Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №521/15593/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1503/26

Номер справи місцевого суду: 521/15593/24

Головуючий у першій інстанції Непорада О. М.

Доповідач Артеменко І. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду – Артеменко І.А.,

за участю: секретаря судового засідання – Подуст Т.П.,

представника Одеської митниці – Ревенко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Бєлошицької Людмили Федорівни в інтересах Одеської митниці на постанову Хаджибейського районного суду м.Одеси від 02 березня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч.6 ст.470 МК України,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст протоколу про порушення митних правил

09.07.2024 відносно громадянки України ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил №737/50000/24 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.6 ст.470 МК України.

Відповідно до протоколу 05.04.2018 ОСОБА_1 ввезла на митну територію України в режимі “транзит” легковий автомобіль марки MAZDA M6I, держ.номер НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , реєстрації Польща. 19.06.2018 ОСОБА_1 притягувалась до відповідальності за вчинення даного правопорушення за ч.3 ст.470 МК України (протокол №1125/80700/18). Інформація щодо вивезення за межі митної території України даного транспортного засобу станом на 09.07.2024 (під час перетину нею кордону України) відсутня.

За позицією митниці, ОСОБА_1 перевищила строк тимчасового ввезення транспортного засобу більше ніж на 30 днів, що має ознаки порушення митних правил, передбаченого ч.6 ст.470 МК України.

Короткий зміст судового рішення

Постановою Хаджибейського районного суду м.Одеси від 02.03.2026 закрито провадження по справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Короткий зміст доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник митниці просила скасувати постанову Хаджибейського районного суду м.Одеси від 02.03.2026 (помилково зазначено 03.03.2026), визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.6 ст.470 МК України, та накласти на неї адміністративне стягнення відповідно санкції зазначеної статті.

В обґрунтування апеляційної скарги представник митниці зазначила, що:

- оскаржена постанова є необґрунтованою, винесена всупереч вимог ст.245 КУпАП та ст.486 МК України про повне, всебічне, об`єктивне з`ясування обставин справи та вирішення її у точній відповідності з законом, а також без належного урахування характеру вчиненого правопорушення;

- в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.6 ст.470 МК України, оскільки вона, перемістивши транспортний засіб особистого користування 05.04.2018 на митну територію України в режимі «транзит», в десятиденний строк, передбачений ст.95 МК України, тобто 15.04.2018, його не вивезла та він продовжує перебувати на митній території України. Вказане правопорушення є триваючим. Митним органом правопорушення виявлено 09.07.2024, отже адміністративне стягнення може бути накладено в межах строків, визначених ст.467 МК України.

-матеріалами справи доведена вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.6 ст.470 МК України. Транспортний засіб на даний час перебуває на митній території України з порушенням строку тимчасового ввезення. Жодних процедур із завершення вказаного митного режиму митний орган не здійснював.

В суді апеляційної інстанції представник митниці підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги. ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про слухання справи, в судове засідання не з`явилась, що з огляду на положення ч.6 ст.294 КУпАП не перешкоджає суду здійснювати розгляд справи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Заслухавши представника митниці, дослідивши матеріали даної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги представника митниці, з огляду на таке.

Фактичні обставині за складеним протоколом про порушення митних правил

09.07.2024 відносно громадянки України ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил №737/50000/24.

З вказаного протоколу вбачається, що 09.07.2024 о 09:07 в зону митного контролю міжнародного автомобільного пункту пропуску «Орлівка», митного поста «Придунайський» Одеської митниці прибув регулярний автобус марки «VAN HOOL», держ.номер НОМЕР_3 , vin. НОМЕР_4 , реєстрації України, під керуванням громадянина України ОСОБА_2 , з пасажиром ОСОБА_1 , який прямував з Румунії (м. Бухарест) до України (м. Одеса).

