Вирок від 20 серпня 2026 р. у справі №179/1967/24 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/1967/24

1-кп/179/20/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12024041470000199 від 06.08.2024 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Поливанівка Магдалинівського району Дніпропетровської області, з повною середньою освітою, військовослужбовця військової служби за контрактом, на посаді старшого водія 1 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 3 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший сержант», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

раніше судимого 26.07.2022 вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області за ч. 5 ст. 407 КК України до покарання у вигляді 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 62 КК України замінено покарання у вигляді 6 місяців позбавлення волі на покарання у вигляді 6 місяців тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

06.03.2025 вироком Жовківського районного суду Львівської області за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 70, ч. 5 ст. 71 КК України до покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ухвали Подільського районного суду м. Полтави від 03.07.2025 звільненого умовно-достроково від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі, на невідбуту частину 4 роки 10 місяців 22 дні, для проходження військової служби за контрактом,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 4 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно наказу командира військової частини № НОМЕР_2 від 06 березня 2022 року № 4 старшого сержанта, відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Згідно ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статуту внутрішньої служби ЗС України) старший сержант ОСОБА_4 , як військовослужбовець, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан (строк дії воєнного стану в Україні продовжено відповідно до Указу Президента України від 23 липня 2024 року № 469/2024).

27 липня 2024 року приблизно о 23 год. 00 хв., більш точного часу досудовим розслідуванням не надалось можливим встановити, ОСОБА_4 прийшов до місця мешкання своєї сусідки ОСОБА_5 , яка проживає по АДРЕСА_2 , з метою крадіжки особистого майна належного останній.

В подальшому, ОСОБА_4 шляхом вільного доступу зайшов через незачинені вхідні двері до житлового будинку ОСОБА_5 , де прослідував до однієї із кімнат, в якій помітив на ліжку мобільний телефон марки Xiaomi Redmi Note 12 Pro, моделі 2209116 AG, об`ємом оперативної пам`яті 8 Gb, влаштованої пам`яті 256 Gb.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , діючи таємно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, переконавшись, що його дії залишаються таємними для оточуючих, бажаючи довести свій злочинний умисел до кінця, взяв у руки вказаний мобільний телефон та поклав його до своєї кишені, після чого направився до свого місця проживання, тим самим місце вчинення кримінального правопорушення покинув, розпорядившись викраденим мобільним телефоном на власний розсуд в корисливих для себе цілях.

Своїми неправомірними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальний збиток на суму 7544 грн. 64 коп.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину в обсязі пред`явленого обвинувачення по ст. 185 ч. 4 КК України не визнав та суду пояснив, що він 27.07.2024 вживав алкогольні напої разом з чоловіком потерпілої - ОСОБА_6 на території подвір`я потерпілої у АДРЕСА_2 . Потім він відвів ОСОБА_6 до кімнати у його будинок та ОСОБА_6 надав йому мобільний телефон, який належав його дружині, щоб він зробив налаштування у телефоні. Мобільний телефон був інший, не такий як зазначено в обвинувальному акті. Він до теперішнього часу спілкується і з потерпілою, і з її сином. Під час досудового розслідування при проведенні з ним слідчих дій, він говорив те, що йому сказав слідчий. Вважає, що під час судового розгляду прокурором не доведено, що саме він викрав мобільний телефон потерпілої, не доведено який саме телефон було викрадено та його вартість, тому просив виправдати його за ч. 4 ст. 185 КК України.

Показання ОСОБА_4 у судовому засіданні, суд вважає надуманими та неспроможними, оскільки вони суперечать фактам, встановленим при судовому розгляді кримінального провадження, та розцінює їх як версію обвинуваченого на захист з метою уникнення відповідальності за скоєне.

Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засідання пояснила, що ОСОБА_4 вона добре знає, він дуже часто до них приходив додому. Її покійний чоловік відносився до ОСОБА_4 , як до сина. 27.07.2024 вона перебувала вдома разом з чоловіком ОСОБА_7 та сином за адресою: АДРЕСА_1 . Вона, її чоловік та син вже спали, потім вона прокинулася та пішла на кухню готувати їжу на сніданок. Це було влітку, погода була жарка, тому двері були не зачинені. На вхідних дверях у будинок у них була москітна сітка. Коли вона знаходилася у кухні, то почула, що хтось ходить по будинку, вона подумала, що прокинувся або чоловік, або син. Це було приблизно о 23.00 годині. Потім вона побачила ОСОБА_4 , який зайшов до кухні. Вона запитала у ОСОБА_4 , що він робить у неї в будинку. ОСОБА_4 побачивши її, почав викручуватися, казати, що він нічого не вкрав у нас. Вона бачила, що ОСОБА_4 був у нетверезому стані, тому сказала щоб він йшов додому. Потім, коли ОСОБА_4 покинув будинок, вона пішла до кімнати, де залишила свій мобільний телефон. Однак, у кімнаті мобільного телефону не було. Вона розбудила чоловіка та сина, які стали дзвонити до неї на мобільний телефон, однак телефон був вимкнений. У неї був мобільний телефон чорного кольору Xiaomi, якої марки вона не знає, телефон їй подарував син. Вона не пам`ятає, щоб 27.07.2024 ОСОБА_4 та її чоловік разом проводили дозвілля у них у дворі. Вона у той день ОСОБА_4 до 23.00 год. не бачила. Полагодити телефон ОСОБА_4 вона не просила.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що потерпіла ОСОБА_5 є його сусідкою. Він знає і потерпілу, і обвинуваченого ОСОБА_4 . Він бачив, що ОСОБА_4 проходив через територію подвір`я ОСОБА_5 , в який час це було та коли не пам`ятає, пам`ятає, що це було ввечері, вже було темно. Він бачив лише як ОСОБА_4 йшов через двір та виходив із двору потерпілої ОСОБА_5 . Він потім зранку повідомив ОСОБА_5 про те, що бачив на території подвір`я ввечері ОСОБА_4 . Як сусід він не пам`ятає, щоб у той день ОСОБА_4 та чоловік потерпілої ОСОБА_6 відпочивали разом на території подвір`я потерпілої.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні провину за ч. 4 ст. 185 КК України не визнав, його винність доведена сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів.

Згідно протоколу огляду місця події від 28.07.2024 у присутності понятих було оглянуто територію подвір`я домоволодіння АДРЕСА_1 .

Згідно протоколу огляду від 14.08.2024 у присутності понятих, за участю ОСОБА_4 було оглянуто мобільний телефон марки Xiaomi Redmi Note 12 Pro, чорного кольору, який ОСОБА_4 добровільно видав для огляду.

Із дослідженого у судовому засіданні відеозапису огляду від 14.08.2024 вбачається, що ОСОБА_4 добровільно видав працівникам поліції мобільний телефон марки Xiaomi Redmi Note 12 Pro, чорного кольору.

Під час проведення слідчої дії – протоколу огляду ніякого примусу з боку працівників поліції не застосовувалось, обвинувачений ОСОБА_4 поводив себе адекватно та природньо, та добровільно у присутності понятих видав працівникам поліції мобільний телефон марки Xiaomi Redmi Note 12 Pro, чорного кольору.

Згідно висновку експерта судової товарознавчої експертизи № 2917 від 15.08.2024 ринкова вартість, бувшої у використанні мобільного телефону марки Xiaomi Redmi Note 12 Pro, моделі 2209116 AG, об`ємом оперативної пам`яті 8 Gb, влаштованої пам`яті 256 Gb, в працюючому та неушкодженому стані, придбаного у липні 2023 року, станом на 27.07.2024 становить 7 544,64 грн.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 11.10.2024 за участю ОСОБА_4 , останній детально розповів про обставини вчинення ним кримінального правопорушення 27.07.2024 близько 23:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 .

