Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №947/34368/26 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/34368/26

Провадження № 2-о/947/452/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2026 Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Огренич І.В.

за участю секретаря - Коростій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі (65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 30-Б), -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту смерті його батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території в м. Євпаторія Автономної Республіки Крим, Україна. При цьому заявник посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Євпаторія, АРК, помер його батько - ОСОБА_2 . Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України на якій неможливо отримати медичний документ, який може бути прийнятий відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті. З метою реєстрації факту смерті батька в органах ДРАЦС та отримання відповідного Свідоцтва про смерть, згідно чинного законодавства України, заявник вимушений звернутись до суду з даною завою.

У судове засідання заявник не з`явився, повідомлявся, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги підтримав, просить їх задовольнити.

Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Заінтересована особа: представник Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, причини неявки до суду не повідомив.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є сином ОСОБА_2 (актовий запис про народження №64 Ковильновської с/р Роздольненського р-ну Кримської області від 01.10.1966).

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Євпаторія, батько заявника - ОСОБА_2 помер, про що свідчать «Довідка про смерть» №С-02463 від 06 серпня 2026р. та «Свідоцтво про смерть», серії НОМЕР_1 , видане 06 серпня 2026 року «99100010 Євпаторійським міським відділом запису актів громадянського стану Департаменту запису актів громадянського стану Міністерства юстиції Республіки Крим, актовий запис №170269910001001218009», копії яких додані до матеріалів справи.

Так, згідно «Довідки про смерть» №С-02463 від 06 серпня 2026р. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у м. Євпаторія, причина смерті «І. Інфаркт міокарда трансмуральний задній 121.2; нефропатія №28.9; діабет інсуліннезалежний тип 2 з множинними ускладненнями Е11.7; ІІ. Гіпертензія артеріальна 110».

Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, який може бути прийнятий відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно до положень ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на всій території України введено воєнний стан.

Постановою КМУ від 06.12.2022 №1364 визначено порядок формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» м. Євпаторія Автономної Республіки Крим відноситься до населених пунктів, які знаходяться в районі проведення бойових дій та/або перебувають в тимчасовій окупації Російською Федерацією, та на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації смерті проводиться на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Згідно норм ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» про факт державної реєстрації акту цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво. Бланки свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану виготовляються за затвердженими Кабінетом Міністрів України зразками та їх описами.

Пунктом «ґ» статті 1 розділу 5 глави ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану передбачено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті, є зокрема рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Зокрема, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Виходячи з наявних у справі доказів вбачається, що реєстрація смерті батька заявника в органах реєстрації актів цивільного стану не проводилась, можливості зареєструвати смерть батька, на підставі вищезазначених свідоцтв, у нього немає, оскільки вони не відповідають визначеній чинним законодавством формі для проведення державної реєстрації смерті, тому відновлення порушених прав заявника неможливо в іншій спосіб, як встановлення даного юридичного факту в судовому порядку.

Згідно ч. 1,2 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім`ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Встановлення даного факту необхідно заявнику для реєстрації факту смерті батька в органах ДРАЦС та отримання відповідного Свідоцтва про смерть, згідно чинного законодавства України.

Згідно з ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

При таких обставинах, суд вважає вимоги заявника законними, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Керуючись ст. 10,12,13,18,211,293,294,315,317,430 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце народження: місто Оренбург, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у м. Євпаторія, Автономної Республіки Крим, Україна, у віці 86 років, на час смерті зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , причина смерті - «« ОСОБА_3 міокарда трансмуральний задній 121.2; нефропатія №28.9; діабет інсуліннезалежний тип 2 з множинними ускладненнями Е11.7; ІІ. Гіпертензія артеріальна 110».

Рішення суду є підставою для реєстрації смерті ОСОБА_2 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Допустити негайне виконання рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі в 30-денний строк, з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.

Суддя І. В. Огренич