В ході здійснення митного контролю за інформацією, наявною в базі даних АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби, та спрацювання АСАУР, встановлено, що легковий автомобіль MAZDA M6I, держ.номер НОМЕР_1 , vin. НОМЕР_2 , реєстрації Польща, було ввезено на митну територію України, по якому відсутні відомості щодо подальшого вивезення, а саме: 05.04.2018 о 18:20 громадянкою України ОСОБА_1 ввезено на митну територію України в режимі «транзит» легковий автомобіль MAZDA M6I, держ.номер НОМЕР_1 , vin. НОМЕР_2 , реєстрації Польща, через митний пост "Щербаківка", пункт пропуску "Гоптівка - Нехотєєвка" Харківська митниця ДФС.

Документальне підтвердження факту звернення до митних органів України з приводу продовження строку доставки з 05.04.2018 по теперішній час (в тому числі за інформацією модуля «Заяви підприємств та громадян» АСМО «Інспектор») відсутні.

Відповідно до інформації, наявної в розділі “Боротьба з контрабандою (Реєстр порушників митних правил)” бази даних ЄАІС ДМСУ, громадянка України ОСОБА_1 притягувалась до відповідальності за вчинення даного правопорушення за ч.3 ст.470 МК України, протокол про порушення митних правил від 19.06.2018 № 1125/80700/18.

За позицією митниці, громадянка України ОСОБА_1 перевищила встановлений статтею 95 МК України строк доставки транспортного засобу особистого користування легковий автомобіль MAZDA M6I, держ.номер НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , реєстрації Польща, до митниці призначення більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування.

На підставі вищевказаних обставин, у відношенні ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил за ознаками правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 470 МК України.

Вказаний протокол складено за присутності ОСОБА_1 , яка відмовилась від надання пояснень, з огляду на положення ст.63 Конституції України.

Мотиви апеляційного суду

За положеннями ст.487 МК України провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до МК України, а в частині, що не регулюється ним – відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.486 МК України та ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Положеннями ст.489 МК України передбачено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або необережні) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до вимог ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 09.07.2024 відносно ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил №737/50000/24 за ч.6 ст.470 МК України за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку транзитних перевезень транспортного засобу особистого користування більше ніж на тридцять діб.

Частиною 1 ст.90 МК України ( в редакції на час ввезення ТЗ) визначено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 95 МК України визначено строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту, в тому числі п.1 ч.1 зазначеної статті визначено строки транзитного перевезення для автомобільного транспорту.

Відповідно до ст.ст. 95, 381 МК України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, з метою транзиту через митну територію України строком: для автомобільного транспорту – 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

За положеннями ст.93 МК України такі транспортні засоби повинні бути доставленими у митний орган призначення до закінчення строку, встановленого ст.95 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 5 ст.102 МК України митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, органу доходів і зборів призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту, та митна декларація або інший документ, визначений статтею 94 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

З матеріалів справи вбачається, що 05.04.2018 громадянка України ОСОБА_1 перемістила на митну територію України в режимі «транзит» транспортний засіб особистого користування легковий автомобіль MAZDA M6I, держ.номер НОМЕР_1 , vin. НОМЕР_2 , реєстрації Польща.

З огляду на положення п.1 ч.1 ст. 95 МК України (строк транзитного переміщення для автомобільного транспорту становить 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб)), тобто вказаний транспортний засіб необхідно було доставити до митниці в строк до 15.04.2018.

Відомості щодо вивезення за межі митної території України даного транспортного засобу на момент складання протоколу (09.07.2024) відсутні.

Інформація про те, що з дати ввезення зазначений автомобіль митний кордон перетинав та з митної території України виїжджав, відсутня. Також відсутня інформація про звернення ОСОБА_1 до митних органів для продовження строку транзиту. Документів, що підтверджують факт аварії чи обставин непереборної сили, виданих компетентними органами (установами) та засвідчених в установленому порядку, ОСОБА_1 митному органу не надавала.

19.06.2018 відносно ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил за № 1125/80700/18 за ч.3 ст.470 МК України, яка передбачала відповідальність за перевищення встановленого ст.95 МК України строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів – у вигляді накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Предметом вказаного правопорушення став транспортний засіб MAZDA M6I, держ.номер НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , реєстрації Польща.

Отже, 05.04.2018 автомобіль MAZDA M6I, держ.номер НОМЕР_1 , був ввезений ОСОБА_1 на митну територію України в режимі «транзит», а 15.04.2018 закінчився строк перебування вказаного транспортного засобу на митній території України.

У відповідності до положень ч.1 ст.467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст.522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.

Особливості виконання митних формальностей при поміщенні товарів у митні режими, передбачені Митним кодексом України, та під час перебування товарів у відповідному митному режимі визначені Порядком виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.05.2012 за №657 (далі-Порядок).

Розділом ІІ Порядку визначені особливості виконання митних формальностей відповідно до митного режиму тимчасового ввезення. При цьому, главою 5 цього Розділу врегульовано питання щодо здійснення контролю за дотриманням вимог митного режиму тимчасового ввезення, та частиною першою передбачено, що контроль за дотриманням умов митного режиму тимчасового ввезення покладається на митницю оформлення.

Так, пунктом 5 глави 5 Розділу ІІ Порядку передбачено, що для забезпечення контролю за товарами, що перебувають у митному режимі тимчасового ввезення, а також обміну інформацією між митними органами стосовно таких товарів використовується ЄАІС.

До ЄАІС вноситься інформація про митні формальності, що виконуються відносно тимчасово ввезених товарів, зокрема про:

- поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення;

- засоби, застосовані для ідентифікації товарів;

- дозволи, надані митним органом на неодноразове переміщення через митний кордон України товарів протягом строку дії митного режиму тимчасового ввезення;

- дозволи (загальні дозволи) на тимчасове ввезення контейнерів, пiддонiв, упаковок без оформлення МД або книжки А.Т.А.;

- продовження строку тимчасового ввезення;

- строк, установлений митним органом для реекспорту;

- передачу права використання митного режиму тимчасового ввезення;

- проведення митного огляду;

- складення протоколу про порушення митних правил;

- накладення арешту або тимчасове вилучення тимчасово ввезених товарів у справі про порушення митних правил;

- завершення режиму тимчасового ввезення;

- припинення режиму тимчасового ввезення.

Інформація до ЄАІС вноситься посадовою особою митного органу, яким здійснюється відповідна митна формальність, невідкладно після її виконання.

Пункт 4 глави 5 Розділу ІІ Порядку передбачає, що наявність, стан товарів, що перебувають у режимі тимчасового ввезення, а також їх цільове використання контролюються митними органами із застосуванням форм митного контролю, визначених ст.336 Кодексу. Вибірковість та періодичність здійснення митного контролю визначається відповідно до положень ст.320 Кодексу, характеристики товарів, мети, строку та інших умов перебування товарів у режимі тимчасового ввезення.

Частиною 1 ст.320 МК України визначені форми та обсяги митного контролю, які обираються посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або автоматизованою системою управління ризиками. Не допускається визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю.

Відповідно до ч.4 ст.337 МК України контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань митної справи.

Більш того, глава 77 МК України регулює взаємовідносини митних органів з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, суб`єктами підприємницької діяльності.

Так, за ч.1 ст.558 МК України митні органи при виконанні покладених на них завдань взаємодіють, у тому числі шляхом обміну інформацією, з правоохоронними органами в порядку, встановленому законодавством.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що положеннями ч.5 ст.558 МК України передбачено обов`язок митних органів надавати Державній прикордонній службі України доручення щодо інформування митних органів про факт наміру перетинання державного кордону України особами, стосовно яких митними органами було виявлено порушення митних правил, якщо особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не були присутні при складенні протоколу про порушення митних правил.

