Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №953/639/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/639/26

н/п 2/953/1639/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

17 серпня 2026 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Зуба Г.А.

за участю секретаря - Кулікової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

ВСТАНОВИВ:

26.01.2026 до Київського районного суду м. Харкова через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 , в якій представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитними договорами у розмірі 45596, 60 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662, 40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 16000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 10.08.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 (далі - позичальник та/або відповідач) укладено Договір № 101239502 (далі - Договір). Згідно з п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5000, 00 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 2250, 00 грн., які нараховуються за ставкою 1, 50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно з п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5, 00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів Позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на Картковий рахунок. Відповідно до Розділу 2, сторонами узгоджені умови, щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо. Відповідно до п. 6.1. Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця. Відповідно до п. 6.3. Договору приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід`ємною частиною цього договору. Згідно з п. 6.4. Договору укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

30.11.2021 укладено договір № 30-11-65, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 101239502.

10.03.2023 укладено договір № 10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 101239502.

28.08.2025 укладено договір № 28-08/25, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 101239502.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 101239502.

Крім того, 25.08.2021 між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 (далі - позичальник та/або відповідач) укладено Договір № 555154620217 (далі - Договір). Договором позики передбачено, що на підставі Заявки на позику, підписаної Позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти на суму у загальному розмірі 4000, 00 грн. (далі - позика) на строк встановлений Договором позики зі сплатою 950, 00 % річних за користування позикою. Наголошує, що частиною цього Договору позики є «Загальні умови надання грошових коштів у позику ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ», затверджені наказом директора ТОВ "КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» від 04 квітня 2019 року №20190404-1 (далі - загальні умови). Шляхом підписання цього договору Позичальник прийняв загальні умови у якості умов цього договору позики. Договором позики передбачено, що позика надається позичальнику шляхом перерахування позикодавцем позики на банківський картковий рахунок позичальника за реквізитами його банківської платіжної картки, зазначений у реєстраційної анкеті клієнта - позичальника у системі «Loany» на сайті системи www.loany.com.ua. Відповідно до умов Договору позикт, Позичальник здійснює повернення позики і сплачує проценти згідно із загальними умовами та відповідно до графіку платежів (Додаток №1) до цього договору, є його невід`ємною частиною та підписується позичальником. Графік платежів розміщується в особистому кабінеті позичальника на сайті системи. Договір позики вважається укладеним і набуває чинності (вступає в силу) з моменту його підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором і надання позики та діє до повного виконання зобов`язань, що виниукають з йього договору та/або з порушення його умов п.п. 6.6. Зобов`язання, що виникають з цього договору, припиняються виконанням, проведеним належним чином(не припиняються до їх повного/належного виконання). Згідно з п. 5.2. Договору, до вимог, що виникають з цього договору позики або у зв`язку з ним, застосовується позовна давність у десять років.

18.12.2023 укладено договір № 18/12-2023, відповідно до якого ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 555154620217. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 555154620217.

Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №101239502 від 10.08.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 35350, 00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 5000, 00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 29350, 00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0, 00 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами - 0, 00 грн.; заборгованість за комісіями - 1000, 00 грн.; інфляційні збитки - 0, 00 грн.; нараховані 3% річних - 0, 00 грн.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №555154620217 від 25.08.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 10246, 60 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 4000, 00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 6246, 60 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0, 00 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами - 0, 00 грн.; заборгованість за комісіями - 0, 00 грн.; інфляційні збитки - 0, 00 грн.; нараховані 3% річних - 0, 00 грн.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вищевказаними Договорами, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 45596, 60 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 9000, 00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 35596, 60 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0, 00 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами - 0, 00 грн.; заборгованість за комісіями - 1000, 00 грн.; інфляційні збитки - 0, 00 грн.; нараховані 3% річних - 0, 00 грн.

Представник позивача вказує, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитними договорами, ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з вказаним позовом.

26.01.2026 вказана справа надійшла до суду та розподілена судді Зубу Г.А.

