Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №495/10018/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1527/26

Номер справи місцевого суду: 495/10018/25

Головуючий у першій інстанції Братків І. І.

Доповідач Артеменко І. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду – Артеменко І.А.,

за участю: секретаря судового засідання – Подуст Т.П.,

особи, яка притягається до відповідальності, - ОСОБА_1 ,

захисника – Каланжова В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Каланжова Владислава Івановича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 травня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст протоколу про адміністративне правопорушення

27.12.2025 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №580180 за ч.1 ст.130 КУпАП.

За вказаним протоколом 27.12.2025 о 00:45 в м. Білгород-Дністровський, по вул. Бучацька 3, ОСОБА_1 керував автомобілем марки Renault Kango, д/н.з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, невнятна річ, почервоніння очей) від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер №6810 на місці зупинки ТЗ у встановленому законом порядку, а також проходити огляд у медичному закладі відмовився.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.05.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Короткий зміст доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі захисник Каланжов В.І. в інтересах ОСОБА_1 просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.05.2026 та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

В обґрунтування скарги захисник послався на те, що:

-суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права (а саме: положень статей 266, 266-1 КУпАП), не застосував спеціальну норму закону (ст.266-1 КУпАП) та фактично проігнорував обов`язковий порядок проведення огляду військовослужбовців;

- істотне порушення процедури оформлення матеріалів справи та недоведеність факту законної відмови від проходження огляду. Зокрема, зазначено, що в матеріалах справи відсутнє належне підтвердження реалізації встановленої процедури проходження огляду на стан сп`яніння. Не встановлено чи було ОСОБА_1 роз`яснено порядок проведення медичного огляду, правові наслідки відмови, чи запропоновано декілька альтернатив проходження огляду, чи розумів військовослужбовець процесуальні наслідки своїх дій, чи було забезпечено право на професійну правничу допомогу. В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 у передбаченому законом порядку безумовно та усвідомлено відмовився від проходження огляду;

- оскаржувана постанова постановлена з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного дослідження всіх доказів, із порушенням права на захист та без достатньої доказової бази.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та в його інтересах захисник Каланжов В.І. підтримали клопотання про поновлення строку, доводи та вимоги апеляційної скарги. В обґрунтування клопотання про поновлення строку захисник послався на несповіщення про дату та час судового засідання, розгляд справи за відсутності сторони захисту, отримання копії судового рішення за заявою захисника та негайне подання апеляційної скарги.

Висновки щодо строків на апеляційне оскарження

Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.285 КУпАП копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

З матеріалів справи вбачається, що протокол складено у присутності ОСОБА_1 , який ознайомлений з його змістом.

30.12.2025 справа отримана судом.

05.01.2026 захисник Каланжов В.І. в інтересах ОСОБА_1 ознайомився в суді з матеріалами справи, про що склав розписку.

05.02.2026 захисник Каланжов В.І. через «Електронний суд» скерував до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

25.03.2026 захисник Каланжов В.І. надав суду клопотання про закриття провадження у справі.

01.05.2026 справа розглянута місцевим судом за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, та захисника в її інтересах. При цьому, матеріали справи не містять даних про сповіщення ОСОБА_1 та захисника Каланжова В.І. про слухання справи 01.05.2026.

За інформацією ЄДРСР вказана постанова скерована до реєстру 21.05.2026, забезпечено надання загального доступу з 25.05.2026.

07.06.2026 захисником Каланжовим В.І. скеровано суду через систему «Електронний суд» додаткові пояснення.

В матеріалах справи наявний супрувідний лист суду від 17.06.2026 про направлення ОСОБА_1 копії постанови суду від 01.05.2026, доказів отримання вказаної кореспонденції матеріали справи не містять.

13.07.2026 захисник Каланжов В.І. звернувся до суду із заявою про отримання копії судового рішення, яка виконана 14.07.2026.

14.07.2026 захисник Каланжов В.І. надав суду апеляційну скаргу, в якій міститься клопотання про поновлення строку.

Отже, апеляційна скарга подана поза межами встановленого законом 10-денного строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

Разом з тим, конструкція норми, що закріплена в ч.2 ст.294 КУпАП, дає підстави вважати, що у разі подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції після закінчення десятиденного строку з дня її ухвалення, апелянт безумовно повинен заявити клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, належним чином обґрунтувавши його.

