Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №484/4671/26 — Миколаївський апеляційний суд

24.08.26

22-ц/812/1880/26

Провадження №22-ц/812/1880/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Миколаїв

Справа № 484/4671/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Шаманської Н.О.,

суддів: Базовкіної Т.М., Лівінського І.В.,

із секретарем судового засідання – Колосовою О.М.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

про захист прав споживача

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, постановлену суддею Коваленко Н.А., 16 липня 2026 року в приміщенні цього ж суду, повний текст ухвали складено 16 липня 2026 року,

у с т а н о в и в:

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.

Позивачка просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність АТ КБ «ПриватБанк» щодо ненадання повної, доступної та достовірної інформації на офіційний письмовий запит позивачки від 23 жовтня 2025 року (вхідний №18426318-ВБ);

- зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» надати позивачу повну та достовірну інформацію стосовно вхідної платіжної операції від 15 червня 2021 року о 17:28 на її рахунок НОМЕР_1 у сумі 10000 грн (внутрішній ID платежу 1677661375), а саме: надати витяг з операційного журналу (лог-файлів) автоматизованої банківської системи (АБС) Банку із відображенням повних цифрових реквізитів цієї операції, що надійшли від банку відправника, із обов`язковим зазначенням автентичних анкетних даних або повного найменування фактичного відправника (ініціатора) платежу: назви юридичної особи або прізвища, імені, по батькові фізичної особи, яка фактично перерахувала ці кошти; надати офіційну інформацію про те, у якому саме міжнародному чи внутрішньобанківському форматі (СЕП НБУ, P2P-переказ, внутрішній шлюз) було фактично здійснено та прийнято зазначений платіж; надати письмові відповіді щодо наявності чи відсутності у Банку правових підстав для прийняття та обробки платіжних інструкцій без зазначення рахунку отримувача у форматі IBAN та без підписів уповноважених осіб відправника за цією транзакцією;

-стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в розмірі 35000 грн.

Ухвалою від 10 липня 2026 року дана позовна заява була залишена без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 175,177 ЦПК України.

Для усунення недоліків позовної заяви судом був установлений п`ятиденний строк для усунення недоліків, який рахується з дня отримання позивачем копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

13 липня 2026 року на виконання ухвали про залишення позову без руху, позивачка ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» скерувала заяву про усунення недоліків.

Однак, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не усунула недоліки позовної заяви.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 липня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачці.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про недоведеність порушення її права, як споживача прямо суперечать вимогам ст. 185 ЦПК України. На стадії вирішення питання про відкриття провадження суддя має право перевіряти лише формальну відповідність заяви вимогам статей 175 і 177 ЦПК України. Оцінка доведеності чи недоведеності порушення прав, наявність чи відсутність підстав для задоволення вимог здійснюються виключно за результатами розгляду справи по суті після відкриття провадження, а не одноособово на етапі прийняття заяви. Висунення до позивача імперативної вимоги «довести порушення прав» на етапі відкриття провадження є грубим порушенням принципу доступності правосуддя та права на справедливий судовий розгляд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Зазначала, що вона є власником і користувачем діючого банківського рахунку в АТ КБ «ПриватБанк». Її запит стосувався надання цифрових параметрів операцій саме по цьому рахунку. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням права споживача на отримання інформації у триваючих правовідносинах з банком, що регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу від 10 липня 2026 року про залишення позовної заяви без руху та ухвалу від 16 липня 2026 року, не надав жодної оцінки цим доводам та не зазначив у судовому рішенні мотивів, чому він вважає, що цей спір не пов`язаний із захистом прав споживачів, незважаючи на пряме посилання позивача на норми права. Це є прямим порушенням вимог ст. 260 ЦПК України щодо обов`язкової вмотивованості судового рішення. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, висновки Верховного Суду є обов`язковими для застосування судами нижчих інстанцій, що було повністю проігноровано.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Сторони у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином (а.с. 61 зв.).

У зв`язку з чим, суд розглядав справу у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Позовна заява за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 175 ЦПК України.

Відповідно до частин першої-третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Судом встановлено, що 09 липня 2026 року ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд», звернулася до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області з позовною заявою до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача фінансових послуг, визнання дій протиправними, стягнення моральної шкоди в розмірі 35000 грн та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 липня 2026 року дана позовна заява була залишена без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст.175,177 ЦПК України.

Суд зазначив, що по суті заявлених позовних вимог вбачається, що позивач не згоден з рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 листопада 2025 року, яким задоволено позов ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 3581422 від 15 червня 2021 року в сумі 41440 грн.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачкою порушення її прав як споживача в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» та позивачкою не сплачено судовий збір.

13 липня 2026 року на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» скерувала заяву про усунення недоліків.

У вказаній заяві ОСОБА_1 зазначила, що між нею та АТ КБ «Приватбанк» існують договірні правовідносини (договір банківського рахунку). Вона є клієнтом Банку та споживачем фінансових послуг в розумінні п. 23 ст. 1 Закону. Предметом спору є протиправне обмеження Банком права клієнта на інформацію про рух коштів та параметри транзакцій на її власному рахунку, що прямо підпадає під дію п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону (абсолютне право споживача на інформацію).

Оцінюючи заяву про усунення недоліків позовної заяви, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в ній позивачкою не доведено, що порушення її права, як споживача в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» та не сплачено судовий збір.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 , вона є власником і користувачем діючого банківського рахунку в АТ КБ «ПриватБанк». У жовтні 2025 року вона звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з письмовим запитом щодо надання повної, доступної та достовірної інформації стосовно транзакцій на її рахунок. Тобто, її запит стосувався надання цифрових параметрів операцій саме по рахунку, який відкритий та обслуговується у АТ КБ «ПриватБанк» .

Звертаючись до суду, позивачка обґрунтовувала свої вимоги порушенням права споживача на отримання інформації у триваючих правовідносинах з банком, що регулюються Законом України «Про захист прав споживача».

У заяві про усунення недоліків позивач прямо посилалась на п.5 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» та на ч.3 ст. 22 цього Закону, яка звільняє споживачів від сплати судового збору.

Отже, зі змісту позовної заяви та заяви про усунення недоліків вбачається, що між сторонами виник спір з приводу невиконання відповідачем вимог Закону України «Про захист прав споживача» щодо надання інформації споживачу послуг.

Проте, постановляючи ухвалу від 16 липня 2026 року про повернення позову, суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини, та вдався до оцінки доведеності позивачкою порушення її прав як споживача, що є передчасним на стадії відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду даної справи, постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України передбачено однією із підстав для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 липня 2026 року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.374, 379, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 липня 2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: Т.М. Базовкіна

І.В. Лівінський

Повний текст постанови складено 24 серпня 2026 року.