Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №734/3030/25 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/3030/25

Провадження № 2/734/74/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 серпня 2026 року селище Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді – Домашенка Ю.М.,

секретар судового засідання – Легкобит І.В.,

за участі:

представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – адвоката Рибитви О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом,

встановив:

ОСОБА_2 звернулась до Козелецького районного суду Чернігівської області з позовною заявою до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом.

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_4 . Після померлої залишилося спадкове майно, до складу якого входять житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , і земельна ділянка, розміром 0.52 га. Померла була матір`ю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . ОСОБА_7 , матір Позивача, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 2018 дядько ОСОБА_6 проживав за вищевказаною адресою разом із матір`ю, померлою ОСОБА_4 . Покійна за життя тяжко хворіла, яку Позивач неодноразово провідувала в лікарні, забезпечувала продуктами харчування тощо. У жовтні 2023 помер дядько Позивача ОСОБА_6 . Невдовзі, у грудні 2023, Позивач дізналася про заповіт баби ОСОБА_4 . Остання заповіла належне майно в рівних частинах ОСОБА_6 та Позивачу. Позивач просить встановити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, оскільки їй не було відомо про наявність заповіту та спадкового майна. До того ж, Позивач у зв`язку з повномасштабним вторгненням виїхала закордон, що унеможливило її звернутися до нотаріуса вчасно.

У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник Відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Судовим розглядом цивільної справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_8 , її батьками є ОСОБА_9 і ОСОБА_4 (витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст. 126, 133, 135 СК України № 00043588765 від 14.02.2024).

ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_6 , його батьками є ОСОБА_9 і ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 07.07.1972.

12.09.1987 виконавчим комітетом Берлозівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_10 і ОСОБА_8 , про що зроблено актовий запис № 15. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу – ОСОБА_11 (витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя № 00043589765 від 14.02.2024).

ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась ОСОБА_12 , її батьками є ОСОБА_10 і ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 15.04.1989.

03.08.1996 виконавчим комітетом Шамраївської сільської ради Сквирського району Київської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 і ОСОБА_13 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу – ОСОБА_14 (повний витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 000046407228 від 08.08.2024).

ІНФОРМАЦІЯ_6 народилась ОСОБА_15 , її батьками є ОСОБА_6 і ОСОБА_16 , що підтверджується повним витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00046407248 від 08.08.2024.

12.06.2009 відділом реєстрації актів цивільного стану Козелецького районного управління юстиції Чернігівської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_17 і ОСОБА_12 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу – ОСОБА_18 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 12.06.2009.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 18.06.2010.

Згідно з відповіддю Козелецької державної нотаріальної контори № 485/01-16 від 12.11.2025 перевіркою, проведеною по алфавітним книгам обліку спадкових справ Козелецької ДНК з січня 2011 по жовтень 2025 встановлено, що спадкова справа щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 не заводилась.

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 23.12.2011 вбачається, що ОСОБА_17 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Згідно з відповіддю Козелецької державної нотаріальної контори № 477/01-16 від 21.10.2025 перевіркою, проведеною по алфавітним книгам обліку спадкових справ Козелецької ДНК з грудня 2011 по серпень 2025 встановлено, що спадкова справа щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_17 не заводилась.

07.10.2017 Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у м. Києві зареєстровано шлюб між ОСОБА_19 і ОСОБА_20 , про що зроблено актовий запис № 2653. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу – ОСОБА_21 (копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 від 07.10.2017).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 14.02.2024.

Після померлої відкрилася спадщина, до складу якої входять житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , і земельна ділянка, розміром 0.52 га.

Згідно з довідкою Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області № 1/195 від 15.07.2024 ОСОБА_4 на день смерті була зареєстрована і проживала одна за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії заповіту, посвідченого 27.03.2015 секретарем Берлозівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, Гламазда Н.М. заповіла належне їй майно ОСОБА_6 та ОСОБА_20 .

З копії спадкової справи № 136/2022, заведеної Козелецькою державною нотаріальною конторою, вбачається, що спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв ОСОБА_6 .

30.08.2022 Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зареєстровано шлюб між ОСОБА_22 і ОСОБА_15 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу – ОСОБА_23 (повний витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00046407282 від 08.08.2024).

У жовтні 2023 помер ОСОБА_6 , що підтверджується повним витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00042666725 від 11.12.2023 та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 від 02.11.2023.

Як убачається з копії спадкової справи № 09/2023, заведеної приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шулік А.О., спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняла ОСОБА_3 .

Згідно з довідкою Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області № 1-93 від 19.04.2023 домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належить до категорії колгоспних дворів. Станом на 15.04.1991 в ньому проживали: ОСОБА_24 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 .

