Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №731/67/26 — Варвинський районний суд Чернігівської області

Справа №731/67/26

Провадження №2-др/731/3/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(д о д а т к о в е)

24 серпня 2026 року с-ще Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області в складі:

судді Савенка А.І.,

за участю секретаря Смаглюк В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №1 Варвинського районного суду Чернігівської області справу за заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у цивільній справі №731/67/26 (провадження №2/731/150/26) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення способу участі у вихованні дитини, -

В С Т А Н О В И В:

01 липня 2026 року Варвинським районним судом Чернігівської області ухвалено рішення у цивільній справі №731/67/26 (провадження №2/731/150/26), відповідно до якого позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення способу участі у вихованні дитини, задоволено частково.

Здійснено розподіл судових витрат, понесених позивачем, а саме: стягнено з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 665 гривень 60 копійок.

Питання щодо долі понесених стороною позивача та стороною відповідача судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу, під час ухвалення судом вказаного рішення не вирішувалося. Однак матеріали справи містили попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у виді понесених витрат на професійну правничу допомогу по 22 000 грн у кожної зі сторін. Разом з тим стороною відповідача на етапі судового розгляду будь-які докази на підтвердження понесення вказаних судових витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи не долучалися.

06 липня 2026 року, засобами електронного зв`язку, від представника відповідача – адвоката Ганган І.О. надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу, у якій представник просить ухвалити додаткове рішення про розподіл витрат відповідача ОСОБА_2 на правничу допомогу адвоката у загальній сумі 20 984 грн.

24 серпня 2026 року від представника позивача ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення, відповідно до яких останній просить зменшити розмір заявлених представником відповідача адвокатом Ганган І.О. до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу з 20 984 грн до 2 000 грн, а також вирішити питання щодо розподілу заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, яке не було вирішено судом у рішенні від 01 липня 2026 року.

Ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 13 серпня 2026 року зазначену заяву було призначено до судового розгляду на 24 серпня 2026 року з викликом учасників справи в судове засідання.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися. Причини неявки до суду не повідомили.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник – адвокат Ганган І.О. у судове засідання також не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку. 17 серпня 2026 року адвокат Ганган І.О. звернулась із клопотанням про розгляд справи без їхньої участі, вимоги викладені в заяві підтримують в повному обсязі.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку. 18 серпня 2026 року просили розгляд справи слухати без участі представника служби, та винести рішення з максимальним врахуванням інтересів дитини.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття сторін не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву позивача слід задовольнити частково з наступних підстав.

Так, 01 липня 2026 року Варвинським районним судом Чернігівської області ухвалено рішення у цивільній справі №731/67/26 (провадження №2/731/150/26), відповідно до якого позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення способу участі у вихованні дитини, задоволено частково.

Аналізуючи доводи сторони заявника, суд зважає, що відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як вбачається зі змісту ст. 141 ЦПК України, судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вимог абзацу другого п. 36 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 10 від 17 жовтня 2014 року, у випадку, якщо пропорційно розподілити судові витрати при частковому задоволенні позову немайнового характеру неможливо, то судові витрати слід розподілити між сторонами порівну.

Частина 8 ст. 141 ЦПК України передбачає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонам доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

При цьому, слід зауважити, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

Матеріалами справи підтверджено, що представництво інтересів відповідача ОСОБА_2 у суді здійснювала адвокат Ганган І.О на підставі ордеру на надання правничої допомоги від 04 березня 2026 року серія АІ №2143780 (а.с. 26, том 1). У відзиві на позовну заяву представником була вказана орієнтовна сума витрат на правничу допомогу адвоката 22 000 грн.

30 червня 2026 року представник відповідача Ганган І.О. звернулась до Варвинського районного суду Чернігівської області із заявою в якій вказала про намір подати докази про стягнення витрат на правничу допомогу протягом 5 днів з моменту ухвалення рішення суду.

06 липня 2026 року, засобами електронного зв`язку, від представника відповідача – адвоката Ганган І.О. надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу разом з доказами на підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу.

За таких обставин суд вважає, що представником відповідача - адвокатом Ганган І.О. дотримано вимоги ст. 141 ЦПК України щодо подачі доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу та звернення з клопотанням про ухвалення додаткового рішення.

