Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №736/2105/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

12 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 736/2105/25

Головуючий у першій інстанції – Кутовий Ю. С.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/447/26

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л.

секретар: Мальцева І.В., Зеляк Ю.Г.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Корюківська міська рада Чернігівської області

третя особа: Менська районна державна нотаріальна контора

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області у складі судді Кутового Ю.С. від 30 жовтня 2025 року, місце ухвалення рішення - м. Корюківка, у справі за позовом ОСОБА_1 до Корюківської міської ради Чернігівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, третя особа: Менська районна державна нотаріальна контора,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Корюківської міської ради Чернігівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, зазначивши третьою особою Менську районну державну нотаріальну контору, в якому просила визначити їй додатковий строк - три місяці (з дня набрання рішенням суду чинності) на подання до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 зазначала, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її тітки - ОСОБА_2 , відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 . За доводами позивача, її тітка проживала одна, інші спадкоємці у тітки відсутні, у передбачені законом строки ніхто не подавав заяву до нотаріальних органів про прийняття спадщини, спадкова справа не відкривалася. Позивач стверджувала, що після смерті тітки вона не звернулася у передбачені законом строки до нотаріальних органів із заявою про прийняття спадщини, оскільки через оголошений воєнний стан, який триває і на даний час, позивач вимушена була виїхати за кордон, де знаходилася тривалий час, і саме там їй стало відомо про смерть тітки. Позивач стверджує, що вона приймала участь фінансово в похованні тітки. При цьому, для здійснення дій для прийняття спадщини за кордоном були труднощі, консульства були зайняті проблемами біженців, тому оформити заяву про прийняття спадщини можливості у позивача не було. Наразі позивач повернулася до країни і вирішила оформити спадщину, проте, через пропущений шестимісячний строк для прийняття спадщини вона цього зробити не може. Позивач вважає, що пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини з поважних причин, а тому просить визначити їй додатковий строк - три місяці (з дня набрання рішенням суду чинності) на подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті тітки ОСОБА_2 .

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 30.10.2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Корюківської міської ради Чернігівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 30.10.2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги заявленого нею позову. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначають, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 30.10.2025 року є необ`єктивним та необґрунтованим, ухваленим із неправильним застосуванням норм матеріального права із порушенням норм процесуального права. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що у зв`язку із військовою агресією проти України та перебуванням позивача за межами України, вона певний час не мала жодного зв`язку (телефонного, поштового, тощо) із ОСОБА_2 . В подальшому, ОСОБА_1 дізналася про смерть своєї тітки та звернулась у телефонному режимі до Менської районної державної нотаріальної контори, і їй було роз`яснено, що постановою Кабінету Міністрів України №164 від 28.02.2022 року було запроваджено зупинення перебігу 6-місячного строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття. За доводами апелянта, саме це стало причиною того, що ОСОБА_1 дізналася про смерть своєї тітки, ОСОБА_2 , несвоєчасно. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції залишив поза увагою ті обставини, що позивач, в подальшому звернувшись із заявою про прийняття спадщини, була впевненою у своєчасності цього звернення, проте, нотаріус повідомив, що постановою Кабінету Міністрів України №719 від 24.06.2022 року були запровадженні зміни щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану, за якими в п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №164 внесені зміни щодо перебігу строку для прийняття або відмови від спадщини на час військового стану, які повернули 6-ти місячний строк для прийняття спадщини. Фактично, тільки згодом позивач дізналася, що термін прийняття спадщини під час військового стану збільшувався, але не до кінця воєнного стану, а лише на чотири місяці. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції від 30.10.2025 року є необґрунтованим, судом неправильно застосовано статтю 1272 ЦК України, а саме, належним чином не було з`ясовано, в чому саме полягає поважність причини, з якої відбувся пропуск терміну щодо звернення до нотаріуса з метою прийняття спадщини. За доводами апелянта ОСОБА_1 , нотаріальні контори, в період відкриття спадщини, працювали некоректно, через що позивач була позбавлена можливості своєчасно реалізувати своє право на звернення із заявою про прийняття спадщини. Початок перебігу строку для прийняття спадщини співпав з початком військової агресії, що унеможливило звернення до відповідної нотаріальної контори також у зв`язку з тим, що на початку воєнного стану вбачались істотні обмеження на пересування, небезпеки для життя та відсутність стабільного транспортного сполучення. Апелянт вважає, що її перебування за межами України є поважною та очевидною причиною, яка об`єктивно перешкоджала реалізації спадкових прав. Доводи апеляційної скарги вказують, що причини пропуску позивачем строку для своєчасного подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини є поважними, оскільки пов`язані з об`єктивними, непереборними та значущими перешкодами (тривалий період перебування за кордоном, зміни в законодавстві щодо перебігу строків прийняття спадщини в умовах воєнного стану) для вчинення цих дій. Апелянт звертає увагу суду на те, що пред`явлення ОСОБА_1 даного позову про визначення додаткового строку на прийняття спадщини після смерті її тітки, є єдиним ефективним способом захисту права позивача на спадщину, у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який національні суди зобов`язані практично забезпечувати, відповідно до статті 1 цієї Конвенції та статті 17 Закону України ”Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини”.

В судовому засіданні апеляційного суду 21.04.2026 року позивач ОСОБА_1 підтримала доводи та вимоги поданої апеляційної скарги, та просила її задовольнити.

В судових засіданнях апеляційного суду, в режимі відеоконференції, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Рясний В.Д. підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.

В судові засідання апеляційного суду представник відповідача - Корюківської міської ради Чернігівської області, представник третьої особи - Менської районної державної нотаріальної контори, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду даної справи, не з`явилися.

Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є уродженкою с. Вістова Калуського району Івано-Франківської області, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_1 , виданим 19.09.2019 року (орган 2618), та довідкою №537 від 05.09.2019 року про реєстрацію міста проживання, виданою сільською радою (а.с.5,8).

Прізвище ” ОСОБА_3 ” позивач змінила на прізвище ” ОСОБА_4 ” після укладення шлюбу із ОСОБА_5 , який був зареєстрований 02.10.1982 року у Вістівській сільській раді Калуського району Івано-Франківської області, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_2 , виданим 02.10.1982 року Вістівською сільською радою Калуського району Івано-Франківської області (а.с.19).

Батьками позивача є: батько - ОСОБА_6 , матір - ОСОБА_7 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження НОМЕР_3 , виданим 19.08.1970 року Вістівською сільською радою Калуського району Івано-Франківської області (а.с.9).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживала у АДРЕСА_1 , і була власником даної квартири, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 09.12.1993 року, виданого виконкомом Корюківської міської ради Чернігівської області, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №272331229, сформованого 30.08.2021 року державним реєстратором Корюківської міської ради (а.с.10,14).

На підтвердження родинних зв`язків між матір`ю позивача та тіткою, як рідними сестрами, ОСОБА_1 було надано суду:

- копію свідоцтва про народження НОМЕР_4 , виданого 06.08.1951 року Вістівською сільською радою Калуського району Івано-Франківської області, де родове прізвище тітки ” ОСОБА_8 ”, батьками є: батько - ОСОБА_9 , матір - ОСОБА_10 ; зміна тіткою родового прізвища ” ОСОБА_8 ” на ” ОСОБА_11 ” підтверджується копією свідоцтва про одруження НОМЕР_5 , виданого Вістівською сільською радою Калуського району Івано-Франківської області (а.с.11, 12);

- копію витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України №00052974222, наданим 12.08.2025 року Калуським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо ОСОБА_12 , у якому вказано, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком якої є ОСОБА_9 , матір`ю - ОСОБА_10 , змінила родове прізвище ” ОСОБА_8 ” на прізвище ” ОСОБА_3 ”. Вказане підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя №00052974912, наданим 12.08.2025 року Калуським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якому вказано про реєстрацію шлюбу між батьками позивачки та зміною родового прізвища матері (а.с.15, 17).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_6 , виданого 15.11.2022 року Корюківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Корюківському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (а.с.7).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 .

Доказів того, що позивач зверталася до нотаріуса із відповідною заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_2 , матеріали справи в собі не містять.

Як вбачається із рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 30.10.2025 року, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, на підставі фактичних обставин даної справи та норм права, які регламентують спірні правовідносини, дійшов висновку, що жодних доказів того, що в межах строку, наданого цивільним законом, позивач ОСОБА_1 вчинила дії, які б свідчили про прийняття нею спадщини за законом, нею суду не надано, що, виходячи зі змісту ч.1 статті 1272 ЦК України, слід вважати фактичним неприйняттям спадщини за законом. Судом першої інстанції зазначено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Судом першої інстанції у рішенні Корюківського районного суду Чернігівської області від 30.10.2025 року констатовано, що обставини, на які посилається позивач, такими не є; поважних причин пропуску строку на прийняття спадщини позивач не надала, що є підставою для відмови у задоволенні вимог заявленого позову ОСОБА_1 до Корюківської міської ради Чернігівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 відносно того, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 30.10.2025 року є необ`єктивним та необґрунтованим, ухваленим із неправильним застосуванням норм матеріального права та із порушенням норм процесуального права, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 30.10.2025 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що у зв`язку із військовою агресією проти України та перебуванням позивача за межами України, вона певний час не мала жодного зв`язку (телефонного, поштового, тощо) із ОСОБА_2 . В подальшому, ОСОБА_1 дізналася про смерть своєї тітки та звернулась у телефонному режимі до Менської районної державної нотаріальної контори, і їй було роз`яснено, що постановою Кабінету Міністрів України №164 від 28.02.2022 року було запроваджено зупинення перебігу 6-місячного строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття. За доводами апелянта, саме це стало причиною того, що ОСОБА_1 дізналася про смерть своєї тітки, ОСОБА_2 , несвоєчасно. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції залишив поза увагою ті обставини, що позивач, в подальшому звернувшись із заявою про прийняття спадщини, була впевненою у своєчасності цього звернення, проте, нотаріус повідомив, що постановою Кабінету Міністрів України №719 від 24.06.2022 року були запровадженні зміни щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану, за якими в п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №164 внесені зміни щодо перебігу строку для прийняття або відмови від спадщини на час військового стану, які повернули 6-ти місячний строк для прийняття спадщини. Фактично, тільки згодом позивач дізналася, що термін прийняття спадщини під час військового стану збільшувався, але не до кінця воєнного стану, а лише на чотири місяці.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.3 статті 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч.1 статті 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пунктів: 4, 5 ч.3 статті 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

З огляду на викладене, необхідно зазначити, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів - предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_1 , з якою позивач звернулася до суду першої інстанції у серпні 2025 року (а.с.3-4), підставами позову, тобто обставинами, якими обґрунтовуються позовні вимоги про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, позивач ОСОБА_1 зазначала те, що після смерті тітки вона не звернулася у передбачені законом строки до нотаріальних органів із заявою про прийняття спадщини, оскільки через оголошений воєнний стан, який триває і на даний час, позивач вимушена була виїхати за кордон, де знаходилася тривалий час, і саме там їй стало відомо про смерть тітки. Позивач вказувала, що для здійснення дій для прийняття спадщини за кордоном були труднощі, консульства були зайняті проблемами біженців, тому оформити заяву про прийняття спадщини можливості у позивача не було. За доводами позивача, наразі вона повернулася до країни, і вирішила оформити спадщину своєї тітки, проте, через пропущений шестимісячний строк для прийняття спадщини, позивач цього зробити не може. Позивач вважає, що пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини із поважних причин.

Натомість, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає інші обставини, якими вона обґрунтовує свої позовні вимоги, а саме те, що у зв`язку із військовою агресією проти України та перебуванням позивача за межами України, вона певний час не мала жодного зв`язку (телефонного, поштового, тощо) із ОСОБА_2 . В подальшому, позивач дізналася про смерть своєї тітки та звернулась у телефонному режимі до Менської районної державної нотаріальної контори, і їй було роз`яснено, що постановою Кабінету Міністрів України №164 від 28.02.2022 року було запроваджено зупинення перебігу 6-місячного строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття. В подальшому, звернувшись із заявою про прийняття спадщини, позивач була впевненою у своєчасності цього звернення, проте, нотаріус їй повідомив, що постановою Кабінету Міністрів України №719 від 24.06.2022 року були запровадженні зміни щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану, за якими в п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №164 внесені зміни щодо перебігу строку для прийняття або відмови від спадщини на час військового стану, які повернули 6-ти місячний строк для прийняття спадщини. За доводами ОСОБА_1 , тільки згодом вона дізналася, що термін прийняття спадщини під час військового стану збільшувався, але не до кінця воєнного стану, а лише на чотири місяці.

При цьому, необхідно зазначити, що на вказані вище обставини, а саме, на зміни у законодавстві щодо перебігу строків прийняття спадщини в умовах воєнного стану, якими ОСОБА_1 в апеляційній скарзі обґрунтовує поважність причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини, позивач не посилалася в позовній заяві, і відповідно, дані обставини не були предметом розгляду суду першої інстанції.

Відповідно до приписів ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідно зазначити, що позивачем ОСОБА_1 не надано суду жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, у розумінні положень статей: 77, 78, 79, 80 ЦПК України, на підтвердження, як вказує позивач, наявності поважних підстав щодо пропуску нею строку на подання заяви про прийняття спадщини. Факти перебування позивача за кордоном та її звернення до нотаріальних органів з приводу питання щодо подання заяви про прийняття спадщини, крім тверджень ОСОБА_1 , жодним доказом у справі не підтверджуються.