Митні органи зобов`язані передавати Державній прикордонній службі України та органам Національної поліції інформацію щодо транспортних засобів та осіб, стосовно яких митними органами виявлено порушення строків тимчасового ввезення транспортних засобів та/або строків переміщення транспортних засобів у митному режимі транзиту, якщо особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не були присутні при складенні протоколу про порушення митних правил (ч.6 ст.558 МК України).

Так, ч.7 ст.558 МК України передбачено, що з метою контролю за державною реєстрацією транспортних засобів особистого користування, тимчасово ввезених на митну територію України громадянами, у строки, встановлені законодавством, а також контролю за цільовим використанням та/або передачею транспортних засобів особистого користування, тимчасово ввезених на митну територію України чи поміщених у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такі транспортні засоби на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту, митні органи у автоматизованому режимі зобов`язані передавати органам Національної поліції інформацію щодо:

-транспортних засобів особистого користування із зазначенням строків їх тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту та із зазначенням відомостей про осіб, які тимчасово ввезли такі транспортні засоби чи помістили їх у митний режим транзиту;

-транспортних засобів особистого користування, щодо яких порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме порушено строки їх тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, із зазначенням відомостей про осіб, які тимчасово ввезли ці транспортні засоби чи помістили їх у митний режим транзиту.

Апеляційний суд враховує, що інформація щодо не вивезення транспортного засобу MAZDA M6I, держ.номер НОМЕР_1 , у встановлені строки містилась у програмно-інформаційному комплексі ЄАІС ДМСУ, а тому була відомою митному органу до 09.07.2024 (дата складання протоколу про порушення митних правил).При цьому, судом враховано, що 19.06.2018 відносно ОСОБА_1 складний протокол про порушення митних правил №1125/80700/18 за ч.3 ст.470 МК України, предметом правопорушення якого був вказаний транспортний засіб.

Матеріали справи не містять доказів того, що Державна митна служба України вживала заходи після 19.06.2018 (дата складання протоколу за №1125/80700/18)на виконання положень ч.ч.5,7 ст.558 МК України щодо своєчасного виявлення порушення митних правил ОСОБА_1 щодо тимчасово ввезеного нею транспортного засобу.

Слід зазначити, що самі положення ч.7 ст.558 МК України передбачають автоматизований контроль за державною реєстрацією транспортних засобів особистого користування, тимчасово ввезених на митну територію України громадянами, у строки, встановлені законодавством.

Однак, митними органами таких дій щодо ОСОБА_1 вчинено не було, а протокол про порушення митних правил №737/50000/24 відносно неї складено лише 09.07.2024, тобто понад шість років з моменту порушення строку тимчасового ввезення вказаного автомобіля, що, на переконання суду, вказує на порушення строків накладення адміністративного стягнення.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що на час отримання судом матеріалів справи (25.09.2024) та винесення оскарженої постанови (02.03.2026) відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.6 ст.481 МК України, закінчився шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ч.1 ст.467 МК України.

З огляду на основоположний принцип правової визначеності, апеляційний суд зазначає, що строки притягнення особи до відповідальності, в тому числі за порушення митних правил, не можуть бути безмежними та залежати лише від моменту виявлення правопорушення відповідними органами.

Апеляційний суд враховує практику ЄСПЛ (п.137 рішення від 09.01.2013 по справі «Волков проти України» (заява №21722/11), відповідно до якого строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbingsand Others v. The United Kingdom), п.51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

Практика ЄСПЛ не містить конкретних вимог щодо того, яким тривалим має бути строк притягнення до відповідальності, у тому числі до адміністративної, залишаючи це питання на розсуд держави, у першу чергу, законодавця. Проте на думку ЄСПЛ, держави повинні встановити такі строки, при цьому відповідні норми мають відповідати критеріям якості та передбачуваності, що накладає певні обмеження під час їх тлумачення. Таке тлумачення має бути виключно послідовним роз`ясненням правил кримінальної, адміністративної чи іншої відповідальності, яке повинно бути сумісним з сутністю правопорушення та може бути розумно передбачуваним (див. рішення «ОАО Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», § 571).

