Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №697/3249/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1433/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №697/3249/25 Категорія: 304090000 Скирда Б. К.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О. М., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Черкаси апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16 квітня 2026 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернувся до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.02.2021 ОСОБА_1 уклала з АТ «А-Банк» кредитний договір А32ССТ155101095498 щодо надання останній кредиту в розмірі 17 960,00 строком на 28 місяців (тобто до 25.06.2023) зі сплатою процентів у розмірі 50,00% щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн. (Кредитний договір складається із Заяви клієнта та Графіку погашення кредиту).

Банк свій обов`язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору.

У відповідності до п.п. 3-5 Кредитного договору (Заяви клієнта), ліміт цього договору: 17 960,00 на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 25.06.2023, терміном на 28 місяців.

Згідно з п. 6 Кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 50,00 річних. Відповідно до п.7, позичальник сплачує банку комісію в розмірі 0,00 грн.

Станом на 17.12.2025 заборгованість відповідача за даним кредитним договором складала суму в розмірі 12 980,64 грн., яка складається з: 9 482,26 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредитом); 3 498,38 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами.

Відповідно до п.11 Заяви про надання послуги «Швидка готівка» та/або Паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка», у випадку порушення клієнтом зобов`язань із погашення заборгованості клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн.) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

У разі, якщо один із документів було підписано простим електронним підписом у вигляді ОТП-паролю, то відповідач (підписавши Анкету-Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку) погодився на його використання згідно з п. 1.1.3.2.9 КіПу.

При здійсненні платіжних операцій в системі дистанційного обслуговування банкомат, термінал самообслуговування, на сайті https://a24.a-bank.com.ua, виконання в програмних комплексах маніпуляцій, спрямованих на успішне завершення платежу, прирівнюється до електронного підпису клієнта.

На виконання приписів п.6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, проводилось інформування відповідача про наявну заборгованість шляхом повідомлення за допомогою телефонних дзвінків та SMS-повідомлень, письмово вимоги не направлялись, оскільки договором їх направлення не передбачено.

Просив суд стягнути з відповідача на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором № А32ССТ155101095498 від 26.02.2021 у розмірі 12 980,64 грн. станом на 17.12.2025 та сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16 квітня 2026 року в задоволенні позову відмовлено у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

Представник АТ «Акцент-Банк» - адвокат Омельченко Є. В. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16.04.2026 року та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі, вважаючи рішення суду постановленим із неправильним застосуванням норм матеріального права та із порушенням норм процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу вказано, що рішення суду є обґрунтованим, позивач не довів відповідними доказами перерахування коштів відповідачу, не надав Умов та правил обслуговування фізичних осіб, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Додатково зазначили, що за результатами розгляду справи, стороною відповідача будуть понесені витрати на правничу допомогу в сумі 30000 грн.

В порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Встановлено, що 26.07.2020 відповідач ОСОБА_1 , проставивши власноруч свій підпис, приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку.

26.02.2021 ОСОБА_1 звернулась до Банку № А32ССТ155101095498, в якій просила АТ «А-Банк» надати їй кредит за послугою «Швидка готівка» на таких умовах:

вид кредиту: кредит;

тип кредиту: беззалоговий;

мета отримання кредиту: придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг;

сума кредиту: 17 960,00 грн.;

строк кредиту: 24 місяці;

процентна ставка (фіксована): 50%;

номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту 4323387010868241. Рахунок для внесення платежів - НОМЕР_1 (а.с.8).

Згідно з п. 9, 10 цієї заяви, відповідач підтвердила, що вона погоджується з тим, що ця заява разом з Умовами і Правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «А-Банк» при наданні банківських послуг, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту становлять кредитний договір. Ознайомлена з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «А-Банк», Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримала їх примірники, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Зі сторони банку підпис на Заяві клієнта № А32ССТ155101095498 від 26.02.2021 оформлено у вигляді графічного відображення підпису з накладенням круглої печатки банку, прізвище підписанта не зазначено.

Зі сторони споживача на Заяві клієнта № А32ССТ155101095498 від 26.02.2021 графічне відображення підпису ОСОБА_1 відсутнє, натомість міститься запис: « ОСОБА_1 26-02-2021 15:45 підтверджено простим електронним підписом за ідентифікатором НОМЕР_2 , що ознайомлений з дійсними Умовами і правилами надання банківських послуг».

Із таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит вбачається, що датою видачі відповідачу кредиту в розмірі 17 960,00 грн. є 26.02.2021; строк кредитування 24 місяці; останній платіж 25.02.2023; проценти за користування кредитом 10 906,57 грн.; чиста сума кредиту 28 866,57 грн.

Замість підпису клієнта в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит міститься запис: « ОСОБА_1 26-02-2021 15:45 підтверджено простим електронним підписом за ідентифікатором НОМЕР_2 , що ознайомлений з дійсними Умовами і правилами надання банківських послуг».

