Вирок від 23 серпня 2026 р. у справі №143/887/25 — Погребищенський районний суд Вінницької області

№ 143/887/25

ВИРОК

Іменем України

24.08.2026р. м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Погребище Вінницької області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.08.2025 року за №12025020060000196, по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Зарудинці Бердичівського району Житомирської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,-

встановив:

Згідно абзацу п`ятого статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалась, востаннє Указом Президента України №4356-IX від 19.04.2025 продовжено з 09 травня 2025 року строком на 90 діб.

У зв`язку із введенням воєнного стану на території України, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст. 102, пунктів 1, 17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Указом Президента України № 236/2025 від 09 травня 2025 року «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 15.01.2025 № 4221-IX, продовжено з 09.05.2025 строк проведення загальної мобілізації на 90 діб.

При цьому, досудовим розслідуванням установлено, що військовозобов`язаний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 2025-0507-0952-1858-7 від 07.05.2025 ОСОБА_4 визнано придатним до проходження військової служби.

У подальшому 07.05.2025 військовозобов`язаний ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташований у АДРЕСА_1 , будучи визнаним військово-лікарською комісією придатним до проходження військової служби, не маючи правових підстав на відстрочку, визначених у ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» після оголошення йому змісту повістки про необхідність прибуття на 08 год. 00 хв. 09.05.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , для комплектування команди і подальшого призову за мобілізацією у військову частину в складі команди НОМЕР_1 , отримав повістку, зміст якої йому було оголошено, та поставив свій підпис у ній.

?Після цього, ОСОБА_4 , діючи умисно з метою ухилення від призову, за відсутності обставин, які б унеможливлювали його своєчасне прибуття, у визначений у повістці час на 08 год. 00 хв. 09.05.2025 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а з`явився до зазначеної установи того ж дня близько 12 год. 09.05.2025. При цьому, відразу після прибуття він подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 письмову заяву, в якій висловив свою відмову від проходження військової служби під час мобілізації та від відправки до військової частини, посилаючись на релігійні переконання та інші особисті обставини.

?Таким чином, вищевказаними діями ОСОБА_4 ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що 07.05.2025 року він рішенням військово - лікарської комісії був визнаний придатним до проходження військової служби та в цей день у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташоване в АДРЕСА_1 , йому було вручено повістку, в якій було зазначено, що він має з`явитися на 08 год. 00 хв. 09.05.2025 року. В призначений день 09.05.2025 року він з`явився до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 та повідомив його працівників, що він відмовляється від проходження військової служби та написав відповідну заяву. Вказав, що причиною відмови від проходження військової служби були його релігійні переконання, які не сумісні із військовою службою, так як забороняють вбивати людей. Також зауважив, що він не є членом будь - якої релігійної організації. Додав, що, на його погляд, норми Закону України «По мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не є абсолютно справедливими. В судових дебатах зазначив, що він не ухилявся від проходження військової служби, так як з`явився в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомив, що він станом на травень 2025 року був співробітником ІНФОРМАЦІЯ_2 та особисто вручив ОСОБА_4 повістку про явку на 08 год. 00 хв. 09.05.2025 року, яку він отримав, прочитав та викинув у відро для сміття. 09.05.2025 року, точного часу він не пам`ятає, ОСОБА_4 завітав до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 без речей, відмовився від проходження військової служби, написав відповідну заяву та пішов додому.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомив, що він станом на травень 2025 року був співробітником ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підтвердив, що повістку ОСОБА_4 про явку на 08 год. 00 хв. 09.05.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 вручав ОСОБА_5 , однак в призначений час ОСОБА_4 не з`явився, чи 09.05.2025 року він взагалі приходив до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 не пам`ятає.

Крім показів обвинуваченого та свідків, винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення також підтверджується дослідженими судом іншими доказами:

-рапортом старшого інспектора чергового відділу поліції №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_7 про те, що 09.05.2025 року о 14 год. 10 хв. надійшло повідомлення з ІНФОРМАЦІЯ_2 по факту ухилення від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаного ОСОБА_4 (а.с.51);

-копією військового квитка ОСОБА_4 (а.с.54-56);

-поіменним списком військовозобов`язаних, які призвані четвертим відділом і відправлені у складі команди НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому зазначено ОСОБА_4 (а.с.57-59);

-корінцем від повістки, що містить розписку про отримання ОСОБА_4 07.05.2025 року повістки про явку на 08 год. 00 хв. 09.05.2025 року в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.59);

-мобілізаційним розпорядженням щодо ОСОБА_4 (а.с.60);

-карткою обстеження та медичного огляду ОСОБА_4 , відповідно до якої він придатний до військової служби (а.с.61-64);

-довідкою військово - лікарської комісії №2025-0507-0952-1858-7 від 07.05.2025 року, відповідно до якої ОСОБА_4 здоровий та придатний до військової служби (а.с.66);

-заявою ОСОБА_4 від 09.05.2025 року на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій він вказав, що відмовляється від проходження військової служби під час мобілізації по релігійній причині, а також у зв`язку із тим, що потрібно багато чого зробити, а саме піклуватися про сім`ю, допомагати ближнім та служити Богу, робити добрі справи, захищати тих, хто не спроможний … (а.с.78);

-протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 26.08.2025 року, згідно із яким було вилучено вказані вище документи (а.с.74);

-постановою про визнання оглянутих предметів речовим доказом та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 27.08.2025 року, згідно із якою було визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження вказані вище документи (а.с.76, 77).

