Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №522/23540/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/1598/26

Справа № 522/23540/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Костинюк В.В.,

розглянувши у судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Тинкул Олеся Вікторівна, про визнання права власності в порядку спадкування та визнання квартири на одиницю приміщення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі представника ОСОБА_3 23.10.2025 через звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Тинкул Олеся Вікторівна та просить:

- визнати квартиру АДРЕСА_1 в натурі, загальною площею 41,1 кв.м., житловою площею 26,2 кв.м. на одиницю приміщення;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на підставі спадкування за законом на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 в натурі, загальною площею 41,1 кв.м., житловою площею 26,2 кв.м.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка є матір`ю ОСОБА_1 . Після смерті матері позивач звернувся до державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори в м.Одеса Тикул О.В. з заявою про прийняття спадщини. Державним нотаріусом видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки ОСОБА_4 залишила два заповіти, один на користь позивача, інший на користь третьої особи, що не дає можливості однозначно встановити волю заповідача. Окрім того, спадкодавцю належало 3/100 домоволодіння, щодо якого в подальшому відбувся виділ часток в окремі об`єкти нерухомого майна, змінилися технічні характеристики об`єкта нерухомого майна та частки співвласників. ОСОБА_2 , яка є донькою позивача та онукою спадкодавця, спадщину не прийняла, тобто відмовилася від отримання спадщини, тому позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5 . Згідно висновку №9-07/24д від 09.07.2024 щодо технічної можливості виділу, 3/100 частки може бути виділено в окремий об`єкт нерухомого майна – квартиру АДРЕСА_2 . Квартира, утворена шляхом виділення частки без проведення реконструкції та відповідає вимогам будівельних, санітарних норм та правил.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа надійшла у провадження судді Ковтун Ю.І.

Ухвалою від 29.10.2025 провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 20.11.2025.

На підставі розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси №744/26 від 20.04.2026, на виконання Рішення зборів суддів Приморського районного суду м. Одеси від 20.03.2026, по справі було проведено 20.04.2026 повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями в результаті якого справа 21.04.2026 передана судді Бондарю В.Я.

Ухвалою від 22.04.2026 справу прийнято до провадження судді Бондаря В.Я. та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 19.05.2026.

У підготовчому засіданні 19.05.2026 проведеному за участі представника позивача Луб В.В., було задоволено клопотання Одеської міської ради про витребування доказів, у зв`язку з чим оголошено перерву до 07.07.2026.

Ухвалою від 07.07.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні 13.08.2026

У судове засідання 13.08.2026 учасники справи не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, відсутністю заперечень з боку позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів у заочному порядку.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 народився син ОСОБА_1 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане повторно 12.10.2023 (а.с.13).

Мати позивача ОСОБА_5 05 березня 2004 року уклала з ОСОБА_7 договір дарування, який зареєстрований державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Алексєєвою О.В. за №4-1283, згідно якого ОСОБА_5 прийняла в дар 3/100 частин домоволодіння з надвірними спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_3 , яке в цілому складається з трьох кам`яних житлових будівель, загальною житловою площею 1012,9 кв.м., та надвірних споруд: «Е, К, Н, Р, Т, .с, Ж, М, О, П, У, Ч» - сараїв, «Б» - тераси, «Д» - вбиральні, І-ІІІ – мостінь, № 1-3 – огорожі, розташованих на земельній ділянці розміром 2274 кв.м. (а.с.15).

ОСОБА_5 20 листопада 2008 року склала заповіт, який зареєстрований в реєстрі за №2-1643 державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Сажнєвою Т.А., згідно якого ОСОБА_5 усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що на день смерті буде їй належати і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.21).

ОСОБА_5 01 жовтня 2010 року склала заповіт, який зареєстрований в реєстрі за №4-8770 державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Чорною С.Г., згідно якого ОСОБА_5 належну їй квартиру під АДРЕСА_1 , заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.69).

Мати позивача ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.14).

До майна померлої ОСОБА_5 11.10.2023 заведено спадкову справу №581с/2023 Приморською державною нотаріальною конторою у місті Одеса, про що вказано у витязі про реєстрацію в Спадковому реєстрі №74292317 (а.с.30).

Однак, державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Тинкул О.В. 22.05.2024 складено постанову, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на 3/100 частки будинковолодіння з надвірними спорудами, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , після його матері – ОСОБА_5 . Відмова нотаріуса мотивована тим, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, який подав у передбачений законодавством строк для прийняття спадщини заяву про прийняття спадщини за законом та за заповітом. Інших спадкоємців, крім ОСОБА_1 , які прийняли спадщину немає. Однак, від імені ОСОБА_5 01 жовтня 2010 року Першою одеською державною нотаріальною конторою за реєстровим №4-8770 було посвідчено інший заповіт не на користь ОСОБА_1 , який не дає можливості однозначно встановити волю заповідача. Також відбувся виділ часток домоволодіння з надвірними спорудами в окремі об`єкти нерухомого майна, тому змінилися технічні характеристики об`єкту нерухомого майна та частки співвласників. Відповідно документи, що підтверджують право власності спадкодавця на відповідну частку домоволодіння після виділу його часток в окремі об`єкти, до Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса не надавалися (а.с.31-33).

Згідно висновку №9-07/24д від 09 липня 2024 року щодо технічної можливості виділу 3/100 частки об`єкту нерухомого майна складеного ПП «Проект», за технічними показниками 3/100 частки можуть бути виділені у окремий об`єкт нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_4 . Квартира АДРЕСА_5 утворена шляхом виділення частки без проведення реконструкції та відповідає вимогам будівельних, санітарних норм та правил (а.с.43-44).

Згідно листа Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 29.11.2023, станом на 26.08.2023 за адресою: АДРЕСА_6 зареєстрованою значиться ОСОБА_5 (а.с.64-65).

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частинами 1, 2, 3, 4 ст. 1254 ЦК України передбачено, що заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.

ОСОБА_1 має заповіт 2008 року, який скасований, адже в 2010 році ОСОБА_4 заповіла своє майно ОСОБА_2 , тому просить визнати право власності в порядку спадкування за законом.

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі статтею 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст. 1269 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, якій починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст. 1270 ЦК України). Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Як передбачено ст. 328 ЦК України право власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

ОСОБА_2 , як особа в інтересах якої склала заповіт ОСОБА_4 не подавала заяву про прийняття спадщини у 6-місячний строк та не була з нею зареєстрованою за однією адресою, а тому не прийняла спадщину. Як вказує державний нотаріус Тинкул О.В. єдиним спадкоємцем, який подав заяву про прийняття спадщини є син померлої ОСОБА_1 .

Отже, спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 не прийняла спадщину у встановлений законом строк, тому спадкоємець за законом ОСОБА_1 має право на отримання належного майна матері, а тому вимоги про визнання права власності на 3/100 частин домоволодіння, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , є обґрунтованими.

Однак, ОСОБА_1 також просить суд визнати квартиру АДРЕСА_1 , в натурі одиницею приміщення. Такі вимоги є безпідставними та заявленими до неналежного відповідача, з огляду на наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав. Це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

З урахуванням цього правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Тлумачення вказаних норм права свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20).

Визнання квартири одиницею приміщення є неналежним способом захисту. ОСОБА_1 надає висновок, який підтверджує можливість виділу частки спадкодавця в самостійний об`єкт нерухомості, однак ефективним способом захисту буде звернення з позовом про виділ часки. Більше того, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, власниками домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 є 33 особи (а.с.17-20), які не залучені до участі у справі.

Отже, вимоги про визнання за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_5 є безпідставними, адже ОСОБА_4 отримала в дар саме 3/100 частин домоволодіння, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , які не виділені в окремий об`єкт нерухомого майна.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі при розгляді справи №761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Незалучення до участі у справі іншої особи, як належного співвідповідача, за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті, є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19 (провадження № 61-6983св20).

Визначення відповідачів, предмет спору та підстави позову є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів і обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується останнім під час розгляду справи. Визначення складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), авідповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник).При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладено в пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі № 910/15792/20).

За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі № 910/7122/17).

Вимоги що фактично стосуються виділу частини домоволодіння мають заявлятися до інших співвласників, а позовні вимоги заявлені до Одеської міської ради, яка є неналежним відповідачем у цій частині позовних вимог.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. А тому, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Тинкул Олеся Вікторівна, про визнання права власності в порядку спадкування та визнання квартири на одиницю приміщення – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_7 ) право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 на 3/100 частин домоволодіння з надвірними спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_3 .

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 21 серпня 2026 року.

Суддя: В.Я. Бондар