Відповідно до паспорта споживчого кредиту «Швидка готівка», 26.02.2021 АТ «А-Банк» надав відповідачу інформацію, що зберігає чинність та є актуальною до 26.02.2023, відповідно до якої процентна ставка за користування кредитними коштами складає 50% річних, кількість щомісячних платежів 24, сума/ліміт кредиту 17 960,00 грн. (а.с.7).

Розділ 6 «Інші важливі правові аспекти» містить застереження: «Умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо».

Окрім цього, наступне застереження вказує, що інформація, наведена в Паспорті споживчого кредиту, зберігає чинність та є актуальною до 23:59 26.02.2023.

В графі підпис споживача в Паспорті споживчого кредиту міститься запис: « ОСОБА_1 26-02-2021 15:45 підтверджено простим електронним підписом за ідентифікатором НОМЕР_2 , що ознайомлений з дійсними Умовами і правилами надання банківських послуг» (а.с.7-зворот).

На підтвердження факту виконання зобов`язань щодо передачі кредитних коштів позивачем в якості доказу надано копію Меморіального ордеру № TR.16859117.29757.2109 від 26.02.2021, відповідно до якого платником зазначено ОСОБА_1 , а отримувачем коштів «Онлайн кеш-кредит», код 14360080, сума 17 960,00 грн., призначення платежу: «Видача кредиту згідно договору № А32ССТ155101095498 від 26.02.2021».

Відповідно до зробленого позивачем розрахунку заборгованості за Договором № А32ССТ155101095498 від 26.02.2021 станом на 17.12.2025 відповідач заборгувала позивачу 12 980,64 грн., у тому числі: 9 482,26 грн. загального залишку за наданим кредитом; 3 498,38 грн. залишок боргу за процентами.

Також на підтвердження розміру заборгованості позивач подав Виписку по кредиту за період з 26.02.2021 по 16.12.2025 за договором, згідно з якою станом на 16.12.2025 розмір заборгованості становить 12 980,64 грн.

Умов та правил надання банківських послуг, як складових Договору, суду не надано.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, щодо відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 зазначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19).

Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20.

Як вже констатовано судом, виписка за картковим рахунком, відкритим на ім`я відповідача ОСОБА_1 , у матеріалах цієї справи відсутня.

В апеляційній скарзі апелянт вказує про те, що до суду було надано виписку по кредиту, проте надана Виписка по кредиту не містить усіх необхідних складових «Виписки по картковому рахунку» у розумінні Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України. Зокрема, відсутні виконані операції по картковому рахунку за операційний день.

У розрахунку заборгованості зазначено, що станом на 17.12.2025 року сукупна сума заборгованості відповідача за договором від 26.02.2021 року становить 12980,64 грн. Разом з тим, розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які наведені банком в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом отримання кредитних коштів та їх повернення. Сам по собі розрахунок, без надання доказів отримання кредитних коштів позичальником, не підтверджує наявності заборгованості у відповідача перед банківською установою.

Що стосується наданого позивачем меморіального ордеру, то такий також не може вважатись належним підтвердженням надання кредиту відповідачці, оскільки, як вірно зауважив суд першої інстанції, надана копія меморіального ордеру № TR.16859117.29757.2109 від 26.02.2021 підтверджує лише те, що в означену дату з рахунку № НОМЕР_3 платника ОСОБА_1 знято 17960 гривень і розміщено ці кошти на рахунку отримувача АТ «АКЦЕНТ БАНК» № НОМЕР_4 .

Таким чином, колегія суддів виходить з того, що на підтвердження позовних вимог щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості за кредитом, АТ «Акцент-Банк» мало можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема, фінансові документи щодо перерахування кредитних коштів, виписку по особовому рахунку позичальника та докази відкриття кредитного ліміту та його розміру, на підставі яких, суди як першої, так апеляційної інстанції мали б можливість перевірити доводи банку про розмір кредитної заборгованості. Проте, під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов`язком в силу положень ст.12,81 ЦПК України на підтвердження визначеного ним у позові розміру заборгованості.

Тому апеляційний суд приходить до висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність кредитних відносин з відповідачем та існуючої кредитної заборгованості, що заявлена до стягнення на підставі кредитного договору від 26.02.2026 року, у зв`язку з чим обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Інші доводи, наведені представником АТ «Акцент-Банк» в апеляційній скарзі, були предметом розгляду суду першої інстанції і з цього приводу надано обґрунтовані висновки.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає. Ці доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду не спростовують.

У зв`язку з наведеним колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги АТ «Акцент-Банк» на рішення Канівського міськайонного суду Черкаської області від 16.04.2026 року, тому судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 35, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича - залишити без задоволення.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16 квітня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді:

: