Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №709/1847/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1332/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №709/1847/25 Чубай В.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії

суддів: Новікова О. М., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,

за участю секретаря Костенко А. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 20 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про встановлення факту батьківства, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернулася до Чорнобаївського районного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства.

В обґрунтування вказаного позову зазначалося, що позивач та ОСОБА_3 спільно проживали як чоловік і дружина з 2010 року без реєстрації шлюбу і у 2012 році в них народився син - ОСОБА_4 , відомості про батька якого були записані за вказівкою матері. Під час спільного проживання позивач і ОСОБА_3 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно святкували свята, спілкувалися з родичами один одного, а також спільно придбали будинок під виплату. За весь час спільного проживання позивач була на утриманні ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 загинув у с. Горіхове, Покровського району, Донецької області під час безпосередньої участі у бойових діях, пов`язаних із захистом Батьківщини, стримуванням і відсіччю збройної агресії з боку Російської Федерації проти України.

З метою забезпечення прав дитини, у тому числі на соціальні гарантії, допомогу у зв`язку із втратою годувальника, а також для захисту її інтересів постала потреба для встановлення факту батьківства. Проте мати ОСОБА_3 , тобто відповідач, заперечує цей факт, у зв`язку з чим позивач, просила встановити факт батьківства та внести відповідні зміни у актовий запис про народження дитини.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 20 квітня 2026 року позов задоволено. Встановлено факт батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Внесено зміни до актового запису № 47 від 06 червня 2012 року про народження ОСОБА_4 , складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чорнобаївського районного управління юстиції у Черкаській області, вказавши батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) гривень.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, не погоджуючись з рішенням суду, просить скасувати його та відмовити в позові.

Вказує, що її син ОСОБА_3 не є батьком ОСОБА_5 , а позивач фактично хоче отримувати кошти після померлого ОСОБА_3 , який загинув на війні, оскільки веде неналежний спосіб життя.

Також зазначає, що просила суд відкласти розгляд справи, оскільки перебувала за кордоном станом на 15.04.2026. Приїхавши із за кордону, на сайті Чорнобаївського районного суду призначено судове засідання на 20.04.2026, однак самого засідання не було, але рішення суду відповідачу вручили 20.04.2026.

Вважає, що суд не надав достатнього часу для організації участі в експертизі, ухилення від експертизи, зазначає, не є умисним, а викликане об`єктивними обставинами, а саме перебуванням за кордоном.

У відзиві на апеляційну скаргу вказано, що фактично апеляційна скарга спрямована на переоцінку доказів без наведення будь-яких істотних порушень, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що, згідно з копією свідоцтва про народження від 26 жовтня 1982 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , матір`ю записана ОСОБА_1 , тобто відповідач (а.с. 13).

Відповідно до копії довідки виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради від 11 лютого 2025 року № 325 ОСОБА_3 проживав без реєстрації за адресою:

АДРЕСА_1 , спільно з співмешканкою - ОСОБА_2 , тобто позивачем, сином - ОСОБА_4 , братами співмешканки - ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , синами співмешканки - ОСОБА_8 і ОСОБА_9 (а.с. 15).

Так, з копії свідоцтва про народження від 06 червня 2012 року серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його матір`ю записана ОСОБА_2 , тобто позивач, а батьком записаний ОСОБА_10 (а.с. 16).

Згідно з копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст.ст. 126, 133, 135 СК України від

20 березня 2025 року № 00050169479 (а.с. 17) відомості про батька ОСОБА_4 записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (за вказівкою матері).

Позивач отримала сповіщення сім`ї (близьких родичів) загиблого від 04 лютого 2025 року № 1/146, де зазначено, що її чоловік - заступник командира бойової машини, навідник-оператор 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 5 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_4 , солдат ОСОБА_3 під час безпосередньої участі у бойових діях, пов`язаних із захистом Батьківщини, стримуванням і відсіччю збройної агресії з боку Російської Федерації проти України, близько 23:00

02 лютого 2025 року поблизу н.п. Горіхове, Покровського району, Донецької області внаслідок ураження FPV-дроном-камікадзе з боку збройних формувань РФ отримав травми, несумісні з життям, і загинув (а.с. 9).

Факт смерті ОСОБА_3 також підтверджується копіями довідки про причини смерті від 05 лютого 2025 року № 397м/265д (а.с. 10), лікарського свідоцтва про смерть від 05 лютого 2025 року № 397м/265д (а.с. 11), виданого повторно свідоцтва про смерть від

12 лютого 2025 року серії НОМЕР_5 (а.с. 12).

З копії довідки Великоканівецького старостинського округу виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради Золотоніського району Черкаської області від 07 лютого 2025 року № 97 вбачається, що ОСОБА_3 похований 07 лютого 2025 року на Рябошлицькому кладовищі у с. Великі Канівці за рахунок цивільної дружини (а.с. 14).

У матеріалах справи містять роздруківки 18 фотографій, на яких, зі слів позивача, зображено ОСОБА_3 разом з його сином - ОСОБА_4 , відповідача з

ОСОБА_4 , ОСОБА_3 з позивачем і ОСОБА_4 та іншими її дітьми (а.с. 19-36).

До позовної заяви також долучено скріншоти листування у додатку «Viber» між позивачем та ОСОБА_3 , де вони спілкуються на побутові теми, обмінюються фотографіями, ОСОБА_3 цікавиться дітьми, а позивач розповідає про ОСОБА_11 (а.с. 37-46).

Крім того, суду надано скріншоти листування у додатку «Viber» між

ОСОБА_3 та сином, в якій ОСОБА_3 цікавиться ОСОБА_11 (а.с. 47-48).

З копій платіжних доручень вбачається, що ОСОБА_3 12, 22, 23 жовтня і

20 грудня 2024 року переказав ОСОБА_8 грошові кошти у загальному розмірі

10100,00 гривень (а.с. 50-54) та 28 вересня і 12 жовтня 2024 року, 21 січня 2025 року переказав ОСОБА_9 грошові кошти у загальному розмірі 7135,68 гривень (а.с. 55-57).

Судом також досліджено відеозапис судового засідання у справі № 709/179/25 за заявою ОСОБА_2 (позивач), заінтересовані особи: Чорнобаївська селищна рада, Міністерство оборони України, ОСОБА_1 (відповідач), про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та перебування на утриманні.

На вказаному відеозаписі зафіксовано, як ОСОБА_1 , тобто відповідач, заявляє, що ОСОБА_3 жив із ОСОБА_2 , тобто позивачем, тільки заради дитини, яка не була записана на його прізвище, а також підтверджує, що він визнавав батьківство, оскільки дитина народилася у нього, називав дитину своїм сином та хвалився ним, дуже його любив.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач довела належними та допустимими доказами факт споріднення малолітнього ОСОБА_11 з померлим батьком ОСОБА_3 .

Колегія суддів погоджується з таким висновкам суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу (стаття 130 СК України).

Провадження стосовно встановлення батьківства або його оспорювання стосується «приватного життя» за статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.

Передумовою звернення до суду із позовом про визнання батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

Тлумачення статті 128 СК України свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для визнання батьківства. Підставою для визнання батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України. Висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи може бути підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку. Разом з тим, підставою для визнання батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України, які мають оцінюватися в їх сукупності.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 квітня 2019 року у справі «Міфсуд проти Мальти», заява № 62257/15, зазначено, що ДНК-тест - це науковий метод для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.

Обов`язок з доказування потрібно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Національні органи влади, дозволяючи або відхиляючи позов про встановлення батьківства, користуються дискреційними повноваженнями, спрямованими на захист найкращих інтересів дитини та збалансування інтересів як дитини, так і передбачуваного біологічного батька, що не суперечить гарантіям, які містяться у статті 8 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Krisztian Barnabas Toth v. Hungary», № 48494/06, 12 лютого 2013 року, § 33).

Звертаючись до суду з позовом у справі, що переглядається в апеляційному порядку, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 , посилалася на факт її спільного проживання з ОСОБА_3 , під час якого у них син ОСОБА_12 . Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник позивача звернувсь з клопотанням про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи.

Проте як встановлено судом першої інстанції, після призначення у вказаній справі судової молекулярно-генетичної експертизи, відповідача ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про його участь у експертизі. Проте вона не являлася.

Крім того, в матеріалах справи (а.с. 136), наявна заява від 26.02.2026 від ОСОБА_1 , яка повідомила суд, що від відбору експертних зразків відмовляється та проти позову заперечує.

Тобто, з цієї заяви вбачається, що відповідач ОСОБА_1 не мала наміру з`являтися до експертної установи для відібрання зразків, а тому її твердження про те, що вона не могла через стан здоров`я з`явитися до експертної установи суд відхиляє, оскільки її відмова була свідомою та стверджувальною.

У роз`яснення, викладених у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 01 січня 2004 року , суд має вирішувати відповідно до норм Сімейного кодексу, зокрема, частини другої статті 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства. Відповідно до пункту 9 указаної Постанови, питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. У разі, коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до статті 146 ЦПК України може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (в залежності від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).

ОСОБА_1 достеменно знала про наявність в суді цивільної справи щодо визнання батьківства та призначення судово-генетичної експертизи, однак, ухилилася від явки для її проведення і суду не надала будь-яких переконливих доказів неявки для проведення експертизи з поважних причин. В суді апеляційної інстанції відповідач також не настоювала на проведенні такої експертизи.

Оцінивши процесуальну поведінку відповідача ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач навмисно ухилилася від явки до суду та від проведення судово-генетичної експертизи, яка призначалась за клопотанням позивача саме для встановлення/спростування батьківства.

В цілому, відповідач не визнає позов, оскільки вважає, що позивачка веде неналежний спосіб життя, і їй потрібні кошти, які вона буде отримувати через загибель ОСОБА_3 на війні. Проте, колегія суддів вважає такі доводи ОСОБА_1 є упередженими щодо позивача, адже ОСОБА_2 перш за все діє в інтересах свого малолітнього сина, і в першу чергу дбає про найкращі інтереси дитини.

На переконання колегії суддів, суд обґрунтовано виходив із необхідності забезпечення прав та законних інтересів дитини, зокрема: права знати своє походження; права на соціальний захист; права на допомогу у зв`язку із втратою годувальника. Вказаний підхід повністю відповідає ст. 3 Конвенції про права дитини; практиці ЄСПЛ; положенням Сімейного кодексу України.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 35, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 20 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 24 серпня 2026 року.

Судді:

: