Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №554/13575/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/13575/25 Номер провадження 22-ц/814/2694/26Головуючий у 1-й інстанції Материнко М. О. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Панченка О.О.,

суддів Дорош А.І., Лобова О.А.

при секретарі Ванді А.М.

за участю представника позивача Бугай О.В. , представника відповідача адвоката Панченко О.О.

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою Аварійно-оперативного загону спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Полтавській області

на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 04 березня 2026 року ухвалене у складі головуючого судді Материнко М.О., повний текст судового рішення виготовлено - дати не вказано

у справі за позовом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Полтавській області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області про виселення без надання іншого жилого приміщення,-

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У вересні 2025 року до Шевченківського районного суду м. Полтави з вищезазначеним позовом звернувся Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області.

Просив суд першої інстанції виселити громадян ОСОБА_2 , 1958 року народження, та ОСОБА_3 , 1952 року народження з квартири АДРЕСА_1 загальною площею 47,1 кв.м., житлова площа 27,4 кв.м., без надання іншого приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що квартира АДРЕСА_1 загальною площею 47,1 кв.м., житлова площа 27,4 кв.м. закріплена за Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області та рахується на позабалансовому обліку.

Рішенням тридцять першої cecii Полтавської міської ради восьмого скликання від 19 травня 2023 року «Про перейменування вулиць, провулків, бульварів, площі та скверу у населених пунктах Полтавської міської територіальної громади» перейменовано вулицю Комарова на вулицю Польську. Згідно Реєстру житлових приміщень Головного управління: винаймачем квартири АДРЕСА_2 являється ОСОБА_4 , 1958 р.н. спільно з нею проживали ОСОБА_3 , 1952 р.н. та син ОСОБА_5 , 1981 р.н. Винаймач та члени сім`ї не працюють в органах ДСНС. Пожежне депо та багатоповерховий житловий будинок по АДРЕСА_3 перебував на балансі Відділу пожежної охорони при УBC Полтавського облвиконкому.

У 2000 році, після утворення Загону технічної служби ДПО м.Полтави, який розміщався в пожежному депо та частково в багатоповерховому житловому будинку по АДРЕСА_3 , зазначені пожежне депо та багатоповерховий житловий будинок було передано на його баланс.

Правонаступником Загону технічної служби являється AP3 CП ГУ ДСНС України у Полтавській області.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 19.07.2017 №140 "Про затвердження актів приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність", весь будинок був переданий на баланс Полтавської міської ради.

Відбулося розділення адреси АДРЕСА_3 , де знаходились пожежне депо та багатоповерховий житловий будинок, після чого багатоповерховий житловий будинок отримав адресу: АДРЕСА_3 , пожежне депо отримало адресу: АДРЕСА_3 .

Окремим дорученням ГУ ДСНС України у Полтавській області № 61-01- 2197/61-08 від 19.03.2025 "Про проведення перевірки службового житла" Аварійно-рятувальному загону доручено комісійно провести обстеження наявних жилих приміщень відомчого житлового фонду на виявлення фактів недотримання умов договорів найму жилих приміщень, правил користування ними, визначених в Положенні про порядок надання службових жилих приміщень, затвердженого постановою Руди Міністрів УPCP від 04.02.1988 №31.

Комісією, яка була утворена наказом Аварійно-рятувального загону №HC-161/61-24 від 24.03.2025 "Про утворення комісії для обстеження службового житла" 26.03.2025 проведена перевірка фактів недотримання наймачами службової квартири АДРЕСА_1 договірних умов, умов проживання, наявності заборгованостей за комунальні послуги та інших порушень, визначених Житловим кодексом України.

Комісією встановлено та заактовано факт відсутності та непроживання наймача та членів родини.

26.03.2025 під час телефонної розмови ОСОБА_3 пояснив, що в квартирі на даний час ніхто не проживає, він з`являється раз на місяць, щоб забрати квитанції на оплату комунальних послуг, квартира перебуває в стадії завершення ремонту, заборгованість за комунальні послуги відсутня.

Ним було надіслано фотографії чеків про оплату комунальних платежів. Крім того ним було надіслано фотографію ордера №-485, виданого 08.05.1979 Відділом пожежної охорони УBC. 26.03.2025 AP3 CП ГУ ДСНС України у Полтавській області листом за вихідним №61-24-01.18-589/61-24.05 звернулось до KП "ЖЕО №2 з проханням надати інформацію про зареєстрованих мешканців за адресою АДРЕСА_4 та про заборгованість комунальних платежів.

У відповіді від 28.03.2025 за вихідним №-649/2025 KП «ЖЕО» №2 повідомило, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована 1 особа, заборгованість за послуги з утримання будинків i споруд та прибудинкових територій відсутня.

В подальшому 28.04.2025 представником позивача Климком О.М. в присутності свідків, мешканців будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 встановлено факт непроживання в квартирі АДРЕСА_1 громадянки ОСОБА_4 , 1958 р.н. з 2017 року по теперішній час. Відповідно до наданої інформації з Державного peєстpy речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (номер інформаційної довідки 442216785 від 04.09.2025) ОСОБА_2 (PHOKПП: НОМЕР_1 ) з 26.05.2008 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідно до наданої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру забором відчуження об`єктів нерухомого майна щодо cyб`єкта (номер інформаційної довідки 442221291 від 04.09.2025) щодо ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) відомості відсутні.

Відповідно до інформаційної довідки 419533520 від 25.03.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомого майна (Щодо багатоквартирного будинку) щодо відомостей з Державного реєстру речових прав квартири за номерами 2,3,4,5,6,8,10,11,12,13,14,15,15 на правах власності належать мешканцям.

Згідно відомостей про речове право (22154296) власником будинку є Територіальна громада м. Полтави в особі Полтавської міської ради, код ЄДРПОУ: 24388285, країна реєстрації: Україна. Квартири АДРЕСА_2 , 7, 9 у Державному реєстрі відсутні, оскільки не були приватизовані та рахуються службовими.

Згідно відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна (Реєстраційний номер майна: 29279222) нежитлові будівлі (пожежне депо) за адресою: АДРЕСА_3 належить Державі в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (правонаступник ДСНС України) в оперативному управлінні Аварійно-рятувального затну спеціального призначення Головного управління MHC в Полтавській області (правонаступник APЗ CП ГУ ДСНС України у Полтавській області).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 04 березня 2026 року в задоволенні позовних вимог Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області про визнання осіб такими, що втратили право користування службовим приміщенням та виселення без надання іншого жилого приміщення - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_3 з 01.08.1975 року розпочав проходження служби в органах внутрішніх справ України, де проходив службу безперервно протягом 25 років 09 місяців та 14 днів, тобто до 15.07.1998 року. Є ветераном органів внутрішніх справ.

З 1975 року по 1994 рік працював в Управлінні пожежної охорони, а з 1994 по 1998 рік в УБОЗ УВС.

ОСОБА_2 , заселилася в зазначену квартиру на законних підставах як член сім`ї, на той час, ОСОБА_3 , який є інвалідом 2 групи, що виключає можливість виселення відповідачів без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до роз`яснень які містяться в пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» (із змінами) - оскільки в силу ст.125 ЖК деякі категорії громадян, які проживають у службових жилих приміщеннях, не підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення, при розгляді справ про виселення зі службових жилих приміщень необхідно з`ясовувати, чи користуються відповідачі зазначеною пільгою. Зокрема, особи, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм жиле приміщення, не менше 10 років, користуються такою пільгою і в тому разі, коли цей стаж переривався.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, Аварійно-оперативний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Полтавській області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права які належало застосовувати до спірних правовідносин, а висновки суду не відповідають обставинам справи, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В судове засідання сторони будучи належним чином повідомлені не з`явилися.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 після закінчення у 1975 році Харківського пожежного технічного училища МВС СРСР був направлений у розпорядження УМВС у Полтавській області. 01.08.1975 року розпочав проходження служби в органах внутрішніх справ України, де проходив службу безперервно протягом 25 років 09 місяців та 14 днів, тобто до 15.07.1998 року. Є ветераном органів внутрішніх справ (копія посвідчення надається). З 1975 року по 1994 рік працював в Управлінні пожежної охорони, а з 1994 по 1998 рік в УБОЗ УВС.

ОСОБА_3 звільнився з органів внутрішніх справ 15.07.1998 року за ст. 64 п "а" (за віком у запас), вислуга років 27 років 03 місяці 03 дні, у пільговому обчисленні 29 років 18 місяців.

Квартири АДРЕСА_6 на підставі рішення Виконавчого комітету Полтавської міської ради народних депутатів №221 від 25.04.1979 року були закріплені як службові та заселені згідно наказу Відділу пожежної безпеки Управління внутрішніх справ.

Квартира АДРЕСА_1 була надана ОСОБА_3 на підставі рішення Виконавчого комітету Полтавської міської ради народних депутатів № 221 від 25.04.1979 року, наказу адміністрації відділу пожежної безпеки та ордеру № 485 від 08.05.1979 року.

В квартиру АДРЕСА_1 заселилися ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_10 . З 26.09.1981 року в квартирі також проживав ї спільний син, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . 24.08.1990 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 було розірвано, проте подружжя залишилося проживати в спірній квартирі. 13.05.2002 року ОСОБА_10 змінила прізвище на " ОСОБА_10 ".

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на момент розгляду справі в суді є зареєстрованими та проживають за адресою: АДРЕСА_4 .

Таким чином наймачем квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 , як особа на ім`я якої було виписано та видано Виконавчим комітетом Октябрської ради народних депутатів міста Полтави 08.05.1979 року ордер № 458, сім`я якого складалася з двох чоловік, він та його, на той час дружина, ОСОБА_10 .

В послідуючому житловий будинок по АДРЕСА_3 було прийнято в комунальну власність територіальної громади м. Полтави відповідно до рішення 8 сесії Полтавської міської ради 7 скликання "Про прийняття в комунальну власність м.Полтави житлового будинку по АДРЕСА_3 " від 29.11.2016 року від Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області. Всі квартири на час передачі були заселені власниками. Вказаним рішенням КП "ЖЕО № 2" було наділене функціями балансоутримувача стосовно житлового будинку по АДРЕСА_3 .

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 19.07.2017 №140 "Про затвердження актів приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність", весь будинок за адресою: АДРЕСА_3 був переданий на баланс Полтавської міської ради. Відбулось розділення адреси АДРЕСА_3 , де знаходились пожежне депо та багатоповерховий житловий будинок, після чого багатоповерховий житловий будинок отримав адресу: АДРЕСА_3 , пожежне депо отримало адресу: АДРЕСА_3 .

Рішенням позачергової 29 сесії Полтавської міської ради 7 скликання від 20.12.2019 року "Про списання багатоквартирних будинків з балансу КП "ЖЕО № 2" будинок АДРЕСА_3 був списаний з балансу КП "ЖЕО № 2" Полтавської міської ради.

Рішенням тридцять першої cecii Полтавської міської ради восьмого скликання від 19 травня 2023 року «Про перейменування вулиць, провулків, бульварів, площі та скверу у населених пунктах Полтавської міської територіальної громади» перейменовано вулицю Комарова на вулицю Польську.

З відповіді Управління майном комунальної власності № 01-05-01.1-10/2028-725 від 08.12.2025 року вбачається, що наразі із 16 квартир, які розташовані в житловому будинку по АДРЕСА_7 квартир перебувають у приватній власності на підставі здійсненої приватизації, а 3 квартири (зокрема квартира АДРЕСА_2 ) перебувають у комунальній власності Полтавської міської територіальної громади. Інформація щодо передачі в оперативне управління квартири АДРЕСА_1 в Управлінні майном комунальної власності міста відсутня, відповідні рішення Полтавською міською радою та Виконавчим комітетом Полтавської міської ради не приймалися. Ведення побудинкового обліку службових квартир чинним законодавством України не передбачено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що посилання позивача про те, що у відповідачів відсутні правові підстави для проживання в службовому житловому приміщенні у зв`язку з тим, що відповідачі не працюють в органах ДСНС, є безпідставними, оскільки зі службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення не можуть бути виселені особи, які перелічені у статті 125 ЖК УРСР. Натомість позивачем не запропоновано інше жиле приміщення для відповідачів, куди вони могли б бути переселені.

Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, за положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 9 ЖК УРСР встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.

Право користування відповідачами вищезазначеним житловим приміщенням підпадає під гарантії передбачені пунктом 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція). При цьому їх виселення є невиправданим втручанням у їх право на повагу до житла.

Відповідно достатті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Тому виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.

Відповідно до частини першої статті 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

У справі, що переглядається, спірні правовідносини стосуються виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з кв. АДРЕСА_8 після припинення трудових правовідносин з органом, який надав таке житло.

Відповідно до статті 129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Отже, правовою підставою для вселення у гуртожиток є спеціальний ордер.

З матеріалів справи вбачається, що наймачем квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 , як особа на ім`я якої було виписано та видано Виконавчим комітетом Октябрської ради народних депутатів м. Полтави 08.05.1979 р. ордер № 458.

Разом з тим відповідно до частин першої - третьої статті 132 ЖК України сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв`язку з роботою чи навчанням. Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв`язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Відповідно до статті 125 ЖК України без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено:

- осіб з інвалідністю внаслідок війни та інших осіб з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті чи при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв`язаного з перебуванням на фронті; учасників Другої світової війни, які перебували у складі діючої армії; сім`ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті чи при виконанні інших обов`язків військової служби; сім`ї військовослужбовців; осіб з інвалідністю з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов`язків;

- осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років;

- осіб, що звільнені з посади, у зв`язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення;

- осіб, звільнених у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників;

- пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів; членів сім`ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення; осіб з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання I і II груп, осіб з інвалідністю I і II груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України;

- одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

Оскільки відповідачі є пенсіонерами по старості, а ОСОБА_3 був звільнений з органів внутрішніх справ 15.07.1989 року за ст..64 п «а» (за віком у запас), вислуга років 27 років 03 місяці 03 дні, у пільговому обчисленні 29 років 18 місяців, пропрацював в установі понад десять років, тобто є особою, яка не може бути виселена із займаного спірного житлового приміщення без надання іншого жилого приміщення, а позивач у позові не зазначив іншого житлового приміщення, яке надавалося б відповідачам для проживання суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підстави для задоволення позову про виселення відсутні.

Наявність у відповідача іншого житла не є підставою для виселення, оскільки положеннями статтей 125, 132 ЖК України така підстава для виселення не передбачена.

Наведене узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 06 травня 2026 року у справі № 576/639/24.

Щодо вимоги апеляційної скарги про визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщення то колегія суддів зауважує, що в позовній заяві такі вимоги не заявлялися.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Щодо судових витрат

За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, компенсації не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Аварійно-оперативного загону спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 04 березня 2026 року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 серпня 2026 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді А.І. Дорош

О.А. Лобов