27.01.2026 судом здійснено електронний запит до Реєстру територіальної громади міста Харкова для встановлення місцеперебування відповідача, відповідь на який надано до суду 27.01.2026.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 29.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. 14.08.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача подав клопотання, в якому просить проводити розгляд справи без участі представника позивача, позов підтримав та просив його задовольнити. У прохальній частині позовної заяви зазначив, що проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання повторно не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи наявний поштовий конверт з відміткою про відсутність адресату за адресою, зазначеною в позовній заяві, що свідчить про належне його повідомлення, не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутність до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.

Так, відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ч. 2 ст. 191, ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням пункту 3, пункту 4 частини першої статті 280 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Судом встановлено, що 10.08.2021 ОСОБА_1 на сайті tengo.ua створив та заповнив Анкету-заяву на кредит № 101239502, в якій зазначив свої особисті дані: прізвище, ім`я, по батькові, ідентифікаційний номер, дату народження, номер мобільного телефону, електронну адресу, паспортні дані, адреси реєстрації та проживання, освіту, місце роботи та щомісячні доходи. Надав також згоду, зокрема, щодо правил кредитування (а.с. 42). Вказана Анкета-заява на кредит № 101239502 також містить інформацію про процес оформлення та розгляду заяви 101239502, зокрема, про такі дії: Заповнення заяви 2021-08-10 08:52:26 - 2021-08-10 08:52:43; Автоматична перевірка 2021-08-10 08:52:43 - 2021-08-10 08:52:51; Перевірка у БКІ 2021-08-10 08:52:51 - 2021-08-10 08:52:54; Заповнення заяви 2021-08-10 08:52:54 - 2021-08-10 08:56:28; Скоринг 2021-08-10 08:52:54 - 2021-08-10 08:52:54; Автоматична перевірка 2021-08-10 08:56:28 - 2021-08-10 08:56:53; Перевірка у БКІ 2021-08-10 08:56:53 - 2021-08-10 08:56:57; Скоринг 2021-08-10 08:56:57 - 2021-08-10 08:56:57; Перевірка у БКІ 2021-08-10 08:56:57 - 2021-08-10 08:58:11; Скоринг 2021-08-10 08:58:11 - 2021-08-10 08:58:12; Дата чекінг 2021-08-10 08:58:12 - 2021-08-10 09:03:22; Верифікація за телефоном 2021-08-10 09:03:22 - 2021-08-10 09:46:58; Підтвердження зміни умов 2021-08-10 09:46:58 - 2021-08-10 09:50:55; Обробляється 2021-08-10 09:50:55 - 2021-08-10 09:51:00; Підписання договору 2021-08-10 09:51:00 - 2021-08-10 09:51:37; Оброблено 2021-08-10 09:51:37. Крім того, Анкета-заява на кредит № 101239502 містить погоджені умови кредитування, а саме: замовлена сума - 10000, 00 грн.; погоджена сума - 5000, 00 грн.; строк кредиту - 30 днів (а.с. 42 на звороті).

10.08.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» укладено Договір про споживчий кредит № 101239502 (індивідуальна частина) на суму 5000, 00 грн. (п. 1.2 Договору). Відповідно до умов Договору кредит надається строком на 30 днів з 10.08.2021 (строк кредитування) (п. 1.3 Договору); термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 09.09.2021 (п. 1.4 Договору); комісія за надання кредиту: 1000, 00 грн., яка нараховується за ставкою 20, 00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 Договору); проценти за користування кредитом: 2250, 00 грн., які нараховуються за ставкою 1, 50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 Договору); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5, 00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 Договору) (а.с. 35-39).

Відповідно до п. 6.1 Договору цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного Договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому та підтверджує, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору; він не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання Кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність Позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього Договору про які він не повідомив Товариство (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо), зокрема Позичальник підтверджує, що він не подавав до суду заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, стосовно нього відсутнє відкрите провадження у справі про неплатоспроможність (банкрутство) та, що на момент укладення цього договору підстав передбачених Кодексом України з питань банкрутства для відкриття такого провадження не існує; вся інформація надана Товариству, в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; він відповідає вимогам Заявника, що встановлені розділом 2 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору; він не є військовослужбовцем та не проходить один з видів військової служби, визначених ч.6 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в момент укладення цього Договору (п. 6.3. Договору).

У п. 6.4. та п. 6.5. Договору сторони погодили, що укладення Товариством Кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом Кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Згідно з даними, які містяться у Довідці про ідентифікацію даний договір підписаний 10.08.2021 у формі одноразового ідентифікатора S94071 відповідачем ОСОБА_1 , який було направлено 10.08.2021 на номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 48).

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Також, статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону визначає, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Так, на підтвердження укладання Договору про споживчий кредит з ТОВ «МІЛОАН», Позивачем надано договір, який було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений Відповідачем для електронного підпису, відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що Відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі Кредитний договір.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Договір про споживчий кредит № 101239502 підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора. Отже, кредитний договір був укладений в електронній формі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання перед Відповідачем за Кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 5000, 00 грн.

Факт надання коштів відповідачу підтверджується Квитанцією № 267bec80-e400-4de0-94d5-bb6027d23649_637641895044804283 від 10.08.2021, сума: 5000, 00 грн., платник: ТОВ «МІЛОАН», отримувач: Власник платіжної картки НОМЕР_6 (а.с. 49).

Згідно з Відомостями про щоденні нарахування та погашення за підписом Генерального директора ТОВ «МІЛОАН» Вініченка О.В. загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № 101239502 становить 13850, 00 грн., з яких: 5000, 00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7850, 00 грн. - заборгованість по процентам; 1000, 00 грн. - заборгованість по комісії (а.с. 50-51).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Пунктом 3.2.6. Договору передбачено, що ТОВ «МІЛОАН» має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника. У випадку, якщо після відступлення прав вимоги за цим Договором Кредитодавець отримає від Позичальника платіж (кошти) для погашення існуючої заборгованості за цим Договором, такий платіж (кошти) відповідно до ч.2 ст.516 Цивільного кодексу України Позичальнику не повертаються і зараховуються в рахунок виконання зобов`язань Позичальника за цим Договором.

30.11.2021 було укладено договір № 30-11-65, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 101239502 від 10.08.2021 (а.с. 59-67).

Відповідно до п. 2.1 Договору за цим Договором Клієнт - Первісний Кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 65369380 грн. 75 коп., а Фактор зобов`язується, здійснивши Фінансування в порядку, передбаченому цим Договором, прийняти право грошової вимоги до Боржників, що належить Клієнту, і стає Новим Кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між Клієнтом і Боржниками.

Згідно з п. 7.1 Договору сторони домовились, що розмір Фінансування за Реєстром Боржників складає 2601567 грн. 70 коп.

Відповідно до платіжного доручення № 308250004 від 03.12.2021 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» сплатило на рахунок ТОВ «МІЛОАН» оплату лоту згідно з договором факторингу № 30-11-65 від 30.11.2021 без пдв у розмірі 2601567, 70 грн. (а.с. 68).

Згідно з Актом приймання-передавання Реєстру Боржників за Договором Факторингу №30-11-65 від 30.11.2021, складеного 03.12.2021, Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників кількістю 3063 штук, після чого, з урахуванням умов Договору факторингу № 30-11-65 від 30.11.2021, від Клієнта до Фактора переходять Права Вимоги Заборгованості від Боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей. Реєстр Боржників передано в повному об`ємі відповідно до умов Договору факторингу № 30-11-65 від 30.11.2021, будь-яких зауважень до зазначеного Реєстру немає (а.с. 69).

У Витязі з реєстру боржників (Додаток № 3 до Договору) від 30.11.2021, боржником зазначено за № 356 - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , номер договору № 101239502, сума заборгованості за тілом кредиту - 5000, 00 грн., сума заборгованості по процентам - 7850, 00 грн., сума заборгованості по комісії - 1000, 00 грн., загальна сума заборгованості за кредитом - 13850, 00 грн. (а.с. 75).

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 101239502 станом на 10.03.2023 складає 35350, 00 грн., з яких: 5000, 00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7850, 00 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 1000, 00 грн. - заборгованість з комісії; 21500, 00 грн. - нараховані відсотки згідно з кредитним договором (а.с. 52).

Таким чином, до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відповідно до укладеного Договору факторингу № 30-11-65 перейшло право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором № 101239502 від 10.08.2021.

10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за Кредитними договорами до позичальників (а.с. 76-86).

