Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №553/2887/22 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/2887/22 Номер провадження 22-ц/814/2244/26Головуючий у 1-й інстанції Подмаркова Ю.М. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Одринської Т.В.,

суддів Панченка О.О., Чумак О.В.,

за участю секретаря Буцьківського М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії (рішення) старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мікіти Таміли Іванівни

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сергієнко Тетяни Григорівни на ухвалу Подільського районного суду м. Полтави від 17 лютого 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2025 року скаржник звернувся до суду першої інстанції із вказаною скаргою, у якій просив суд:

поновити процесуальний строк на оскарження постанови, як такий, що пропущений з поважних причин;

визнати дії (рішення) старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мікіти Т.І. з відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 незаконними;

скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.10.2025 як таку, що винесена з порушенням вимог законодавства;

зупинити виконання постанови про відкриття виконавчого провадження до вирішення цієї скарги судом.

На обґрунтування скарги зазначено, що рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 01.10.2024 у справі № 553/2887/22 задоволено первісний позов, ухвалено: виселити ОСОБА_1 із самовільно зайнятого жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , без надання іншого жилого приміщення. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вказане судове рішення залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 26.02.2025 та постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 25.06.2025.

22.10.2022 ОСОБА_1 в мобільному додатку «Дія» надійшло повідомлення про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2. Зазначає, що вказана постанова в порушення вимог ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» не надсилалася боржнику, виконавчий документ (виконавчий лист) йому не вручався, його копія відсутня в його розпорядженні. Фактично скаржник не мав можливості ознайомитися з виконавчим документом, перевірити його реквізити, дату видачі, відповідність судовому рішенню, що порушує його право на захист і на справедливу процедуру. Крім того, як стало відомо скаржнику після ознайомлення з документами виконавчого провадження у системі «Реєстр виконавчих проваджень» за відповідним доступом через ідентифікатор, у своїй заяві КП «ЖЕО №2» ПМР вказує на те, що ОСОБА_1 добровільно не виселився з займаного приміщення, та у зв`язку з цим, відповідний виконавчий лист переданий для примусового виконання. Постановою старшого державного виконавця Подільського ВДВС у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22.10.2025 було постановлено стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір в розмірі 16000,00 грн, у відповідності до ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження».

При цьому, зазначає, що відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.10.2025 боржнику встановлено 10 днів для добровільного виконання рішення. Стягувач відповідної вимоги та виконавчого листа боржнику не направляв, тобто з боку органу ДВС має місце передчасне стягнення суми виконавчого збору, що є непомірно великою для інваліда з дитинства, що отримує мінімальну пенсію у 3500 грн.

У скарзі вказує також на те, що в провадженні Подільського районного суду міста Полтави перебуває інша справа № 553/4870/24 за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської територіальної громади про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, предмет якої безпосередньо пов`язаний з правовими підставами користування спірним житлом, що і зумовило з боку боржника продовження користування квартирою та не виселення його стягувачем. Вирішення даної справи має безпосереднє значення для можливості правомірного виконання рішення про виселення.

Щодо процесуального строку на оскарження постанови, то ОСОБА_1 з дотримання процесуального строку було подано скаргу до суду, однак ухвалою від 07.11.2025 її повернуто. Після усунення недоліків, на наступний день скаргу подано повторно. Також просить врахувати тотальні блекаути та військовий стан.

Ухвалою Подільського районного суду м. Полтави від 17 лютого 2026 року клопотання про поновлення строку на звернення до суду зі скаргою задоволено.

Поновлено строк для подання скарги на дії (рішення) старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мікіти Таміли Іванівни у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

У задоволенні скарги на дії (рішення) старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мікіти Таміли Іванівни відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що скаржником не надано доказів реальних порушень з боку виконавця під час винесення оскаржуваної постанови.

Не погодившись із вказаною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржилапредставник ОСОБА_1 - адвокат Сергієнко Т.Г., просила скасувати ухвалу у частині відмови у задоволенні скарги та ухвали в цій частині нове рішення про задоволення скарги у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обгрунтовано тим, що постанова в порушення вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» не надсилалась боржнику, виконавчий документ (виконавчий лист) йому не вручався, через що боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у 10-денний строк.

Вказувала, що стягнення виконавчого збору в розмірі 16 000,00 грн на підставі постанови старшого державного виконавця Подільського ВДВС у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22.10.2025 є передчасним, що суперечить ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Звертає увагу на те, що факт перебування ОСОБА_1 в квартирі ніким не перевірений, як і виконання судового рішення. Відсутні докази невиконання боржником судового рішення.

Зазначає, що дії державного виконавця не відповідають нормам закону, що не було перевірено судом при прийнятті спірної ухвали.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлені строки не надходив. Відповідно до ч. 3ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 01.10.2024 первісний позов Комунального підприємства «Житлово - експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Полтавська міська територіальна громада в особі Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради про виселення з самовільно зайнятого жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення задоволено. Вирішено: виселити ОСОБА_1 із самовільно зайнятого жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , без надання іншого жилого приміщення. Стягнуто з ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Житлово - експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 26.02.2025 рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 01.10.2024 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.06.2025 рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 01.10.2024 та постанову Полтавського апеляційного суду від 26.02.2025 залишено без змін. Поновлено виконання рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 01.10.2024.

20.08.2025 Комунальне підприємство «Житлово - експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради звернулося до Подільського районного суду міста Полтави із заявою про видачу виконавчих листів.

22.10.2025 на підставі виконавчого листа №553/2887/22 виданого 29.08.2025 постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мікіти Т.І. від 22.10.2025 відкрито виконавче провадження НОМЕР_2.

Того ж дня, 22.10.2025, старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мікітою Т.І. винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору.

Відмовляючи у задоволенні скарги місцевий суд виходив з того, що рішення суду про виселення боржника набрало законної сили та є обов`язковим до виконання.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що державний виконавець діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження». Наведені скаржником доводи не спростовують правомірності відкриття виконавчого провадження.

Колегія суддів у повній мірі не може погодитись із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13.12.2012 у справі № 18-рп/2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012).

З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування законодавцем безумовного права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.

У частинах 2, 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно з ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

Згідно ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.

Оскільки виконавчий лист видано на виконання судового рішення, що набрало законної сили, у державного виконавця були законні підстави для відкриття виконавчого провадження. У цій частині висновки суду першої інстанції є правильними та обгрунтованим.

Разом з тим, суд першої інстанції при постановлені ухвали, безпідставно залишив поза увагою доводи скаржника щодо порушення процедури надсилання документів та передчасності стягнення виконавчого збору.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір стягується у разі невиконання боржником рішення у добровільний строк.

Частиною 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Матеріалами справи встановлено, що даних щодо отримання ОСОБА_1 постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 22.10.2025, матеріали справи не містять.

Факт порушення державним виконавцем порядку надсилання сторонам виконавчого провадження копій процесуальних документів сам по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, проте ненаправлення виконавцем в установленому законом порядку постанови про відкриття виконавчого провадження може бути підставою для визнання неправомірними таких дій (бездіяльності) державного виконавця.

Вказаний висновок викладений у постанові ВС від 24 лютого 2021 року у справі № 756/9582/14-ц (провадження № 61-7463св19).

Таким чином, оскільки боржнику не було належним чином надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження, він був позбавлений можливості дізнатися про початок виконання та виконати судове рішення у відведений 10-денний строк добровільно.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що дії державного виконавця є неправомірними, що порушує права боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення скарги на дії державного виконавця в частині визнання неправомірними дії старшого державного виконавця.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 383, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сергієнко Тетяни Григорівни - задовольнити частково.

Ухвалу Подільського районного суду м. Полтави від 17 лютого 2026 року в частині відмови у задоволенні скарги на дії державного виконавця - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Скаргу ОСОБА_1 на дії (рішення) старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мікіти Таміли Іванівни - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мікіти Таміли Іванівни щодо неналежного надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 22 жовтня 2025 року та передчасного винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

В іншій частині ухвалу Подільського районного суду м. Полтави від 17 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 серпня 2026 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді О.О. Панченко

О.В. Чумак