У свою чергу, стороною відповідача заявлена вимога щодо стягнення з позивача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 20 984 грн. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу відповідачем надано:

- копія ордеру на надання правничої допомоги від 04 березня 2026 року серія АІ №2143780 (а.с. 19, том 2);

- копія акту про надання професійної правничої допомоги від 03 липня 2026 року, де перелічено види наданих юридичних послуг на загальну суму 20 984 грн (підготовка відзиву на позовну заяву, заперечень та додаткових пояснень - 12 984 грн, участь у 4 судових засіданнях – 8 000 грн (а.с. 20, том. 2);

- копія договору про надання правової (правничої) допомоги від 09 лютого 2026 року (а.с. 21, 22, том. 2);

- копія додаткової угоди №2 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 04 березня 2026 року (а.с. 23, том. 2);

- копії квитанцій про виконання платіжної інструкції від 12 березня 2026 року, від 15 травня 2026 року та від 01 липня 2026 року про сплату ОСОБА_2 на користь адвоката Ганган І.О. 12 984 грн, 3 000 грн та 2 000 грн відповідно, за надання правничої допомоги (а.с. 24-25, том. 2).

Таким чином, аналізуючи документи надані представником відповідача на обґрунтування витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку щодо їх належності як доказів на підтвердження понесених нею судових витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги.

При цьому, суд бере до уваги позицію сторони позивача, висловлену у відповіді на відзив (а.с. 63-67, том 1), а також у письмових поясненнях від 24 серпня 2026 року де адвокат Гезердава В.В. наголосив що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є явно непропорційним та необґрунтованим за складністю виконаної роботи та предмета спору.

Крім того, з огляду на те, що при прийнятті рішення суд не дав оцінки витратам позивача на професійну правничу допомогу, зазначене питання потребує окремого вирішення.

У свою чергу, стороною позивача заявлена вимога щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 22 000 грн. На підтвердження понесених витрат стороною позивача ще на етапі судового розгляду були надані документи, а саме:

- копія ордеру на надання правничої допомоги від 23 березня 2026 року серія СВ №1164976 (а.с. 50, том 1);

- копія договору про надання правової (правничої) допомоги від 23 березня 2026 року (а.с. 51, том. 1). Пунктом 5.1 вказаного договору визначений гонорар в розмірі 22 000 грн;

- копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 52, том 1);

- копія довідки від 23 березня 2026 року видана адвокатом Гезердавою В.В. про сплачену плату за надання правничої допомоги в розмірі 22 000 грн (а.с. 77, том 1);

- копія акту про виконання робіт від 23 березня 2026 року, де перелічено види наданих юридичних послуг на загальну суму 22 000 грн (ознайомлення з правовими висновками Верховного Суду в аналогічних справах, написання відповіді на відзив (5 годин) - 12 000 грн, участь у судових засіданнях – 10 000 грн (а.с. 78, том. 1).

Таким чином, аналізуючи документи надані представником позивача на обґрунтування витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку щодо їх належності як доказів на підтвердження понесених ним судових витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги.

При цьому, суд бере до уваги позицію сторони відповідача, висловлену у запереченні на відповідь на відзив (а.с. 96-101, том 1), де адвокат Ганган І.О. наголосила, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є формальним та викликає обґрунтовані сумніви у їх реальності та необхідності.

Відповідно до п. 2, 3 ч. 3 ст. 141 ЦПК України суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

У зв`язку з цим, суд звертає увагу на обов`язок суду оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою, виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 та у додатковій постанові від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц.

Враховуючи викладене та беручи до уваги характер виконаної адвокатами роботи, зокрема: складність справи; процесуальні дії, які були здійснені, співмірність витрат до виконаної роботи адвокатами відносно розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, позиції сторін, щодо необґрунтованого та неспівмірного розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката Гезердави В.В. та адвоката Ганган І.О. підлягають зменшенню до розміру – 10 000 грн, що на переконання суду відповідатиме критеріям розумності та співмірності об`єму виконаної ними роботи.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вимог абзацу другого п. 36 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 10 від 17 жовтня 2014 року, у випадку, якщо пропорційно розподілити судові витрати при частковому задоволенні позову немайнового характеру неможливо, то судові витрати слід розподілити між сторонами порівну.

Враховуючи викладене, зважаючи на характер виконаної роботи, співмірність судових витрат із ціною позову та складністю справи, урахувавши заперечення сторін, а також часткове задоволення позову, суд дійшов висновку, що витрати позивача та відповідача на професійну правничу допомогу слід розподілити між сторонами порівну. Отже, на користь позивача слід відшкодувати 5 000 грн (10 000 грн * 50%), на користь відповідача – 5 000 грн (10 000 грн * 50%).

Таким чином, оскільки суд вважає належним до відшкодування обом сторонам однаковий розмір витрат на професійну правничу допомогу (5 000 грн.), тому стягнення таких витрат з сторін на користь один одного не підлягає, оскільки здійснюється взаємне зарахування цих вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. 133, 137, 141, 263, 265, 270, 273, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у цивільній справі №731/67/26 (провадження №2/731/150/26) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення способу участі у вихованні дитини, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

У зв`язку з рівнозначністю розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню зі сторін (по 5 000 грн з кожної), здійснити їх взаємне зарахування, а стягнення вказаних витрат не проводити, залишивши їх за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І.Савенко