Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №128/2377/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 128/2377/26

Провадження № 33/801/884/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондаренко О. І.

Доповідач: Ковальська І. А.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі судді Ковальської І.А.,

за участі: захисника Сивенюка О.М.,

розглянувши у м. Вінниця апеляційну скаргу захисника Сивенюка Олександра Миколайовича, який діє в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 30.07.2026, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки, стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 30.07.2026 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, за наступних обставин.

27.05.2026 року об 11:00 год. у с. Ксаверівці на вул. Івана Франка, керував транспортним засобом «BMW х5», державний номерний знак НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння, огляд водія проводився на місці зупинки за допомогою приладу драгер, Alcotest 6820 ARSM-0701, результат – 0,24 ‰.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано судом першої інстанції, як порушення п. 2.9 «а» ПДР, відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Своє рішення мотивує тим, що вина ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, результатом огляду із застосуванням приладу Drager - 0,24 ‰ та відеозаписами з бодікамер. При цьому ОСОБА_1 з результатом огляду не висловив незгоди, а надана стороною захисту довідка про його тверезий стан, складена після спливу двох годин, не спростовує результатів проведеного поліцейськими огляду.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції захисник Сивенюк О.М. подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 30.07.2026, та постановити нову постанову, якою закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, а вина ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом. Зокрема, матеріали справи та відеозаписи не підтверджують факту керування ним автомобілем, який перебував у нерухомому стані, а також наявності в нього ознак алкогольного сп`яніння.

Крім того, ОСОБА_1 було проведено повторний огляд приладом Drager у медичному закладі у межах двох годин. За даним результатом установлено, що ОСОБА_1 був тверезим, а неправильна дата у висновку є технічною помилкою.

У судовому захисник Сивенюк О.М. підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовільнити.

Суд апеляційної інстанції вислухавши позицію захисника, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовільнити, дослідивши матеріали справи, та мотиви апеляційної скарги, прийшов до наступного висновку.

За ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ст. 294 КУпАП, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суддя апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовільнити, а постанову суду – скасувати, з огляду на таке.

За приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, у цій справі передбачає одночасне встановлення факту керування особою транспортним засобом та перебування її під час такого керування у стані алкогольного сп`яніння.

Для кваліфікації дій за ч. 2 ст. 130 КУпАП додатково має бути доведена повторність протягом року вчинення одного з порушень, передбачених ч. 1 цієї статті.

При цьому керування транспортним засобом необхідно розуміти як виконання особою функцій водія під час руху транспортного засобу. Отже, саме рух автомобіля під керуванням відповідної особи є обов`язковою фактичною ознакою інкримінованого правопорушення.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії АБА № 155826 від 27.05.2026 вбачається, що ОСОБА_1 інкриміновано керування автомобілем «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_3 , 27.05.2026 рку об 11 год 00 хв у с. Ксаверівка на вул. Івана Франка у стані алкогольного сп`яніння.

Разом із тим досліджений відеозапис не підтверджує викладеної у протоколі обставини щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Навпаки, з відеозапису вбачається, що на момент прибуття та спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 автомобіль «BMW X5» уже перебував у нерухомому стані на ґрунтовій дорозі збоку від проїзної частини.

Протягом усієї зафіксованої події автомобіль не рухався. Відеозапис не містить моменту руху транспортного засобу, його зупинки працівниками поліції, подання водієві вимоги про зупинку чи будь-яких інших обставин, які б безпосередньо підтверджували виконання ОСОБА_1 функцій водія під час руху автомобіля.

Саме собою перебування особи в салоні нерухомого автомобіля, навіть на місці водія не є безумовним доказом керування транспортним засобом у розумінні ст. 130 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення є одним із джерел доказів, однак не має наперед установленої доказової сили. Викладене в ньому твердження про керування транспортним засобом повинно підтверджуватися іншими належними та допустимими доказами. Натомість направлення на огляд, роздруківка результату тестування та відеозапис процедури огляду можуть підтверджувати лише факт проведення відповідної процедури, але не доводять попереднього руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 .

Місцевий суд, визнаючи доведеним факт керування, не зазначив, яким конкретно доказом підтверджується рух автомобіля, не зіставив зміст протоколу з відеозаписом та фактично ототожнив перебування ОСОБА_1 біля нерухомого транспортного засобу з керуванням ним. Такий висновок не ґрунтується на фактичних даних і має характер припущення.

Не може вважатися достатньою відповіддю на це питання і наведене місцевим судом посилання на рішення ЄСПЛ у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», оскільки покладення на власників і водіїв транспортних засобів спеціальних обов`язків не звільняє сторону обвинувачення від необхідності довести, що особа в конкретний час фактично керувала транспортним засобом.

Таким чином, одна з основних та обов`язкових ознак об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення факт керування транспортним засобом поза розумним сумнівом не доведена.

Окрім цього, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо неправильної оцінки судом першої інстанції результатів повторного огляду ОСОБА_1 у закладі охорони здоров`я.

Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Частиною четвертою ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Аналогічні вимоги встановлені п. 9 розділу ІІ Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735.

Як убачається з відеозапису, оформлення працівниками поліції матеріалів та проведення огляду ОСОБА_1 на місці події завершилося приблизно об 11 год 30 хв. Саме після отримання результату первинного огляду виникли підстави для його перевірки в закладі охорони здоров`я.

Повторний медичний огляд ОСОБА_1 у КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР» проведено 27.05.2026 о 13:05 год, а висновок № 0467 за результатами огляду оформлено о 13 год 06 хв. Отже, між завершенням первинного огляду та проведенням огляду в закладі охорони здоров`я минула одна година тридцять п`ять хвилин, тобто медичний огляд проведено в межах установленого законом двогодинного строку.

Тому висновок місцевого суду про проходження ОСОБА_1 медичного огляду після спливу двох годин не відповідає фактичним обставинам справи.

Визначаючи початок перебігу цього строку, необхідно розрізняти час, зазначений у протоколі як час імовірного керування транспортним засобом, та момент виникнення підстав для проведення огляду в закладі охорони здоров`я. Необхідність повторного огляду виникає після проведення первинного огляду поліцейським і отримання результату, з яким особа не погоджується, а не автоматично з моменту, зазначеного в протоколі як час учинення правопорушення.

Висновок № 0467 містить відомості про присутність під час медичного огляду працівника поліції ОСОБА_2 та засвідчує, що за результатами проведеного дослідження ОСОБА_1 був тверезим.

Зазначення у копії висновку дати «27.01.2026» замість «27.05.2026» за встановлених обставин має характер очевидної технічної описки. Номер документа, час проведення огляду, час оформлення висновку, відомості про особу та присутність поліцейського узгоджуються з подіями 27 травня 2026 року. Сама собою описка в одному з реквізитів не спростовує факту проведення огляду та його результату, особливо за відсутності будь-яких даних про підроблення документа або недостовірність проведеного медичного дослідження.

Місцевий суд фактично надав безумовну перевагу результату огляду на місці події – 0,24 ‰, водночас не здійснивши належного зіставлення цього результату з медичним висновком, відповідно до якого ОСОБА_1 був тверезим.

Посилання суду на те, що ОСОБА_1 безпосередньо під час огляду не заперечував проти його результату та не вимагав надання документів на спеціальний технічний засіб, не усуває обов`язку суду перевірити всі докази та суперечності між ними. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не зобов`язана доводити свою невинуватість, а відсутність негайних заперечень не може бути прирівняна до визнання вини чи відмови від права спростовувати результати огляду іншими доказами.

Безпосереднє звернення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я невдовзі після завершення оформлення матеріалів, проходження ним огляду в присутності поліцейського та отримання висновку про тверезий стан об`єктивно свідчать про незгоду з результатом тестування на місці. Щонайменше такий медичний висновок створює обґрунтований і непереборний сумнів щодо достовірності показника, отриманого за допомогою газоаналізатора.

Не відповідає принципу презумпції невинуватості й посилання місцевого суду на те, що ОСОБА_1 не подав письмових заперечень проти протоколу та не з`явився в судове засідання.

Нереалізація особою окремих процесуальних прав не є доказом її винуватості та не звільняє суд від обов`язку повно й об`єктивно дослідити матеріали справи. Тим більше, що захисником ОСОБА_1 було подано суду медичний документ, спрямований на спростування стану алкогольного сп`яніння.

За стандартом доведення поза розумним сумнівом винуватість особи має випливати із сукупності достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою доказів. Натомість у цій справі факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не зафіксовано, автомобіль на відеозаписі перебуває в нерухомому стані на ґрунтовій дорозі збоку від проїзної частини, а результат огляду на місці події спростовується висновком медичного закладу про тверезий стан особи, отриманим у межах двогодинного строку.

Суд не вправі усувати такі суперечності шляхом припущень або покладати на ОСОБА_1 обов`язок доводити свою невинуватість. Усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

За таких обставин сукупність досліджених доказів не підтверджує поза розумним сумнівом наявності в діях ОСОБА_1 обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП. Висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а постанова не може вважатися законною та обґрунтованою.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі не може бути розпочате, а розпочате провадження підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

З огляду на недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та наявність медичного висновку про його тверезий стан апеляційний суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови Вінницького районного суду Вінницької області від 30.07.2026 та закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 130, 245, 247, 251, 266, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Сивенюка Олександра Миколайовича, який діє в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , – задовольнити.

Постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 30.07.2026, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, – скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП – закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І.А. Ковальська