Відповідно до умов вищезазначеного Договору ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заміняє ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами, в тому числі за Договором № 101239502 від 10.08.2021.

На підставі Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023, Акту прийому-передачі Реєстру боржників за Договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023, Реєстру Боржників до Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023, Додаткової угоди № 7 до Договору №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023, Акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.03.2023, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Право грошової вимоги до ОСОБА_1 (№ з/п НОМЕР_3 ) за Кредитним договором № 101239502 від 10.08.2021 на суму заборгованості у розмірі 35350, 00 грн., з яких: 5000, 00 грн. - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 29350, 00 грн. - сума заборгованості за нарахованими процентами, 1000, 00 грн. - сума заборгованості за нарахованими комісіями (а.с. 76-86, 12, 9-10, 11, 14 - 16, 17).

Згідно з Розрахунком заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за кредитним договором № 101239502, станом на 28.08.2025, загальна заборгованість складає 35350, 00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5000, 00 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 29350, 00 грн., заборгованість за комісією на дату відступлення права вимоги - 1000, 00 грн. (а.с. 56).

28.08.2025 між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір №28-08/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Коллект Центр» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право грошової вимоги до позичальників (а.с. 88-96).

Згідно з п. 2.1 вказаного Договору за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, надалі за текстом - Боржники, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору (далі - Реєстр Боржників), включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників, за Договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 7.1 Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 28-08/25 сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Договорами позики (Кредитними договорами), відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Первісному кредитору грошові кошти у сумі 236153, 20 грн. - Ціна договору.

Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором №28-08/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 28.08.2025 передбачено, що ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» склали цей Акт про те, що на виконання умов Договору №28-08/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 28.08.2025, Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв Реєстр Боржників. Загальна кількість Кредитних договорів за Реєстром Боржників - 3604. Після цього, з урахуванням умов Договору №28-08/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 28.08.2025, від Первісного кредитора до Нового кредитора переходять Права Вимоги Заборгованості до Боржників і Новий кредитор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей. Реєстр Боржників передано в повному об`ємі відповідно до умов Договору №28-08/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 28.08.2025. Будь-яких зауважень до зазначеного Реєстру немає (а.с. 101).

Згідно з даними, які містяться в Акті зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.09.2025, ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» уклали цей Акт про те, що ТОВ «Коллект Центр» має перед ТОВ «Факторинг Партнерс» непогашені грошові зобов`язання у сумі 264394, 74 грн. ТОВ «Факторинг Партнерс» має перед ТОВ «Коллект Центр» непогашене грошове зобов`язання у сумі 236153, 20 грн., що виникло на підставі Договору № 28-08/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 28.08.2025. Керуючись статтею 601 ЦК України, Сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов`язаннями, зазначеними у п. 1 та п. 2 цього Акта і таким чином з моменту підписання цього акта вважатимуть: зобов`язання ТОВ «Факторинг Партнерс» перед ТОВ «ФК «Коллект Центр» припиняються в повному обсязі в сумі 236153, 20 грн. (а.с. 100).

Відповідно до Витягу з Додатку № 3 до Договору №28-08/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 28.08.2025 «Реєстр Боржників» до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 (порядковий номер 1424) за кредитним договором № 101239502, загальна заборгованість складає 35350, 00 грн., з яких: 5000, 00 грн. - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 29350, 00 грн. - сума заборгованості за нарахованими процентами; 1000, 00 грн. - відповідальність за порушення грошового зобов`язання (а.с. 103-105, 106).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.

За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, позивачем доведено факт відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 101239502 від 10.08.2021, шляхом укладення договорів про відступлення прав вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», від ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та, відповідно, від ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

Згідно з Розрахунком заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за кредитним договором № 101239502, сформований за період з 28.08.2025 по 08.01.2026, загальна заборгованість складає 35350, 00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5000, 00 грн., заборгованість за відсотками - 29350, 00 грн., заборгованість за комісією - 1000, 00 грн. (а.с. 58).

У статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За змістом вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

При вирішенні заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договором № 101239502 від 10.08.2021 визначено, що ОСОБА_1 отримав у кредит грошові кошти зі сплатою відсотків за його користування.

