Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №522/14226/13-ц — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/14226/13-ц

Провадження №2/522/4713/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суду м. Одеси у складі:

під головуванням судді Єршової Л.С.,

за участю секретаря судового засідання Гайди А.Д.,

представника позивача АТ «УкрСиббанк» - адвоката Шевчук В.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Веселова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УКРСИББАНК», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , про визнання договору поруки припиненим,

ВСТАНОВИВ:

03 червня 2013 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «УКРСИББАНК», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення кредитної заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11102637000 від 22.12.2006 року.

В обґрунтування позову вказує, що 22.12.2006 року між ПАТ «УкрСиббанк» (після перейменування АТ «УКРСИББАНК») та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту №11102637000. Відповідно до умов договору банк надав позичальнику кредит у сумі 126 252,00 дол. США шляхом зарахування коштів на відкритий рахунок позичальника. Відповідач ОСОБА_2 зобов`язався повернути кредит у повному обсязі в термін та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, але не пізніше 22.12.2027 року, та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 11,30 % річних.

В забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника по вказаному вище кредитному договору між АТ «УКРСИББАНК» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір поруки №80912 від 22.12.2006 року.

Позивач вказує, що банк виконав свої зобов`язання, перерахував кредитні кошти на рахунок позичальнику та надав можливість користуватися кредитними коштами, однак відповідач ОСОБА_2 не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів, передбачених кредитним договором, у зв`язку з чим за договором станом на 22.05.2013 року утворилась заборгованість у розмірі 203 222,00 дол. США, що за курсом НБУ станом на 22.05.2013 року становить 1 624 353,43 грн, з яких: заборгованість за простроченим кредитом – 114 834,11 дол. США (що за курсом НБУ станом на 22.05.2013 року становить 917 869,04 грн), заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом – 76 233,02 дол. США (що за курсом НБУ станом на 22.05.2013 року становить 609 330,53 грн), пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом – 3 236,31 дол. США (що за курсом НБУ станом на 22.05.2013 року становить 25 867,82 грн), пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом – 8 918,56 дол. США (що за курсом НБУ станом на 22.05.2013 року становить 71 286,04 грн).

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Івченка В.Б. від 01.07.2013 року по справі за зазначеним позовом було відкрито провадження.

У подальшому відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до АТ «УКРСИББАНК», в якому просила суд визнати договір поруки припиненим з 23 січня 2007 року, який було прийнято судом для спільного розгляду с первісним позовом.

Відповідачем за зустрічним позовом АТ «УКРСИББАНК» до суду було надано заперечення на зустрічний позов, в якому банк прохав відмовити у задоволенні зустрічного позову.

30.03.2015 року до суду надійшло клопотання від відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 про призначення по справі судово-економічної експертизи.

30.03.2015 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви відповідача про призначення судово-економічної експертизи документів та фінансово-кредитних операцій по цивільній справі.

11.02.2016 року відповідно до протоколу повторного авторозподілу, у зв`язку із закінченням у судді Івченка В.Б. повноважень судді, зазначену справу передано на розгляд судді Приморського районного суду м. Одеси Бойчука А.Ю.

Суддя Бойчук А.Ю. ухвалою від 12.02.2016 року прийняв справу до провадження.

15.08.2016 року у судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про витребування доказів, яке суд своєю ухвалою від 15.08.2016 року задовольнив та витребував у АТ «УКРСИББАНК» докази.

04.10.2016 року позивач АТ «УКРСИББАНК» звернулось до суду із заявою про збільшення позовних вимог, згідно якої просило стягнути солідарно з відповідачів кредитну заборгованість в розмірі 216 826,18 дол. США та пеню в розмірі 1 499 310,32 грн.

07.06.2017 року суддя Бойчук А.Ю. постановив ухвалу, якою взяв самовідвід по зазначеній справі.

13.06.2017 року відповідно до протоколу повторного авторозподілу зазначену справу передано на розгляд судді Приморського районного суду м. Одеси Тарасова А.В.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Тарасова А.В. від 14.06.2017 року зазначену справу прийнято до провадження.

26.09.2017 року ухвалою суду заяву про збільшення позовних вимог АТ «УКРСИББАНК» залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків в п`ять днів з дня отримання копії ухвали.

13.04.2018 року АТ «УКРСИББАНК» недоліки заяви про збільшення позовних вимог було усунуто шляхом надання до суду платіжного доручення № 0015414912 від 11.04.2018 року на суму 103 578,00 грн.

У зв`язку з тим, що на підставі рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 07.12.2017 року суддю Тарасова А.В. тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя, за допомогою системи автоматизованого документообігу суду визначено, що розгляд цієї справи здійснюватиме суддя Приморського районного суду м. Одеси Єршова Л.С. (протокол повторного авторозподілу від 01.02.2018 року).

