Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №277/212/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №277/212/26 головуючий суддя у І інстанції Заполовський В. В.

Номер провадження №33/4805/1273/26

Категорія ст.124 КУпАП Доповідач Волкова Н. Я.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року м.Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі судді палати з розгляду кримінальних справ Волкової Н.Я., з секретарем Вербич Т.А., за участю особи, яка притягувалась до відповідальності, ОСОБА_1 , представника потерпілого ОСОБА_3, у відкритому судовому засіданні по провадженню за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Ємільчинського районного суду Житомирської області від 15 липня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення №277/212/26 відносно ОСОБА_1 за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До Житомирського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 на постанову Ємільчинського районного суду Житомирської області від 15 липня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення №277/212/26 відносно ОСОБА_1 за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за результатами перевірки якої було відкрито апеляційне провадження.

Повноваження суду апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції у справі про адміністративне правопорушення визначено положеннями статті 294 ч.7-9 КУпАП, відповідно якої апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

У разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено.

Під час апеляційного перегляду справи встановлено наступне:

Постановою судді Ємільчинського районного суду Житомирської області від 15 липня 2026 року провадження у справі відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, закрито за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 592010 від 15.02.2026, ОСОБА_1 15.02.2026 о 13 год. 00 хв. керував автомобілем Рено Меган, номерний знак НОМЕР_1 , в селищі Ємільчине по вул.Космонавтів, не врахував безпечної швидкості руху, дорожньої обстановки, внаслідок чого скоїв зіткнення з іншими учасниками дорожнього руху, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, потерпілий ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, ухвалити нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 на підставі ст.247 ч.1 п.7 КУпАП у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП, вважає постанову незаконною, необгрунтованою, ухваленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи.

В апеляційній скарзі потерпілий зазначає, що суд першої інстанції обґрунтував висновок про відсутність вини ОСОБА_1 виключно тим, що відповідно до висновку експерта МеСЕ-19/106-26/5425-ІТ від 04.05.2026 експертом не було проведено математичних розрахунків та не встановлено технічної можливості уникнення зіткнення у зв`язку з відсутністю слідової інформації, зокрема слідів гальмування на льоду, та необхідних вихідних даних. На його думку, такий висновок суду є передчасним, оскільки суд не надав належної оцінки сукупності інших належних і допустимих доказів, які підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. Зокрема, потерпілий посилається на пояснення ОСОБА_1 , який підтвердив, що, побачивши автомобіль «MITSUBISHI PAJERO», почав гальмувати через наявність колій та звуження проїзної частини. При цьому ОСОБА_1 зазначив, що під час гальмування його автомобіль «понесло» прямо по льоду, після чого відбулося зіткнення. Такі пояснення свідчать про втрату водієм контролю над транспортним засобом та є наслідком неправильної оцінки дорожньої обстановки й не вибору безпечної швидкості руху. Також посилається на схему місця ДТП, з якою ОСОБА_1 був ознайомлений та яку підписав без зауважень. На схемі, як зазначає потерпілий, автомобіль «MITSUBISHI PAJERO» у момент зіткнення розташований паралельно правому краю проїзної частини та в межах своєї смуги руху, тоді як автомобіль «RENAULT MEGANE» під керуванням ОСОБА_1 розташований під кутом до осі дороги, а його ліва передня частина виступає на смугу зустрічного руху, де й відбулося зіткнення. У зазначеній дорожній обстановці на водія «MITSUBISHI PAJERO» ОСОБА_2 не покладався обов`язок надавати перевагу в русі зустрічному транспортному засобу. Навпаки, ОСОБА_2 , об`єктивно оцінивши дорожню обстановку, рухався з безпечною швидкістю, яка давала йому можливість реагувати на її зміни, прийняв максимально праворуч та фактично зупинив транспортний засіб. Натомість автомобіль «RENAULT MEGANE» під керуванням ОСОБА_1 допустив зіткнення з автомобілем «MITSUBISHI PAJERO», який на момент зіткнення перебував у нерухомому стані. У зв`язку з цим потерпілий вважає, що дії ОСОБА_1 перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з виникненням ДТП, оскільки він, на його думку, порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожню обстановку та не обрав безпечної швидкості руху, що призвело до втрати контролю над транспортним засобом і зіткнення. Крім того, зазначає, що неможливість експерта встановити технічну можливість уникнення зіткнення через відсутність необхідної слідової інформації та вихідних даних не може бути безумовною підставою для висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення. Суд повинен був оцінити висновок експерта не ізольовано, а у сукупності з іншими доказами, зокрема поясненнями учасників ДТП, схемою місця події та характером розташування транспортних засобів після зіткнення. Таким чином, потерпілий вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки всім обставинам справи та доказам у їх сукупності, та дійшов передчасного висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_2 . ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав, зазначив, що судом було призначено експертизу, однак не зрозуміло, з якою метою було поставлено питання, на які не можливо було відповісти за відсутності відповідної інформації. Той факт, що автомобіль втратив керованість, свідчить про невірно обрану швидкість руху. Схемою до протоколу було зафіксовано обставини ДТП, тому експертний висновок не був основним доказом.

ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги заперечив, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу - безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Пояснив, що місцевість, де відбалась пригода, має обмежену видимість, заакруглення, була прокладена колія лише для руху обдного транспортного засобу. Коли він побачив автомобіль, то почав пригальмовувати, рухався зі швидкістю 20-30 км/год., інший автомобіль також рухався. Зіткнення відбулось через погодні умови. Спочатку працівники поліції, яких він викликав, повідомили про обопільну вину, однак протокол склали лише відносно нього.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши представника потерпілого, особу, яка притягувалась до адміністративної відповідальності, перевіривши апеляційну скаргу в межах її доводів, апеляційний суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.

Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.124 КУпАП відповідальність настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до п.12.1 ПДР України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Закриваючи провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив із того, що встановити наявність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення поза розумним сумнівом не можливо, у зв`язку з неможливістю проведення технічних розрахунків через неякісну фіксацію слідової інформації під час огляду місця події і складанні схеми ДТП, що наявних у справі вихідних даних виявилось недостатньо для встановлення експертним шляхом наявності чи відсутності у діях водія ОСОБА_1 порушень Правил дорожнього руху і причинного зв`язку між цими порушеннями та подією ДТП.

З такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи тан явним у справі доказам, з огляду на наступне:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №592010 від 15.02.2026, ОСОБА_1 15.02.2026 о 13 год. 00 хв. керував автомобілем Рено Меган, номерний знак НОМЕР_1 , в селищі Ємільчине по вул.Космонавтів, не врахував безпечної швидкості руху, дорожньої обстановки, внаслідок чого скоїв зіткнення з іншими учасниками дорожнього руху, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

ОСОБА_1 інкриміновано порушення вимог п.12.1 ПДР України, згідно якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

З пояснень ОСОБА_1 , які надавались ним на місці події, вбачається, що 15.02.2026 близько 13 год. 00 хв. він керував автомобілем «RENAULT MEGANE», номерний знак НОМЕР_1 , у селищі Ємільчине по вул.Космонавтів, яка має замерзлу ділянку дороги. На відстані приблизно 10 метрів він побачив транспортний засіб «MITSUBISHI PAJERO», номерний знак НОМЕР_2 , та відразу розпочав гальмування. Зазначена ділянка дороги має нахил у бік річки. Під час гальмування автомобіль занесло в кювет, точніше - в ліву сторону, до річки, внаслідок чого відбулося зіткнення. Частина проїзної дороги була засніжена, у зв`язку з чим під час гальмування не відбулося повної зупинки транспортного засобу.

Зі змісту пояснень потерпілого ОСОБА_2 вбачається, що 15.02.2026 близько 13 год. 00 хв. він керував автомобілем «MITSUBISHI PAJERO», номерний знак НОМЕР_2 , у селищі Ємільчине по вул. Космонавтів. Під час руху побачив зустрічний транспортний засіб «RENAULT MEGANE», номерний знак НОМЕР_1 , який вчасно не здійснив гальмування для того, щоб проїхати вузькою частиною дороги. Він одразу розпочав гальмування та зупинив свій транспортний засіб. У той час інший учасник дорожнього руху розпочав гальмування із запізненням, у зв`язку з чим виїхав на зустрічну частину дороги та здійснив зіткнення з його транспортним засобом, у зв`язку з чим автомобілі отримали механічні пошкодження. Тілесних ушкоджень унаслідок ДТП не отримав.

Взаєморозташування транспортних засобів, отримані ними механічні пошкодження, дорожня обстановка та її умови зафіксовано на долучених до матеріалів справи фотоматеріалах.

Зафіксована на них інформація свідчить про те, що контактування транспортних засобів відбулось на полосі руху потерпілого, передніми частинами автомобілів. Дорожня обстановка та погодні умови вимагали руху транспортних засобів зі швидкістю, що дозволяла б безпечне керування, контроль руху траснпортниз засобів.

Пояснення ОСОБА_1 свідчать про те, що він рухався зі швидкістю, яку, виявивши на незначній відстані (згідно пояснень - 10 м, тобто фактично довжина двох кузовів) почав зменшувати, застосувавши фактично екстренне гальмування, що призвело до заносу транспортного засобу на сторону руху автомобіля потерпілого та спричинило наїзд на його транспортний засіб. При цьому, згідно пояснень ОСОБА_1 , факт того, що на момент контактування транспортних засобів автомобіль потерпілого був у нерухомому стані, він не заперечив.

Зі схеми місця ДТП вбачається, що автомобіль «RENAULT MEGANE», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 отримав механічні пошкоджень, а саме: переднього капоту, фари передньої лівої правої, крило переднє ліве праве, бампер передній, радіатор охолодження. Транспортний засіб «MITSUBISHI PAJERO», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження, фара передня ліва, права, передній бампер, радіатор охолодження двигуна. Схема місця дорожньо-транспортної пригоди підписана учасниками без зауважень.

Відеозапис, долучений до матеріалів адміністративного провадження, тривалістю 1 хв. 52 сек., відображає процедуру ознайомлення водія з протоколом про адміністративне правопорушення, складеним за ст.124 КУпАП, який він підписав.

Відповідно експертного висновку №СЕ-19/106-26/5425-ІТ від 04.05.2026, встановлено, у даній дорожньо-транспортній ситуації, водій автомобіля Renault Megane (номерний знак НОМЕР_3 ), ОСОБА_1 , з технічної точки зору, повинен діяти відповідно до вимог п.1.5, 1.10 (терміни «безпечний інтервал», «безпечна швидкість», «небезпека для руху», «смуга руху»), 2.3 (б, д), 12.1. 12.3. 13.1 та 13.3 Правил дорожнього руху. Водій автомобіля Mitsubishi Pajero (номерний знак НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 , з технічної точки зору, повинен діяти відповідно до вимог п.1.5, 1.10 (терміни «безпечний інтервал», «безпечна швидкість», «небезпека для руху», «смуга руху»), 2.3 (б, д), 12.1. 12.3, 13.1 та 13.3 Правил дорожнього руху. У зв`язку з відсутністю необхідних вихідних даних, в наданих на дослідження матеріалах та у відповіді на клопотання, провести технічні розрахунки, а отже і встановити чи мав технічну можливість водій автомобіля Renault Megane (номерний знак НОМЕР_3 ), ОСОБА_1 та водій автомобіля Mitsubishi Pajero (номерний знак НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 , уникнути зіткнення, шляхом застосування екстреного гальмування, не видається можливим.

У зв`язку з відсутністю необхідних вихідних даних, в наданих на дослідження матеріалах та у відповіді на клопотання, провести технічні розрахунки, а отже і встановити відповідність дій водія автомобіля Renault Megane (номерний знак НОМЕР_3 ), ОСОБА_1 та водія автомобіля Mitsubishi Pajero (номерний знак НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 , вимогам п.1.10 (терміни «безпечний інтервал», «безпечна швидкість», «небезпека для руху», «смуга руху»), 12.1. 12.3, 13.1 та 13.3 Правил дорожнього руху не видається можливим. Оцінка відповідності дій водія автомобіля Renault Megane (номерний знак НОМЕР_3 ), ОСОБА_1 та водія автомобіля Mitsubishi Pajero (номерний знак НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 , вимогам п. 1.5 та 2.3 (б, д) Правил дорожнього руху не потребує спеціальних технічних пізнань з області судової автотехніки та може бути надана судом самостійно на основі юридичного аналізу всіх зібраних у справі матеріалів та даного висновку, що виходить за межі компетенції експерта-автотехніка.

У зв`язку з неможливістю проведення технічних розрахунків, встановити наявність чи відсутність причинного зв`язку між діями водія автомобіля Renault Megane (номерний знак НОМЕР_3 ), ОСОБА_1 , водія автомобіля Mitsubishi Pajero (номерний знак НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 і створенням аварійної ситуації й виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, в заданій дорожньо-транспортній ситуації, не видається можливим.

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/106-26/5425-ІТ від 04.05.2026 встановити технічну можливість уникнення зіткнення не виявилося можливим через відсутність необхідної слідової інформації та вихідних даних. Крім того, з експертного дослідження вбачається, що встановити причинно-наслідковий зв`язок між створенням аварійної ситуації та виникненням ДТП у заданій дорожньо-транспортній ситуації не вбачається можливим.

Вищевказане експертне дослідження було призначено судом за письмовим клопотанням ОСОБА_1 , яке не містило ні обгрунтування необхідності його призначенні, ні питань, які підлягали вирішенню у ході його проведення. Необхідні експертові вихідні дані судом зазначено не було, у подальшому клопотання експерта про надання таких - не вирішено, жодних дій щодо отримання таких даних шляхом опитування учасників, огляду місця пригоди, отримання даних щодо регулювання руху на ділянці дороги, де сталась подія, її статусу тощо судом вжито не було.

За таких обставин, отриманий експертний висновок не міг бути оцінений як єдиний, беззаперечний та достатній доказ відсутності вини ОСОБА_1 у дорожньо-транспорній пригоді, що сталась за його участі. Обставини події мали бути оцінені у сукупності з іншими наявними у справі даними.

Такі обставини, як самовільний рух транспортного засобу ОСОБА_1 після спроби його зупинки шляхом застосування гальмування, свідчать про невідповідність обраної швидкості руху погоднім умовам та стану дорожнього покриття, так само, як і факт виявлення перешкоди на відстані, недостатній для здійснення повної зупинки чи безпечного роз`їзду.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про те, що ОСОБА_1 не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та втратив контроль над транспортним засобом внаслідок порушення вимог ПДР України.

Підтверджує вину ОСОБА_1 і дані схеми місця ДТП, в якій зафіксовано взаєморозташування транспортних засобів після зіткнення, що свідчить про механізм зіткнення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що технічна можливість уникнення зіткнення полягала у суворому дотриманні ОСОБА_1 положень п.12.1 ПДР України, недотримання яких і стали причиною ДТП та її наслідків.

Правомірність дій іншого учасника події судом не оцінюється.

Натомість досліджені судом докази у своїй сукупності дають підстави для беззаперечного висновку про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про помилковість рішення суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, тому таке рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні.

Однак, оскільки на час апеляційного розгляду минули строки притягнення до відповідальності, передбачені ст.38 КУпАП, то відповідно до ст.247 п.7 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

При прийнятті рішення про закриття провадження апеляційний суд керується положеннями ст.284 КУпАП, яка визначає види постанов, які можуть бути простановленні за результатами здійсненого провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Вищевказана норма закону, визначає, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Винесення постанови, яка б одночасно поєднувала у собі і рішення щодо визнання особи винуватою у вчиненні певного діяння, і закриття справи законом не передбачено, що знайшло своє підтвердження у Висновках Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України «Щодо встановлення вини особи під час закриття провадження про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності», згідно пункту 3 яких під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, вина особи не встановлюється.

Положеннями частини 8 статті 294 КУпАП, яка визначає повноваження апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги, передбачено, що апеляційний суд вправі скасувати постанову та закрити провадження у справі або скасувати постанову та прийняти нову постанову. Постановлення апеляційним судом за результатами апеляційного перегляду судового рішення, яке б при скасуванні постанови суду першої інстанції одночасно поєднувало у собі рішення щодо постановлення нової постанови і закриття провадження у справі не передбачено.

Враховуючи вищезазначене, одночасне постановлення апеляційним судом рішення, яким особа визнається винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення та провадження відносно неї закривається з визначених законом підстав (ст.284 ч.2 КУпАП), виключається.

За результатами апеляційного перегляду встановлено підстави для скасування оскарженої постанови та закриття провадження у справі на підставі ст.247 п.7 КУпАП - закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП,

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ємільчинського районного суду Житомирської області від 15 липня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення №277/212/26 відносно ОСОБА_1 за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення задовольнити.

Постанову Ємільчинського районного суду Житомирської області від 15 липня 2026 року по справі про адміністративні правопорушення №277/212/26 відносно ОСОБА_1 за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП закрити у зв`язку з закінченням строку, передбаченого ст.38 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волкова Н.Я.