Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №552/5099/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/5099/25 Номер провадження 22-ц/814/3081/26Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Дряниця Ю.В.,

судді Дорош А.І., Лобов О.А.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у місті Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

на рішення Київського районного суду м.Полтави від 17 жовтня 2025 року, постановлене суддею Самсоновою О.А. (повний текст складено 21 жовтня 2025 року),

у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої пенсії,

в с т а н о в и в:

18.06.2025 ГУ ПФУ в Полтавській області звернулося в суд із указаним позовом. В обґрунтування вимог позову зазначає, що на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області перебував ОСОБА_1 , як отримувач пенсії по інвалідності згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Із 16.02.2022 по 31.03.2023 пенсія йому виплачувалася згідно із випискою з акту огляду обласної транспортно-радіологічної МСЕК серії 12ААВ №471134 від 29.03.2022 про встановлення ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням військової служби на період із 22.03.2022 по 30.03.2023. Починаючи із 01.04.2023 по 30.04.2023 виплата пенсії по ІІ групі інвалідності була продовжена на період дії військового стану у відповідності до підпункту 14-6.1. Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із випискою з акту огляду обласної транспортно-радіологічної МСЕК серії 12 ААГ №101590 від 16.05.2023, яка надійшла до ГУ ПФУ в Полтавській області 22.05.2023, ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням військової служби на період із 01.04.2023 по 30.04.2024.

Починаючи із 01.05.2024 по 31.07.2025 виплата пенсії по ІІІ групі інвалідності була продовжена на період дії військового стану у відповідності до підпункту 14-6.1. Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У зв`язку із проведенням перерахунку пенсії з 01.06.2023 на підставі нової довідки МСЕК (зміною групи інвалідності з ІІ на ІІІ) виникла переплата пенсії за період із 01.06.2023 по 30.04.2025 у розмірі 65 043,12 грн, заявлена позивачем до стягнення включно із витратами зі сплати судового збору, які склали 3 028,00 грн.

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 17.10.202 у задоволенні позову ГУ ПФУ в Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої пенсії - відмовлено.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження недобросовісності дій відповідача, його зловживань чи подання недостовірний відомостей, які слугували підставою для призначення йому відповідної пенсії. Натомість, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Позивач оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з`ясування обставин, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Із підстав, раніше детально викладених у позовній заяві, доводить, що сума надмірно виплаченої пенсії в розмірі 65 043,12 грн на підставі ч.1 ст.1212, ст.1215 ЦК України підлягає безумовному поверненню відповідачем. При цьому просить урахувати, що відсутність надходжень цих коштів до ПФУ завдає шкоди державним інтересам у сфері соціального захисту населення та ускладнює процедуру виплати пенсії, у зв`язку із чим і заявлений цей позов.

Ухвалами Полтавського апеляційного суду від 25.05.2026 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду без проведення судового засідання в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області (пенсійна справа №1601018298) та отримує пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Із 16.02.2022 по 31.03.2023 пенсія ОСОБА_1 виплачувалася згідно із випискою з акту огляду обласної транспортно-радіологічної медико-соціальної експертної комісії серії 12ААВ №471134 від 29.03.2022 про встановлення ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби на період із 22.03.2022 по 30.03.2023.

Починаючи з 01.04.2023 по 31.01.2024 виплата пенсії ОСОБА_1 по ІІ групі інвалідності внаслідок війни була продовжена на період карантину та дії воєнного стану у відповідності до підпункту 14-6.1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із випискою з акту огляду обласної транспортно-радіологічної медико-соціальної експертної комісії серії 12ААГ №101590 від 16.05.2023, яка надійшла до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області 22.05.2023, ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

У зв`язку проведенням перерахунку пенсії з 01.06.2023 на підставі довідки МСЕК згідно із розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії від 10.04.2025 за пенсійною справою №1601018298/4 по пенсіонеру ОСОБА_1 зазначено, що виникла переплата пенсії за період з 01.06.2023 по 30.04.2024 в сумі 65 043,12 грн./а.с.11/.

16.04.2025 ГУ ПФУ в Полтавській області на адресу ОСОБА_1 направлено повідомлення про переплату по пенсії за період із 01.06.2023 по 30.04.2025 у сумі 65 043,12 грн та надано строк для повернення вказаної суми./а.с.15/.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд виходив із того, що акт огляду обласної транспортно-радіологічної МСЕК серії 12ААГ №101590 від 16.05.2023, яким підтверджується встановлення ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності, надійшов до позивача 22.05.2023, тобто вчасно. Усупереч викладеному, позивач, маючи у розпорядженні інформацію про встановлення відповідачу ІІІ групи інвалідності, продовжував нарахування пенсії ОСОБА_1 за ІІ групою інвалідності, що виключає наявність рахункової помилки.

Доказів, які б підтверджували наявність вини відповідача у тому, що йому надміру виплачувалась пенсія та/чи існування зі сторони відповідача будь-яких зловживань, фактів подання недостовірної інформації чи неподання відповідної інформації, - позивачем суду не надано, як і не доведено існування обставин за яких останній, у межах наявних у нього повноважень, не мав можливості здійснювати контроль за припиненням чи зміною обставин, що слугували підставою для призначення відповідачу пенсії.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується з таких підстав. Доводів на спростування викладеного апеляційна скарга позивача не містить, а її зміст зводиться до детального цитування змісту позову та довільного трактування

Умови призначення пенсії по інвалідності визначені статтею 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за змістом якої пенсія по інвалідності призначається у разі встановлення особі інвалідності, за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Згідно зі статтею 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» група інвалідності, її причина, час настання та строк встановлюються за результатами медико-соціальної експертизи або оцінювання повсякденного функціонування особи - для повнолітніх осіб. Застрахована особа має право у встановленому законом порядку оскаржити рішення органів медико-соціальної експертизи та результати оцінювання повсякденного функціонування особи.

Пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров`я, внаслідок: а) трудового каліцтва або професійного захворювання; б) загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи (стаття 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі за текстом Порядок №22-1).

У розділі ІІ Порядку №22-1 встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії; Згідно із п.2.2. до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу, тобто документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; документи про стаж; індивідуальні відомості про застраховану особу, додані органом, що призначає пенсію; відомості про місце проживання особи.

Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК (абзац 2 п. 2.2. Порядку № 22-1).

За змістом положень статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення глави 83 ЦК застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Однак необхідною умовою для цього є відсутність достатньої правової підстави або те, що така підстава відпала, що відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованої у справі №910/9072/17 від 26.06.2018.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тлумачення наведеної норми свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати (постанова Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №545/163/17).

Розглядаючи поняття розумності та добросовісності як принципів здійснення суб`єктивних цивільних прав необхідно враховувати, що розумною є поведінка особи, яка діє у межах, не заборонених їй договором або актами цивільного законодавства. Виходячи із аналізу норм, закріплених у ЦК України, поняття «добросовісність» ототожнюється із поняттям «безвинність» і навпаки, «недобросовісність» із «виною». Такий висновок випливає із того, що за діяння, якими заподіяно шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність, а оскільки обов`язковим елементом настання відповідальності, за загальним правилом, є вина, то такі діяння є винними.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до списання визначений Порядком повернення сум пенсії, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсії, що є безнадійними до стягнення затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №6-4 від 21.03.2003 , зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 15.05.2003 №374/7695 (із змінами).

Згідно із пунктом 3 цього Порядку суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум у випадку, якщо така переплата відбулась з вини пенсіонера, а саме, через зловживання, зокрема у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.

Згідно зі статтями 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції наведені норми матеріального та процесуального права правильно застосував, дійшовши вмотивованого висновку про відсутність належних та допустимих доказів наявності вини чи зловживань з боку відповідача при отриманні пенсії, а також вчинення ним неправомірних дій для отримання незаконно збільшеного розміру пенсії.

Доводів на спростування викладеного апеляційна скарга не містить, як і спростувань того факту, що при нарахуванні пенсії відповідачу у спірний період, а це 01.06.2023 по 30.04.2025, позивач був обізнаний про зміст акту огляду обласної транспортно-радіологічної МСЕК серії 12ААГ №101590 від 16.05.2023, який він отримав 22.05.2023, тобто завчасно

Крім того колегія суддів ураховує, що у §71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011, заява № 29979/04 зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Установивши відсутність двох умов, за наявності яких відповідно до положень статті 1215 ЦК України та статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» можливе повернення безпідставно виплаченої пенсії (рахункової помилки з боку позивача і недобросовісності/зловживання з боку відповідача), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають позиції Верховного Суду, сформованій у справі №530/95/17 від 26.06.2019, яка за правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України є обов`язковою для врахування.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Тоді як наведені в апеляційній скарзі твердження сторони позивача становили предмет дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м.Полтави від 17 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Ю.В. Дряниця

Судді А.І. Дорош

О.А. Лобов