Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №481/806/26 — Миколаївський апеляційний суд

24.08.26

33/812/349/26

Справа №481/806/26

Провадження №33/812/349/26

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 серпня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого судді – Базовкіної Т.М.,

із секретарем судового засідання Шурмою Є.М.,

за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову, яку ухвалив суддя Новобузького районного суду Миколаївської області Уманська О.В. у приміщенні цього суду 29 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в частині визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік,

у с т а н о в и в:

Згідно із складеним 11 червня 2026 року протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №873228 11 червня 2026 року о 18.50 год. ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 умисно з перевагою в силі вчинив сварку відносно своєї сестри , ображав її нецензурною лайкою та погрожував, чим навмисно спричинив емоційну невпевненість та завдав шкоди психічному здоров`ю, таким чином вчинив домашнє насильство психологічного характеру, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №690436 від 11 червня 2026 року водій ОСОБА_1 11 червня 2026 року о 18.53 год. у м. Новий Буг по вул. Єгорова, 22 керував транспортним засобом ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився в установленому законом порядку за допомогою газоаналізатора Драгер 6820 на бодікамеру 964775, результат якого становив 2,66 проміле. Від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі відмовився. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9-А Правил дорожнього руху.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівником поліції за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Вказані протоколи разом з іншими документами були скерований органами поліції на розгляд до Новобузького районного суду Миколаївської області.

Постановою від 16 липня 2026 року справи об`єднано в одне провадження за №481/806/26 (провадження №3/481/203/2026).

Особа, яка притягується до відповідальності, ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні правопорушень, передбачених ст.130 та ст.173-2 КУпАП заперечував. Суду пояснив, що 11 червня 2026 року їхав на автомобілі по вул. Єгорова та під`їхав до своєї двоюрідної сестри ОСОБА_3 , оскільки остання висипала пісок біля будинку, що заважало вільному проїзду його автомобіля. Зупинившись біля домоволодіння сестри, він почав кликати її чоловіка, але до нього ніхто не вийшов та до будинку він не заходив. Після цього він поїхав далі до будинку своєї рідної сестри, де зупинився. Коли працівники поліції приїхали до його автомобіля, останній перебував на лавці біля будинку. Факт перебування у стані алкогольного сп`яніння не заперечував, натомість наголошував на тому, що працівники поліції не повезли його до лікарні для проведення огляду та що на момент прибуття поліції він не керував автомобілем.

Захисник Хомич А.М. в судовому засіданні просив закрити адміністративне провадження про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки в судовому засіданні не доведено факт керування ним транспортним засобом, а також, що працівники поліції порушив порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Зокрема, не було проведено пробного забору повітря перед оглядом; після отримання результату Драгера працівник поліції не запитав про згоду чи не згоду з результатами; у зв`язку з незгодою з результатами тестування ОСОБА_1 не направили до закладу охорони здоров`я для проведення медичного огляду.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що 11 червня 2026 року після 18 години до її домоволодіння приїхав ОСОБА_1 гучно кричав. Вона вийшла на поріг та на територію домоволодіння ОСОБА_1 не впустила, оскільки він перебував у стані алкогольного сп`яніння, просила його не кричати, оскільки в будинку перебувала її малолітня дитина та матір. Натомість ОСОБА_1 продовжував кричати на неї, погрожував вбивством. Після сварки останній сів в автомобіль та почав газувати у ворота будинку, внаслідок чого розірвався ланцюг, що їх тримав та ворота розкрилися. Після вчиненого ОСОБА_1 поїхав від домоволодіння потерпілої, натомість потерпіла викликала поліцію.

Постановою судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 29 липня 2026 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП, ч.1 ст.130 , та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Також стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 665 грн. 60 коп.

Не погодившись з постановою судді в частині притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову у вказаній частині скасувати, провадження закрити

Апеляційна скарга мотивована тим, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не доведено. Наявний у справі доказ (відеозапис) безпосередньо не фіксує момент керування ним транспортним засобом. Відеозапис з вуличної камери спостереження, на який суд посилається, як на доказ факту руху транспортного засобу о 19:01 год. не дозволяє встановити ані номерний знак автомобіля, ані особу водія, ані особу, яка виходила з автомобіля. Це прямо визнається судом у мотивувальній частині постанови, де зазначено, що на відеозаписі «зафіксовано рух та зупинку легкового транспортного засобу", після чого лише робить припущення про тотожність обстановки з фотографіями, доданими до протоколу. Крім того, апелянт вказує, що із матеріалів відеофіксації вбачається, що після оголошення результату тестування працівник поліції не з`ясував його згоду з отриманим результатом, а одразу повідомив про складання протоколу, хоча при цьому на він заявив працівникам поліції про свою незгоду з результатом та вимагав направлення до лікарні для проведення медичного огляду, на що отримав відповідь, що протокол уже складено. Проте суд першої інстанції відхилив цей довід, вказавши, що вимога про направлення до медичного закладу була висловлена вже після підписання акту огляду та роздруківки результатів тестування, а тому не може розцінюватися як незгода з результатами тестування. Також ОСОБА_1 зауважує, що не було проведено пробного (контрольного) забору повітря перед проведенням огляду, що на його думку, є обов`язковим елементом процедури використання спеціальних технічних засобів. До того ж, ОСОБА_1 наголошує, що підписи, які містяться в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та у поясненнях, долучених до матеріалів справи, йому не належать. Проте, постанова суду не містить оцінки цього доводу та судом не вирішувалося питання про призначення почеркознавчої експертизи для перевірки належності підписів йому особисто, у зв`язку з чим просить це зробити суд апеляційної інстанції. Апелянт вказує, що суд залишив поза увагою факт того, що матеріалах справи наявні у матеріалах справи відеозаписи містять суттєві неузгодженості в хронології подій, зафіксованій різними джерелами відеофіксації: повідомлення на лінію 102 надійшло о 18:53 год.; відеозапис з вуличної камери фіксує рух транспортного засобу о 19:01 год.; на третій хвилині відеозапису з нагрудної камери поліцейського, зробленого начебто невдовзі після цього, працівник поліції вказує час «9 година 20 хвилин», тоді як сам відеозапис розпочинається з позначки 19:20 год. До того ж, судом не надано оцінку тому, що на відеозаписі зафіксовано перебування ОСОБА_1 у кайданках, при цьому протокол про адміністративне затримання в матеріалах справи відсутній.

Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , вивчивши та дослідивши матеріали адміністративної справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що він ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин адміністративної справи, а також вимогах закону.

Згідно пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі – Правила), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є, зокрема, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 ст. 7 КУпАП).

Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно частин 1-3 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Порядок огляду особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, врегульований також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 р. № 1452/735 (далі – Інструкція № 1452/735) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 (далі – Порядок).

Так, відповідно до пунктів 2, 4 Розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Аналогічні положення викладені у п. 2 Порядку.

Згідно із пунктом 7 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735 установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

ОСОБА_1 в суді першої інстанції і згідно змісту апеляційної скарги заперечує свою провину у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 суд у відповідності зі статтями 245, 251, 252, 280 КУпАП повно встановив всі обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності.

Висновок суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме – керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, підтверджений сукупністю проаналізованих судом першої інстанції зібраних органом поліції доказів, які є взаємопов`язаними та узгоджуються між собою:

- змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №690436 від 11 червня 2026 року, згідно якого водій ОСОБА_1 11 червня 2026 р. о 18.53 год. у м. Новий Буг по вул. Єгорова 22 керував транспортним засобом ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився в установленому законом порядку і за допомогою газоаналізатора Драгер 6820 на бодікамеру 964775, результат якого становив 2,66 проміле. Від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі відмовився. Від підпису у протоколі ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано поліцейськими у протоколі. У графі «пояснення» вказано «на окремому аркуші»;

- змістом копії постанови про накладання адміністративного стягнення серії ЕНА № 7356933 від 11 червня 2026 року, яким було встановлення вчинення ОСОБА_1 11 червня 2026 року правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП, від підпису якої він також відмовився;

- роздруківкою результату проходження ОСОБА_1 алкотеста на місці зупинки транспортного засобу, який проведений поліцейським 11 червня 2026 р. за допомогою газоаналізатору ALCOTEST 6820, результат якого становить 2,66 ‰, роздруківка результату підписана ОСОБА_1 , що свідчить про його згоду з викладеним в ній результатом тесту;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 , де зафіксовано ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, та результат огляду, що становить 2,66‰. Акт також містить підпис ОСОБА_1 ;

- поясненнями особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 , відповідно до яких останній 11червня 2026 р. їхав на автомобілі по вул. Єгорова та під`їхав до своєї двоюрідної сестри ОСОБА_3 . Зупинившись біля домоволодіння сестри останній почав кликати її чоловіка, але до нього ніхто не вийшов та до будинку він не заходив. Таким чином ОСОБА_1 покричав біля будинку та поїхав далі до будинку своєї рідної сестри де зупинився. Натомість коли працівники поліції приїхали до його автомобіля, останній перебував на лавці біля будинку. Факт перебування у стані алкогольного сп`яніння не заперечував;

- поясненнями потерпілої ОСОБА_3 , відповідно до яких 11 червня 2026 р. після 18 години до її домоволодіння приїхав ОСОБА_1 та почав гучно кричати. Остання вийшла на поріг та на територію домоволодіння ОСОБА_1 не впустила, оскільки останній перебував у стані алкогольного сп`яніння. Після сварки ОСОБА_1 сів в автомобіль та почав таранити ворота потерпілої, внаслідок чого розірвався ланцюг який їх тримав, та ворота розкрилися. Після вчиненного ОСОБА_1 поїхав від домоволодіння потерпілої;

- копією постанови ВП №1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області від 11 червня 2026 року серії ЕНА №7356933, згідно якої 11 червня 2026 р. о 18:53 год ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_2 , з порушенням ПДР за що на останнього накладено стягнення у виді штрафу;

- відеозаписом з вуличної камери, записаної на ком пакт-диск, на якому зафіксовано рух та зупинку легкового транспортного засобу 11 червня 2026 р. о 19:01 год. Транспортний засіб, зафіксований на відеозаписі, повністю відповідає відеозапису транспортному засобу на нагрудну камеру поліцейського та фото таблицям, доданим до протоколу, на яких видно номер автомобіля э8710ДП, який має пошкодження номерного знаку та бамперу та біля якого знаходиться ОСОБА_1 ;

- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано, як поліцейський спілкується з чоловіком – ОСОБА_1 , пояснюючи, що приїхали за викликом «домашнє насильство» та «керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння», який надійшов від його сестри. Поліцейський пропонує водію пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки або в медичному закладі, на що водій відповідає «вези мене додому». Далі на неодноразові пропозиції поліцейського щодо проведення огляду на місці зупинки, водій відповідає «давай» та проходить такий огляд за допомогою газоаналізтора, результат якого становив 2,66 проміле. Після чого поліцейський роз`яснює водію, що на нього буду складено протокол за порушення ч.1 ст.130 та за відсутність водійського посвідчення й запитує водія щодо згоди з результатами огляду, на що той не погоджується. Поліцейський складає протокол, про що повідомляє ОСОБА_1 . Після складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 каже, що хоче пройти огляд у медичному закладі, на що йому поліцейський роз`яснює, що протокол вже складено та він вже підписав роздруківку результатів тестування, на що той нічого не відповів.

Оскільки ОСОБА_1 пройшов відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу, результат огляду склав 2,66‰, що підтверджено фіксацією технічними засобами відеозапису, суд, оцінивши та проаналізувавши наявні у справі докази в їх сукупності, обґрунтовано вважав доведеним факт вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України.

За такого висновок суду про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та всебічно перевірених судом доказах, які отримали відповідну оцінку в оскаржуваній постанові суду.

Встановлені судом фактичні обставини щодо вчинення правопорушення не спростовані апелянтом, а тому доводи апеляційної скарги, які є аналогічними запереченням провини в суді першої інстанції, яким суд дав належну правову оцінку, відхиляються апеляційним судом.

Щодо відсутності у справі доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, апеляційний суд виходить з того, що норми законодавства про адміністративні правопорушення (КУпАП), які передбачають відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння не містять вимог щодо порядку фіксації факту керування порушником транспортними засобами, обов`язковість зупинки транспортного засобу поліцейським, а тому ці обставина мають доводитись за загальними вимогами щодо доказів (стаття 251 КУпАП).

У цій справі факт керування ОСОБА_1 11 червня 2026 року о 18 год 53 хвил. автомобілем ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння безпосередньо перед приїздом екіпажу патрульної поліції за викликом потерпілої від домашнього насильства ОСОБА_3 та проведення огляду на стан сп`яніння підтверджений поясненнями останньої, поясненнями ОСОБА_1 , який такі обставини при оформленні адміністративних матеріалів не заперечував, а також змістом постанови від 11 червня 2026 року серії ЕНА №7356933, згідно якої 11 червня 2026 р. о 18:53 год ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_2 . Доказів скасування згаданої постанови та її оскарженні суду не надано. Також на відеозаписі з вуличної камери зафіксовано рух та зупинку легкового транспортного засобу 11 червня 2026 року о 19.01 год, при цьому обстановка на місці події та вигляд транспортного засобу, зафіксовані на відеозаписі, повністю відповідають відеозапису на нагрудну камеру поліцейського та фототаблицям, доданим до протоколу, на яких видно номер автомобіля э8710ДП, який має пошкодження номерного знаку та бамперу та біля якого знаходиться ОСОБА_1 .

Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що відеозаписи, долучені поліцейським до протоколу, не є безперервними, а час на них зазначений, не відповідає дійсності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.40 Закону України «Про національну поліцію» №580-VIII від 02 липня 2015 року поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою виявлення або фіксування правопорушення.