Із дослідженого у судовому засіданні відеозапису протоколу проведення слідчого експерименту від 11.10.2024 вбачається, що ОСОБА_4 детально розповів про обставини вчинення ним кримінального правопорушення 27.07.2024. При цьому при проведенні слідчого експерименту ОСОБА_4 зазначив, що він 27.07.2024 близько 23.00 год. прийшов до будинку АДРЕСА_1 , до місця мешкання своєї сусідки ОСОБА_5 , вхідні двері були відчиненні, лише на вході була москітна сітка. Він пройшов до кімнати та побачив мобільний телефон Xiaomi, який він забрав та поклав до своєї кишені, після чого зустрів ОСОБА_5 , яка запитала у нього, що він тут робить. Потім він пішов додому та витягнув SIM-картку з телефону, зламав її і викинув. Викрав мобільний телефон, оскільки у нього було скрутне матеріальне положення.

Під час проведення слідчого експерименту ніякого примусу з боку працівників поліції не застосовувалось, обвинувачений ОСОБА_4 поводив себе адекватно та природньо, зазначав специфічні деталі обставин вчинення кримінального правопорушення.

Суд визнає, що зазначені докази по справі зібрані у порядку і відповідно до вимог КПК України, є належними, допустимими та достатніми для постановлення вироку.

Зазначені докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 є належними, достатніми та допустимими, оскільки, у відповідності до ст.ст. 84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому КПК та Конституцією України.

Незважаючи на повне невизнання провини, винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України в обсязі, встановленому вироком, повністю доведена сукупністю зібраними у справі і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Свідчення обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні суд вважає надуманими і неспроможними, оскільки вони суперечать даним, встановленим при судовому розгляді справи і надані з метою уникнення відповідальності за скоєне, в зв`язку з чим, ці свідчення судом не можуть бути прийняті до уваги.

Разом з тим, суд приймає до уваги такими, що відповідають дійсності свідчення ОСОБА_4 , дані їм в ході проведення слідчого експерименту, оскільки ці свідчення не суперечливі і узгоджуються як між собою, так і з доказами у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Частиною 6 ст. 240 КПК України передбачено, що за результатами проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол за вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Відповідно до ч. 7 ст. 223 КПК України слідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред`явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов`язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.

Отже, при проведенні слідчого експерименту наявність двох понятих є обов`язковою, за виключенням випадку застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, слідчий експеримент 11.10.2024 було проведено слідчим у присутності підозрюваного та іншої особи – о/у СКП ВП № 1. Всі учасники слідчого експерименту поставили свої підписи у протоколі. При цьому зауважень або скарг від учасників слідчої дії не надходило. Протокол слідчого експерименту відповідає вимогам ст. 104, 105 КПК України. Під час слідчого експерименту застосувався безперервний відеозапис, який було досліджено в судовому засіданні.

Відеокамера, на яку здійснювався відеозапис слідчого експерименту, ідентифікована: безпосередньо у протоколі слідчого експерименту вказана її назва та модель; з відеозапису також вбачається, що назву та модель відеокамери слідчий озвучив на початку слідчого експерименту.

Метою слідчого експерименту, згідно з ч. 1 ст. 240 КПК України, є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. Проведення цього заходу за участю підозрюваного, на відміну від його допиту, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети слідчого експерименту.

Отримання від підозрюваного, обвинуваченого відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії слідчого експерименту, фіксуються у процесуальному документі протоколі цієї слідчої дії та в подальшому досліджуються та оцінюються судом.

Легітимна мета слідчого експерименту за участю підозрюваного, обвинуваченого досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчим був дотриманий процесуальний порядок проведення слідчого експерименту та забезпечено дотримання процесуальних гарантій, що виключають сумніви щодо правомірного отримання відомостей від ОСОБА_4 . Так, останньому були роз`яснені його процесуальні права (його підпис в протоколі наявний). З протоколу проведення та відеозапису слідчого експерименту вбачається, що ОСОБА_4 все показував та відтворював спокійно, без підказок, інколи з певними уточненнями, самостійно конкретизував місце, де у кімнаті будинку знаходився мобільний телефон.

З огляду на вище зазначене, суд дійшов висновку, що участь ОСОБА_4 у слідчому експерименті не була виключно в формі повідомлення відомостей про фактичні дані, які мають значення для кримінального провадження. Слідчий експеримент містить уточнення відомостей, відтворення дій та обставин події.

Під час проведення слідчого експерименту ніякого примусу з боку працівників поліції не застосовувалось, обвинувачений ОСОБА_4 поводив себе адекватно та природньо, зазначав специфічні деталі обставин вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи наведене, доказ, здобутий під час проведення слідчого експерименту та зафіксований у протоколі та відеозаписі проведення слідчого експерименту від 11.10.2024 є допустимим та належним на підставі ст. 84-86 КПК України.

Даючи оцінку доводам обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що він не вчиняв крадіжку телефону, мобільний телефон йому надав чоловік потерпілої ОСОБА_6 для налаштувань, суд ставиться до них критично, вважає надуманими, даними з метою уникнути відповідальності за скоєне, оскільки такі доводи спростовуються сукупністю досліджених у справі доказів, а саме:

-свідченнями потерпілої ОСОБА_5 , яка у судовому засіданні зазначила, що не бачила ОСОБА_4 27.07.2024 до 23.00 год., та побачила ОСОБА_4 у своєму будинку лише коли її чоловік вже спав. Вона не просила ОСОБА_4 налагоджувати їй телефон;

-протоколом огляду від 14.08.2024, згідно якого у присутності понятих ОСОБА_4 добровільно видав для огляду мобільний телефон марки Xiaomi Redmi Note 12 Pro, чорного кольору;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 11.10.2024, згідно якого ОСОБА_4 детально розповів про обставини вчинення ним кримінального правопорушення 27.07.2024 близько 23:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 .

Свідчення, надані обвинуваченим ОСОБА_4 в судовому засіданні суд розцінює, як версію захисту, яка не знайшла свого об`єктивного підтвердження в судовому засіданні та спростовується свідченнями потерпілої ОСОБА_5 , свідка ОСОБА_8 та дослідженими в своєї сукупності у судовому засіданні доказами по справі.

Показання потерпілої ОСОБА_5 є послідовними та достовірними, не містять суперечностей та відповідають фактичним обставинам. Показання потерпілої ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_8 узгоджуються між собою та з іншими доказами у кримінальному провадженні, в тому числі щодо часу і місця вчинення злочину.

Переконливих доводів про неправдивість пояснень потерпілої ОСОБА_5 та мотиви обмовити обвинуваченого ОСОБА_4 не встановлено. При цьому суд звертає увагу, що потерпіла ОСОБА_5 відповідно до вимог кримінально-процесуального закону належним чином була попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та приведена до присяги.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_4 стосовно недоведеності розміру вартості викраденого майна, суд відхиляє, оскільки вартість викраденого майна встановлено висновком експерта судової товарознавчої експертизи № 2917 від 15.08.2024, згідно якого ринкова вартість, бувшої у використанні мобільного телефону марки Xiaomi Redmi Note 12 Pro, моделі 2209116 AG, об`ємом оперативної пам`яті 8 Gb, влаштованої пам`яті 256 Gb, в працюючому та неушкодженому стані, придбаного у липні 2023 року, станом на 27.07.2024 становить 7 544,64 грн.

Слід зауважити, що товарознавча експертиза, - це дослідження товарів з метою визначення їх якості, а також їх відповідності існуючим стандартам.

Так, експертом у висновку № 2917 визначено ринкову вартість викраденого майна з урахуванням ціни ринку на аналогічне майно і оформлення з діапазону встановлених цін станом на день проведення дослідження.

Вказаний висновок експерта є належним та допустимим доказом, який містить об`єктивні дані щодо вартості викраденого майна на день проведеного дослідження, а тому враховуючи, що в матеріалах справи відсутні інші належні дані на підтвердження достовірності вартості майна, а тому твердження обвинуваченого щодо більш меншої їх вартості є необґрунтованими.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_4 стосовно того, що не доведено який саме телефон було викрадено суд відхиляє, оскільки ствердження обвинуваченого спростовуються протоколом огляду від 14.08.2024, згідно якого у присутності понятих ОСОБА_4 добровільно видав для огляду саме мобільний телефон марки Xiaomi Redmi Note 12 Pro, чорного кольору.

Крім того, в матеріалах справи міститься розписка потерпілої ОСОБА_5 , згідно якої ОСОБА_5 отримала від працівників поліції належній їй мобільний телефон мобільний телефон марки Xiaomi Redmi Note 12 Pro, чорного кольору, а тому ствердження обвинуваченого в цій частині є необґрунтованими.

Суд вважає, що невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 є його правом та способом захисту, при цьому суд критично оцінює показання останнього, визнає їх неправдивими, не логічними, не ґрунтовними та недостовірними, та такими, що не відповідають дійсним обставинам та надані з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки вони повністю спростовуються іншими доказами сторони обвинувачення, дослідженими безпосередньо в суді.

Таким чином, доводи обвинуваченого ОСОБА_4 про недоведеність його вини у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України, суд вважає неспроможними.

Оцінивши досліджені судом докази, суд приходить до висновку про їх належність, допустимість і достовірність. Наведені докази повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого.

Практикою Європейського суду з прав людини закріплено позицію, що за змістом пункту 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, повинні відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Визнавши досліджені у судовому засіданні докази достовірними, належними та допустимими та, оцінивши їх в сукупності з іншими фактичними даними та обставинами скоєння кримінального правопорушення, суд дійшов висновку, що інкриміноване ОСОБА_4 обвинувачення знайшло підтвердження під час судового розгляду.

При цьому, суд керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Підстав для ухвалення виправдувального вироку у відношенні ОСОБА_4 з урахуванням аналізу доказів, наданих стороною обвинувачення, суд не вбачає, а тому в даному випадку суд ухвалює обвинувальний вирок.

Допитавши обвинуваченого, потерпілу, свідка, дослідивши матеріали кримінального провадження в повному обсязі, суд вважає, що подія кримінального правопорушення мала місце, провина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена повністю та його дії правильно кваліфіковані за ст. 185 ч. 4 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України кваліфікується як тяжкий злочин, а також те, що обвинувачений раніше судимий, має не зняту та не погашену у встановленому порядку судимість, є військовослужбовцем, за місцем проживання не перебуває на диспансерному обліку в медичних закладах, групи інвалідності не має, з місця проживання характеризується посередньо.

Обставин, які пом`якшують покарання, судом не встановлено.

Обставини, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням ступені тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та враховуючи відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого і запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у вигляді позбавлення волі.

Призначення покарання в такому необхідному та достатньому розмірі, на думку суду, разом з метою кари одночасно об`єктивно забезпечить досягнення виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Вироком Жовківського районного суду Львівської області від 06.03.2025 ОСОБА_4 було засуджено за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України. На підставі ч. 1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі. На підставі ч. 5 ст.71 КК України, до остаточного покарання призначеного за цим вироком повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2022 року у виді шести місяців тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців із розрахунку відповідно до ст. 72 КК України, що одному дню позбавлення волі відповідає один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ухвали Подільського районного суду м. Полтави від 03.07.2025 ОСОБА_4 звільнено умовно-достроково від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі, на невідбуту частину 4 роки 10 місяців 22 дні, для проходження військової служби за контрактом.

Кримінальне правопорушення за даним вироком ОСОБА_4 вчинив 27.07.2024, тобто до постановлення попереднього вироку Жовківського районного суду Львівської області від 06.03.2025, за таких обставин ОСОБА_4 необхідно призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, за правилами ч. 4 ст. 70 КК України.

Статтею 70 КК України встановлено порядок призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень.

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Остаточне покарання згідно ч. 4 ст. 70 КК України у вигляді позбавлення волі призначити шляхом поглинання менш суворого покарання за даним вироком більш суворим, призначеним вироком Жовківського районного суду Львівської області від 06.03.2025.

Суд вважає таке покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При цьому за правилами ч. 4 ст. 70 КК України в строк покарання, остаточно визначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, належить зарахувати покарання, яке частково відбуте ОСОБА_4 за попереднім вироком.