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Єршової Л.С. від 06.02.2018 року позовна заява була прийнята до розгляду у підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

05.04.2018 року представником відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 через канцелярію суду було надано відзив на первісний позов та клопотання про призначення по справі судово-економічної експертизи, а в судовому засіданні 16.04.2018 року представник відповідача зазначене клопотання підтримав та просив суд його задовольнити. Відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 проти задоволення клопотання не заперечувала. Представник позивача АТ «УКРСИББАНК» просив суд у задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи відмовити, посилаючись на те, що клопотання є не обґрунтованим, а також на те, що представник відповідача зловживає своїми процесуальними правами поданням вище вказаного клопотання.

13.04.2018 року позивачем за первісним позовом АТ «УКРСИББАНК» через канцелярію суду було надано відповідь на відзив.

16.04.2018 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 про призначення судово-економічної експертизи по справі.

03.05.2018 року відповідачем за первісним позовом ОСОБА_1 через канцелярію суду було надано заперечення на відповідь.

20.08.2018 року представником відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 через канцелярію суду подано клопотання про застосування заходів процесуального примусу шляхом попередження АТ «УКРСИББАНК» про застосування до нього заходів процесуального примусу у виді тимчасового вилучення доказів для дослідження судом та застосування до позивача штрафу у зв`язку із тим, що позивачем не виконано повністю вимоги ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 15.08.2016 року про витребування доказів по справі, а саме: не надано графік погашення відсотків за користування кредитом; квитанції про оплату з 22.12.2006 року по 22.05.2013 року за користування кредитом та за користування відсотків по кредиту; копії рішень про підвищення процентної ставки за кредитним договором.

20.08.2018 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача за первісним позовом Долгіх Ігоря Володимировича про застосування заходів процесуального примусу до АТ «УКРСИББАНК».

Ухвалою суду від 04.02.2019 року, постановленою на місці, закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 25.08.2022 року вище вказаний позовну заяву АТ «УКРСИББАНК» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «УКРСИББАНК», третя особа – ОСОБА_2 , про визнання договору поруки припиненим було залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача у судове засідання.

Постановою Одеського апеляційного суду від 17.10.2022 року ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 25.08.2022 року було скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.10.2022 року справа передана у провадження судді Приморського районного суду м.Одеси Єршової Л.С.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12.08.2026 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 – ОСОБА_3 про забезпечення доказів шляхом призначення судово-економічної експертизи у вище вказаній справі.

Представник АТ «УКРСИББАНК» Шевчук В.В. у судовому засіданні підтримала вимоги за первісним позовом та заяву про збільшення позовних вимог, а зустрічний позов просила залишити без задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні позову АТ «УкрСиббанк» та задовольнити зустрічний позов.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання сповіщався належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно положень п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за вказаною адресою місця проживання, а відтак за матеріалами справи відповідачі за первісним позовом вважаються належно повідомленими про час розгляду.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, в силу вимог ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», №16652/04).

А відповідно до ч.ч. 1, 2, п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Наведені обставини свідчать, що сторони завчасно повідомлені про розгляд справи судом.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства загального позовного провадження, вжиті судом заходи щодо направлення сторонам повідомлення про час та місце розгляду справи, копії позовної заяви з додатками до неї, із роз`ясненим правом надання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив тощо, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів (доказів) та ухвалити рішення за вказаної явки учасників справи.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісний та зустрічний позови, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги за первісним позовом АТ «УКРСИББАНК» підлягають задоволенню, а позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наведених нижче підстав.

Суд встановив, що 22.12.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» (змінив в подальшому назву на АТ «УКРСИББАНК») між та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту №11102637000, який підписано з боку обох сторін.

Відповідно до умов кредитного договору банк надав позичальникові ОСОБА_2 кредит у сумі 126 252,00 дол. США, який надається шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 для особистих потреб позичальника, споживчих потреб, для придбання нерухомості (п. 1.1, 1.4, 1.5 кредитного договору).

Відповідно до положення п. 1.3 кредитного договору процентна ставка встановлена у розмірі 11,3% річних, якщо згідно умов договору не використовується інший розмір ставки.

Сума кредиту погашається згідно графіку (додаток №1 до кредитного договору), але не пізніше 22.12.2027 року (п. 1.2 кредитного договору).

У додатку №1 до кредитного договору встановлено графік погашення кредиту.

За порушення позичальником термінів погашення грошових зобов`язань, передбачених кредитним договором, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню (п. 7.1 кредитного договору).

На підтвердження видачі відповідачу ОСОБА_2 суми кредиту у розмірі 126 252,00 дол. США АТ «УКРСИББАНК» надано виписку операцій за поточним рахунком відповідача № НОМЕР_2 , відкритим банком, за період з 22.12.2006 року по 17.08.2016 року.

