Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №740/851/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

24 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 740/851/26

Головуючий у першій інстанції – Гагаріна Т. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1353/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Мамонової О. Є.,

суддів Луговця О. А., Супруна О. П.,

учасники справи:

позивач Акціонерне товариство «Універсал Банк»,

відповідач ОСОБА_1 ,-

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Універсал Банк» та ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 квітня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі по тексту – АТ «Універсал Банк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 07.05.2023 у розмірі 55 439,32 грн та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 07.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 07.05.2023 та встановивши мобільний додаток Monobank, отримав розрахункову карту НОМЕР_1 та відкрив розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 . Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - договір). Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав у мобільному додатку примірники зазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови.

За умовами договору пільговий період за карткою становить до 62 днів, пільгова відсоткова ставка 0,00001% річних, базова відсоткова ставка нараховується на максимальну заборгованість на день, за умови непогашення заборгованості в повному обсязі у пільговий період, за кожен день з моменту виникнення заборгованості – 3,1% на місяць (37,2%). Збільшена відсоткова ставка на місяць за карткою на суму загальної заборгованості (у випадку наявності простроченої заборгованості) – 6,2% на місяць (74,4%).

Заявник зазначав, що банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач в свою чергу не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі).

Указував, що у відповідача прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим, на підставі положення п.п. 5.16 п. 5 розділу ІІ Умов, відбулося істотне порушення клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. 02.10.2025 банк направив відповідачеві повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості, проте відповідач на контакт не виходить та не вчиняє жодної дії, направленої для погашення заборгованості. Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 55 439,32 грн, яка складається із 54 712,52 грн – загальний залишок заборгованості за наданим кредитом; 726,80 грн – заборгованість за пенею.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06.04.2026 позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість по кредитному договору у розмірі 35 337,92 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1697,01 грн.

Стягнути з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 20 101,40 грн та в частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 3 000 грн та ухвалити нове, яким позовні вимоги АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 07.05.2023 задовольнити у повному обсязі, розподілити судові витрати, посилаючись на його необґрунтованість, неповне та необ`єктивне з`ясування обставин справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, крім того, що надавалися та були отримані відповідачем у мобільному додатку, перебувають у загальному доступі, розміщені на офіційному сайті фінансової установи та, в розумінні ст. 641, 644 ЦК України, є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору із визначенням порядку та умов кредитування, прав і обов`язків сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Банк указує, що анкету-заяву клієнтом підписано 07.05.2023, відповідно саме в цей період були дійсні правила в редакції від 28.04.2023, а отже, відповідач на час підписання анкети-заяви не міг бути ознайомлений з будь-якими іншими правилами.

Звертає увагу суду на той факт, що підписавши анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 07.05.2023 та запевнення клієнта відповідач підтвердив, що саме ця анкета-заява разом із Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms; тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають Договір про надання банківських послуг.

Зазначає, що в анкеті-заяві вказано: у разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом. Заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Наголошує, що на підтвердження погашення та виникнення заборгованості за кредитом банком надано розрахунок заборгованості, згідно якого загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» за Договором становить 55 439,32 грн, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом – 54 712,52 грн; загальний залишок заборгованості за відсотками – 0,00 грн; заборгованість за пенею – 726,80 грн; заборгованiсть за порушення грошового зобов`язання – 0,00 грн.

Уважає таким, що не підтверджений жодними наявними формулами та правилами бухгалтерського обліку, а також суперечить наданим ним документам на підтвердження наявної суми заборгованості, зокрема розрахунку заборгованості та анкеті-заяві, проведений судом розрахунок визначення суми заборгованості, яка підлягає стягненню шляхом простого віднімання суми коштів: 54 712,52 грн – 19 374,60 грн.

Посилається на те, що банк правомірно розрахував суму заборгованості, а отже відсутні підстави для часткового задоволення суми позову шляхом її зменшення на 20 101,40 грн, як наслідок - безпідставного стягнення з позивача правової допомоги на користь відповідача.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, стягнути з нього на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість у розмірі 9 039,32 грн, стягнути з АТ «Універсал Банк» на його користь сплачену суму судового збору та витрати на правничу допомогу, посилаючись на неправильну оцінку фактичних обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що згідно з випискою про рух коштів по картці № НОМЕР_3 за картковим рахунком НОМЕР_4 від 25.02.2026 на час звернення позивача до суду з цим позовом, розмір заборгованості з урахуванням суми кредитного ліміту 46 400 грн становив 9 039,32 грн.

Указує, що надані позивачем для обґрунтування своїх вимог докази, не підтверджують розмір заявленої до заборгованості за тілом кредиту від 07.05.2023 в розмірі 55 439,32 грн.

Звертає увагу суду на те, що до нарахованої йому заборгованості позивачем в односторонньому порядку включено судові витрати за подання позову в сумі 2 662,40 грн.

Зазначає, що під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції він поніс витрати на правову допомогу у сумі 8 000 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Універсал банк» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 у повному обсязі.

Зазначає, що звернувшись до банку з метою отримання банківських послуг, відповідач підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, в якій також засвідчив ознайомлення, прийняття та підписання умов та тарифів, та встановивши мобільний додаток monobank отримав розрахункову карту НОМЕР_1 . Підписання анкети-заяви і є свідченням того, що відповідач ознайомився з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, що є доступними у мобільному додатку, та зобов`язався виконувати їх під час користування банківськими послугами.

Звертає увагу суду на те, що відповідач фактично користувався кредитними коштами, зокрема шляхом поповнення особистого номеру, випуску білої картки, а також здійснював інші розрахункові операції, що підтверджується довідками про рух коштів по картці від 19.03.2026, наявними в матеріалах справи.

Зазначає, що подання позову 19.02.2026 ніяким чином не спростовує наявність заборгованості за кредитним договором у розмірі 55 439,32 грн станом на 04.12.2025. Сума позовних вимог банку підтверджується наданим разом з позовом розрахунком, з якого вбачається період нарахування заборгованості, а також виписками по карті.

Указує, що сума заборгованості розраховується як різниця між сумою витрат та сумою зарахувань: 74 348,23 грн - 59 997,86 грн =14 350,37 грн. За період з 01.01.2024 - 31.12.2024: сума витрат - 206 178,76 грн; сума зарахувань - 172 931,95 грн. Заборгованість 206 178,76 грн - 172 931,95 грн =33 246,81 грн. За період з 01.01.2025 – 01.12.2025: сума витрат - 28 157,14 грн; сума зарахувань - 20 315 грн. Заборгованість 28 157,14 грн - 20 315 грн = 7 842,14 грн. Загальна заборгованість за період 07.05.2023 – 01.12.2025 складає: 14 350,37 грн + 33 246,81грн + 7 842,14 грн = 55 439,32 грн.

Наголошує, що виписка про рух коштів по картці ОСОБА_1 № НОМЕР_3 за картковим рахунком НОМЕР_4 від 16.03.2026 за період з 15.05.2025 по 26.01.2026, надана представником відповідача, не є належним доказом, оскільки не відображає повного періоду виникнення заборгованості (07.05.2023 – 04.12.2025), сум витрат та зарахувань за цей період, а отже унеможливлює обрахування заборгованості за період стягнення. Хоча навіть в ній вказана заборгованість відповідача станом на 25.02.2026 року – 58 101,72 грн, що підтверджує позовні вимоги банку.

Уважає, що заявлені відповідачем витрати на правову допомогу у суді апеляційної інстанції є завищеними та неспівмірними зі складністю справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, такими. що не відповідають обставинам розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково позов АТ «Універсал Банк» суд першої інстанції виходив з того, що банком до розміру заборгованості за тілом кредиту у сумі 54 712,52 грн включено відсотки за користування кредитом, як суму регулярного платежу, яку кредитор списував за рахунок збільшення тіла кредиту. Зарахування до тіла кредиту суми несплачених процентів у розмірі 19 374,60 грн є неправомірним, оскільки тіло кредиту - це отримана позичальником сума, а відсотки - плата за користування кредитними коштами. Відсотки нараховуються саме на залишок тіла кредиту. Позивачем безпідставно включено до тіла кредиту суму, яку не було отримано позичальником.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Судом у справі встановлено, що 07.05.2023 між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 підписано анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, зазначено, що ця анкета-заява разом із умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням https://www.monobank.ua/terms; тарифами, що розміщені за посиланням https://www.monobank.ua/rates складають договір про надання послуг (том 1 а.с. 8).

Відповідно до п. 1, 2 анкети-заяви відповідач просить відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал банк» у гривні на його ім`я НОМЕР_4 та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному застосунку. У разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом.

У п. 4 анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (далі — УЕП) з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем 0216fde1ee865f53aed6197b79bbf102197ec2df8d8bb9089d38780449f8107fe8, що буде використовуватися ним для вчинення правочинів та платіжних операцій. Визнав, що УЕП є аналогом власноручного підпису. Ризики з відшкодування збитків, що можуть бути заподіяні Банку та/або Клієнту, а також третім особам у разі використання УЕП, покладаються на Клієнта.

Відповідно до п. 5 анкети-заяви погодився з тим, що невід`ємною частиною анкети-заяви є забезпечення клієнта до договору про надання банківських послуг «Monobank», з підписанням якого в мобільному застосунку договір набуває чинності.

07.05.2023 ОСОБА_1 та АТ «Універсал Банк» підписано запевнення клієнта до договору про надання банківських послуг monobank (том 1 а.с. 9-10), в якому зазначено наступне.

Підписуючи власним УЕП в мобільному за стосунку це запевнення клієнта до договору про надання банківських послуг monobank, що є невід`ємною частиною анкети-заяви до договору ОСОБА_1 :

- підтвердив отримання примірника договору в мобільному за стосунку monobank;

- підтвердив своє ознайомлення та згоду з умовами договору, згідно з якими буде здійснюватися відкриття та обслуговування його рахунків, розміщення ним вкладів, отримання споживчого кредиту тощо;

- підтвердив укладення ним договору;

- зобов`язався виконувати умови договору;

- підтвердив, що інформація передбачена ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» йому надана шляхом її розміщення у договорі та на офіційному сайті банку.

До позову АТ «Універсал Банк» додано:

- Умови і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank, затверджені протоколом правління №17 від 26.04.2023, що набули чинності з 28.04.2023 (том 1 а.с. 95-150);

- паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank (том 1 а.с. 150 зворот-153);

- таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит (том 1 а.с. 153 зворот);

- тарифи monobank|Universal Bank Чорна картка monobank від 28.04.2023 (том 1 а.с. 154-155) та від 03.12.2025 (том 1 а.с. 157-158).

Жоден із перелічених документів не містить підпису чи електронного підпису ОСОБА_1 .

Із виписок по картковому рахунку (рух коштів по картці) НОМЕР_4 картка № НОМЕР_3 , клієнта ОСОБА_1 від 19.03.2026 вбачається, що за період з 07.05.2023 по 19.03.2026 останній користувався кредитною карткою, а саме: знімав готівку, розраховувався в магазинах, здійснював перекази коштів, поповнював мобільний, здійснював перекази грошових коштів на інші карткові рахунки, тим самим підтвердив свою згоду на умови банку щодо встановленого кредитного ліміту.

Згідно із вказаною випискою кредитний ліміт (станом на 19.03.2026) – 46 400 грн; заборгованість (станом на 19.03.2026) – 58 101,72 грн (том 1 а.с. 194 зворот - 220).

Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості ОСОБА_1 станом на 04.12.2025 її розмір складає 54 712,52 грн, з яких загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) – 54 712,52 грн. Заборгованість за пенею 726,80 грн. Разом – 55 439,32 грн (том 1 а.с. 13-16).

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 10 ЦПК визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Універсал Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За положеннями ч. 1 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України.

Відповідно до ст. 12 Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 р. № 675-VIII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі – Закон №675), Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону №675 електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Звертаючись до суду з позовом банк просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 55 439,32 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 54 712,52 грн та заборгованості за пенею – 726,80 грн. Разом з тим, як вбачається із виписки про рух коштів на рахунках ОСОБА_1 та розрахунку, вказана заборгованість складається також із нарахованих банком відсотків за користування кредитом.

Колегія суддів погоджується з висновком районного суду щодо того, що із наданих позивачем доказів, зокрема виписки за особовим рахунком клієнта, розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за кредитом, що підтверджує факт укладення кредитного договору. Всі поповнення використовувалися відповідачем на власні потреби. У зв`язку з тим, що відповідач лише частково здійснював операції з поповнення своєї банківської картки, розмір яких був меншим за поточні витрати по картковому рахунку, виникла заборгованість. У свою чергу поповнення, які проводив відповідач свідчать про те, що відповідач усвідомлював, що винен банку кошти, які використав з кредитного ліміту, а отже повною мірою розумів наслідки та був ознайомлений з умовами використання наданих йому коштів.

ОСОБА_1 факт отримання грошових коштів та користування ними не оспорює, але не згоден з розміром заборгованості, визначеним позивачем та стягнутим судом.

На підтвердження заявлених вимог позивач надав до суду Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank від 26.04.2023, що набули чинності з 28.04.2023, які не містять підпису чи електронного підпису відповідача.

Також, як зазначалось вище, позивачем надано тарифи monobank|Universal Bank Чорна картка monobank, паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, які теж відповідачем не підписані.

Так, матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позовної заяви Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank розумів ОСОБА_1 , ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву.

Крім того, Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank, не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Так, надані позивачем Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку – в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Разом з тим, в Анкеті-заяві від 07.05.2023 сторонами передбачено, що у разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом.

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 07.05.2023, укладеноим між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 станом на 04.12.2025 вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувалися з 30.09.2024 (після виходу з пільгового періоду) у розмірі 37,2% річних, що дорівнює 3,1% на місяць. Таким чином, нарахування процентів здійснювалося в розмірі та строки передбачені анкетою-заявою.

Однак, як правильно звернув увагу районний суд, позивачем не заявлено вимог про стягнення з позичальника процентів за користування кредитними коштами.

Так, в позовній заяві АТ «Універсал Банк» просить стягнути 54 712,52 грн – загального залишку заборгованості за наданим кредитом, зазначає, що загальний залишок заборгованості за процентами становить 0 грн.

Однак, із виписки про рух коштів за карткою та наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що банком до розміру заборгованості за тілом кредиту у сумі 54 712,52 грн включено проценти за користування кредитом, як суму регулярного платежу, яку кредитор списував за рахунок збільшення тіла кредиту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зарахування до тіла кредиту суми несплачених процентів у розмірі 19 374,60 грн є неправомірним, оскільки тіло кредиту - це отримана позичальником сума, а проценти - плата за користування кредитними коштами, які нараховуються саме на залишок тіла кредиту. Позивачем безпідставно включено до тіла кредиту суму, яку не було отримано позичальником.

Апеляційний суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що розмір заборгованості становить 9 039,32 грн. Так, визначаючи цю суму ОСОБА_1 посилається на надану ним виписку по картковому рахунку (рух коштів по картці) НОМЕР_4 картка № НОМЕР_3 , де зазначено, що баланс на кінець періоду становить 11 701,72 грн, однак дана виписка за період з 07.05.2025 по 25.02.2026, а заборгованість перед банком виникла з 12.08.2024, в якій зазначено, що заборгованість станом на 25.02.2026 становить 58 101,72 грн.

Не заслуговує на увагу посилання відповідача на те, що до нарахованої йому заборгованості позивачем в односторонньому порядку включено судові витрати за подання позову в сумі 2 662,40 грн, так як з розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість визначена позивачем станом на 04.12.2025, а судовий збір сплачено 26.01.2026.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції правильно виснував про те, що при зверненні до суду позивач просив стягнути заборгованість за тілом кредиту, а включення до розміру заборгованості за тілом кредиту суми списаних процентів за користування ним є необґрунтованим

Районний суд, проаналізувавши залишок простроченої заборгованості відповідача за кредитом, обгрунтовано констатував, що тіло кредиту було збільшено за рахунок процентів на загальну суму 19 374,60 грн, у зв`язку з чим з відповідача належить стягнути заборгованість за вирахуванням нарахованих процентів у розмірі 35 337,92 грн.

Окрім того, суд першої інстанції правомірно відмовив у стягненні пені у розмірі 726,80 грн.

Так, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб. У подальшому Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і він діє і на даний час.

Таким чином, враховуючи, що позивачем нараховано проценти за порушення грошового зобов`язання та пеню за невиконання відповідачем зобов`язання за кредитним договором у період дії воєнного стану, що суперечить положенням п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відсутні підстави для їх стягнення з відповідача.

Виходячи з викладеного вище, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів уважає, що рішення районного суду підлягає залишенню без змін, оскільки воно ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг не містять підстав для його скасування.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Універсал Банк» та ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 квітня 2026 року – залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча О. Є. Мамонова

Судді: О. А. Луговець

О. П. Супрун