Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №127/11047/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/11047/26

Провадження № 2-а/127/115/26

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 серпня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Гуменюка К.П.,

за участю секретаря судового засідання Бортнюк А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, про скасування постанови серії ЕНА №6882160 від 22 березня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

вимоги позивача: скасувати постанову серії ЕНА №6882160 від 22 березня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі; закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП; стягнути з відповідача судові витрати, –

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, про скасування постанови серії ЕНА №6882160 від 22 березня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 07 квітня 2026 року зазначений адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати одноособово за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження, визначених ст. 286 КАС України, без виклику учасників справи на підставі матеріалів справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги мотивовано тим, що 22.03.2026 року відносно позивача було винесено постанову серії ЕНА N2 6882160 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП. Копію постанови вручено не було, а про її наявність позивач дізнався лише після її відображення в електронному кабінеті водія.

Так 21.03.2026 року ОСОБА_1 було зупинено працівником поліції Мулом Максимом Дмитровичем (посвідчення №016549) на автодорозі М-30 (321. км, Хмельницька область). Як підставу зупинки було зазначено п.7 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію». На підтвердження підстав зупинки було продемонстровано документ під назвою «Інструкція про організацію робіт особового складу територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки ...». Зазначений документ є внутрішнім організаційним актом, не с нормативно-правовим актом та не встановлює обмеження або заборону дорожнього руху. Під час спілкування працівник поліції зазначив, що цей документ містить службову інформацію та висловлював заперечення щодо його фіксації на відео.

З відеозапису ж події вбачається, що працівник поліції підтверджує службовим характер зазначеного вище документа; не надав відповіді на вимогу вказати у документі положення щодо обмеження або заборони руху; не надав відповіді на запитання щодо причин обмеження руху та фактично їх проігнорував. Таким чином, на переконання позивача, в даному випадку відсутні як правові, так і фактичні підстави для застосування п.7 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію».

Позивач у своєму позові звертає увагу, що вимога про пред`явлення документів є законною лише за наявності законної підстави для зупинки. Однак оскільки зупинка в даному випадку була здійснена без належних правових підстав, вимога про пред`явлення документів є неправомірною. Крім того, працівник поліції звертався до позивача по батькові, що свідчить про встановлення його особи через інформаційні бази даних, що свідчить про формальний характер вимоги про пред`явлення документів.

Окрім того, позивач зауважує, що під час оформлення матеріалів справи ним було заявлено клопотання про перенесення розгляду справи та про розгляд справи за місцем його проживання. Зазначені клопотання були безпідставно відхилені. Хоча працівник поліції повідомив про відкладення розгляду справи, зазначивши дату та час розгляду справи (наступний день о 08:00), такий строк є явно недостатнім для підготовки до захисту, що фактично позбавило позивача можливості реалізувати право на захист.

Про упередженість працівника поліції та відсутність об`єктивного розгляду справи свідчить також те, що інспектор поліції заздалегідь повідомив про винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

У зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 вважає, що постанова серії ЕНА №6882160 від 22 березня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, є безпідставною, необґрунтованою та винесеною з порушенням вимог чинного законодавства, а отже такою, що має бути скасована судом.

На адресу Вінницького міського суду Вінницької області 23 квітня 2026 року надійшов відзив Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на позовну заяву ОСОБА_1 .

За змістом відзиву, ГУНП в Хмельницькій області заперечує проти скасування постанови інспектора відділу поліції №3 (с-ще Летичів) Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області капітана поліції Мула Максима Дмитровича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6882160 від 22 березня 2026 року про застосування адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. 00 коп., за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, вважає, що вказана постанова була винесена з дотриманням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України «Про Національну поліцію», а позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Зокрема, як зазначає відповідач, відповідно до оскаржуваної позивачем постанови 21.03.2026 о 10 год 55 хв., на автодорозі М-30 км 321 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом автомобілем марки Suzuki з державним номерним знаком НОМЕР_1 , не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п. 2.4 (а) ПДР України – керування ТЗ особою, яка не пред`явила посвідчення водія, реєстраційного документа на ТЗ, а також поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. При цьому подія відбулася в умовах воєнного стану, введеного на всій території України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та неодноразово продовженого. Згідно з Постановою КМУ №1456 від 29.12.2021, правоохоронні органи мають право зупиняти транспортні засоби для перевірки документів та огляду речей/автомобіля з метою забезпечення публічної безпеки та порядку. Водій (позивач) був зупинений уповноваженою особою поліції на стаціонарному посту. Поліцейський перебував у форменому одязі з відповідними розпізнавальними знаками. Після зупинки транспортного засобу, поліцейський виконав вимогу ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», пред`явив посвідчення та повідомив причину зупинки, після чого законно висунув вимогу надати документи для перевірки. Однак позивач умисно відмовився пред`явити посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив вимоги п. 2.1 Правил дорожнього руху. Твердження позивача про те, що він мав право не пред`являти документи через зупинку, здійснену без належних правових підстав, є безпідставним, оскільки обов`язок пред`явлення документів не є похідним від законності зупинки, а є імперативною вимогою Правил дорожнього руху при управлінні транспортними засобами. Тож оскільки обов`язок водія пред`явити документи є безумовним, а факт їх непред`явлення підтверджується належними доказами, поліцейський правомірно виніс постанову за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Окрім того, відповідач зауважує, що позивач був повідомлений про час розгляду справи заздалегідь. Цього часу достатньо для залучення адвоката та підготовки до розгляду справи. Однак, у зв`язку з його неявкою та відсутністю іншого поданого клопотання про відкладення розгляду справи, справа про притягнення до адміністративної відповідальності була розглянута за його відсутності.

