Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №352/2139/26 — Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2139/26

Провадження № 3/352/573/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Суддя Тисменицького районного суду Івано-Франківської області Гриньків Д.В., розглянувши матеріали, які надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , молодшого сержанта

за частиною 2 статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), -

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 172-15 КУпАП №258:

молодший сержант ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізапії, займаючи командира відділення управління 2 взводу радіоелектронної боротьби 2 роти радіоелектронної боротьби Ї батальйону радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_1 та на підставі Бойового розпорядження від 09.04.2026884дск, будучи наділеним організаційно-розпорядчими функціями, діючи умисно, протиправно, всупереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов`язків, в умовах особливого періоду, вчинив недбале ставлення до військової служби, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.172-15 ч.2 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненому не визнав. Пояснив, що про стан сп`яніння ОСОБА_2 йому стало відомо після телефонного дзвінка іншого військового, після чого ОСОБА_1 одразу вирушив до місця його перебування.

Дослідивши матеріали справи, доходжу наступного висновку.

Нормами статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням є (проступок) протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Частиною 2 статті 172-15 КУпАП передбачена відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Суб`єктом даного правопорушення є військова службова особа.

В примітці до статті 172-13 КУпАП вказано, що військова службова особа - це військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

З об`єктивної сторони правопорушення, передбачене ст. 172-15 КУпАП, характеризується суспільно-небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього.

Службова недбалість може проявлятись у формі: 1) невиконання службових обов`язків через несумлінне ставлення до них або 2) неналежного виконання службових обов`язків через несумлінне ставлення до них. Невиконання службових обов`язків означає невиконання службовою особою дій, передбачених як безумовних для виконання нею по службі.

Неналежне виконання службових обов`язків - це такі дії службової особи в межах службових обов`язків, які виконані не так, як того вимагають інтереси служби.

До протоколу про військове адміністративне правопорушення уповноваженою особою не долучено документу, де були б зазначені службові обов`язки ОСОБА_1 .

Крім того, суд звертає увагу на те, що недбале ставлення до служби означає невиконання або неналежне виконання військовою, службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них.

Якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов`язків (у зв`язку з виконанням інших покладених на неї обов`язків внаслідок нетривалої роботи на посаді та за відсутності досвіду тощо), не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним.

З наведеного вбачається, що для встановлення факту недбалого ставлення до військової служби є необхідним встановити не тільки факт невиконання військовослужбовцем певного обов`язку, але й те, що він мав місце саме внаслідок недбалості, тобто у зв`язку із тим, що особа за наявності реальної можливості виконання своїх обов`язків проявила до них байдужість та несумлінність.

В той же час, в судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив, що одразу після отримання телефонного дзвінка від іншого військовослужбовця із повідомленням про перебування ОСОБА_2 в кафе, одразу вирушив до місця його перебування. Будь-яких доказів на спростування цих обставин матеріали справи не містять.

На переконання суду, виключно тільки факт прибуття працівників поліції та ВСП на місце події раніше ОСОБА_1 не може свідчити про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п. 50-55 Рішення від 06.09.2005 року) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.

Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series А заява N 25).

Крім того, у справі «Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom» (N 46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 N 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Отже, на переконання суду, вказані обставини виключають можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вказаною статтею.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ч.2 ст.172-15, ст.ст. , 221, 284, 285, 289, 294 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-15 КУпАП- закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.