Відеозаписи, які приєднані до протоколу про адміністративне правопорушення у справі, як ті, що здійснені поліцейськими, сумнівів щодо їхньої достовірності та допустимості не викликають, оскільки не містять ознак фальсифікації та фабрикації, тому ці відеозаписи є належним та допустимим доказом.

Щодо посилань в апеляційній скарзі порушення поліцейським порядку огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, а саме: відсутність доказів згоди його із результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння та ненаправлення його поліцейським для огляду до медичного закладу.

Так, з відеозаписів з нагрудного відеореєстратора поліцейського вбачається, що працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у визначеному законом порядку із роз`ясненням процедури проходження такого огляду, зокрема за допомогою спеціальних технічних засобів або в медичному закладі, останній погодився та пройшов такий огляд із дотриманням процедури на місці зупинки транспортного засобу. Крім того останній погодився з результатами тестування, що підтверджено його підписами на акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та роздруківці результатів цього огляду.

Також не приймає апеляційний суд аргумент апелянта про відсутність доказів контрольного забору повітря газоаналізатором. Так, на відеозаписі з нагрудного відеореєстратора поліцейського зафіксовано увімкнення приладу «Драгер», встановлення поліцейським одноразового стерильного мундштука, який був розпакований у присутності ОСОБА_1 , а також, що на дисплеї після звукового сигналу з`явився напис «Готов», що свідчить про готовність приладу до використання.

До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та оформлення протоколу щодо нього під час оформлення матеріалів ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.

Вимогу про проведення огляду в медичному закладі, на яку посилається ОСОБА_1 , він висловив вже після складення протоколу та підписання результатів тестування, а саме (на 13 хв відеозапису) при оголошенні протоколу та намаганні вручити його копії, що не може розцінюватися судом як незгода з результатами тестування під час проведення огляду на стан сп`яніння. Відповідно, у поліцейського були відсутні правові підстави для направлення особи на медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного чи іншого сп`яніння до медичного закладу, оскільки направлення на медичний огляд до медичного закладу проводиться лише у разі незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським за допомогою спеціальних технічних засобів.

Посилання апелянта на те, що підписи на акті огляду та роздруківці результатів тестування вчинені іншою особою відхиляються, оскільки докази на підтвердження цього у справі відсутні, як відсутні і докази оскарження у встановленому порядку відповідних дій поліцейських, тоді як суд з огляду на вимоги КУпАП позбавлений права самостійно відшукувати докази.

Істотних порушень вимог закону в діях поліцейських, що можуть мати наслідком недопустимість зібраних доказів, судом також не встановлено.

Так, огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння здійснений за його згодою поліцейським з використанням спеціального технічного засобу - газоаналізатору DRAGER «ALKOTEST» №6820, роздруківка результату огляду, акт огляду на стан сп`яніння містять його особистий підпис, що свідчить про згоду з показниками приладу огляду. Під час проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейськими застосовано технічні засоби відеозапису, що відповідає вимогам частини 2 ст. 266 КУпАП.

Щодо аргументу апелянта про застосування поліцейськими до ОСОБА_1 спеціальних засобів (кайданків) під час огляду, що зафіксовано на відеозапису, то апеляційний суд зауважує, що причини та наявність підстав для застосування поліцейськими спеціальних засобів до ОСОБА_1 не спростовує доведеність вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, правомірність дій поліцейських щодо застосування до нього спеціальних засобів не є предметом дослідження у цій справі, а також не знаходяться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний огляд з метою встановлення стану сп`яніння на вимогу поліцейського та утримуватися від керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Тому доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.

Доводи ОСОБА_1 про те, що протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП складений посадовими особами патрульної поліції з грубим порушення його прав та інтересів, а також норм чинного законодавства є безпідставними, оскільки істотних порушень співробітниками поліції при оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП положень ст. 256 КУпАП, а також Інструкції та Порядку, судом не встановлено.

Таким чином, проаналізованими та належним чином оціненими в їх сукупності та взаємозв`язку судом першої інстанції доказами підтверджено, що ОСОБА_1 було порушено п. 2.9 «а» Правил, тобто скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Апеляційний суд наголошує, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Тобто належними та допустимими доказами доведено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №690436.

Апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, дотримано судом стандарт доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у скоєнні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП правопорушення поза розумним сумнівом. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення. У справі, яка переглядається, належними та допустимими доказами доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, який підтверджений правомірно проведеним оглядом на стан сп`яніння.

Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов законного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підстав для скасування постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не знаходить, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

При цьому, апеляційний суд також враховує, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.

Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 29 липня 2026 року в частині, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.М. Базовкіна