08.12.2008 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору про встановлення строку сплати нарахованих процентів за кредитом та викладено в новій редакції додаток №1 до кредитного договору «Графік погашення кредиту».

В забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_2 по кредитному договору між банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір поруки №80912 від 22.12.2006 року.

За умовами договору поруки поручитель ОСОБА_1 зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником ОСОБА_2 усіх його зобов`язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в тому числі, за повернення основної суми боргу, процентів за використання кредитних коштів, відшкодування можливих збитків, за сплату пені і інших штрафних санкцій, передбачених у кредитному договорі. Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною (п. 1.3, 1.4 договору поруки).

З наданого АТ «УКРСИББАНК» розрахунку вбачається, що станом на 05.09.2016 року заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11102637000 від 22.12.2006 року становить 216 826,18 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом – 114 807,47 дол. США, заборгованість за процентами за користування кредитом – 102 018,71 дол. США, заборгованість по пені складає 1 499 310,32 грн, з яких: пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом – 474 586,33 грн, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом – 1 024 723,99 грн.

Частиною першою та другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

За статтею 599 ЦПК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

За правилом частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині другій статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином з матеріалів справи вбачається, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 після отримання кредитних коштів взяті на себе зобов`язання відповідно до укладеного з банком кредитного договору належним чином не виконує.

На позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню (постанова Верховного Суду від 12.04.2023 року у справі №569/15311/21, провадження № 61-11750св22).

Суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (постанова Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі №911/19/19).

Відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 до матеріалів справи надано власні докази щодо розміру заборгованості та пені за кредитним договором.

Згідно звіту ТОВ «Актив Інвестментс» від 08.12.2015 року, складеного на замовлення ОСОБА_2 , станом на 22.05.2013 року заборгованість за кредитним договором становить 173 643,83 дол. США (основна сума та проценти) та пеня складає 10 320,93 дол. США.

22.08.2018 року представником відповідача ОСОБА_2 до суду надано власні розрахунки кредитної заборгованості та пені.

Однак надані розрахунки не спростовують докази розміру заборгованості, надані до справи банком.

Розрахунки, надані Банком є повними, самодостатніми та кореспондуються із даними у інших матеріалах справи.

Заперечуючи проти розрахунку заборгованості, здійсненого банком, позичальник не спростував його, не надав доказів своєчасного погашення заборгованості за кредитом.

Суд оцінює розрахунок заборгованості, наданий до суду банком, із урахуванням умов кредитування, підстав та порядку нарахування щомісячних та підвищених процентів. У матеріалах справи достатньо доказів задля перевірки судом правильності розрахунку заборгованості за кредитним договором.

Наданий банком розрахунок заборгованості за кредитом містить відомості про: дату сплати згідно з графіком платежів, максимальний залишок заборгованості згідно з графіком погашення, дату фактичного погашення заборгованості за наданим кредитом, суму фактичного погашення за наданим кредитом, залишок строкової заборгованості за наданим кредитом, залишок простроченої заборгованості за кредитом, загальний залишок заборгованості.

Розрахунок заборгованості за процентами відтворює дату здійснення банком операцій, суму заборгованості, на яку нараховано проценти, розмір процентної ставки, період, за який нараховані проценти, розмір нарахованих процентів, залишок строкової заборгованості за процентами, залишок простроченої заборгованості за процентами, загальний залишок заборгованості за процентами.

Довідки-розрахунки пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами включають період, залишок простроченої заборгованості за кредитом та процентами, ставку пені, суму пені за прострочення погашення кредиту та процентів.

Крім того, виконання кредитного зобов`язання щодо погашення суми боргу та відсотків, комісій, пені та інших штрафних санкцій за кредитним договором забезпечено порукою ОСОБА_1 .

Відповідно до змісту частин 1, 2 статті 553 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У зустрічній позовній заяві поручитель ОСОБА_1 прохає визнати надану нею поруки припиненою із 23.01.2007 року у зв`язку зі зміною процентної ставки за кредитом без її згоди.

Згідно положення ч. 1 ст. 559 ЦК України (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно п. 1.3.1, 1.3.2 кредитного договору розмір процентної ставки може змінюватись відповідно до п. 9.2 договору, де вказано, що сторони погодили, що банк може збільшити розмір процентної ставки за договором шляхом направлення не пізніше ніж за 14 (чотирнадцять) календарних днів до дня зміни розміру процентної ставки в сторону збільшення повідомлення позичальнику про встановлення нової процентної ставки, і такий новий розмір процентної ставки за договором починає застосовуватись з дати, вказаної у повідомленні банку, без укладення сторонами угоди про внесення змін до кредитного договору.

Банком до матеріалів справи надано копію повідомлення № 195527 від 22.02.2008 року, яким повідомлено позичальника про встановлення з 12.03.2008 року збільшеної вдвічі процентної ставки на прострочену суму основного боргу, та докази направлення повідомлення позичальнику.

Також банком надано до суду копію повідомлення № 3270А від 20.11.2008 року, яким повідомлено позичальника про збільшення розміру процентної ставки на 2 (два) проценти річних із 05.12.2008 року у зв`язку із порушенням кредитної дисципліни, та докази направлення повідомлення позичальнику.

Отже, згідно повідомлень банку за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми основного боргу.

Таким чином, умови кредитування передбачають нарахування та сплату щомісячних процентів, тобто розміру відсоткової ставки за користування кредитом у разі, коли терміни внесення платежів не порушено та підвищених процентів розміру підвищеної процентної ставки за користування кредитом у разі порушення строків погашення кредиту. При цьому, у разі дотримання графіку внесення платежів процентна ставка як плата за користування кредитними коштами залишається у погодженому сторонами розмірі.

Тобто, нарахування підвищеної процентної ставки не є збільшенням розміру плати за користування кредитом, оскільки є мірою відповідальності за прострочення виконання кредитного зобов`язання, а умови кредитного договору визначають можливість збільшення розміру процентної ставки за кредитом, з якими поручитель заздалегідь була ознайомлена згідно п. 1.2 договору поруки.

Таким чином, оскільки збільшення розміру процентної ставки було здійснено відповідно до умов кредитування, які первісно були передбачені кредитним договором, з положеннями якого поручитель ознайомилась перед укладенням договору поруки, додаткових угод до кредитного розмір не укладалось, то відповідальності поручителя після укладення кредитного договору та договору поруки не збільшувалась без згоди поручителя.

Тому, суд дійшов висновку, що зустрічний позов ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 порушив умови укладеного кредитного договору, оскільки належним чином не виконав своє зобов`язання щодо здійснення сплати в рахунок повернення кредиту та процентів за кредитом, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, в свою чергу, не виконала своїх зобов`язань відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 , яка виступила поручителем відповідно до укладеного нею договору поруки, і підстав для припинення поруки не встановлено.

Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення в солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь АТ «УКРСИББАНК» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11102637000 від 22.12.2006 року у розмірі 216 826,18 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом – 114 807,47 дол. США, заборгованість за процентами за користування кредитом – 102 018,71 дол. США, заборгованості по пені в розмірі 1 499 310,32 грн, з яких: пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом – 474 586,33 грн, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом – 1 024 723,99 грн, у зв`язку із чим первісний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України із відповідачів за первісним позовом на користь АТ «УКРСИББАНК» слід стягнути судові витрати в повному обсязі, і оскільки позивачем сплачено за подачу позову 3 441,00 грн та за збільшення розміру позовних вимог – 103 578,00 грн, то з кожного із відповідачів за первісним позовом підлягає стягненню на користь АТ «УКРСИББАНК» по 53 509,50 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, 223, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «УКРСИББАНК», код ЄДРПОУ 09807750, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11102637000 від 22.12.2006 року у розмірі 216 826,18 доларів США (двісті шістнадцять тисяч вісімсот двадцять шість доларів США вісімнадцять центів), з яких: заборгованість за кредитом – у розмірі 114 807,47 доларів США (сто чотирнадцять тисяч вісімсот сім доларів США сорок сім центів); заборгованість за процентами за користування кредитом – у розмірі 102 018,71 доларів США (сто дві тисячі вісімнадцять доларів США сімдесят один цент); заборгованість по пені - у розмірі 1 499 310,32 гривень (один мільйон чотириста дев`яносто дев`ять тисяч триста десять гривень тридцять дві копійки), з яких: пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом – 474 586,33 гривень (чотириста сімдесят чотири тисячі п`ятсот вісімдесят шість гривень тридцять три копійки), пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом – 1 024 723,99 гривень (один мільйон двадцять чотири тисячі сімсот двадцять три гривні дев`яносто дев`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «УКРСИББАНК», код ЄДРПОУ 09807750, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, судові витрати у розмірі 53 509,00 гривень (п`ятдесят три тисячі п`ятсот дев`ять гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «УКРСИББАНК», код ЄДРПОУ 09807750, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, судові витрати у розмірі 53 509,00 гривень (п`ятдесят три тисячі п`ятсот дев`ять гривень 00 коп.).

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УКРСИББАНК», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , про визнання договору поруки припиненим, залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно з ч. 1 ст. 354 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, мають право на поновлення строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено та підписано 21 серпня 2026 року

Суддя Л.С. Єршова