Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №954/326/26 — Нововоронцовський районний суд Херсонської області

Справа № 954/326/26

Номер провадження 2/954/1715/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 рокус-ще Нововоронцовка

Нововоронцовський районний суд Херсонської області в складі: головуючого судді Гончаренка О.В., за участю секретаря судових засідань Посохіної О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Нововоронцовка цивільну справу за позовом представника позивача Сідєльнікової Єлизавети Ігорівни, в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про визначення місця проживання дитини. Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після фактичного припинення сімейних відносин з осені 2019 року малолітня донька ОСОБА_3 постійно проживає разом із батьком. Саме батько забезпечує її утримання, виховання, навчання, медичний та психологічний супровід, створює стабільні та безпечні житлово-побутові умови проживання. Відповідачка фактично самоусунулася від виконання батьківських обов`язків. ОСОБА_2 після початку тимчасової окупації продовжила проживання на окупованій території ( АДРЕСА_1 ). Місце перебування інших родичів не відоме, будь-які зв`язки з ними відсутні, а контакти між дитиною та зазначеними особами фактично припинені. 20 грудня 2022 року батько з дитиною виїхали до міста Одеси задля безпеки малолітньої дитини. В осені 2024 року переїхали до Закарпатської області, на даний час дитина постійно проживає у АДРЕСА_2 , разом з батьком. З 23 червня 2025 року зареєстровані як внутрішньо переміщені особи (ВПО), що підтверджується довідками від 23.06.2025 №2106-7501853102, і відповідно №2106-7501853103. Дитина проживає у належно-побутових умовах, стабільному та безпечному середовищі разом із батьком, що підтверджується: актом обстеження житлових умов, висновком соціальних служб, характеристикою, медичними документами, письмовим висновком органу опіки та піклування. 12 червня 2025 року позивач взятий на облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнаний придатним до військової служби та 15.06.2025 року прийняв присягу у в/ч НОМЕР_1 ЗСУ, де проходить службу на даний час. У зв`язку з викладеним просить визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. Зазначила, що позивач на сьогодні проживає у цивільному шлюбі та був мобілізований до ЗСУ незважаючи на те, що мав на утриманні малолітню дитину. У зв`язку із мобілізацією він не може виконувати батьківські обов`язки щодо своєї доньки, а матір дитини ухиляється від виконання батьківських обов`язків та щодо неї вирішується питання про позбавлення її батьківських прав. Рішення суду про визначення місця проживання дитини допоможе вирішити питання з проходженням служби у ЗСУ.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи була повідомлена належним чином.

Представник третьої особи - Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, у судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи дійшов наступного висновку.

Сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 21.05.2012 року, актовий запис №26, складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Горностаївського районного управління юстиції Херсонської області.

З 21 квітня 2012 року по 08 листопада 2019 року сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Херсонського міського суду Херсонської області у справі № 766/15964/19 було розірвано.

Як стверджується стороною позивача після фактичного припинення сімейних відносин з осені 2019 року його донька ОСОБА_3 постійно проживає разом із батьком. Він забезпечує її утримання, виховання, навчання, медичний та психологічний супровід, створює стабільні та безпечні житлово-побутові умови проживання.

Факт наявності спору між сторонами щодо місця проживання доньки відсутній.

Із висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 21.10.2026 № 1148/17/02-80 про доцільність визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком, вбачається наступне.

Заявник ОСОБА_1 та його неповнолітня донька ОСОБА_3 взяті на облік як внутрішньо переміщені особи та фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 .

За результатами бесіди з ОСОБА_3 встановлено, що батько з донькою проживають окремо від матері з 2017 року. Мати дитини не цікавиться життям та розвитком доньки, фінансово не допомагає та не підтримує зв`язку. Батько є військовослужбовцем. Зі слів неповнолітньої ОСОБА_3 , з матір`ю вона не спілкується з 2023 року, відколи та прийняла рішення переїхати до Російської Федерації. Ще під час проживання в м. Херсон мати не виявляла зацікавленості в житті дитини. ОСОБА_3 висловлюється про батька з теплом і вдячністю. У періоди відсутності батька через виконання військових обов`язків дівчинка перебуває під наглядом його цивільної дружини ОСОБА_5 .

Відповідно до Акту оцінки потреб № 433 від 08.07.2023 року, складеного Ужгородським міським центром соціальних служб департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради, батьківський потенціал ОСОБА_1 оцінюється як належний. Він спроможний повноцінно виконувати свої обов`язки щодо виховання та догляду за дитиною.

Згідно з довідкою-характеристикою № 141/01-18 від 23.06.2023 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у 8-Б класі Херсонської спеціалізованої школи І-ІП ступенів № 54 з поглибленим вивченням іспанської та інших іноземних мов Херсонської міської ради. Навчання здійснюється в онлайн-режимі у зв`язку з проживанням у м. Ужгород. Дитина зарекомендувала себе як старанна, вихована учениця, має навчальні досягнення середнього та достатнього рівнів, добре розвинену слухову та зорову пам`ять, образне та творче мислення високого рівня, здібності до вивчення предметів природничого циклу. Дистанційні уроки відвідує за наявності безпекової ситуації. ОСОБА_3 товариська, стримана, самостійна, не піддається чужому впливу, має друзів та підтримує доброзичливі стосунки з однокласниками. Мати учениці, ОСОБА_2 , контакту зі школою не підтримує, навчанням дитини не цікавиться, з учителями не спілкується, батьківські збори не відвідує. Комунікацію зі школою здійснює виключно батько дитини.

Згідно зі службовою характеристикою від 18.09.2025 року, ОСОБА_1 проходить службу на посаді стрільця-снайпера 2 гірсько- штурмового відділення 3 гірсько-штурмового взводу 4 гірсько-штурмової роти 2 гірсько-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 . За час служби зарекомендував себе з позитивного боку, до виконання службових обов`язків ставиться відповідально.

З поданих заявником документів також встановлено, що ОСОБА_1 вживав заходів для налагодження зв`язку зі своєю колишньою дружиною - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка, за наданими ним відомостями, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на тимчасово окупованій території України.

На підставі наданих документів, пояснень заявника, а також з урахуванням думки самої дитини, встановлено, що мати - ОСОБА_2 - фактично самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків, не виявляє зацікавленості в житті, навчанні та вихованні доньки, не підтримує з нею емоційного або матеріального зв`язку, не бере участі у вирішенні питань, пов`язаних з її розвитком. Така поведінка свідчить про відсутність належної турботи та відповідальності з боку матері. Натомість батько, ОСОБА_1 , виявляє послідовну турботу про доньку, забезпечує їй стабільні, безпечні та належні умови проживання, створює сприятливе середовище для її навчання, розвитку та формування особистості. За результатами обстежень встановлено, що дівчинка відчуває батьківську любов, турботу й підтримку з боку батька, висловлює бажання проживати саме з ним, що цілком відповідає її найкращим інтересам.

У зв`язку з викладеним орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради вважає доцільним визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

У відповідності до частин першої, другої статті 2 Сімейного кодексу України (далі - СК України) зазначений кодекс регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком.

У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Отже, при розгляді справ, в тому числі і щодо місця проживання дитини, суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із статтею 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Водночас частиною другою статті 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

У даній справі встановлено, що на сьогодні за згодою самої дитини, якій вже виповнилося 14 років, вона проживає разом із батьком ОСОБА_1 .

Отже, враховуючи, що донька сторін досягла чотирнадцятирічного віку, у зв`язку із чим в силу положень частини третьої статті 160 СК України, частини другої статті 29 ЦК України набула право самостійно визначати своє місце проживання, що вона власне і зробила, залишившись проживати разом із батьком.

Подібні висновки зробив Верховний Суд у постанові від 26.05.2026 по справі №195/533/24.

При цьому вирішуючи позовну вимогу про залишення доньки сторін проживати разом із батьком, суд враховує, що в ході судового розгляду відпали підстави звернення до суду з даним позовом. Також судом не встановлено порушення будь-яких прав дитини під час її проживання з батьком.

До того ж, відповідно до ч.1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради у наведеному висновку визначив місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком - ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що на території України запроваджено правовий режим воєнного стану, відповідач є особою, яка є мобілізованою на військову службу, спір фактично виник у зв`язку із мобілізацією позивача, який мав на утримання малолітню/неповнолітню дитину. Викладені обставини можуть бути підставою для звільнення позивача із військової служби в особливий період на підставі статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Однак дані відносини мають адміністративно-правовий характер та такий спір підвідомчий адміністративному суду.

Таким чином, у позовних вимогах слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги на протязі тридцяти днів від дня його винесення до Херсонського апеляційного суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, тобто, у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення виготовлений 24.08.2026.

СуддяО.В. Гончаренко