Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №705/7916/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1325/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №705/7916/25 Категорія: 304000000 Душин О.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Трепака Олександра Івановича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 березня 2026 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Уманьгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

У грудні 2025 року ПАТ «Уманьгаз»звернулося до суду із вказаним позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 19.06.2017 № 808 (в редакції зі змінами, внесеними постановою НКПЕКП від 22.11.2023 № 2159), ПрАТ «Уманьгаз» (код ЄДРПОУ: 03361419) товариству видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території міста Умань, Уманського, Христинівського та Маньківського районів Черкаської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ПрАТ «Уманьгаз».

Між ПрАТ «Уманьгаз» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Типовий договір розподілу природного газу (далі договір), за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом підтвердженого споживання природного газу, а саме, відповідачем неодноразово здійснювались оплати за розподіл природного газу, тобто виконується п. 5.5. Типового договору про розподіл природного газу де вказано: «споживач, що є побутовим, який розраховується за лічильником газу, зобов?язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показники лічильника газу протягом п?яти календарних днів (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ в один із таких способів:

-??? Через особистий кабінет на сайті Оператора ГРМ;

- За телефоном НОМЕР_1;

-??? Шляхом передачі показань у сплаченому рахунку Оператора ГРМ;

- ???На електронну адресу».

На підставі викладеного, відповідач приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу, є споживачем послуг позивача та зобов`язаний оплачувати отримані послуги.

Згідно з п.1.1 Типового договору розподілу природного газу, договір є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

За цим договором оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п.2.1 договору). Розділом VI договору встановлено порядок розрахунків. Так, за положеннями п. 6.1. Розділу VI договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. (п. 6.4. Розділу VI Типового договору розподілу). Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка оператора ГРМ.

Оператор ГРМ ПрАТ «УМАНЬГАЗ» належним чином виконує умови Типового договору розподілу у строки та на умовах визначених договором та Кодексом ГРМ, позаяк відповідач порушив умови договору в частині проведення розрахунків за отримані послуги з розподілу газу. Станом на дату подачі позовної заяви, сума заборгованості відповідача за послуги з розподілу природного газу складає 6768,50 грн.

В зв`язку з вищевикладеним, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за послуги з розподілу природного газу у сумі 6 768,50 грн. та судовий збір в сумі 3 028,00 грн.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 березня 2026 року позов задоволено.

Рішення суду мотивовано тим, що ПрАТ «Уманьгаз» надав відповідачу послугу з розподілу природного газу. В порушення умов зазначеного договору та нормативних актів відповідачем не проведена оплата за надані послуги з розподілу природного газу, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 6768,50 грн. Розрахунок заборгованості виконано відповідно до цін та тарифів, які встановлені постановами Кабінету міністрів України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Трепак О.І.подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом в неповному обсязі з`ясовано обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що позивачем до матеріалів позовної заяви, для підтвердження обґрунтованості своїх вимог, надано єдиний документ «фінансовий стан».

Однак, вказаний документ ніяким чином не може підтверджувати суми заборгованості, оскільки це є внутрішнім документом ПрАТ «Уманьгаз», який не є самостійним первинним бухгалтерським документом.

Також поза увагою суду залишилась та обставина, що ОСОБА_1 є власником лише частки квартири АДРЕСА_2 , однак позов заявлено тільки до неї.

Вказує, що позивачем пропущено строк позовної давності до заявлених вимог за період з жовтня 2021 по грудень 2022 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Уманьгаз» вказує, що відповідач приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу, є споживачем послуг позивача та зобов`язаний оплачувати отримані послуги, як того вимагають умови договору.

Також з довідки про фінансовий стан споживача вбачається, що ОСОБА_1 регулярно передаються показники споживання природного газу через телефонний дзвінок, контакт-сервіс чи Telegram-bot. Вказане свідчить про фактичне споживання природного газу та отримання послуги з розподілу природного газу.

Щодо строку позовної давності, то позивач вказує, що враховуючи те, що строк позовної давності за період з 11 березня 2017 року закінчувався 11 березня 2020 року, а також те, що на всій території України запроваджено карантин до 30 червня 2023 року, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину, введення на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, який було неодноразово продовжено та який діє й на час розгляду, а перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану, то період заборгованості ОСОБА_1 не виходить за строки позовної давності.

Крім того, відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ, якщо об`єкт побутового споживача перебуває у власності (користуванні) кількох осіб, укладається один договір з одним із співвласників (користувачів).

У зв`язку з вказаним, порушення Оператора ГРМ при укладенні договору з ОСОБА_1 відсутні.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам.

Згідно з ч.1, 2 ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу», за договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу є публічним.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному вебсайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору (п.4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (п.7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).

Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498(далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3, 1.4 Розділу І Типового договору розподілу природного газу (у відповідній редакції на час виникнення спірних відносин), затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2498, Типовий договір розподілу природного газу (далі - Договір) є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Послуга з розподілу природного газу - послуга Оператора ГРМ, яка надається Споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи в межах приєднаної потужності його об`єкта і розподіл (переміщення) належного Споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача.

Згідно з Розділом ІІ Типового договору розподілу природного газу за цим Договором Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором. Обов`язковою умовою надання Споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у Споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу і користується послугами з його розподілу. Доказів протилежного суду не надано.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).

Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 591/4825/20 (провадження № 61-11470св21) та у постанові від 14 вересня 2022 у справі № 717/341/21.

Установивши, що оператором газорозподільної системи в межах території м. Умань на підставі відповідної ліцензії є ПАТ «Уманьгаз», а ОСОБА_1 є споживачем послуг природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про існування між сторонами договірних правовідносин, оформлених шляхом приєднання побутового споживача до Типового договору розподілу природного газу.

Що стосується доводів відповідача про не надання ПрАТ «Уманьгаз» належних доказів наявної заборгованості.

Позивачем до позовної заяви долучено інформацію по особовому рахунку споживача послуг ОСОБА_1 , з якої вбачається об`єм споживання газу, тип показника лічильника, тариф, здійснені споживачем оплати та заборгованість за періодами нарахування.

Тобто позивачем надано деталізований розрахунок боргу відповідача, який є належним доказом у справі.

Та обставина, що вказаний документ має назву «Фінансовий стан», жодним чином не впливає на його зміст, який фактично є розрахунком боргу споживача.

Що стосується доводів апеляційної скарги про заявлення позовної вимоги лише до одного з співвласників, то колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до Інформації з Реєстру прав на нерухоме майно, співвласниками квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 (частка ) та ОСОБА_1 (частка ).

Статтею 322 Цивільного кодексу України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, тягар утримання майна лежить на співвласниках квартири (стаття 322 ЦК України).

Відповідно до статті 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у справі спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Позовні вимоги позивачем заявлено лише до одного із співвласників ОСОБА_1 , інший співвласник до участі у справі не залучений.

Однак зазначене не є підставою для відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення заборгованості, оскільки відповідач, яка є власником частини даної квартири не позбавлена можливості, за наявності відповідних умов і обставин, звернутися до ОСОБА_2 , як співвласника квартири, з метою відшкодування половини понесених витрат.

Вказане узгоджується із висновком викладеним у постанові Верховного Суду у справі №186/1199/14-ц від 14 лютого 2019 року.

Щодо строку позовної давності

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 в суді першої інстанції вимог про застосування строку позовної давності не заявляла. Копія позовної заяви направлена на адресу ОСОБА_1 повернулася до суду не вручена з відміткою ПАТ «Укрпошта» «адресат відсутній», що є належним повідомленням відповідача у розумінні статті 128 ЦПК України.

Однак, незважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за доцільне надати оцінку аргументам відповідача щодо спливу позовної давності.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», наведених у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого положеннями ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 та у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 385/1454/15-ц, від 01 жовтня 2020 року у справі № 912/1672/18, викладені висновки, відповідно до яких позовна давність застосовується лише за умови встановлення наявності порушеного права сторони спору, тому встановивши, доведеність порушення цивільного права, за захистом якого особа звернулася до суду, але якщо позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє у позові у зв`язку із спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією РФ проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався указами Президента України та триває дотепер.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився, і такий стан триває дотепер.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25) зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Таким чином, оскільки в цій справі стягнення заборгованості заявлено за період з вересня 2021 року по грудень 2025 року станом на 25.12.2025 року позовна давність щодо позовних вимог ПрАТ «Уманьгаз» про стягнення заборгованості не спливла, оскільки строк позовної давності продовжився на строк воєнного стану (до 29 січня 2024 року) й в подальшому (з 30 січня 2024 року) його перебіг зупинився на строк дії воєнного стану.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Трепака Олександра Івановича -залишити без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 березня 2026 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді