Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №538/1622/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 538/1622/25 Номер провадження 22-ц/814/2266/26Головуючий у 1-й інстанції Бондарь В. А. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Панченка О.О.

Суддів: Дряниці Ю.В., Одринської Т.В.

при секретарі Ванді А.М.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 17 лютого 2026 року ухвалене у складі головуючого судді Бондарь В.А. повний текст якого виготовлено - дати не вказано.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У вересні 2025 року ОСОБА_3 в інтересах повнолітньої дитини ОСОБА_4 звернулася до Лохвицького районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини яка продовжує навчання.

Позов мотивовано тим, що під час шлюбу в сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 05.04.2012 року шлюб між сторонами розірвано. Також зазначеним рішенням вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , починаючи з 27.03.2012 року до досягнення повноліття, у розмірі частини всіх видів заробітку (доходів) відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

До лютого 2025 року, ОСОБА_2 працював на посаді інспектора реагування поліції ВП № 2 ГУНП в Сумській області, відповідно із його заробітної плати відраховувалися аліменти. ІНФОРМАЦІЯ_2 сину виповнилось 18 років, дитина є повнолітньою, однак продовжує навчатися у Відокремленому структурному підрозділі «Лохвицький механіко-технологічний фаховий коледж Полтавського державного аграрного університета» на 4 курсі за спеціальністю «Галузеве машинобудування», на денній формі навчання.

Відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання сина не надає, є працездатним, стан здоров`я дозволяє сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дитини, у зв`язку із чим просила ухвалити рішення про задоволення позову.

29 вересня 2025 року до Лохвицького районного суду Полтавської області від ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_4 , відповідно до якої позивач за зустрічним позовом просив стягнути із ОСОБА_1 на користь повнолітнього сина ОСОБА_4 аліменти у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 17 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , щомісячно у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подачі позову 01 вересня 2025 року і до закінчення навчання 30 червня 2026 року.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2411, 40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач за первісним позовом є працездатною особою, законом встановлено його обов`язок надавати матеріальну підтримку сину, оскільки останній продовжує навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, обставини які б свідчили про відсутність можливості надавати таку допомогу відповідачем не доведені.

Також судом встановлено, що син ОСОБА_4 проживає з матір`ю, а тому дійшов висновку про задоволення первісного позову і відмову у зустрічному позові.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на його користь у розмірі 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, починаючи від дня пред`явлення позову до суду і до закінчення навчання.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Не було враховано наявність на утриманні неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також те, що апелянт не має постійної роботи.

Позиція інших учасників справи

13.04.2026 року до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , у якому ОСОБА_3 просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 , а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки вважає, що доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши ОСОБА_7 , дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 28.08.2007 року, батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 (а.с. 10).

Згідно довідки Відокремленого структурного підрозділу «Лохвицький механіко-технологічний фаховий коледж Полтавського державного аграрного університету» №83 від 23.07.2025 року, ОСОБА_4 є студентом четвертого курсу ВСП «Лохвицький механіко-технологічний фаховий коледж Полтавського державного аграрного університету», рік закінчення: 30.06.2026 року, денна форма навчання (а.с. 13).

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 05.10.2025 року, комісія встановила, що ОСОБА_4 проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 46).

З довідки виконавчого комітету Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області №1204 від 03.10.2025 року вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 та має такий склад сім`ї: син - ОСОБА_4 , 2007 року народження, зареєстрований м. Заводське, мати - ОСОБА_9 , 1966 року народження.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що батьки мають рівні права та обов`язки щодо своєї повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, з обов`язковим урахуванням її потреби в отриманні матеріальної допомоги та наявності у батьків можливості надавати таку допомогу.

Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини

Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку №789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.

Статтею 199 СК України установлено, що, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред`явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 182 СК Українип при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року зазначено про обов`язок батьків утримувати повнолітніх сина чи дочку, які продовжують навчання, після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), який (обов`язок) настає за обов`язкової сукупності трьох юридичних фактів: досягнення дитиною віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років і продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Положеннями частини 1 статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_2 не надав достатніх доказів того, що він не має можливості сплачувати аліменти саме у розмірі 1/4 частини від свого заробітку (доходу) щомісячно.

Також ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів погіршення його матеріального становища.

Твердження апелянта стосовного того, що ОСОБА_4 не залучений до участі у розгляді справи в якості третьої особи, на висновки суду першої інстанції не впливають з огляду на те, що ч.3 ст. 199 СК України передбачено право звернення до суду з позовом матері або сина самостійно.

Також колегія суддів дійшла до висновку, що розмір аліментів, присуджений місцевим судом, відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що апелянт має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 без підтвердження погіршення його матеріального становища, не є достатньою підставою та не буде спрямовано на належне забезпечення сина - ОСОБА_4 .

Зазначена позиція відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 16 вересня 2020 року по справі № 565/2071/19 (провадження №61-9460 св 20).

Згідно частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити - без змін.

Щодо судових витрат

За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції компенсації не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 17 лютого 2026 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 серпня 2026 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді Ю.В. Дряниця

Т.В. Одринська