В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник Каланжов В.І. надав суду обґрунтування щодо поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Цілісне розуміння положень статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України дає підстави для висновку, що кожному гарантовано право на ефективні засоби юридичного захисту при реалізації права на апеляційний перегляд справи.

У цьому випадку особі має бути забезпечено умови для належного оскарження судового рішення.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» (Melnyk v. Ukraine) від 28.03.2006 зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21.02.1975, серія A №18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що право на судовий захист не повинно бути ілюзорним, а особа має мати реальну можливість оскаржити судове рішення.

У пункті 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04.12.1995 ЄСПЛ зазначив, що для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Враховуючи розгляд справи за відсутності сторони захисту, доказів сповіщення якої саме на 01.05.2026 матеріали справи не містять, відсутність в матеріалах справи доказів скерування судом у визначений ч.1 ст.285 КУпАП строк копії постанови суду, отримання копії постанови захисником лише 14.07.2026 та в той же день надання суду апеляційної скарги, з метою забезпечення права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції, заслухавши особу, яка притягається до відповідальності, захисника в її інтересах, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги (ч.7 ст.294 КУпАП).

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, повністю доведена та підтверджується такими доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 580180, за яким 27.12.2025 о 00:45 в м. Білгород-Дністровський, по вул. Бучацька 3, ОСОБА_1 керував автомобілем марки Renault Kango, д/н.з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, невнятна річ, почервоніння очей) від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер №6810 на місці зупинки ТЗ у встановленому законом порядку, а також проходити огляд у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Вказаний протокол підписано поліцейським. ОСОБА_1 відмовився від підпису протоколу, але в графі пояснень зазначив: « ОСОБА_1 був тверезий, почерк поганий, тому що зламана рука, поліцейські вели себе не пристойно»;

-рапортом, складеним поліцейським ВРПП Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області старшим сержантом поліції Кузьма Крецу, від 27.12.2025 щодо обставин зупинки в комендантську годину транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , у якого виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі, на що водій відмовився, тому відносно нього складено адміністративні матеріали за ч.1 ст.130 КУпАП;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, яким зафіксовано виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння та факт відмови від проходження огляду;

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27.12.2025, яким лікарем КНП Білгород-Дністровська МБЛ ОСОБА_2 зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду у медзакладі;

- довідкою начальника сектору АП майора поліції Н.Заремба про вилучення посвідчення водія серії НОМЕР_2 за складеним протоколом;

- відеозаписами нагрудних камер поліцейських та з відеореєстратора, встановленого в службовому автомобілі. Наявними відеозаписами зафіксовано факт руху під час дії комендантської години транспортного засобу під керуванням, як згодом було встановлено, ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм поліцейським виявлено у водія ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим запропоновано пройти огляд на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, на що водій спочатку погодився, але коли поліцейський протягнув водієві герметично запакований мундштук та дістав Драгер, ОСОБА_1 не взяв у поліцейського мундштук та на питання поліцейського надав чітку відповідь про відмову від проходження огляду на місці. На пропозицію поліцейського пройти огляд в медзакладі, ОСОБА_1 погодився, у зв`язку з чим був доставлений до КНП Білгород-Дністровська МБЛ. При цьому, під час слідування до медзакладу ОСОБА_1 в службовому автомобілі зазначив: «Я признаю, я випив». В лікарні на неодноразові пропозиції пройти огляд на приладі «Алкофор» ОСОБА_1 спочатку імітував проходження огляду, видихаючи недостатній об`єм повітря, що стало причиною неможливості завершити огляд. Згодом на пропозицію поліцейського здати біосередовище ОСОБА_1 зазначив, що поліцейські є неуповноваженими особами, так як він військовослужбовець, і він чекатиме ВСП. На питання поліцейського щодо проходження огляду ОСОБА_1 надав чітку однозначну відповідь: «Конечно, нет» (диск 1 файл «01132_0011…._007А.МP4», час запису 02:55 – 03:00 хв.). За вказаними обставинами було складено адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 . Зі змістом складеного протоколу поліцейський ознайомив ОСОБА_1 , який постійно перебивав поліцейського. Від підпису протоколу ОСОБА_1 відмовився, але власноруч надав власні пояснення в протоколі.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на таке.

Учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух (абз.2,4 ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух"). Одним із таких органів державного контролю є Національна поліція (ст.52 цього Закону). За положеннями ч.2 ст.14 Закону України "Про дорожній рух" до учасників дорожнього руху належать, зокрема, водії.