У судовому засіданні свідок ОСОБА_25 , староста Берлозівського старостинського округу Козелецької селищної ради, показав, що на початку весни 2022 року ОСОБА_2 приходила в старостат і повідомляла про бажання прийняти спадщину за заповітом після смерті баби ОСОБА_4 , яка проживала в АДРЕСА_1 . Свідок зазначив, що прийняти спадщину можливо, такі послуги надаються, після чого Позивач пішла та більше не зверталася.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За приписами ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з вимогами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1266 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч. 1 ст. 1272 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема, тривалу хворобу спадкоємців; велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 17.03.2021 (справа № 638/17145/17, провадження № 61-17764св20), судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Подібний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 22.03.2023 у справі № 361/8259/18, провадження № 61-9796св22.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 26.06.2024 (справа № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24), «…необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування)».

Тобто необізнаність спадкоємця про наявність заповіту, складеного на його ім`я, не вважається поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини за законом для спадкоємця, що, зокрема, належить до першої черги спадкування.

Щодо суті спору суд зазначає наступне.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що Позивач є спадкоємцем майна померлої ОСОБА_4 як за законом, так і за заповітом.

Тож навіть у разі незнання про існування заповіту, складеного на її ім`я, Позивач як спадкоємець за правом представлення (йдеться про спадкування тієї частки спадщини, що належала б матері Позивача, якби та була жива), повинна була вчинити активні дії для прийняття спадщини – подати заяву про прийняття спадщини у встановлений ЦК України строк. Отже, необізнаність про існування заповіту не позбавляла Позивача права спадкування за законом за правом представлення.

Як убачається з матеріалів спадкової справи, активні дії щодо прийняття спадщини Позивач почала вчиняти після спливу шестимісячного строку, звернувшись 15.07.2024 до компетентних органів із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті баби ОСОБА_4 .

Надалі, лише 10.07.2025, Позивач звернулася до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом.

Суд зауважує, що факт усвідомлення Позивачем її права на спадкування за законом за правом представлення поряд із необізнаністю про наявність заповіту, складеного на її ім`я, за умови невжиття нею жодних активних дій щодо встановлення спадкової маси і прийняття спадщини протягом передбаченого ЦК України строку, не свідчить як про порушення принципу свободи заповіту, так і про виникнення в неї об`єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили їй своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у відведений ЦК України строк.

Окремо слід зазначити, що свідок ОСОБА_25 , староста Берлозівського старостинського округу Козелецької селищної ради, у судовому засіданні показав, що на початку весни 2022 року ОСОБА_2 приходила в старостат і повідомляла, що бажає прийняти спадщину за заповітом після смерті баби ОСОБА_4 , яка проживала в АДРЕСА_1 . Свідок зазначив, що прийняти спадщину можливо, після чого Позивач пішла та більше не зверталася до нього.

Отже, спростовуються доводи Позивача про те, що їй до грудня 2023 року не було відомо про існування заповіту .

До того ж, суд ураховує, що спір існує між двома спадкоємцями, а не між Позивачем та відповідною територіальною громадою в особі органу місцевого самоврядування (міської, селищної чи сільської ради) за місцем відкриття спадщини. Відповідач, яка також є спадкоємцем першої черги, прийняла спадщину у встановленому ЦК України порядку, тому поновленням порушених, на переконання Позивача, прав відбудеться втручання у право власності Відповідача, що не відповідатиме принципу пропорційності, а також призведе до порушення принципу правової визначеності стосовно іншого спадкоємця, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права.

Суд відхиляє доводи Позивача про те, що в неї існувала додаткова перешкода для своєчасного подання заяви про прийняття спадщини, що полягала в перебуванні закордоном, адже Позивач могла реалізувати свої спадкові права шляхом подання відповідної заяви про прийняття спадщини, зокрема, і через засоби поштового чи електронного зв`язку.

Порядок видачі свідоцтв про право на спадщину регламентовано Главою 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012.

Згідно з п. 2.1 Глави 10 Порядку спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

Відповідно до п. 2.1. розділу IV Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 3306/5 від 11.11.2011, спадкова справа заводиться посадовою особою органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, визначених у статтях 1261, 1262, 1266 ЦК України, осіб, вказаних у заповіті, заінтересованих в охороні цього майна, або вимоги кредиторів.

У постанові Верховного Суду від 09.08.2020 у справі № 347/2155/18, провадження № 61-9125св19 зроблено висновок, що позивач не була позбавлена можливості подати заяву про прийняття спадщини шляхом направлення її поштою до нотаріальної контори або до органів місцевого самоврядування, а тому проживання позивача за межами України не може вважатись поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

З огляду на викладене, враховуючи норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених ст. 1272 ЦК України, для визначення Позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, оскільки необізнаність про наявність заповіту та спадкового майна, перебування поза межами України не є поважними причинами строку, передбаченого ч. 1 ст. 1270 ЦК України. Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1216, 1217, 1266, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст. 12, 76, 81, 258-260, 263-265 ЦПК України,

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 24.08.2026, оскільки 23.08.2026, до якого воно мало бути складене, є вихідним днем.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_9 ).

Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_10 ).

Суддя Юрій ДОМАШЕНКО