З урахуванням принципу верховенства права строк давності накладення адміністративного стягнення по справам про адміністративні правопорушення не може тривати довше, ніж максимальні строки, передбачені ст.38 КУпАП та ст.467 МК України.

Доводи апеляційної скарги, що виявлення вказаного порушення митних правил стало можливим лише під час безпосереднього переміщення ОСОБА_1 через митний кордон України, адже саме таким чином функціонує Єдина автоматизована система митних органів України, на переконання апеляційного суду не можуть бути підставою для накладення стягнення на особу, оскільки обрахунок строків накладення стягнення не може ставитися у залежність від внутрішньої організації роботи в органах митниці. Митниця як орган виконавчої влади зі значним штатом співробітників наділена відповідними засобами та можливостями щодо оперативного опрацювання відповідних документів. Таке тлумачення митниці суперечить принципу правової визначеності, який є складовою принципу верховенства права, оскільки робить неможливим прогнозування моменту закінчення строку притягнення до відповідальності та фактично нівелює саме існування процесуальних строків.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система митних органів містить відомості про ввезення транспортного засобу, строк його тимчасового ввезення та відсутність оформлення його вивезення або зміни митного режиму. Тому твердження представника митниці про неможливість встановлення факту до моменту особистого перетину кордону особою, яка тимчасово ввезла транспортний засіб, не узгоджується із самим механізмом здійснення митного контролю та функціональним призначенням зазначених інформаційних систем.

Апеляційний суд звертає увагу, що тлумачення поняття «день виявлення правопорушення» не може зводитися виключно до дати фактичного перетину державного кордону особою, якщо така дата обумовлена виключно пасивною поведінкою митного органу. Закон не ставить початок перебігу строку притягнення до відповідальності у залежність від того, коли митний орган здійснить перевірку виконання митного режиму. Інше тлумачення фактично надає митному органу можливість необмежено продовжувати строки притягнення до відповідальності шляхом невчинення жодних контрольних заходів.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, митний орган повинен здійснювати митний контроль своєчасно та добросовісно, а не очікувати протягом кількох років моменту, коли особа самостійно перетне державний контроль. При цьому, такий момент може і не настати.

Відтак, слід констатувати, що матеріали справи направлені митним органом до суду першої інстанції після сплину визначеного ч.1 ст.467 МК України строку притягнення особи до адміністративної відповідальності.

За положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення та Митного кодексу України наслідком закінчення строку є неможливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинене нею діяння.

Посилання апелянта на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13.03.2018 у справі №448/1346/15-а, апеляційний суд відхиляє через її нерелевантність до спірних правовідносин. Наведена постанова суду ухвалена за іншого нормативного регулювання статті 467 МК України (в редакції чинній на момент розгляду справи, яка істотно відрізняється від чинної), та за істотно відмінних фактичних обставин. При цьому, з аналізу фактичних обставин вказаної справи вбачається, що митний орган не обмежився пасивним очікуванням перетину особою державного кордону, а після встановлення за інформаційними базами даних факту порушення строків митного режиму, не зволікаючи, розпочав реалізацію своїх контрольних повноважень. Отже, наведена постанова Верховного Суду свідчить про те, що митні органи мають можливість своєчасно встановити факт порушення митного режиму без факту повторного перетину державного кордону особою, використовуючи інформацію, яка міститься в їхніх інформаційних системах.

Враховуючи, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції закінчився визначений ч.1 ст.467 МК України строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим провадження по справі обґрунтовано закрито місцевим судом на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки місцевого суду і були підставою для скасування оскаржуваної постанови суду, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Також апеляційним судом не встановлено неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи місцевим судом.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, а тому не вбачає підстав для її скасування, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Бєлошицької Людмили Федорівни в інтересах Одеської митниці – залишити без задоволення.

Постанову Хаджибейського районного суду м.Одеси від 02 березня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч.6 ст.470 МК України – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І.А. Артеменко