Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №592/4392/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №592/4392/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Фоменко І. М.

Номер провадження 33/816/576/26 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.

Категорія 172-6 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 серпня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 592/4392/25 за апеляційною скаргою захисника ГРАЧОВА А. М. на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 17.09.2025, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП,

учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:

прокурора – Мороза В. О.,

захисника – адвоката Грачова А. М.,

установив:

У поданій апеляційній скарзі захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 – адвокат ГРАЧОВ А. М. просить скасувати постанову у зв`язку з порушенням суддею суду першої норм процесуального права, а провадження в справі закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент апеляційного розгляду справи строку накладення стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП, оскільки справа розглянута за відсутності ОСОБА_2 . Крім того, враховуючи те, що правопорушення було виявлене 28.02.2025, то строк накладення стягнення закінчився 28.08.2025.

Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 17.09.2025 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Згідно постанови судді, колишній дільничний офіцер поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_2 , будучи суб`єктом декларування, подав завідомо недостовірні відомості у щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 р., які відрізняються від достовірних на загальну суму 1173 169,88 грн, чим не дотримався вимог п. 2, 7 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції».

Вислухавши доводи захисника Грачова А. М., який підтримав свою апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки судді суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, в апеляційній скарзі захисником не оскаржуються.

Що стосується доводів апеляційної скарги про допущені суддею суду першої інстанції порушення норм процесуального права, то вони є обґрунтованими та заслуговують на увагу.

Зокрема, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України), а правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, які здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечують кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та відповідно до визначених законом процедур судочинства (ст. 2, 5 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).

Належна правова процедура – це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 1 і ч. 2 ст. 7 КУпАП).

Справа розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на засадах рівності перед законом і судом, який розглядає справу. При розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені ст. 172-6 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою (ч. 2 ст. 268 КУпАП).

Така засада судочинства як рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в ч. 1 ст. 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного ч. 1 ст. 24 Основного Закону, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав (ст. 129 Конституції України, розділ I ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»), а тому не дотриманий конституційний принцип, що «ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередньо участь у судовому процесі, або позбавлений такого права», який також знайшов своє закріплення у рішенні КСУ від 12.04.2012 № 9-рп/2012 (справа про рівність сторін судового процесу), де формулюючи незаперечне право особи на судову присутність, Суд керувався правовими постулатами «доброї совісті» (bonae fidei), оскільки для громадян не може бути жодних перешкод об`єктивного характеру, якщо відбувається розгляд в суді індивідуально-конкретної справи.

Присутність особи, яка має право брати безпосередньо участь і виступати у суді, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, у передбачений законом строк і порядок оскаржити постанову по справі, є невід`ємним правом на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції, а для суддів усіх інстанції – важливим елементом законного і справедливого правосуддя. Принцип рівності сторін у процесі – у розумінні «справедливого балансу» між сторонами – вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі «Домбо Бехер Б.В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), заява № 14448/88); п. 38 рішення ЄСПЛ від 23.10.1996 у справі «Анкерль проти Швейцарії» (Ankerl v. Switzerland), заява № 17748/91). У іншій справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03, п. 26 і 29 рішення від 15.05.2008), ЄСПЛ констатував, що «принцип рівності сторін – один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду – передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. У провадженні, яке розглядається, важливі процесуальні гарантії були відсутні та що ці процесуальні недоліки, у світлі обставин справи, були достатньо серйозними, щоб піддати сумніву справедливість провадження. Відповідно було порушення п. 1 ст. 6 Конвенції».

Вказані вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення не дотримані суддею суду першої інстанції і розгляд справи в порушення ч. 2 ст. 268 КУпАП відбувся за відсутності ОСОБА_2 що є безумовною підставою для скасування постанови судді у зв`язку з істотним порушенням вимог процесуальних норм КУпАП.

Крім того, відповідно ч. 4 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення, а згідно п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.02.2025 уповноваженою особою Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – Національне агентство) складено довідку № 121/25 про результати проведення повної перевірки щорічної декларації за 2023 р. щодо уповноваженого на виконання функцій держави ОСОБА_2 , згідно якої суб`єкт декларування при поданні декларації вказав недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на загальну суму 1173169,88 грн. При цьому збір інформації у порядку перевірки відомостей, зазначених у декларації, тривав з листопада 2024 р. до лютого 2025 р. (а. с. 35-146).

28.02.2025 за результатами перевірки щорічної декларації ОСОБА_2 за 2023 р. Національним агентством було затверджено обґрунтований висновок про виявлення в діях останнього ознак пов`язаного з корупцією правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, який був направлений до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, де 05.03.2025 пройшов реєстрацію, після чого був скерований до Сумського Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, уповноваженою особою якого 18.03.2025 відносно ОСОБА_2 складено протокол № 14-2025 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцію, передбачене ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

При визначенні моменту виявлення правопорушення, необхідно враховувати, що сам факт виявлення адміністративного правопорушення не є тотожним факту складання протоколу. Це різні юридичні факти: виявлення факту адміністративного правопорушення – це отримання органом, уповноваженим на складання відповідного протоколу, відомостей про вчинення такого правопорушення та особу, яка його вчинила. У той же час, складання протоколу про адміністративне правопорушення є процесуальним наслідком факту виявлення, це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення.

Таким чином, виявлення адміністративного правопорушення та його фіксування в результаті заходів, проведених уповноваженим органом (посадовою особою), спрямованих на встановлення обставин справи, шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення, є двома різними юридичними фактами, які не можна ототожнювати.

Складання протоколу про адміністративне правопорушення – це остаточний, завершальний етап складання процесуального документу на підставі раніше виявлених фактів щодо встановлених порушень, які підпадають під ознаки визначені законодавством у сфері боротьби з корупцією.

Для визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, важливу роль відіграють як день вчинення, так і день виявлення правопорушення. Будь-якого продовження перебігу строків накладення адміністративних стягнень законом не передбачено, тому в разі їх закінчення провадження у справі закривається. Якщо на момент розгляду справи в суді закінчились строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, то суд в разі заперечення особою своєї вини чи наявності у її діях складу правопорушення спочатку в повному обсязі досліджує всі обставини справи, встановлює, чи містить діяння ознаки та склад адміністративного корупційного правопорушення, чи належить особа до суб`єктів цього корупційного правопорушення, чи винна вона в його вчиненні, і лише після цього закриває провадження у справі.

Крім того, в цьому аспекті мають значення положення п. 5 «Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», згідно яких у разі виявлення за результатами проведення повної перевірки ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, складення протоколу щодо якого віднесено до компетенції інших органів, уповноважена особа, яка проводила повну перевірку, упродовж 5 робочих днів з наступного робочого дня за днем погодження довідки складає та підписує відповідний обґрунтований висновок щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, у двох примірниках.

Обґрунтований висновок містить таку інформацію: підстави для проведення повної перевірки; дату початку та завершення строку повної перевірки; відомості про результати автоматизованого розподілу (повторного автоматизованого розподілу, якщо він проводився); виявлені порушення, обґрунтування відповідних висновків, у тому числі посилання на матеріали, які стали підставою для висновку, та врахування пояснень суб`єкта декларування (уразі їх надання); висновок за результатами проведення повної перевірки.

Висновок Національного агентства є обов`язковим для розгляду, про результати якого воно повідомляється не пізніше 5 днів після отримання повідомлення про вчинене правопорушення (ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції»).

Аналіз зазначених положень свідчить, що обґрунтований висновок не є формальним супровідним документом для передачі матеріалів до іншого органу, а є завершальним процесуальним документом, яким Національне агентство офіційно фіксує встановлення за результатами повної перевірки ознак адміністративного правопорушення. Саме під час його складення, погодження та затвердження здійснюється остаточна оцінка зібраних матеріалів, наданих суб`єктом декларування пояснень, а також формується остаточний висновок про наявність відповідних ознак правопорушення.

До моменту затвердження обґрунтованого висновку триває внутрішня процедура перевірки та оцінки отриманих відомостей, результати якої ще не набули остаточного характеру та можуть бути уточнені або змінені під час погодження. Після завершення цієї процедури Національне агентство офіційно констатує факт виявлення ознак правопорушення та передає відповідні матеріали органу, уповноваженому на складання протоколу.

За таких обставин, саме дата затвердження Національним агентством обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак адміністративного правопорушення є моментом виявлення правопорушення у розумінні ч. 4 ст. 38 КУпАП, оскільки саме з цього моменту результати повної перевірки набувають остаточного характеру, а уповноважений орган об`єктивно завершує встановлення обставин, які свідчать про наявність складу правопорушення. Подальше направлення затвердженого висновку разом із матеріалами перевірки до іншого спеціально уповноваженого суб`єкта є лише наслідком уже встановленого факту виявлення правопорушення та не утворює нового моменту його виявлення.

Повертаючись до матеріалів справи, апеляційний суд вважає, що датою виявлення правопорушення та початку перебігу строку притягнення до відповідальності ОСОБА_2 у цій справі слід вважати 28.02.2025, оскільки саме цього дня Національним агентством за результатами проведеної повної перевірки декларації, після завершення збору та оцінки матеріалів згідно вимог ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції», було затверджено обґрунтований висновок щодо виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією. Тобто, саме із затвердженням такого висновку Національне агентство офіційно констатувало виявлення ознак відповідного правопорушення, після чого надіслало обґрунтований висновок разом із матеріалами перевірки відповідному спеціально уповноваженому суб`єкту у сфері протидії корупції, реалізуючи тим самим свої повноваження, визначені Законом.

Вказані обставини залишилися поза увагою судді суду першої інстанції, чим істотно порушено вимоги КУпАП, так як це завадило ухвалити законне, обґрунтоване та умотивоване судове рішення, що також є підставою для скасування постанови та задоволення апеляційної скарги в цій частині.

Водночас, оскільки правопорушення було виявлено 28.02.2025, передбачений ч. 4 ст. 38 КУпАП шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення сплив 28.08.2025. Тобто, на момент ухвалення суддею суду першої інстанції постанови 17.09.2025 цей строк вже закінчився, що виключало можливість накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 .

Таким чином, постанова судді місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справі – закриттю на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент її розгляду строку накладення стягнення за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, передбаченого ст. 38 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, –

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ГРАЧОВА А. М. задовольнити.

Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 17.09.2025 відносно ОСОБА_3 скасувати у зв`язку з порушенням суддею суду першої інстанції норм процесуального права, а провадження у справі за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент апеляційного розгляду справи строку накладення стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В. Ю. Рунов