Як вбачається з Кредитного договору № 101239502 від 10.08.2021 сума кредиту становить 5000, 00 грн. (п. 1.2 Договору). Відповідно до умов Договору кредит надається строком на 30 днів з 10.08.2021 (строк кредитування) (п. 1.3 Договору); термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 09.09.2021 (п. 1.4 Договору); комісія за надання кредиту: 1000, 00 грн., яка нараховується за ставкою 20, 00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 Договору); проценти за користування кредитом: 2250, 00 грн., які нараховуються за ставкою 1, 50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 Договору); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5, 00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 Договору) (а.с. 35-39).

Згідно з п. 2.2.1 Кредитного договору № 101239502 від 10.08.2021 позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору.

Пролонгація строку кредитування визначена пунктом 2.3 Кредитного договору № 101239502 від 10.08.2021.

Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства tengo.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https://tengo.ua/s/documents і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору (пункт 2.3.1.1. Договору № 101239502 від 10.08.2021).

Пунктом 2.3.1.2. Договору № 101239502 від 10.08.2021 визначено, що Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п.1.4. Договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування (пункт 2.4.1. Договору № 101239502 від 10.08.2021).

З наведеного вбачається, що сторони у Договорі № 101239502 від 10.08.2021 погодили умови про автопролонгацію, відтак правовідносини щодо продовження строку кредитування регулюються умовами щодо порядку автопролонгації строку кредиту, які мають бути виконані належним чином відповідно до умов Договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів законодавства, а за їх відсутності - відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Суд зауважує, що відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, станом на дату закінчення строку кредиту Кредитного договору № 101239502 від 10.08.2021, передбаченого п. 1.4 Договору (09.09.2021), у відповідача ОСОБА_1 була наявна заборгованість за кредитом, згідно з п. 2.3.1.2. Кредитного договору № 101239502 від 10.08.2021 відбулася автопролонгація строку кредитування. Загальна кількість автопролонгацій за цим Договором обмежується загальною кількістю календарних днів користування кредитом, яка не може бути більшою за 60 календарних днів (пункт 2.3.1.2. Договору № 101239502 від 10.08.2021).

З Відомості про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором № 101239502 від 10.08.2021, наданої ТОВ «МІЛОАН», вбачається, що нарахування відсотків здійснювалося з 11.08.2021 по 09.09.2021 та з 10.09.2021 по 08.11.2021. Цей період становить 90 календарних днів, а тому нарахування відсотків відбувалося у межах строків, визначених п. 1.4 та п. 2.3.1.2 Кредитного договору. При цьому з 11.08.2021 по 09.09.2021 (30 днів) нарахування відсотків здійснювалося відповідно до п.1.5.2 Кредитного договору за ставкою 1, 50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Станом на тридцятий день користування кредитом заборгованість за відсотками становила 2250, 00 грн. Проте відповідач продовжив користуватися кредитними коштами після завершення строку кредитування згідно з п. 2.3.1.2 Кредитного договору, а тому відсотки продовжували нараховуватися з 10.09.2021 по 08.11.2021 (60 днів) відповідно до умов п. 1.6 Кредитного договору за ставкою 5, 00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, та за цей період їх сума становила 5600, 00 грн. (а.с. 50-51).

Таким чином, позивачем правомірно нараховувалися відсотки за користування кредитом за період з 11.08.2021 по 08.11.2021.

Разом з цим, судом встановлено, що після укладення Договору факторингу № 30-11-65 від 30.11.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», продовжувалося нарахування відсотків за кредитним договором після закінчення строку його дії.

При зверненні до суду з позовом позивач просив стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 40250, 00 грн., яка утворилася станом на 10 січня 2023 року (а.с. 108).

При зверненні до суду з позовом позивач надав розрахунок заборгованості за кредитним договором, складений ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», станом на 10.03.2023. З цього розрахунку вбачається, що відсотки за користування наданим кредитом продовжували нараховуватись поза межами строку кредитування, а саме з 30.11.2021 по 23.02.2022 та становлять 21500, 00 грн. за цей період.

Нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза визначеними строками суперечить вимогам ЦК України.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 червня 2020 року у справі №922/3578/18 зазначила, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).

Санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань (пункт 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18).