На підтвердження наведених обставин відповідачем до суду також було надано два відеозаписи із портативного нагрудного відеореєстратора інспектора поліції ID 913517 від 21 та 22 березня 2026 року.

Також 06 травня 2026 року до суду надійшла заява ГУНП в Хмельницькій області про долучення до матеріалів справи доказів, зокрема копії витягу з переліку та місць розташування блокпостів та рухомих комендантських постів (мобільних блокпостів), що розміщуються на території місті Хмельницький та Хмельницької області, що є додатком №1 до спільного наказу Хмельницької обласної військової адміністрації та начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.01.2026 №4/нагд/дск, а також копії інструкції про організацію роботи особового складу територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 при виконанні ними заходів оповіщення на блокпостах (мобільних блокпостах).

07 травня 2026 року на офіційну електронну поштову адресу Вінницького міського суду Вінницької області надійшли додаткові пояснення позивача, в яких позивач зазначає, що наданий відповідачем разом з відзивом витяг з переліку та місць розташування блокпостів та рухомих комендантських постів не підтверджує наявності підстав для зупинки транспортного засобу відповідно до п.7 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію», і в ньому відсутні відомості про рішення щодо обмеження або заборону руху, відомостей про запровадження спеціального режиму руху, а також обставин, які б свідчили про наявність конкретних підстав для зупинки саме транспортного засобу позивача. Таким чином, позивач переконаний, що поданий відповідачем документ не спростовує доводів позову та не підтверджує правомірність зупинки транспортного засобу.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами доказами, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Перевіряючи оскаржувану позивачем постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, суд перевірив її на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Судом встановлено, що відповідно до постанови серії ЕНА №6882160 від 22 березня 2026 року, винесеної інспектором відділу поліції №3 (с-ще Летичів) Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області капітаном поліції Мулом Максимом Дмитровичем, 21.03.2026 о 10:55:01 на автодорозі М-30, 321 км, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Suzuki Vitara , д.н.з. НОМЕР_1 , не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п. 2.4 (а) ПДР – керування транспортним засобом особою, яка не пред`явила посвідчення водія, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення положень ч.1 ст.126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень.

Нормативно-правовим актом, що регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів – учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ, і організацій незалежно від форм власності та господарювання, є Закон України «Про дорожній рух».

Стаття 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху визначає осіб, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Тож учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримуватись вимог ЗУ «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.3 ПДР України на учасників дорожнього руху покладено обов`язок знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

За змістом п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У відповідності до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Положеннями п. 2.1 ПДР України визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон);

ґ) чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат “Зелена картка” (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування “Зелена картка”.

Пункт 2.4 ПДР покладає на водія механічного транспортного засобу обов`язок на вимогу поліцейського зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Відповідно до ч.1 ст.126 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Частиною 2, 4 ст.258 КУпАП передбачено, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису) протокол не складається. У таких випадках уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Справи про адміністративні правопорушення, що стосуються порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів у відповідності до ст. 222 КУпАП розглядають органи Національної поліції.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Дані положення знайшли своє відображення в Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, відповідно до пункту 2 розділу ІІІ якої постанова по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 121-3, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев`ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП, виноситься поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до ст. 31 Закону України № 580-VIII поліція може застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону України № 580-VIII визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, як передбачено ч.1 ст.283 КУпАП.

У відповідності до ч. 2 та ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності повинна містити найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справ (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року в справі №513/899/16-а.

При цьому варто також звернути увагу на постанову Верховного Суду від 26 квітня 2018 року в справі № 338/1/17, згідно якої постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення нею правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

За змістом ст. 251 КУпАП (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що порушення Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.

У разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені ст. 251 КУпАП), які відповідно до ст. 252 КУпАП повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів надалі виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові (постанова КАС ВС від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17).

Аналогічні правові позиції викладені у постановах КАС ВС від 13 березня 2020 року справа №234/6323/17, від 31 жовтня 2019 року справа №398/3566/16-а, від 30 травня 2018 справа №337/3389/16-а.

Обґрунтовуючи правомірність винесеної постанови та вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, інспектором відділу поліції №3 (с-ще Летичів) Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області капітаном поліції Мулом М.Д. у постанові серії ЕНА №6882180 від 22 березня 2026 року зазначено, номер ID його портативного нагрудного відеореєстратора (бодікамери).

Дослідивши надані відповідачем відеодокази, зокрема два відеозаписи із портативного нагрудного відеореєстратора інспектора поліції ID 913517 від 21 та 22 березня 2026 року, судом встановлено, що 21 березня 2026 року о 10 год. 55 хв. інспектором відділу поліції №3 (с-ще Летичів) Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області капітаном поліції Мулом М.Д. на стаціонарному блокпосту було зупинено транспортний засіб Suzuki Vitara червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого після пояснення йому підстави зупинки на вимогу інспектора не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб. При цьому водій стверджував, що він не відмовляється пред`являти зазначені документи, однак перед цим вимагає надання доказів правомірності зупинення його транспортного засобу, зокрема – рішення уповноваженого органу державної влади про обмеження чи заборону рухуна даній ділянці автодороги, на що інспектором було пред`явлено водію для ознайомлення копію витягу з переліку та місць розташування блокпостів та рухомих комендантських постів (мобільних блокпостів), що розміщуються на території місті Хмельницький та Хмельницької області, а також інструкцію про організацію роботи особового складу територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 при виконанні ними заходів оповіщення на блокпостах (мобільних блокпостах). На надані інспектором документи водій транспортного засобу зазначив, що вони, на його переконання, не є підтвердженням обмеження чи заборони руху на даній ділянці автошляху. Одразу після оголошення інспектором про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачем було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, яке інспектором було задоволено та розгляд справи відкладено на 22 березня 2026 року на 08:00 год, а також роз`яснено водію наслідки його неявки.

Як слідує з відповідного відеофайлу, 22.03.2026 о 08:00 год Ярмоленко А.П. на розгляд справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, не з`явився, внаслідок чого зазначену справу інспектором було розглянуто за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та за результатами такого розгляду винесено постанову серії ЕНА №6882180 від 22 березня 2026 року.

При цьому суд звертає увагу, що інспектором відділу поліції №3 (с-ще Летичів) Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області капітаном поліції Мулом М.Д.було дотримано норм чинного процесуального законодавства щодо порядку здійснення розгляду даної справи та притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Обґрунтовуючи ж позовні вимоги позивач вказує на відсутність підстав у працівників поліції для зупинки транспортного засобу, а відтак і про відсутність підстав для пред`явлення ним документів. Однак такі твердження є хибними.

Так статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено чіткий перелік підстав, з яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби. При цьому поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Згідно із пунктом третім частини першої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій має право знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи.

В свою чергу, суд звертає увагу на приписи частини четвертої статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», якою передбачено, що під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Статтею 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» серед правових заходів воєнного стану передбачено (пункти 6-7): встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів; перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1456 затверджено Порядок перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану (далі Порядок перевірки документів).

Цей Порядок визначає механізм перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, крім обмежень, визначених Конституцією України (п. 1 Порядку перевірки документів).

Відповідно до п. 5 Порядку перевірки документів право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта.

Уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі, зокрема: порушення особою відповідних заборон, введених на території, де запроваджено правовий режим воєнного стану.

Пунктом 10 Порядку визначено перелік підстав для зупинки транспортного засобу уповноваженою особою, серед яких порушення Правил ПДР та інші, аналогічні тим, які вказані у статті 35 Закону «Про Національну поліцію», а також інші підстави, що безпосередньо пов`язані з воєнним станом. Зокрема, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду.

При цьому, вказаним Порядком №1456 не визначено підстав, за наявності яких уповноважена особа має право прийняти рішення про необхідність зупинити транспортний засіб, який проїжджає через блокпост.

Згідно з підпунктом 1 пункту 20 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021№ 1455 заходи з контролю в`їзду/виїзду на блокпостах включають перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, тимчасове обмеження (заборону) руху транспортних засобів та осіб.

Як встановлено з матеріалів справи, зупинка автомобіля Suzuki Vitara, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача мала місце на стаціонарному блокпосту. Тож суд дійшов переконання, що зупинка транспортного засобу позивача за наведених вище обставин була правомірною.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 по справі №686/29098/24.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення, суд прийшов до висновку, що постанова серії ЕНА №6882160 від 22 березня 2026 рокупро накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі, є обґрунтованою, вмотивованою та винесеною з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому у задоволенні даного позову слід відмовити.

Частиною третьою статтею 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Крім того, суд звертає увагу на те, що частинами 1, 2 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011року №3674-VI(зі змінами та доповненнями), відповідно до ст. 1 якого судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 7, 9, 33, 121, 122, 222, 245, 247, 251, 287 КУпАП, ст.ст. 2, 20, 72, 77, 90, 132, 139, 229, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, про скасування постанови серії ЕНА №6882160 від 22 березня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі – залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 17 серпня 2026 року.

Суддя Вінницького міського суду

Вінницької області Костянтин ГУМЕНЮК