Проаналізувавши наведені докази в їх сукупності та системному взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що вони поза розумним сумнівом є переконливими та достатніми для висновку про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_4 щодо відсутності у його діях складу кримінального правопорушення з підстав його релігійних переконань суд вважає безпідставними, оскільки положення ст. 35 Конституції України, які гарантують свободу світогляду і віросповідання, не надають особі права ухилятися від виконання конституційних обов`язків перед державою. При цьому заміна військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою допускається виключно у випадках та порядку, визначених законом.

Згідно із правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15.04.2025 року у справі № 573/406/24, жодні релігійні переконання не можуть бути підставою для ухилення громадянина України, визнаного придатним до військової служби, від виконання конституційного обов`язку у період мобілізації, а інститут альтернативної (невійськової) служби існує і може бути реалізований у мирний час, проте в умовах воєнного стану та загальної мобілізації держава має право очікувати від громадян виконання свого обов`язку із захисту Батьківщини незалежно від віросповідання.

У час, коли Україна здійснює збройну оборону проти зовнішнього агресора, питання забезпечення обороноздатності держави набуває статусу особливої суспільної потреби. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу пропорційності та «суспільної необхідності» при вирішенні питань співвідношення між виконанням громадянських обов`язків і свободою віросповідання.

Наявність такої суспільної потреби у випадку України є очевидною, оскільки держава веде виключно оборонну війну, зазнавши збройної агресії з боку чисельно переважаючого противника, а протяжність лінії активних бойових дій та потенційного нападу вимірюється тисячами кілометрів. У цих умовах мобілізація населення є закономірним і необхідним механізмом для забезпечення національної безпеки, а громадяни України повинні усвідомлювати обов`язок пошуку балансу між власними переконаннями та інтересами держави.

Відтак, дії ОСОБА_4 судом кваліфікуються за ст.336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Згідно із ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір.

Згідно із ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Як роз`яснено в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд бере до уваги, що вчинене кримінальне правопорушення згідно зі ст.12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, за місцем проживання орган місцевого самоврядування компрометуючими матеріалами щодо обвинуваченого не володіє, він раніше не судимий, на обліку у лікаря- психіатра чи лікаря-нарколога не перебуває, не одружений, малолітніх чи неповнолітніх дітей на утриманні не має.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.

Частиною 2 ст. 65 КК України визначено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Поряд із наведеним вище, суд також бере до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

В умовах збройної агресії з боку іншої держави захист Вітчизни набуває особливого значення. Відтак наслідки ухилення від військової служби в таких умовах мають через призначення покарання досягати мети, яка полягає у запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, як того вимагають положення ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 50 КК України.

У постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі № 636/6354/23 (провадження № 51-341км25) зроблено висновок, що відсутність належного реагування держави, зокрема суду під час призначення покарання за вчинення військовозобов`язаними кримінальних правопорушень у сфері забезпечення призову та мобілізації під час збройної агресії та повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України, нівелює визначену статями 50, 65 КК України мету покарання і може призвести до збільшення кількості аналогічних кримінальних правопорушень іншими особами, а також неспроможності забезпечення належного виконання завдань з оборони держави, захисту незалежності й територіальної цілісності України, що призведе до порушення прав та інтересів суспільства і держави в цілому.

Указані обставини у сукупності з іншими даними про особу ОСОБА_4 на переконання суду виключають можливість його звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, адже навіть здійснення нагляду з боку органів пробації не забезпечить виправлення і перевиховання винного.

На переконання суду за вказаних обставин зазначені ОСОБА_4 доводи про його неможливість приходити військову службу через релігійні переконання свідчать лише про його небажання та ухилення від проходження військової служби у Збройних Силах України з особистих мотивів за відсутності законних на те підстав, та не можуть бути достатньою підставою для застосування ст. 75 КК України. Відмова ОСОБА_4 від захисту Батьківщини також вказує на відсутність об`єктивних передумов до виправлення обвинуваченого, намірів до правослухняної поведінки у подальшому та про підвищену суспільну небезпечність вчиненого злочину, що може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, тобто в межах санкції ст. 336 КК України, яке належить відбувати реально.

На переконання суду таке покарання відповідає принципам законності, індивідуалізації та справедливості, є необхідним для досягнення його мети, тобто необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Матеріальна шкода та процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази по кримінальному провадженні на підставі п.7 ч.9 ст.100 КПК України необхідно залишити в матеріалах кримінального провадження.

Ураховуючи, що під час судового розгляду обвинувачений дотримувався своїх процесуальних обов`язків, підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили чи інших заходів забезпечення кримінального провадження стосовно нього суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.368, 369, 370, 371, 374, 376, ч.15 ст.615 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Речові докази по кримінальному провадженні, а саме: корінець від повістки на відправку на ім`я ОСОБА_4 датованої 07.05.2025 з терміном з`явитись на 08 год. 09.05.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; мобілізаційне розпорядження на ім`я ОСОБА_4 ; картку обстеження та медичного огляду на ім`я ОСОБА_4 ; направлення на ім`я ОСОБА_4 ; довідку ВЛК; заяву про відмову від проходження служби ОСОБА_4 ; поіменний список громадян/рішення про мобілізацію у кримінальному провадженні № 12025020060000196 від 09.08.2025 за ознаками кримінального провадження, передбаченого ст.336 КК України - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Погребищенський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя