Вирок від 23 серпня 2026 р. у справі №136/711/26 — Липовецький районний суд Вінницької області

Суд: Липовецький районний суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Крадіжка

Дата: 23 серпня 2026 р.

Справа: №136/711/26

Суддя: Присяжний О. І.

Справа № 136/711/26

провадження № 1-кп/136/25/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026020060000022 від 16.01.2026, про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Турбів, Липовецького району, Вінницької області, та жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, освіта середня спеціальна, офіційно не працює, не одружена, відповідно до ст. 89 КК України не судима,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України

за участю сторін кримінального провадження

з боку обвинувачення

прокурора ОСОБА_4 ,

з боку захисту

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 15.01.2026 близько 21 год. 30 хв., більш точного часу досудовим слідством не встановлено, перебуваючи у домоволодінні ОСОБА_5 , що розташоване в АДРЕСА_2 , на грунті довірливих відносин з останнім, отримала у своє розпорядження банківську картку № НОМЕР_1 , імітовану АТ «Райффайзен Банк» що належить ОСОБА_5 та конфіденційні дані у вигляді пін-коду до неї.

В подальшому, 16.01.2026 близько 00 год. 50 хв. ОСОБА_3 скориставшись тим, що за її діями ОСОБА_5 не спостерігає та перебуває у стані алкогольного сп`яніння, взяла до рук його мобільний телефон та отримала дані для доступу до інформації вищезазначеного банківського рахунку, після чого за допомогою введення паролю та пін-коду здійснила вхід до автоматизованої інформаційної системи АТ «Райффайзен Банк» - мобільного додатку «MyRaif», яка була встановлена на мобільному телефоні марки «Realme», модель «RMX5303», що їй належить.

Після цього, ОСОБА_3 переслідуючи прямий умисел, направлений на несанкціоноване втручання в роботу інформаційної (автоматизованої) системи з керування банківськими рахунками АТ «Райффайзен Банк», діючи з корисливих мотивів, шляхом введення пін-коду, який знала заздалегідь, не узгоджуючи свої дії з ОСОБА_5 , здійснила вхід до особистого кабінету останнього у мобільному додатку «MyRaif», що діє на підставі банківської ліцензії, авторські права на який належать АТ «Райффайзен Банк», та який був встановлений на її мобільний телефон марки «Realme», модель «RMX5303», та від імені ОСОБА_5 несанкціоновано втрутилася до роботи вказаної автоматизованої системи. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами потерпілого, ОСОБА_3 здійснила ряд несанкціонованих операцій 3 банківського рахунку НОМЕР_2 , внаслідок яких успішно перерахувала кошти на загальну суму 1 580,00 грн., в якості переказу коштів на абонентські номера, а саме:

- 16.01.2026 о 02 год. 19 хв. 04 сек. здійснила переказ коштів в сумі 500,00 грн. на абонентський номер НОМЕР_3 ;

- 16.01.2026 о 07 год. 02 хв. 17 сек. здійснила переказ коштів в сумі 560,00 грн. на абонентський номер НОМЕР_4 ;

- 16.01.2026 о 07 год. 03 хв. 29 сек. здійснила переказ коштів в сумі 520,00 грн. на абонентський номер НОМЕР_4 .

Разом з тим, ОСОБА_3 , не обмежуючись викраденим та маючи на меті заволодіти значно більшими сумами грошових коштів, вчинила спроби несанкціонованого перерахунку коштів, які не були завершені з причин, що не залежали від її волі, оскільки вказані транзакції були відхилені банківською установою, зокрема нею було ініційовано ряд переказів коштів, а саме:

- 16.01.2026 року, о 01 год. 27 хв. 05 сек., переказ на суму 15 000,00 грн.;

- 16.01.2026 року, о 01 год. 32 хв. 13 сек., переказ на суму 5 000,00 грн.;

- 16.01.2026 року, о 02 год. 09 хв. 18 сек., переказ на суму 20 000,00 грн.,

- 16.01.2026 року, о 02 год. 10 хв. 14 сек., переказ на суму 1 000,00 грн.,

- 16.01.2026 року, о 05 год. 49 хв. 07 сек., переказ на суму 1 000,00 грн.;

- 16.01.2026 року, о 07 год. 14 хв. 25 сек., переказ на суму 500,00 грн., однак, операції були відхилені.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 , яка вважала що виконала всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, однак, не змогла незаконно заволодіти грошовими коштами ОСОБА_5 в загальному розмірі 42 500,00 грн. через блокування операцій системою безпеки банку.

