Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №750/17483/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

18 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/17483/25

Головуючий у першій інстанції – Слісар А. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1347/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Мамонової О. Є.,

суддів Луговця О. А., Супруна О. П.,

із секретарем Герасименко Ю. О.,

учасники справи:

п`озивач Акціонерне товариство «Акцент-банк»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 березня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-банк» (далі по тексту – АТ «Акцент-банк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 13.05.2020 у розмірі 183 864,19 грн станом на 22.12.2025, яка складається з: 129 635,88 грн – заборгованість за кредитом, 54 228,31 – заборгованість по відсоткам, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13.05.2020 на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-банку відповідачкою ініційовано встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок та отримання платіжної картки як засобу доступу до рахунку. Відповідачці надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 44% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.

Відповідачка своїм підписом у заяві підтвердила свою згоду на те, що анкета-заява разом із Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складають між сторонами кредитний договір.

Позивач зазначав, що банк свої зобов`язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов договору. У свою чергу відповідачка не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що відображено у розрахунку заборгованості.

У зв`язку з невиконанням відповідачкою договірних зобов`язань в неї виникла вищевказана заборгованість.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.03.2026 позов АТ «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-банк» заборгованість за кредитом у сумі 129 635,88 грн та судовий збір в сумі 1 719,90 грн, а всього 131 355,78 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АТ «Акцент-банк» відмовити, посилаючись на його невідповідність нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що матеріали справи, зокрема виписка по рахунку, не містять інформації щодо розмірів кредитного ліміту, які ніби то було встановлено та використано відповідачкою.

Відповідачка зазначає, що районний суд зробив висновок, що ніби то кредитний ліміт був установлений у сумі 129 700 грн, однак не звернув уваги, що відповідно до наданої позивачем виписки вона сплатила на користь банку 208 326,97 грн, тобто кошти, на її думку, повернуто банку навіть із переплатою.

Погоджується з висновком суду щодо неузгодження між сторонами нарахування будь-яких відсотків.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Акцент-банк» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що відповідачка в анкеті-заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в А-банку підтвердила під розпис факт з ознайомленням з Умовами і правилами надання банківських послуг та зобов`язалася у подальшому регулярно знайомитися зі змінами до них, викладеними на сайті банку. Паспорт продукту підписано боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Указує, що на підтвердження правильності розрахунку у матеріалах справи наявна банківська виписка (яка є первинним бухгалтерським документом), де в тому числі відображено використання відповідачкою кредитного ліміту.

Звертає увагу, що до позову додано довідку про видачу картки та довідку про встановлення/зміну кредитного ліміту, заборгованість виникла в результаті витрачання кредитних коштів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи частково позовну заяву АТ «Акцент-банк», суд першої інстанції враховуючи відсутність правових підстав для стягнення з відповідача нарахованих позивачем процентів, а також те, що відповідачка у добровільному порядку не повернула фактично отримані від позивача кредитні кошти, уважав за можливе стягнути з відповідача тіло кредиту в сумі 129 635,88 грн.

Однак повністю погодитись з такими висновками районного суду колегія суддів не може через їх невідповідність обставинам справи.

Судом у справі встановлено, що 13.05.2020 ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у А-банку для індивідуальних клієнтів, приватних підприємців та керівників корпоративних клієнтів, в якій заповнила розділ про персональні дані – ПІБ, паспортні дані, адреса проживання та реєстрації, контактна інформація, сімейний стан, соціальний статус (а.с. 13).

В анкеті-заяві зазначено, що вона згодна з тим, що дана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими у рекламному буклеті, складають між нею і банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилась з договором про надання банківських послуг до його укладення і згодна з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згодна отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.соm.ua. Зобов`язалась виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті А-банку www.a-bank.соm.ua.

Також у матеріалах справи наявна копія Паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» із інформацією актуальною до 01.07.2021, яка підписана відповідачкою 13.05.2020 простим електронним підписом (ОТП 7558) (а.с. 14).

До позову АТ «Акцент-банк» додано:

- розрахунок заборгованості за договором № б/н від 13.05.2020, укладеним між банком та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 22.12.2025, за яким загальна заборгованість за наданим кредитом становить 183 864,19 грн, з яких: 129 635,88 грн – загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 110 220,12 грн – залишок заборгованості за тілом кредиту, 19 415,76 грн – залишок заборгованості за тілом кредиту (прострочений), 54 228,31 грн – загальний залишок заборгованості за процентами, 7 100,48 грн – залишок заборгованості за процентами на поточну заборгованість, 47 127,83 грн – залишок заборгованості за процентами на прострочену заборгованість (а.с. 8-12);

- довідку за лімітами АТ «Акцент-банк» за період з 13.05.2020 по 22.12.2025 за кредитним договором ОСОБА_1 , відповідно до якої встановлювались (збільшувались або зменшувались) наступні кредитні ліміти: 13.05.2020 – 1 000 грн, 06.08.2020 – 2 000 грн, 31.10.2020 – 4 000 грн, 04.12.2020 – 5 000 грн, 18.02.2021 – 8 000 грн, 13.07.2021 – 38 000 грн, 17.01.2022 – 68 000 грн, 02.06.2022 – 5 000 грн, 14.11.2022 – 36 000 грн, 23.06.2023 – 35 000 грн, 10.07.2023 – 53 000 грн, 11.09.2023 – 63 000 грн, 14.05.2024 – 68 000 грн, 05.06.2024 – 100 000 грн, 03.06.2025 – 129 700 грн (а.с. 24);

- довідку АТ «Акцент-банк», відповідно до якої ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 строком дії до грудня місяця 2024 року, № НОМЕР_3 строком дії до грудня місяця 2031 року, № НОМЕР_4 строком дії до грудня місяця 2031 року, № НОМЕР_5 строком дії до грудня місяця 2031 року (а.с. 25);

- витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-банк» розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» та тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD», «Зелена», без зазначення реєстраційних даних та дат, які не підписані відповідачкою (а.с. 27-34).

Із виписки по картці ОСОБА_1 за період з 13.05.2020 – 22.12.2025 вбачається, що відповідачка користувалася банківськими картками та кредитними коштами (здійснювала та отримувала перекази коштів, розраховувалася у магазинах, поповнювала мобільний рахунок), у свою чергу банком списувались відсотки за використання кредитного ліміту та кошти за кредитом розстрочка (а.с. 15-23).

Згідно із вказаною випискою: сума витрат за період – 391 746,98 грн, сума зарахувань за період – 247 636,06 грн, сума комісій – 5 372,36 грн, сума кешбеку – 135,90 грн.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 10 ЦПК визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Акцент-банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За положеннями частини першої статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

У справі, яка переглядається, АТ «Акцент-банк» ініційовано спір про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, який оформлений у вигляді анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-банку.

На підтвердження заявлених вимог позивач надав суду копії анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-банку, витягу з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-банк» розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» та тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD», «Зелена», без зазначення реєстраційних даних та дат і які не містять ні власноручного, ні електронного підпису ОСОБА_1 .

Так, матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позовної заяви витяги з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-банк» і тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD», «Зелена» розуміла ОСОБА_1 , була ознайомлена та погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву.

Умови та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-банк» не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Так, надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-банк» з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку – в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Також позивачем надано копію Паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», підписаного ОСОБА_1 13.05.2020 простим електронним підписом, однак даний документ містить базові умови майбутньої позики, є підтвердженням виконання кредитодавцем переддоговірного обов`язку, не є складовою кредитного договору, а його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит, оскільки в паспорті не фіксуються воля сторін та зміст договору.

Отже, сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-банк», без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.

Звертаючись до суду з позовом Банк просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту в розмірі 129 635,88 грн та заборгованість по відсоткам у розмірі 54 228,31 грн.

Разом з тим, як вбачається із виписки про рух коштів по картці відповідачки позивач списував з рахунку ОСОБА_1 відсотки за використання кредитного ліміту.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 №75, виписка з банківського рахунку є первинним документом, що підтверджує здійснені по банківському рахунку операції. Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц наголосив, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки по картковим рахункам можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Такі висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 22.11.2023 у справі №619/1384/21, від 17.12.2020 у справі №278/2177/15, від 28.10.2020 у справі №760/7792/14, від 16.09.2020 у справі №200/5647/18.

Таким чином, саме виписка по картковому рахунку є належним і допустимим доказом, що підтверджує виконання позивачем умов договору в частині встановлення відповідачу кредитного ліміту та користування відповідачем кредитними коштами.

Так, відповідно до виписки про рух коштів по картці ОСОБА_1 від 22.12.2025 за період з 13.05.2020 по 22.12.2025, сума витрат за період – 391 746,98 грн, сума зарахувань за період – 247 636,06 грн.

Дослідивши надану позивачем виписку про рух коштів по картці ОСОБА_1 за період з 13.05.2020 по 22.12.2025 апеляційним судом встановлено, що за спірний період в рахунок погашення відсотків банком списано 80 049,29 грн, які мають бути вирахувані із загальної суми заборгованості.

Таким чином, за даними виписки про рух коштів по рахунку розмір заборгованості ОСОБА_1 складає 64 061,63 грн (391 746,98 грн (сума витрат) – 247 636,06 грн (сума зарахувань) – 80 049,29 грн (сума списаних відсотків)).

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.07.2013 у справі №342/180/17 якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, наявні правові підстави для стягнення суми фактично отриманих та неповернутих відповідачкою коштів в розмірі 64 061,63 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що у справі відсутні докази щодо розмірів кредитного ліміту не заслуговують на увагу, оскільки у даному випадку стягненню з останньої підлягають фактично використані кошти.

Твердження відповідачки про повернення нею банку коштів з переплатою є хибними та спростовуються випискою по картці, з якої слідує, що сума фактично отриманих та неповернутих відповідачкою коштів становить 64 061,63 грн.

Виходячи з викладеного вище, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.03.2026 – скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-банк» суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 64 061,63 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Таким чином, розподіл судових витрат здійснюється за результатом розгляду справи по суті позовних вимог.

При зверненні з позовною заявою до суду першої інстанції АТ «Акцент-банк» сплачено судовий збір за її подання у сумі 2 422,40 грн (а.с. 1).

У зв`язку з частковим задоволенням позову на 34,84% (64 061,63 грн / 183 864,19 грн х 100%), з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-банк» належить стягнути судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 843,96 грн (2 422,40 грн х 34,84%).

При зверненні з апеляційною скаргою судовий збір за її подання підлягав сплаті та відповідно був сплачений ОСОБА_1 у сумі 3 633,60 грн (а.с. 82 зворот).

У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги на суму 65 574,25 грн (129 635,88 грн стягнутих оскаржуваним рішенням суду – 64 061,63 грн), що становить 50,58% (65 574,25 грн / 129 635,88 грн х 100%), з АТ «Акцент-банк» на користь ОСОБА_1 належить стягнути судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 1 837,87 грн (3 633,60 грн х 50,58%).

Керуючись ст. 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 березня 2026 року – скасувати.

Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитом в сумі 64 061 грн 63 коп., 843 грн 96 коп. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 1 837 грн 87 коп. судового збору за апеляційний розгляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 20 серпня 2026 року.

Головуюча О. Є. Мамонова

Судді: О. А. Луговець

О. П. Супрун