За змістом абзаців 3 та 5 ч.2 ст.16 вказаного Закону водій зобов`язаний: виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 ПДР).

Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було. Вказані обставини повністю підтверджуються матеріалами справи.

Слід зазначити, що ОСОБА_1 , будучи водієм та маючи відповідне посвідчення водія, обізнаний з Правилами дорожнього руху України, зокрема п.2.5. При цьому, презюмоване знання закону є принципом права, згідно з яким закон поширюється на кожного, навіть якщо особа і не знає про нього. Незнання вимог діючого законодавства не є підставою для звільнення особи від передбаченої законом відповідальності та закриття провадження у справі, що кореспондується з положеннями ст.68 Конституції України. З огляду на зазначене не мають правового значення доводи апеляційної скарги щодо детального роз`яснення ОСОБА_1 порядку проведення медичного огляду, правових наслідків відмови.

За змістом ч.6 ст.266 КУпАП направлення особи для огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп`яніння, оформлення результатів такого огляду, регулюються Інструкцією № 1452/735 та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 з подальшими змінами (далі – Порядок № 1103). Приписи Інструкції № 1452/735 та Порядку № 1103 застосовуються у системному зв`язку як між собою, так і з приписами інших нормативних актів.

Згідно зі ст.266 КУпАП, п.2 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 3 розділу І Інструкції визначено ознаки алкогольного сп`яніння. При цьому, за положеннями Інструкції визначення ознак щодо можливості знаходження водія у стані сп`яніння відноситься до виключної компетенції поліцейських.

Пунктом 6 Порядку №1103 передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

За приписами п. 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду

За диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння утворює самостійний склад адміністративного правопорушення.

Під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів, відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі. Відмова від проходження огляду на стан сп`яніння є правопорушенням з формальним складом, тобто є закінченим саме з моменту висловлення особою відмови від проходження відповідного огляду. Мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до пункту 2.5 ПДР України правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.

В сенсі положень ч.2 ст.266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У виконання вищевказаних вимог КУпАП до матеріалів справи додані відеозаписи з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудної камери поліцейського щодо обставин складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 .

Долучені до матеріалів справи відеозаписи відображають події, по факту яких 27.12.2025 складено адмінматеріали відносно ОСОБА_1 . Зокрема, відеозаписами зафіксовано факт руху транспортного засобу під керування ОСОБА_1 , неодноразові пропозиції поліцейського, у зв`язку з виявленням у водія ознак алкогольного сп`яніння, пройти у встановленому порядку огляд на стан сп`яніння та фактична відмова від проходження огляду при тому, що умови для проходження були забезпечені.

Апеляційний суд вважає, що відеозаписи, залучені поліцейськими як безумовний доказ у справі, відповідають вимогам Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018.

Об`єму наявних відеозаписів достатньо для перевірки встановлених судом обставин відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку. Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення та має безсторонній характер.

Відеозапис міститься на двох оптичних дискам в окремих файлах, на яких послідовно зображені події, які хронологічно продовжують одна одну. При цьому вказані файли містить безперервну фіксацію самого правопорушення (відмова водія від проходження у встановленому порядку огляду). Сумнівів щодо достовірності та допустимості відеозапис не викликає, оскільки на ньому відображено подію, що зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення. Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність вищевказаного відеозапису апелянтом не надано. Не встановлено таких обставин і під час апеляційного розгляду справи.

Оглянутий відеозапис узгоджується з іншими даними, що містяться в матеріалах справи, тому є належним доказом у справі.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи належного підтвердження реалізації встановленої процедури проходження огляду на стан сп`яніння, спростовуються оглянутими відеозаписами, якими зафіксовано, що у встановленому порядку поліцейський після виявлення у водія ознак алкогольного сп`яніння, запропонував водієві пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер, на що останній відмовився, після чого запропоновано проїхати до медзкаладу для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, на що водій погодився, але після його доставки до медзакладу водій відмовився від проходження огляду у встановленому порядку. Вказана процедура проведена у відповідності до Інструкції № 1452/735, Порядку № 1103 та положень ст.266 КУпАП.