Згідно вироку Жовківського районного суду Львівської області від 06.03.2025 вбачається, що строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувався з часу його затримання - 25.11.2024.

На підставі ухвали Подільського районного суду м. Полтави від 03.07.2025 ОСОБА_4 звільнено умовно-достроково від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі, на невідбуту частину 4 роки 10 місяців 22 дні, для проходження військової служби за контрактом.

Як вбачається із витягу з інформаційно – аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_4 був звільнений умовно – достроково - 11.07.2025.

Таким чином, у строк покарання, остаточно призначеного ОСОБА_4 за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, слід зарахувати відбуту частину покарання з 25.11.2024 по 11.07.2025 за попереднім вироком Жовківського районного суду Львівської області від 06.03.2025.

В ході досудового розслідування були понесені витрати, пов`язані з залученням експерта ОСОБА_9 для проведення судової товарознавчої експертизи № 2917 від 15.08.2024 вартістю 200 грн., що підтверджено відповідним звітом про фактичні затрати на проведення експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Відповідно до ст. 118 КПК України, процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.

Згідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу», судово- експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Статтею 9 ЗУ «Про судову експертизу» визначено, що атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.

Особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про судову експертизу», судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.

До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

До фахівця у відповідній галузі знань, який проводить судову експертизу, застосовуються положення цього Закону щодо гарантій, прав, обов`язків, відповідальності судового експерта, крім відповідальності за відмову від проведення експертизи та положень розділу III цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КПК України витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Аналізуючи вказані норми права, суд дійшов до висновку, що з обвинуваченого суд має право стягнути процесуальні витрати, в тому числі ті, що пов`язані із залученням експерта, лише у випадку ухвалення стосовно особи обвинувального вироку. При цьому слід зауважити, що такі витрати, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, стягуються на користь держави. Перерахування таких витрат на рахунки експертів даною нормою не передбачено.

Як вбачається з матеріалів справи, експерт ОСОБА_9 , який проводив вищевказану судово-товарознавчу експертизу, є атестованим судовим експертом, який включений до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України, але не є працівником державної спеціалізованої установи.

Враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення витрат на проведення судової товарознавчої експертизи у загальній сумі 200 гривень на користь експерта ОСОБА_9 , а також і неможливість стягнення цих коштів на користь держави.

Цивільний позов не заявлено.

Питання про речові докази підлягають вирішенню в порядку, встановленому ст. 100 КПК України.

Речові докази: мобільний телефон марки Xiaomi Redmi Note 12 Pro, моделі 2209116 AG, об`ємом оперативної пам`яті 8 Gb, влаштованої пам`яті 256 Gb, який переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_5 , - вважати повернутим потерпілій; дисковий накопичувач формату DVD-R із відеозаписом огляду мобільного телефону, дисковий накопичувач формату DVD-R із відеозаписом слідчого експерименту, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження № 12024041470000199, - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 не обирався.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 474, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання за даною статтею кримінального закону у вигляді 5 (п`ять) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного даним вироком, більш суворим, призначеним вироком Жовківського районного суду Львівської області від 06.03.2025, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

У строк покарання, остаточно призначеного ОСОБА_4 за сукупністю кримінальних правопорушень, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, зарахувати відбуту частину покарання з 25.11.2024 по 11.07.2025 за попереднім вироком Жовківського районного суду Львівської області від 06.03.2025.

Строк покарання обчислювати з часу приведення вироку до виконання.

Запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов не заявлений.

Речові докази: мобільний телефон марки Xiaomi Redmi Note 12 Pro, моделі 2209116 AG, об`ємом оперативної пам`яті 8 Gb, влаштованої пам`яті 256 Gb, який переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_5 , - вважати повернутим потерпілій; дисковий накопичувач формату DVD-R із відеозаписом огляду мобільного телефону, дисковий накопичувач формату DVD-R із відеозаписом слідчого експерименту, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження № 12024041470000199, - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1