Такі умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 361 КК України, а саме: несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем.

Крім того, 15.01.2026, близько 21 год. 30 хв., більш точного часу досудовим слідством не встановлено, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у домоволодінні ОСОБА_5 , що розташоване по АДРЕСА_2 , на грунті довірливих відносин з останнім, отримала у своє розпорядження банківську картку № НОМЕР_1 , імітовану АТ «Райффайзен Банк», що належить ОСОБА_5 та конфіденційні дані у вигляді пін-коду до неї. В подальшому, ОСОБА_3 15.01.2026 у вечірню пору доби, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, достовірно знаючи ПІН-код до банківської картки № НОМЕР_1 , імітованої АТ «Райффайзен Банк», що належить ОСОБА_5 , а також, про те, що на банківському рахунку наявні грошові кошти, в неї виник єдиний умисел направлений на крадіжку вказаних грошових коштів шляхом використання відповідної платіжної картки.

Реалізовуючи свої злочинні дії, направлені на таємне викрадення чужого майна у вигляді грошових коштів належних ОСОБА_5 , з метою особистого збагачення, маючи єдиний умисел направлений на заволодіння коштами, достовірно знаючи, що вчиняє протиправні дії в умовах воєнного стану, який введено на території України Указом Президента України № 64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, та який неодноразово продовжувався, востаннє - на підставі Указу Президента України від 14.01.2026 № 4757-IX (затвердженого Законом України від 14.01.2026) на 90 діб, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення за рахунок чужого майна, протиправно, усвідомлюючи незаконність своїх дій прийшла до кафе «ЛОФТ», яке розташоване за адресою: вул. Миру, буд. 82, селище Турбів, Вінницького району, Вінницької області, де за допомогою банківської картки ОСОБА_5 , розраховувалась за замовлення продуктів харчування та алкогольних напоїв, зокрема:

- 15.01.2026 о 21 год. 42 хв. 24 сек. на суму 340,00 грн.;

- 15.01.2026 о 21 год. 42 хв. 43 сек. на суму 500,00 грн.;

- 15.01.2026 о 21 год. 43 хв. 49 сек. на суму 410,00 грн.;

- 15.01.2026 о 21 год. 45 хв. 30 сек. на суму 210,00 грн.;

- 15.01.2026 о 21 год. 47 хв. 43 сек. на суму 155,00 грн.;

- 15.01.2026 о 21 год. 48 хв. 26 сек. на суму 500,00 грн.;

- 15.01.2026 о 21 год. 51 хв. 49 сек. на суму 430,00 грн.

Продовжуючи свої протиправні дії ОСОБА_3 , не зупиняючись на досягнутому, попрямувала до АЗС «ОККО» що розташоване по вул. Миру, 49 А, селище Турбів, Вінницького району, Вінницької області, де здійснила розрахунок за допомогою банківської картки ОСОБА_5 , за товар у вигляді кави, продуктів харчування, фаст-фудів та цигарок, що знаходилось в торгівельної мережі АЗС «ОККО», зокрема:

- 15.01.2026 о 22 год. 13 хв. 50 сек. на суму 474,80 грн.;

- 15.01.2026 о 22 год. 15 хв. 52 сек, на суму 443,00 грн.,

- 15.01.2026 о 22 год. 17 хв. 46 сек. на суму 494,70 грн.;

- 15.01.2026 о 22 год. 18 хв. 34 сек. на суму 279,80 грн.

В подальшому, не зупиняючись на досягнутому, ОСОБА_3 попрямувала до АЗС «NG», що розташована по вул. Миру, 147, селище Турбів, Вінницького району, Вінницької області, де 16.01.2026 о 00 год. 22 хв. 48 сек. здійснила розрахунок за допомогою зазначеної банківської картки ОСОБА_5 на суму 342,00 грн.

Після цього, ОСОБА_3 , переслідуючи прямий умисел, направлений на заволодіння коштами ОСОБА_5 , здійснила несанкціоноване втручання в роботу інформаційної (автоматизованої) системи з керування банківськими рахунками АТ «Райффайзен Банк», шляхом введення пін-коду, який знала заздалегідь, здійснила вхід до особистого кабінету останнього у мобільному додатку «MyRaif», що діє на підставі банківської ліцензії, авторські права на який належать АТ «Райффайзен Банк», та який був встановлений на мобільний телефон марки «Realme», моделі «RMX5303», що належить ОСОБА_3 , та від імені ОСОБА_5 несанкціоновано втрутилася до роботи вказаної автоматизованої системи внаслідок чого 16.01.2026 о 02 год. 19 хв. 04 сек. здійснила переказ коштів в сумі 500,00 грн. на абонентський номер НОМЕР_3 , тим самим незаконно заволодівши вказаними коштами.

Крім того, ОСОБА_3 продовжуючи свої протиправні дії попрямувала до АЗС «ОККО» що розташоване по вул. Миру, 49 А, селище Турбів, Вінницького району, Вінницької області, де здійснила розрахунок вказаною банківською карткою ОСОБА_5 , за товар у вигляді кави, продуктів харчування, фаст-фудів, та цигарок торгівельної мережі АЗС «ОККО», зокрема:

- 16.01.2026 о 03 год. 26 хв. 57 сек. на суму 266,00 грн.;

- 16.01.2026 о 03 год. 31 хв. 20 сек, на суму 200 грн.90 коп.;

- 16.01.2026 о 03 год. 39 хв. 32 сек. на суму 2 096,00 грн.;

та 16.01.2026 о 03 год. 26 хв. 57 сек. здійснила зняття готівки в сумі 1 000,00 грн., якими незаконно заволоділа.

Продовжуючи свої протиправні дії спрямовані на незаконне заволодіння коштами ОСОБА_5 , 16.01.2026 ОСОБА_3 , поїхала до м. Вінниця, де о 04 год. 56 хв. 02 сек., знаходячись біля банкомату АТ КБ «ПриватБанк», що розташований за адресою: вул. Левка Лук?яненка, 24, ф, м. Вінниця, здійснила зняття готівкових коштів у розмірі 20 000,00 грн., якими розпорядилась на власний розсуд.

В подальшому не зупиняючись на досягнутому, ОСОБА_3 переслідуючи прямий умисел, направлений на заволодіння коштами ОСОБА_5 здійснила несанкціоноване втручання в роботу інформаційної (автоматизованої) системи з керування банківськими рахунками АТ «Райффайзен Банк», шляхом введення пін-коду, який знала заздалегідь, здійснивши вхід до особистого кабінету останнього у мобільному додатку «MyRaif», що діє на підставі банківської ліцензії, авторські права на який належать АТ «Райффайзен Банк», та який був встановлений на мобільний телефон марки «Realme», модель «RMX5303», що належить ОСОБА_3 , та від імені ОСОБА_5 несанкціоновано втрутилася до роботи вказаної автоматизованої системи та як наслідок 16.01.2026 о 07 год. 02 хв. 17 сек.

Своїми протиправними діями ОСОБА_3 , заподіяла потерпілому ОСОБА_5 , матеріальної шкоди на загальну суму 29 742 грн. 20 коп., якими розпорядилась на власний розсуд.

Такі умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена в умовах воєнного стану.

Обвинувачена у судовому засіданні вину в інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 361 КК України визнала повністю, у вчиненому розкаялася, надала покази, що повністю відповідають обставинам, зазначеним в обвинувальному акті, зокрема зазначила, що дійсно перебуваючи у довірливих стосунках із потерпілим ОСОБА_5 ввечері 15.01.2026 перебуваючи у домоволодінні ОСОБА_5 , що розташоване в АДРЕСА_2 , отримала у своє розпорядження його картку імітовану АТ «Райффайзен Банк», якою розраховувалась у закладах харчування та на автозаправних станціях селища Турбів, Вінницького району, Вінницької області після чого зняла з банкомата у м. Вінниця грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн., які використала на власні потреби. Також обвинувачена підтвердила, що керуючи банківськими рахунками ОСОБА_5 у АТ «Райффайзен Банк», шляхом введення пін-коду, який знала заздалегідь, здійснила вхід до особистого кабінету ОСОБА_5 у мобільному додатку «MyRaif», який був встановлений на її мобільний телефон марки «Realme», модель «RMX5303», після чого здійснила переказ коштів на поповнення рахунків мобільних телефонів. ОСОБА_3 наголосила на тому, що заподіяну потерпілому ОСОБА_5 , матеріальну шкоду було нею відшкодовано, що підтверджується долученими до матеріалів кримінального провадження доказами.

Суд переконався у тому, що покази обвинуваченої є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння нею змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності її позиції. Інші учасники судового провадження не оскаржують фактичних обставин кримінального провадження.

Потерпілий ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, при цьому 30.06.2026 надав заяву про проведення підготовчого судового засідання та судовий розгляд кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України у його відсутність, додатково зазначивши, що обвинувачена відшкодувала йому матеріальну шкоду, претензій до неї не має.

З`ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження суд, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись дослідженням доказів, які характеризують обвинувачену, стосуються речових доказів, а також допитом обвинуваченої. Судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, а тому не має сумніву в добровільності їх позиції, роз`яснивши, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд встановив, що ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразились в таємному викраденні чужого майна (крадіжка) вчинена в умовах воєнного стану, а також в несанкціонованому втручанні в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченій суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винної, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 вчинила кримінальні правопорушення, які відповідно до ст. 12 КК України класифікуються як кримінальний проступок (ч. 1 ст. 361 КК України) та тяжкий злочин (ч. 4 ст. 185 КК України), повністю визнає свою вину та відшкодувала спричинену потерпілому матеріальну шкоду, щиро розкаюється у вчиненому, за місцем проживання заяв, компрометуючих матеріалів та скарг на порушення громадського порядку не надходило, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, відповідно до ст. 89 КК України раніше не судима.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування завданої шкоди потерпілому.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 3 постанови Пленуму ВСУ № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Щире каяття це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене.

При цьому, суд також враховує, що у постанові від 18.09.2019 (справа № 166/1065/18) ВС зазначив, що розкаяння передбачає, крім визнання факту скоєння злочину, ще й дійсне визнання власної провини, щирий жаль та осуд своєї поведінки.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи ОСОБА_3 вид та міру покарання суд виходить із встановленої ст. 50 КК України, його мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, при цьому враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, особи винної, яка є особою молодого віку, соціально адаптована.

Таким чином з урахуванням вимог ч. 1 ст. 70 КК України, суд приходить до висновку, що обвинуваченій слід призначити покарання в межах санкцій передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України, а саме:

- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України у виді штрафу у розмірі 2 000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- визначити остаточне покарання ОСОБА_3 за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Водночас, з урахуванням тяжкості вчинених ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, особи винної та враховуючи висновок органу пробації про можливість виправлення обвинуваченої без застосування покарання пов`язаного з ізоляцією від суспільства, суд вважає, що обставини цього конкретного кримінального провадження, які підлягають врахуванню, і додержання принципу співмірності та індивідуалізації покарання є підставами для висновку про можливість досягти мети заходу примусу зі звільненням ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України із покладенням на неї обов`язків, що передбачені ст. 76 КК України.

На переконання суду, іспитовий строк сприятиме формуванню у ОСОБА_3 звички законослухняної поведінки і не бажання в майбутньому повторювати дії, які мають наслідком встановлення зазначених обмежень.

Окрім того, як убачається з матеріалів кримінального провадження та встановлено судом для вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України, а саме таємного викрадення чужого майна (крадіжки) вчиненої в умовах воєнного стану та несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем - мобільного додатку «MyRaif», ОСОБА_3 використовувався мобільний телефон марки «Realme», модель «RMX5303».

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальній конфіскації підлягають гроші, цінності та інше майно, якщо вони призначалися або використовувалися для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, його фінансування чи матеріального забезпечення, а також якщо вони були знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.ст. 96-1, 96-2 КК України та ст. 100 КПК України.

Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченої не обирався.

Керуючись ст.ст. 65, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України, ст.ст. 349, 368, 374, 381, 382, 394, 395, 532 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 2 000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадяни, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначити остаточне покарання ОСОБА_3 за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом іспитового строку, тривалістю в 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки на протязі іспитового строку: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Початок іспитового строку рахувати з моменту проголошення вироку.

Речові докази: оптичний диск з написом «2651695», мікро флеш накопичувач марки «Goodram» моделі microCARD об`ємом 16 GB чорного кольору та оптичний диск з написом «0489» - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Мобільний телефон марки «Realme», модель «RMX5303», конфіскувати в дохід держави, на підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, як знаряддя вчинення кримінальних правопорушень.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Липовецький районний суд Вінницької області.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя ОСОБА_6

Оригінал: reyestr.court.gov.ua