши обвинувальний акт, долучені до нього додатки та матеріали кримінального провадження, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України, а саме: заподіяла умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Враховуючи викладене, та те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, її заяву, в якій вона зазначає, що не оспорює встановлені під час досудового розслідування обставини і згодна з розглядом обвинувального акту у спрощеному порядку без її участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченої, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, надані органом досудового розслідування, керуючись законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина обвинуваченої ОСОБА_3 при обставинах, встановлених органом досудового розслідування, поза розумним сумнівом, доведена повністю, а дії ОСОБА_3 обґрунтовано кваліфіковані за ч.2 ст.125 КК України, як заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання, суд виходить із встановленої ст.50 КК України його мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винними нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти росії» від 29.11.2007 р.).

При цьому, суд бере до уваги визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (проступку) і законну за нього санкцію, особу винної та визначені ст.66 КК України пом`якшуючі його обставини; вид і розмір призначеного покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення винного у скоєнні кримінальних правопорушень особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення ним нових злочинів.

Суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 08.02.2018 року у справі №522/20964/16-к, відповідно до якого визначені у ст.65 КК України загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів прав держави і суспільства. Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їхній небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

При призначенні виду і розміру покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд у відповідності до ст.65-67 КК України приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком, мотиви і причини, які призвели до скоєння нею кримінального правопорушення, її ставлення та поведінку після вчинення злочину, відсутність наслідків, дані про особу, а також те, що вона повністю визнала свою вину у вчиненні інкримінованого діяння, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення шляхом надання повних та послідовних показів стосовно відомих їй обставин, щиро кається у вчиненому, активно сприяда розкриттю кримінального правопорушення, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судима, не перебуває на обліку у лікаря психіатра та нарколога.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 згідно зі ст.66 КК України суд визнає щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Суд має призначати покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання, що є виключно судовою дискрецією у кримінальному судочинстві і охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

З урахуванням вищенаведеного, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи обставини та мотиви вчинення кримінального правопорушення, обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченій, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обтяжуючих покарання обставин, особу обвинуваченої та її ставлення до вчиненого, думку прокурора з приводу покарання та вважає за можливе призначити покарання ОСОБА_3 в межах санкції ч.2 ст.125 КК України у виді штрафу.

Таке покарання на переконання суду є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченої, попередження вчинення нею кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Установлено, що підстав для вирішення питань, пов`язаних із запобіжним заходом щодо обвинуваченої немає з огляду на відсутність таких клопотань в учасників кримінального провадження та враховуючи, що відповідно до ст.ст. 22,26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав. Цивільний позов не заявлено. Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст.381-382, ст.ст.368-371, 373-374 ,376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та призначити покарання у виді штрафу у розмірі п`ятидесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 (вісімсот п`ядесят ) гривень.

Відповідно до ч.4 ст.382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Одеського апеляційного суду через Татарбунарський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Відповідно до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя ОСОБА_1