Аналізуючи оглянутий відеозапис, апеляційний суд дійшов висновку, що співробітниками поліції були створені належні умови для проходження водієві огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, що свідчить про наявність реальної можливості пройти огляд, але водій вчиняв дії, щоб уникнути проходження огляду та висловив однозначне категоричне волевиявлення про відмову від проходження огляду. При цьому, мотиви його відмови не мають правового значення. З моменту висловлення водієм, у якого поліцейські виявили ознаки алкогольного сп`яніння, відмови від проходження огляду, в діях водія наявний склад правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Посилання захисника на не те, що ОСОБА_1 не роз`яснено порядок проведення медичного огляду, правові наслідки відмови та не запропоновано декілька альтернатив проходження огляду, не з`ясовано чи розумів він процесуальні наслідки своїх дій, не ґрунтуються на відповідній правовій основі та не спростовують наявності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення.

Доводи скарги щодо не забезпечення ОСОБА_1 можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги не ґрунтуються на відповідній правовій основі. Так, діючим законодавством не передбачена обов`язкова присутність адвоката під час складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП. Слід звернути увагу, що у справі, що наразі переглядається, предметом розгляду є протокол про адміністративне правопорушення, вимоги до змісту якого регламентовані ч.1 ст.256 КУпАП, розгляд яких віднесено до компетенції суду. При цьому, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, користуватися юридичною допомогою, передбачене ст.268 КУпАП, виникає при розгляді справи, а не під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Встановлено, що ОСОБА_1 , як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції скористався своїм правом на захист шляхом укладання з адвокатом Каланжовим В.І. угоди про надання правової допомоги від 28.12.2025. В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та захисник Каланжов В.І. в його інтересах приймали участь, надали свої пояснення по суті справи та заперечення проти складеного протоколу, тобто право на захист ОСОБА_1 не було порушено.

Доводи захисника про не роз`яснення ОСОБА_1 прав не спростовують правильність оскаржуваного судового рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що огляд ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, проведено з порушенням вимог ст. 266-1 КУпАП є необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення, зокрема, правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Статтею 266-1 КУпАП передбачено, що військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Відповідно до п.3 Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від №32 12.01.2024, огляду підлягають військовослужбовці/ військовозобов`язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння).

Відтак, обов`язковою умовою для проведення огляду військовослужбовця на стан алкогольного сп`яніння саме посадовою особою, уповноваженою на його проведення начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу) Збройних Сил, а не поліцейським, є виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або перебування на території військових частин (установ, закладів).

Згідно із ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Як вбачається з оглянутих відеозаписів, ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими в комендантську годину у АДРЕСА_1 поза межами розташування військової частини. Матеріали справи не містять та стороною захисту не надано суду доказів того, що під час зупинки транспортного засобу, ОСОБА_1 , як військовослужбовець, виконував обов`язки військової служби у розумінні вимог ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Отже, у даному випадку він є особою, яка керувала цивільним транспортним засобом. При цьому ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився.

Сама ж по собі наявність у водія статусу військовослужбовця, за умови не виконання ним у цей час вказаних вище обов`язків, не є підставою для проведення його огляду спеціальними суб`єктами за правилами ст.266-1 КУпАП.

За таких обставин, виявивши у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, працівники поліції правомірно застосували до останнього загальний порядок проходження огляду на стан сп`яніння, передбачений ст.266 КУпАП. Тому апеляційний суд відхиляє аргументи сторони захисту щодо проведення огляду ОСОБА_1 з істотними порушенням вимог ст.266-1 КУпАП та Порядку №32.

Слід зазначити, що фабула, викладена в протоколі про адміністративне правопорушення, відповідає диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП та відображає всі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою у відповідності до вимог Інструкцій, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», зауважень до нього подано не було.

Враховуючи викладене, з урахуванням узгодження всіх доказів у справі між собою, підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14.02.2008 у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 надав поліцейському чітку та зрозумілу відповідь щодо його відмови від проходження огляду, яку поза розумним сумнівом можна вважати саме відмовою від огляду в розумінні ч.1 ст.130 КУпАП.

Відтак, перевіркою матеріалів справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, що могли стати підставою не виконувати ОСОБА_1 законних вимог поліції про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Отже, оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апелянта з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді доказів у справі та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності.

Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були підставою для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду, апелянтом не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено.

Судом враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2007 у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд, враховуючи положення статей 251, 252 КУпАП, дійшов висновку, що матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про доведеність вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги. Застосований місцевим судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, є справедливим та достатнім для його виправлення і запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.

За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим відсутні підстави для її скасування, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника Каланжова Владислава Івановича в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду м.Одеси від 01 травня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника Каланжова Владислава Івановича – залишити без задоволення.

Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 травня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду І.А. Артеменко