За доводами апелянта ОСОБА_1 , нотаріальні контори, в період відкриття спадщини, працювали некоректно, через що позивач була позбавлена можливості своєчасно реалізувати своє право на звернення із заявою про прийняття спадщини. Початок перебігу строку для прийняття спадщини співпав з початком військової агресії, що унеможливило звернення до відповідної нотаріальної контори також у зв`язку з тим, що на початку воєнного стану вбачались істотні обмеження на пересування, небезпеки для життя та відсутність стабільного транспортного сполучення. Апелянт вважає, що її перебування за межами України є поважною та очевидною причиною, яка об`єктивно перешкоджала реалізації спадкових прав. Доводи апеляційної скарги вказують, що причини пропуску позивачем строку для своєчасного подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини є поважними, оскільки пов`язані з об`єктивними, непереборними та значущими перешкодами (тривалий період перебування за кордоном, зміни в законодавстві щодо перебігу строків прийняття спадщини в умовах воєнного стану) для вчинення цих дій.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статей: 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За положеннями ч.1 статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 статті 1270 ЦК України).

Згідно із ч.1 статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч.3 статті 1272 ЦК України).

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила ч.3 статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Дані правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 року у справі №6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 17.10.2019 року у справі №766/14595/16, від 30.01.2020 року у справі №487/2375/18, від 31.01.2020 року у справі №450/1383/18.

З урахуванням фактичних обставин конкретної справи, поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 17.03.2021 року у справі №638/17145/17, від 22.03.2023 року у справі №361/8259/18, від 30.12.2024 року у справі №527/1229/24. Практика суду касаційної інстанції у цій категорії справ є сталою та незмінною.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини і до спливу шестимісячного строку, встановленого Законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України).

У поданій до суду позовній заяві, обґрунтовуючи поважність пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, позивач ОСОБА_1 зазначала, що пропустила строк звернення до нотаріальної контори з приводу прийняття спадщини, у зв`язку із її перебуванням за межами території України. При цьому, необхідно зазначити, що позивачем ОСОБА_1 не надано суду жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, у розумінні положень статей: 77, 78, 79, 80 ЦПК України, на підтвердження, як вказує позивач, наявності поважних підстав щодо пропуску нею строку на подання заяви про прийняття спадщини. Факти перебування позивача за кордоном та її звернення до нотаріальних органів з приводу питання щодо подання заяви про прийняття спадщини, крім тверджень ОСОБА_1 , жодним доказом у справі не підтверджуються.

Стороною позивача на стадії апеляційного перегляду даної справи, на підтвердження обґрунтованості вимог заявленого ОСОБА_1 позову, було надано копії документів на іноземній мові, без відповідного перекладу на мову судочинства, а саме, як вказує сторона позивача, ’’копія чеків, які були сформовані у польському банку’’. З даного приводу необхідно зазначити, що апеляційний суд не може визнати вказані копії документів належними і допустимими доказами у справі, оскільки відповідно до приписів ч.1 статті 9 ЦПК України, цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою, і до письмових доказів на іноземній мові обов`язково повинен додаватися належним чином засвідчений переклад на мову судочинства.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованості висновку суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимог заявленого ОСОБА_1 позову. З урахуванням значного пропуску строку для прийняття спадщини, можливості подати заяву про прийняття спадщини через консульські установи України та/або надіслати поштою, а в екстрених випадках, коли існує ризик пропущення строку для прийняття спадщини - направити нотаріусу за місцем відкриття спадщини електронне повідомлення (аналог телеграми), в якому вказати про прийняття спадщини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки позивач не довела наявності об`єктивних та непереборних обставин, які позбавили її можливості своєчасно подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини.

Апелянт звертає увагу суду на те, що пред`явлення ОСОБА_1 даного позову про визначення додаткового строку на прийняття спадщини після смерті її тітки, є єдиним ефективним способом захисту права позивача на спадщину, у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який національні суди зобов`язані практично забезпечувати, відповідно до статті 1 цієї Конвенції та статті 17 Закону України ”Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини”.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані вище доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 30.10.2025 року. Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 року в справі №686/5757/23, провадження №14-50цс24: ’’… 53. .… якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. 54. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. 55. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. 56. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. 57. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. 58. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою. … 80. Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття / відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (у зв`язку зі своєю спорідненістю зі спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність в нього права на спадкування.’’

Приймаючи до уваги наведене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 30.10.2025 року, ухваленого на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з`ясованих обставин, підтверджених тими доказами, які були досліджені в ході судового розгляду даної справи.

За вищезазначених обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 - підлягає залишенню без задоволення, а рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 30.10.2025 року - підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: