Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №522/27830/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/636/26

Номер справи місцевого суду: 522/27830/25

Головуючий у першій інстанції Русєва А. С.

Доповідач Артеменко І. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду – Артеменко І.А.,

за участю: секретаря судового засідання – Подуст Т.П.,

особи, яка притягається до відповідальності, - ОСОБА_1 ,

захисника - Купріної І.В.,

представника потерпілої – Слєпко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Купріної Ірини Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 04 лютого 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.154 КУпАП

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст протоколу про адміністративне правопорушення

21.12.2025 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №757893, передбачене ч.3 ст.154 КУпАП.

За вказаним протоколом 01.12.2025 біля 21:00 год. ОСОБА_1 порушив правила утримання собак, а саме: вигулював свою собаку породи німецька вівчарка по клички «Ада» без повідка, яка накинулась на іншу собаку породи «Мальтіпу», яка в подальшому померла.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.3 ст.154 КУпАП.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 04.02.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 1 700 гривень в дохід держави з конфіскацією собаки породи «Німецька Вівчарка» по кличке «Ада». Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Короткий зміст доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі захисник Купріна І.В. в інтересах ОСОБА_1 просила скасувати постанову Приморського районного суду м.Одеси від 04.02.2026 та закрити провадження по справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови суду, зазначила, що:

-судом не установлено хто саме є власником собаки «Бакс», документів на собаку суду не надано, тому не встановлено, що собака Бакс є майном саме тієї особи, яка звернулась із заявою про вчинення адміністративного правопорушення;

-власники собаки судом не викликалися та не допитувалися, документи на підтвердження права власності на собаку не надано;

-в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, у зв`язку з недоведеністю завдання шкоди майну людини.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 , в його інтересах захисник Купріна І.В. просили суд скасувати оскаржувану постанову суду та звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП, враховуючи відшкодування збитків потерпілій та відсутність від неї претензій до нього. Представник потерпілої ОСОБА_2 не заперечувала проти скасування оскаржуваного судового рішення та звільнення ОСОБА_1 від відповідальності на підставі ст.22 КУпАП, підтвердила позицію потерпілої щодо відсутності претензій до ОСОБА_1 .

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції, заслухавши особу, яка притягається до відповідальності, захисника в її інтересах, представника потерпілої, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

За положеннями ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч.1 ст.9 КУпАП.

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

За ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За диспозицією ч.3 ст.154 КУпАП передбачена відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну. Частиною 1 вказаної статті передбачена відповідальність, зокрема, за вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак).

Ухвалюючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.3 ст.154 КУпАП, суд першої інстанції визнав доведеним те, що останній вчинив правопорушення, яке виразилось у вигулюванні собаки без повідка, що спричинило шкоду майну людини, за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №757893 від 21.12.2025. Судом враховано, що за положеннями ст. 180 ЦК України тварини є особливим об`єктом цивільних прав, на яких поширюється правовий режим речі, тобто собака є майном, об`єктом права власності.

Вина ОСОБА_1 в інкримінованому адміністративному правопорушенні підтверджується:

- поясненнями ОСОБА_1 , який не заперечує обставини, викладені у складеному протоколі, пояснює обставини події та визнає свою вину повністю;

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №757893 від 21.12.2025, який підписано уповноваженою на складення протоколу особою та ОСОБА_1 ;

- копіює ветеринарного паспорту на вівчарку, власником якої є ОСОБА_1 ;

- рапортом від 06.12.2025, з якого зокрема вбачається звернення потерпілої ОСОБА_3 до служби «102» про те, що 01.12.2025 о 21:02 її собаку породи Мальтіпу загризла інша собака Вівчарка, дані власника якої у неї наявні;

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 06.12.2025;

- письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 06.12.2025 та іншими матеріалами доданими до протоколу.

Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. Тому зазначені докази є належними та допустимими та такими, що у своїй сукупності вказують на обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП.

Враховано, що за положеннями статті 4 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» (далі Закон), сфера дії якого поширюється на відносини, що виникають у зв`язку з утриманням тварин та поводженням із ними фізичних та юридичних осіб, встановлені основні принципи захисту тварин від жорстокого поводження, а саме поводження з тваринами ґрунтується на таких принципах, як утримання і поводження з домашніми тваринами без мети заподіяння шкоди як оточуючим, так і самій тварині. Відповідно до положень ст.9 цього Закону дозволяється утримувати домашніх тварин у вільному вигулі на ізольованій території, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив`язі або без неї. Особи, які утримують домашніх тварин, мають право з`являтися з ними поза місцями їх постійного утримання (супроводжувати їх). При цьому, особа, яка супроводжує тварину, зобов`язана забезпечити, зокрема, безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною; наявність повідка для здійснення вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров`я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, а також намордника на собаках порід, що включені до Переліку небезпечних порід собак, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у статті 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.

Перевіривши матеріали провадження в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи.

Разом з тим, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, слід дотримуватись вимог ст.ст.23, 33 КУпАП, в силу яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є пенсіонером, дані про те, що він раніше притягувався до адміністративної відповідальності відсутні. ОСОБА_1 визнав свою вину, цілком усвідомив свій проступок та щиро кається, що дійсно в цій справі є відвертою негативною оцінкою ним своєї необережної поведінки.

Крім того, під час апеляційного розгляду сторони повідомили суд, що ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_3 досягли компромісу щодо наслідків заподіяної шкоди. ОСОБА_1 добровільно відшкодував завдані потерпілій збитки, у зв`язку з чим потерпіла не має претензій до нього. Представник Слєпко О.В. в інтересах ОСОБА_3 зазначила, що потерпіла не наполягає на притягненні ОСОБА_1 до відповідальності і не заперечує проти закриття провадження у справі, застосувавши положення ст.22 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого правопорушення орган, посадова особа, уповноважені вирішувати справу, можуть звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Хоча наслідком допущеного порушення стала загибель іншої собаки, що свідчить про настання негативних наслідків правопорушення, апеляційний суд, оцінюючи їх у сукупності з характером допущеного порушення, формою вини особи, яка притягається до відповідальності, її поведінкою після події (а саме добровільне відшкодування заподіяної шкоди) та позицією потерпілої (відсутність претензій), доходить висновку, що в конкретному випадку застосування адміністративного стягнення не є необхідним для досягнення мети адміністративної відповідальності.

Таким чином, враховуючи наведене, а також дані про особу ОСОБА_1 в сукупності, суд апеляційної інстанції вважає доцільним звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, у зв`язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Купріної Ірини Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 04 лютого 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.154 КУпАП – скасувати.

На підставі статті 22 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, за малозначністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І.А.Артеменко