У даному випадку матеріали справи свідчать про те, що позивачем було заявлено до стягнення з відповідачки відсотки за користування кредитними коштами поза межами строку дії Кредитного договору. При цьому позовних вимог про стягнення грошових коштів за прострочення виконання зобов`язання відповідно до ст.625 ЦК України позивач не заявляв.

У Розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 101593883 від 17.08.2021, складеному ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», у рядках № 6 та № 7, які мають назви: «Нараховані 3 % річних за користування грошовими коштами у відповідності до ст.625 ЦК України» та «Інфляційні збитки за користування грошовими коштами у відповідності до ст.625 ЦК України» відповідно, зазначено до стягнення 0, 00 грн. (а.с. 52).

Розрахунок заборгованості в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач не надавав та вимог про стягнення таких коштів не заявляв.

За неповернення кредитних коштів після закінчення строку, на який вони були надані, може настати відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, проте регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України та охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватися одночасно, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.

Позивач ототожнює відсотки за користування кредитними коштами та відсотки, які підлягають сплаті боржником за прострочення виконання зобов`язання, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Як вбачається зі змісту позову, у даному випадку були заявлені до стягнення саме відсотки, розраховані за ставкою, визначеною умовами Договору за користування кредитом, а не пеня за порушення умов Договору відповідно до норми ст. 625 ЦК України.

З урахуванням викладеного, слід відмовити у задоволенні позову в частині стягнення відсотків у розмірі 21500, 00 грн., нарахованих ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за Кредитним договором № 101239502 від 10.08.2021 поза межами строку кредитування.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за Договором № 101239502 від 10.08.2021 підлягають частковому задоволенню у розмірі 12850, 00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5000, 00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 7850, 00 грн.

Що стосується вимог в частині стягнення нарахованої та несплаченої комісії за надання кредиту суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Пунктом 1.5.1 Договору про споживчий кредит № 101239502 від 10.08.2021 передбачена комісія за надання кредиту в розмірі 1000, 00 гривень, яка нараховується за ставкою 20, 00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачці та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Матеріали справи також не містять доказів, що споживач користувався такими послугами.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 677/1535/15, 21.07.2021 у справі № 751/4015/15, 15.12.2021 у справі № 209/789/15, 12.04.2022 у справі № 640/14229/15 та від 20.07.2022 у справі № 343/557/15-ц.

Оскільки положення Договору про споживчий кредит № 101239502 від 10.08.2021 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 1000, 00 грн. суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, відтак, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 1000, 00 грн., які безпідставно включені позивачем до суми загальної вартості кредиту.

Крім того, судом встановлено, що 25 серпня 2021 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 укладено договір позики №555154620217, за умовами якого на підставі заявки на позику від 25 серпня 2021 року, підписаної позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позикодавець надає на умовах строковості, зворотності, платності грошові кошти на суму у загальному розмірі 4000, 00 грн, які у випадку проведення пролонгації/реструктуризації заборгованості направляються на погашення заборгованості за договором позики № 555154620217 від 25.08.2021, укладеного між сторонами, на строк 30 календарних днів під проценти, вказані в п.1.1.1., а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику та сплатити зазначені проценти. Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором (а.с. 53-55).

Відповідно до п.п. 1.1.1. Договору позики сторони погодили тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання позичальником умов договору та становить: знижена процентна ставка, фіксована становить 1,10 % за день (400,00 % річних) від суми позики в межах строку надання позики, зазначеного в п. 1.1. цього Договору, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення заборгованості або здійснить таке погашення протягом 1 календарного дня, що слідує за датою закінчення такого строку; стандартна процентна ставки, фіксована становить 2,60% за день (950,00% річних) від суми позики та застосовується в межах строку надання позики, зазначеного в п. 1.1. цього Договору, якщо позичальник не виконав умови, зазначені в п.п.1.1.1.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки, та у межах періоду прострочення, але не більше 30 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Положеннями п. 2.1. Договору позики встановлено, що позика надається позичальнику шляхом перерахування позикодавцем позики на банківський картковий рахунок позичальника за реквізитами його банківської платіжної картки, зазначений у реєстраційній анкеті клієнта - позичальника.

Пунктом 2.2. Договору позики встановлено, що датою надання позики є дата списання грошових коштів з поточного рахунку позикодавця на банківський картковий рахунок позичальника, передбачений у п.2.1. цього договору.

Згідно з п. 2.3. Договору позики у випадку проведення сторонами пролонгації/реструктуризації заборгованості за раніше укладеним Договором позики, позика позичальнику надається шляхом погашення позикодавцем заборгованості за раніше укладеним Договором позики та проведення відповідних бухгалтерських проводок в системі з одночасним формуванням позичальником заборгованості за цим договором в розмірі, що дорівнює не погашеній заборгованості за попереднім договором позики.

Положеннями п. 3.1. Договору позики передбачено, що позичальник здійснює повернення позики і сплачує проценти згідно із загальними умовами та відповідно до графіку платежів (Додаток № 1 до цього Договору, є його невід`ємною частиною та підписується позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором у вигляді смс коду). Графік платежів розміщується в особистому кабінеті позичальника на сайті системи.

Зі змісту Договору вбачається, що між сторонами узгоджений графік повернення кредиту, який зазначений у Додатку № 1 до договору позики № 555154620217 від 25.08.2021 (а.с. 74).

У Додатку № 2 до договору позики № 555154620217 від 25.08.2021 наведений розрахунок загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором.

Умови кредитування, серед іншого, відображені й в паспорті споживчого кредиту (а.с. 97-99).

Договір позики № 555154620217 від 25.08.2021 підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора - «1440».

Згідно з даними, які містяться в довідці про ідентифікацію по договору № 555154620217 від 25.08.2021, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , отримав одноразовий ідентифікатор «1440» 25.08.2021 на номер телефону - НОМЕР_4 (а.с. 127).

Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами була досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов`язання з повернення кредитних коштів.

З долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 4000, 00 грн. шляхом транзакції в системі LIQPAY, ID платежу 1743933876 на картку VISA НОМЕР_5 , що підтверджується довідкою про переказ коштів від 25.08.2021 о 10:23 (а.с. 128).

Відповідно до довідки по договору позики № 555154620217 від 25.08.2021, що надана первісним кредитором ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» заборгованість ОСОБА_1 становить 10246, 60 грн. (а.с. 33-34).

18 грудня 2023 між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладений договір факторингу № 18/12-2023, відповідно до якого ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» відступила на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом та боржником (а.с. 19-25).

Відповідно до п. 7. 1 Договору факторингу № 18/12-2023 від 18.12.2023 сторони домовились, що розмір Фінансування за Реєстром Боржників складає 1100000, 00 грн.

З платіжної інструкції № 793 від 27.12.2023 вбачається, що ТОВ «Факторинг Партнерс» сплатило на користь ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» 1100000, 00 грн., призначення платежу: оплата за договором факторингу №18/12-2023 від 18 грудня 2023 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» (а.с. 27).

21 грудня 2023 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладений Додатковий договір № 1 до договору факторингу № 18/12-2023 від 18 грудня 2023 року (а.с. 26).

Зі змісту акту приймання-передавання Реєстру боржників в паперовому вигляді за договором факторингу № 18/12-2023 від 18 грудня 2023 року слідує, що ТОВ «Факторинг Партнерс» та ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» уклали даний акт про те, що на виконання умов договору факторингу № 18/12-2023 від 18 грудня 2023 року, укладеного між клієнтом та фактором, клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників відповідно до розділу 6 Договору, якими підтверджується дійсність та наявність грошових прав Вимог та боржників (а.с. 28).

Відповідно до Реєстру боржників, що є додатком № 3 до договору факторингу № 18/12-2023 від 18 грудня 2023 року ТОВ «Факторинг Партнерс» набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 (порядковий номер 11961) в сумі 10246, 60 грн, з яких: 4000 грн - заборгованість за основним зобов`язанням; 6246, 60 грн - заборгованість нарахованими процентами (а.с. 30-32).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За змістом вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору. Зокрема, відповідно до частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Як вбачається з матеріалів справи, договір позики № 555154620217 від 25.08.2021 містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму позики, дату її видачі, строк повернення грошових коштів, розмір процентів, умови кредитування.

