Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №211/8235/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Суд: Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування

Дата: 23 серпня 2026 р.

Справа: №211/8235/26

Суддя: Ніколенко Д. М.

Справа № 211/8235/26

Провадження № 3/211/1882/26

ПОСТАНОВА

іменем України

24 серпня 2026 року суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Ніколенко Д.М., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП,

за участю особи, відносно якої складено протокол – ОСОБА_1 , потерпілого – ОСОБА_2 ,-

встановив:

відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 846547 від 20.07.2026, 20 липня 2026 року о 01 год. 35 хв. гр. ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив стосовно свого батька ОСОБА_2 домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, а саме умисні дії, які полягали у штовханнях та образах нецензурною лайкою, внаслідок чого була завдана шкода фізичному та психологічному здоров`ю потерпілого, та порушив Закон України № 2229-VІІІ від 07.12.2017 «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Правопорушення вчинено повторно протягом року.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що ніякого насильства відносно свого батька не вчиняв, вони просто посварились, але вже примирились.

Потерпілий ОСОБА_2 надав суду заяву про закриття провадження по справі, у зв`язку з тим, що вони з сином примирились.

Вислухавши ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. В матеріалах справи відсутні конкретні допустимі докази, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Так, працівниками поліції, в порушення вимог ст.251 КУпАП, не долучено до матеріалів справи відповідного відеозапису, у зв`язку з чим, суд не має можливості належним чином встановити, чи мав місце факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення.

В протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено свідків вчинення ОСОБА_1 зазначеного адміністративного правопорушення. Отже, суддя доходить висновку, що працівниками поліції не надано до суду належних доказів про те, що подія мала місце.

Крім того, судом приймається до уваги письмова заява потерпілого про закриття провадження по справі відносно ОСОБА_1 у зв`язку з примиренням.

На думку суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.

Також, суддя приймає до уваги, що ч.2 ст.251 КУпАП передбачає, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП, але працівники поліції, всупереч цих вимог, не забезпечили відповідного доказового матеріалу у справі на обґрунтування складеного протоколу про адміністративне правопорушення.

Ураховуючи викладене слід зазначити, зважаючи на практику ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява №926/08), що суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин в діях ОСОБА_1 не встановлено ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, у зв`язку з чим провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, відповідно якого провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на закриття провадження у справі без накладення на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення, судовий збір, в порядку ст.40-1 КУпАП, стягненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.33-35, 247 п.1, 280, 283, 284, 294 КУпАП, -

постановив:

на підставі п.1 ст.247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП – закрити, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду в десятиденний строк з дня винесення постанови.

Суддя Д.М.Ніколенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua