Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №953/2348/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/2348/26

н/п 2/953/2300/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Дяченка О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Засєєвої С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю майна набутого під час шлюбу та поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Барський Д.О. звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю майна набутого під час шлюбу та поділ спільного майна подружжя.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 17.06.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, зареєстрований Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Під час шлюбу в сторін народилися спільні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За час перебування у шлюбі позивачки з відповідачем вони за спільні грошові кошти та в рахунок використання спільної праці, 08.04.2021 згідно договору купівлі-продажу придбали майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа якої складає 69.1 м2, а житлова 31.5 м2. Реєстрація права власності на квартиру була здійснена за відповідачем. Вартість квартири на момент укладення договору купівлі-продажу майнових прав на неї складала – 69 600,00 грн. У зв`язку з неодноразовими сімейними конфліктами, які виникали між подружжям, різними поглядами на реалізацію сімейних прав та виконання сімейних обов`язків, ведення спільного домашнього господарства, рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.08.2023 по справі № 638/4520/23 шлюб між сторонами було розірвано. Здійснити поділ спільно нажитого майна в добровільному порядку відповідач відмовляється, відтак виникає необхідність у захисті прав позивача на спільно сумісно придбане майно під час шлюбу в судовому порядку, шляхом визнання придбаної двокімнатної квартири АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності подружжя та у порядку поділу спірного майна визнати за позивачем право власності на частини вказаної квартири.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 09.03.2026 відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 04.05.2026 закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, розгляд справи просили здійснювати без участі позивача та його представника.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заяв про відкладення розгляду справи не надходило. В матеріалах справи наявні докази належного повідомлення відповідача, зокрема, поштові конверти з відміткою про повернення "адресат відсутній за вказаною адресою", що згідно з усталеною практикою Верховного Суду вважається належним повідомленням.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Крім того, виклик відповідача здійснювався відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України. В матеріалах справи наявні докази повідомлення відповідача через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, та те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Відповідно до протокольної ухвали суду від 20.08.2026, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд розглядає справу за відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що 17.06.2017 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, зареєстровано шлюб, актовий запис 1504, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .

08.04.2021 між ТОВ «Стеірс плюс» (ЄДРПОУ 43622311) (продавець) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (покупець), укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , та складається з двох жилих кімнат житловою площею 31,5 кв.м., загальною площею 69,1 кв.м., який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глущенко І.Ю.

Пунктом 3 договору купівлі-продажу від 08.04.2021 передбачено, що укладання цього договору відбувається за згодою дружини «Покупця» ОСОБА_1 , що викладено у заяві, що викладено у заяві, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глущенко Іриною Юріївною 08.04.2021 року за реєстровим № 805.

Як убачається з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником квартири АДРЕСА_2 , та складається з двох жилих кімнат житловою площею 31,5 кв.м., загальною площею 69,1 кв.м., є ОСОБА_2 , державний реєстратор: приватний нотаріус Глущенко Ірина Юріївна, Харківський міський нотаріальний округ, Харківська обл.

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 25.07.2023.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.08.2023 шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 17.06.2017 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис 1504 -розірвано.

З довідки Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за формою ОК-7 слідує, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) мала дохід: за звітний рік 2011 – усього за рік 10 858,84 грн; за звітний рік 2012 – усього за рік 13 177,00 грн; за звітний рік 2013 – усього за рік 12 931,32 грн; за звітний рік 2015 – усього за рік 11 155,25 грн; за звітний рік 2016 – усього за рік 18 934,30 грн; за звітний рік 2017 – усього за рік 51 200,00 грн; за звітний рік 2018 – усього за рік 89 352,00 грн; за звітний рік 2019 – усього за рік 100 152,00 грн; за звітний рік 2020 – усього за рік 76 828,35 грн; за звітний рік 2021 – усього за рік 72 500,00 грн; за звітний рік 2022 – усього за рік 41 211,82 грн.

У статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21)).

Таке ж положення містить і стаття 368 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Згідно частини першої статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Згідно зі статтею 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина 3 статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої-третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами тощо.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України).

Відповідно до частини 2 статті 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 №5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Верховний Суд у постанові від 17.01.2024 у справі № 759/14906/18 зазначив, що спільний побут передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Згідно з частинами 1, 2 статті 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу, шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказування не можуть ґрунтуватись на припущеннях.

Судом установлено, що шлюб між сторонами розірвано рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.08.2023 у справі № 638/4520/23, яке набрало законної сили 26.09.2023 та сторонами не оскаржувалося.

У позовній заяві вказується, що за час перебування у шлюбі позивачки з відповідачем, вони за спільні грошові кошти та в рахунок використання спільної праці, 08.04.2021, згідно договору купівлі-продажу придбали майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа якої складає 69.1 м2, а житлова 31.5 м2. Реєстрація права власності на квартиру була здійснена за відповідачем. Вартість квартири на момент укладення договору купівлі-продажу майнових прав на неї складала – 69 600,00 грн.

Доводи позивача ОСОБА_1 стороною відповідача не спростовано.

З огляду на наведене, судом встановлено, що спірне майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , загальна площа якої складає 69.1 м2, а житлова 31.5 м2, набуте під час шлюбу між сторонами і є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Суд враховує постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.03.2024 у справі № 569/4484/22 провадження № 61-11369св23, та вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме, суд визнає за ОСОБА_1 право на 1/2 частку в праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно зі ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273-276, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право на 1/2 частку в праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_5 .

Повне судове рішення складено 24.08.2026.

Суддя О.М. Дяченко