У нижньому рядку договору позики зазначено, що позичальник підписав вказаний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

За вказаних обставин суд вважає встановленим факт укладення між відповідачем та ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія», правонаступником якого є ТОВ «Факторинг партнерс» договір позики № 555154620217 від 25.08.2021 з дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.

За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджено факт відступлення права грошової вимоги ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» до ТОВ «Факторинг партнерс» до боржника ОСОБА_1 за договором позики № 555154620217 від 25.08.2021.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

З матеріалів справи вбачається, що договір позики № 555154620217 від 25.08.2021, укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором, відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.

Відповідач не надав даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, не надав беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав його звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Суд зазначає, що відповідач, підписавши договір, підтвердив те, що ознайомився з текстом договору та Правилами, отримав всю необхідну інформацію, що забезпечує вірне розуміння змісту послуги та погодився з умовами кредитного договору, у тому числі строку кредитування, розміру кредиту та процентів, порядком їх нарахування, був обізнаний про реальну проценту ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування позикою у повному розмірі не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором за несвоєчасне погашення кредиту та сплати відсотків, що відповідає вимогам закону та фактичним обставинам у справі.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 555154620217 від 25.08.2021 у розмірі 10246, 60 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підлягає стягненню заборгованість за договорами № 101239502 від 10.08.2021, № 555154620217 від 25.08.2021 у розмірі 23096 (двадцять три тисячі дев`яносто шість) грн. 60 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 9000, 00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 14096, 60 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

У пред`явленому позові позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 16000, 00 гривень.

Так, судом встановлено, що між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» в особі керуючого партнера Бурдюг Тетяни Вікторівни Договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 (а.с. 118-121).

На підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16000, 00 грн. позивачем надано наступні докази: укладений між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» в особі керуючого партнера Бурдюг Тетяни Вікторівни Договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024; Заявку на надання юридичної допомоги № 397 від 01.12.2025; Витяг з Акту № 25 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025, відповідно до якого АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» надало ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наступні послуги професійної правничої допомоги:

1) Надання усної консультації з вивченням документів тривалістю 2 години вартістю 4000, 00 грн.;

2) Складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 4 год. - 12000, 00 грн.Таким чином, суд приходить до висновку, що ця вимога обґрунтована, однак підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування виходить з критерію реальності та необхідності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Проте суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У постанові від 22 березня 2023 року Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьоюп`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 137 ЦПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 141 цього Кодексу.

Беручи до уваги те, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає висновку, викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи», Суд вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У такому разі, суди мають таке право відповідно до висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 907/746/17, від 30 листопада 2020 року у справі № 922/2869/19, від 11 листопада 2021 року у справі № 910/7520/20, від 13 грудня 2022 року у справі № 910/429/21.

У справі, що переглядається, суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись, в тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц), дійшов висновку не присуджувати відповідачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.

Частиною третьою статті 137 ЦПК України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Подібні правові висновки також було викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21.

Оцінюючи надані позивачем докази в підтвердження обсягів понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що перелік послуг, зазначений у договорі, відповідають критеріям дійсності та необхідності, однак при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд також виходить з того, що ця справа, з огляду на предмет та підстави позову, сталість законодавство та судової практики щодо спірних правовідносин, не є спором значної складності та не потребувала дослідження великого обсягу доказів та витрачання значного обсягу часу для подання цього позову.

Отже, вимога про розподіл судових витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню у сумі 5000, 00 гривень, що в даному випадку є співрозмірним розміром.

Згідно з ч. 5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державахучасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 0602540022 від 22 січня 2026 року при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 гривень (а.с. 1).

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача на 50, 65 %, з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1348, 51 гривень (2662, 40 х 50, 65 % = 1348, 51).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 625, 629, 1050 ЦК України, п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, ст. ст. 10-13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 264-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договорами № 101239502 від 10.08.2021, № 555154620217 від 25.08.2021 у розмірі 23096 (двадцять три тисячі дев`яносто шість) грн. 60 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 9000, 00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 14096, 60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» витрати по сплаті судового збору в сумі 1348 (одна тисяча триста сорок вісім) грн. 51 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» витрати на правову допомогу у розмірі 5000, 00 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження за адресою: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , Місцеперебування за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 17 серпня 2026 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