Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №161/19692/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/19692/25 Провадження №33/802/832/26 Головуючий у 1 інстанції:Антіпова Т. А.

Доповідач: Подолюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., з участю захисника особи, щодо якої складено протокол - ОСОБА_1 - адвоката Лавренчука О.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, щодо якої складено протокол - ОСОБА_1 - адвоката Лавренчука Олександра Володимировича на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою судді ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Також з ОСОБА_1 в дохід держави стягнуто 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 20.09.2025, о 02:50, в м. Луцьк по вул. Рівненська, 45, керував транспортним засобом, а саме: електросамокатом VEVI VV50098, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці та у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із таким рішення суду захисник Лавренчук О.В.. подав апеляційну скаргу, в якій вважає його необґрунтованим та незаконним, оскільки воно винесене з грубим порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, що потягло за собою неповне з`ясування судом фактичних обставин справи та постановленням на його думку незаконного рішення.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що в матеріалах справи немає належних та допустимих доказів безумовної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння. Окрім того, звертає увагу, що працівники поліції не забезпечили проведення огляду на стан сп`яніння на місці зупинки після висловлення ОСОБА_1 згоди на його проходження. Водночас зазначає, що працівниками поліції було порушено права ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу та незаконне оформлення адміністративних матеріалів під час консультації із захисником. Водночас, звертає увагу на те, що місцевим судом належним чином не досліджено доводи сторони захисту, щодо правового статусу електросамоката.

З огляду на вищевикладене просить оскаржуване рішення в даній справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши захисника Лавренчука О.В., який апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній мотивів, доходжу висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

За положеннями статтей 245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 року«Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Судом вжито всіх заходів, передбачених КУпАП для з`ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому вищевказаний висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КУпАП.

ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, об`єктивна сторона якого, відповідно до диспозиції цієї норми закону, серед іншого, полягає у діях особи, яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 459344 від 20.09.2025 року, за змістом якого ОСОБА_1 20.09.2025, о 02:50, в м. Луцьк по вул. Рівненська, 45, керував транспортним засобом, а саме: електросамокатом VEVI VV50098, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці та у медичному закладі відмовився (а.с.1);

- довідкою старшого інспектора з особливих доручень УПП у Волинській області ДПП капітана поліції Поповича Р. від 23.09.2025 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав за місцем проживання посвідчення водія на право керування транспортним засобом серії НОМЕР_1 від 17.12.2021 року (а.с.2);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів з якого вбачається, що у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці), однак огляд на стан сп`яніння не проводився, оскільки ОСОБА_1 відмовився від його проходження (а.с.3);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з якого вбачається, що огляд ОСОБА_1 в медичному закладі не проводився так, як останній до нього не доставлявся, оскільки від проходження такого огляду останній відмовився (а.с.4);

- рапортом працівника поліції, а саме: поліцейського взводу №1 проти №2 батальйону УПП у Волинській області ДПП сержанта поліції Герасимця С.М. від 20.09.2025 року, в якому останній виклав обставини виявлення вчиненого ОСОБА_1 правопорушення та його документування (а.с.5).

Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення доводиться і відеозаписами представленими працівниками поліції, з яких окрім іншого вбачається, що він керував електросамокатом VEVI VV50098 в комендантську годину та був зупинений працівниками поліції. В ході спілкування з ОСОБА_1 працівником поліції було виявлено у нього ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано йому пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, або в медичному закладі на що ОСОБА_1 відмовився з посиланням на те, що він взагалі не керував ніяким механічним транспортним засобом. Після цього, було складено протокол про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, в суді першої інстанції були допитані в якості свідків працівники УПП ДПП у Волинській області: лейтенант поліції ОСОБА_2 та сержант поліції ОСОБА_3 , які кожен зокрема показали, що патрулюючи по вулиці Рівненській у місті Луцьк, було виявлено двох громадян які керували електросамокатом VEVI під час комендантської години, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Під час спілкування та перевірки документів, у вказаних осіб були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, тому вказаним особам, зокрема ОСОБА_1 , було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що він відмовився. Тоді, ОСОБА_5 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`янінн в медичному закладі, на що ОСОБА_1 не давав чіткої відповіді: спочатку казав про те, що він не керував будь-яким механічним транспортним засобом, тому не повинен проходити ніякого огляду, але чіткої відповіді ані стверджувальної ані заперечної - не надавав. Отже, пояснили, що ОСОБА_1 не давав чіткої відповіді, намагався потягнути час якнайдовше. Відтак, працівниками поліції було розцінено вказані дії, як відмова від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та прийнято рішення про складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП. Вже під час складання адміністративних матеріалів на ОСОБА_1 , він погодився проїхати до медичного закладу, проте вже було розпочато процедуру складання матеріалів щодо нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Щодо посилання захисника ОСОБА_1 на невручення ОСОБА_1 направлення на огляд до медичного закладу пояснив, що діючим нормативними актами не передбачено вручення такого направлення особі, щодо якої воно складається. Щодо порушення права на захист, повідомив, що працівниками поліції було дотримано його право на захист: йому було роз`яснено право на захист, та задоволено його клопотання про виклик адвоката для чого йому було надано 20 хвилин. Проте, ОСОБА_1 нікого не викликав.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме - ухиленні особи, яка керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння, оскаржувана постанова судді є законною та мотивованою, а накладене на нього безальтернативне стягнення відповідає повністю вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП.

Що стосується доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_1 , не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими, оскільки з відеозаписів, які долучені працівниками поліції до матеріалів справи зафіксована поведінка ОСОБА_1 , яка свідчить про його фактичну відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Після відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння, правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, є закінченим, а тому подальша зміна позиції особи щодо проходження огляду правового значення не має.

Доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що працівниками поліції було порушено право ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу та здійснено незаконне оформлення адміністративних матеріалів, є безпідставними та повністю спростовуються наявними у справі доказами.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката. Разом з тим, процедура виявлення ознак алкогольного чи іншого сп`яніння та оформлення відповідних матеріалів за ст. 130 КУпАП вимагає від поліцейських чітких та оперативних дій у визначені законом строки.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з долучених працівниками поліції відеозаписів, на прохання ОСОБА_1 про надання йому можливості реалізувати право на захист, інспектором патрульної поліції було надано розумний проміжок часу тривалістю 20 хвилин для виклику адвоката.

Проте, ОСОБА_1 , маючи реальну процесуальну можливість та створені поліцейськими умови, своїм правом не скористався, телефонних дзвінків захиснику не здійснював та нікого на місце події не викликав. Будь-яких дій, спрямованих на отримання правової допомоги, з боку водія вчинено не було.

Твердження сторони захисту про «оформлення матеріалів під час консультації із захисником» не відповідають дійсності, оскільки сам факт проведення такої консультації на місці зупинки транспортного засобу відеозаписами не зафіксовано.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, а також відеозаписом технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відеозаписами чітко зафіксовано, що ОСОБА_1 було належним чином, у зрозумілій формі роз`яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Жодних перешкод у реалізації права на захист чи психологічного тиску з боку співробітників поліції стосовно водія не чинилося.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що право на правничу допомогу не може використовуватись особою з метою безпідставного затягування процесу фіксації правопорушення чи уникнення відповідальності. Оскільки поліцейські забезпечили ОСОБА_1 час для реалізації його прав, а останній виявив пасивну поведінку, дії правоохоронців повністю відповідали вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння та ст. 266 КУпАП.

Щодо доводів апеляційної скарги сторони захисту про те, що електросамокат, не є транспортним засобом в розумінні ПДР та КУпАП то вони не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України визначено, що транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Однак, при цьому, норма ст.130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:

- легкий персональний електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Такі зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Підпунктом б) частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Отже, фактично зміна полягає у тому, що електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами.

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

З огляду на вищевикладене, електросамокат, яким керував ОСОБА_1 як учасник дорожнього руху (водій), визнається транспортним засобом. Відповідно, на водія поширюється дія пункту 2.5 ПДР України, а за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку настає адміністративна відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо стосується доводів сторони захисту в суді апеляційної інстанції про порушення працівниками поліції вимог ст. 261 КУпАП внаслідок не складання протоколу про адміністративне затримання особи, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 260 КУпАП, адміністративне затримання особи є заходом забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, що застосовується з метою припинення правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу, якщо скласти його на місці вчинення правопорушення неможливо, або для забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ.

Згідно зі ст. 261 КУпАП, про адміністративне затримання обов`язково складається протокол лише у разі фактичного застосування цього заходу.

Як вбачається з матеріалів справи та відеозапису з місця події, правопорушник ОСОБА_1 примусово не затримувався, до органу поліції з метою обмеження його волі не доставлявся. Процедура оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, була здійснена поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу в межах повноважень та без обмеження свободи пересування особи, які охоплюються поняттям "адміністративне затримання".

Норми КУпАП не визначають складання протоколу про адміністративне затримання як обов`язковий супутній документ до протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, якщо фактичного затримання не відбувалося.

За таких обставин, відсутність протоколу адміністративного затримання не свідчить про порушення прав особи та не є підставою для визнання інших зібраних у справі доказів недопустимими. Доводи сторони захисту не спростовують факту вчинення ОСОБА_6 адміністративного правопорушення та зводяться до помилкового тлумачення норм чинного законодавства.

Таким чином, усі доводи сторони захисту, які викладені в апеляційній скарзі та наведені в ході апеляційного розгляду справи щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП шляхом закриття провадження у справі.

Законних підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі з мотивів яких просить сторона захисту, апеляційний суд не вбачає.

А тому, постанова судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 липня 2026 року підлягає залишенню без змін відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника особи, щодо якої складено протокол - ОСОБА_1 - адвоката Лавренчука Олександра Володимировича залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 липня 2026 року, щодо ОСОБА_1 , - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Копію постанови, у відповідності до ст. 295 КУпАП, протягом трьох днів надіслати особі, щодо якої її винесено.

Суддя

Волинського апеляційного суду В.А. Подолюк