Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №175/3032/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/3032/26

Провадження № 2/175/814/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"24" серпня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Краснокутської Н.С., за участю секретаря судового засідання Коломоєць Т.А., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Довженка О.В., свідка ОСОБА_2 , розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 175/3032/26 за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Довженко Олександр Вадимович, третя особа: Дніпровська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області до ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Довженко Олександр Вадимович, третя особа: Дніпровська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області до ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, у якій позивач просить суд: встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтуванні позовної заяви зазначено про те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_5 , про що виконавчим комітетом Новомиколаївської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області було складено актовий запис №17 та 25.10.2013 року та видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 .

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю згідно із свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок від 30.07.1991 року.

Дружина померлого ОСОБА_4 була єдиним спадкоємцем після смерті чоловіка та прийняла спадщину, оскільки в силу ст. 1261, ч. 2 ст. 1268 Цивільного кодексу України постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що серед іншого підтверджується Довідками виконкому Сурсько-Литовської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 22.01.2025 року № 71, 72.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , про що Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було складено відповідний актовий запис №1922 та 17.05.2024 року видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на вказаний вище будинок, а також належну ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 6.080 га на території Новомиколаївської сільської ради, кадастровий номер: 1221486400:01:016:0034.

Спадкоємцем померлої ОСОБА_4 за законом 1 черги та за заповітом є її син ОСОБА_3 . Проте, відповідач щодо прийняття спадщини після смерті матері не звертався.

Разом з тим ОСОБА_6 є донькою відповідача та відповідно онукою померлої ОСОБА_4 .

Приймаючи до уваги, що позивачка на час відкриття спадщини постійно проживала разом із бабусею спадкодавицею ОСОБА_4 , на початку квітня 2025 року вона звернулась до Дніпровської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про прийняття спадщини за законом, внаслідок чого нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 63/2025.

Проте постановою нотаріуса від 09.04.2025 року № 364/02-31 позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину фактично через те, що вона не була зареєстрована разом з померлою за однією адресою на день її смерті.

У зв`язку із чим з метою реалізації спадкових прав позивачки, остання змушена звернутись до суду із даною позовною заявою щодо встановлення відповідного факту постійного проживання позивачки зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано у провадження судді Краснокутської Н.С.

13.03.2026 року Дніпровським районним судом Дніпропетровської області було постановлено ухвалу про відкриття загального позовного провадження у справі та цією ухвалою було визначено дату підготовчого судового засідання і витребувано матеріали спадкової справи.

01.06.2026 року Дніпровським районним судом Дніпропетровської області було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначено справу до судового розгляду, у судове засідання було викликано свідків.

У судовому засідання позивач та його представник підтримали доводи та аргументи позовної заяви та просили їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце слухання справи, про що свідчить судова повістка вручена ОСОБА_3 27.07.2026 року під підпис.

Третя особа на розгляд справ не з`явилась, подала заяву про слухання справи за її відсутності.

У судовому засіданні було допитано свідка – ОСОБА_2 , яка підтвердила факт постійного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачки та її представника, свідка, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

З матеріалів справи судом встановлені наступні фактичні обставини.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 70 років, місце смерті: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Новомиколаївка, актовий запис про смерть № 17.

Згідно з свідоцтвом на право особистої власності на житловий будинок (домоволодіння) від 30.07.1991 року, ОСОБА_5 був власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до технічного паспорту (реєстровий номер 39-1), ОСОБА_5 був власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з паспортом НОМЕР_4 , який належав ОСОБА_4 вона була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до паспорту НОМЕР_5 , який належав ОСОБА_5 він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою № 72, яку було видано виконкомом Сурсько-Литовської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, на день смерті ОСОБА_5 з ним була зареєстрована та спільно проживала ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою № 71, яку було видано виконкомом Сурсько-Литовської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, на день смерті ОСОБА_5 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 84 років, місце смерті: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Новомиколаївка, актовий запис про смерть № 1922.

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю І-ДП № 031786, ОСОБА_4 була власником паю № НОМЕР_6 .

Відповідно до витягу Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1202271852015 від 10.03.2015 року, ОСОБА_4 була власником земельної ділянки з кадастровим номером: 1221486400:01:016:0034, прощею 6.0800 г.

Згідно з паспорту НОМЕР_7 , який належить ОСОБА_3 , він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до свідоцтва про народження № НОМЕР_8 , матір`ю ОСОБА_3 була ОСОБА_4 .

Згідно з довідкою про причину смерті № 27, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 від хронічної серцевої недостатності.

Відповідно до заповіту (зареєстровано в реєстрі за номером 12), ОСОБА_4 заповіла пай своєму сину ОСОБА_3 .

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_9 , батьками ОСОБА_7 є ОСОБА_3 та ОСОБА_8 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб, прізвище після реєстрації шлюбу – ОСОБА_10 та ОСОБА_10 .

Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 80703556 від 03.04.2025 року, після смерті ОСОБА_4 було заведено спадкову справу у нотаріуса № 63/2025.

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї № б/н від 18.04.2025 року, ОСОБА_7 разом з донькою ОСОБА_11 проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 09.04.2025 року, ОСОБА_7 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через те, що відсутній факт прийняття спадщини та її реєстрації за спільною адресою на час відкриття спадщини, що також підтверджується матеріалами спадкової справи № 63/2025.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , пояснила, що вона проживає по АДРЕСА_3 та є сусідкою позивачки, яка разом зі своєю донькою постійно проживали за адресою АДРЕСА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вона їх добре знає з 1997 року, пояснила, що після смерті дідуся о 2011 році позивач переїхала до бабусі та постійно з неї проживала.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує норми спадкового права Цивільного кодексу України та враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року, тощо.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного пр вадження.

Відповідно до статтей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У статті 1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (статті 1220, 1222 ЦК України).

За статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України).

За змістом частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частина 3 статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (частина перша статті 29 ЦК України).

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Відповідно до частини другої ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що вона не проживала зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням того, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини проживання підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачкою.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 10.01.2019 року у справі № 484/747/17.

Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що відповідно до п. 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaariv.Finland» від 27.09.2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Положеннями п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Отже, враховуючи викладене та оцінюючи надані докази, суд дійшов висновку, що позивачка довела належними, допустимими та достатніми доказами факт її постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відтак, з огляду на наведені вище норми права, встановлені фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги, що відповідачем не було подано заперечень щодо позову, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтею 33 Конституції України, статтями 16, 29, 1216, 1218, 1220, 1222, 1223, 1268, 1269, 1270 ЦК України, статтями 3, 10, 12, 81, 264-268, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Довженко Олександр Вадимович, третя особа: Дніпровська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області до ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_11 )), на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.С. Краснокутська